Особливості перекладу фразеологічних одиниць сучасної німецької мови

 

Граматичні трансформації  можна підрозділити на два види: перестановки і заміни.

 

4.1.1 Перестановки

 

Перестановка як вид перекладацької трансформації - це зміна розташування (порядку проходження) язикових елементів  в тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Елементами, що можуть піддаватися перестановці, є звичайно слова, словосполучення, частини складного речення (сіа-изез) і самостійні речення в тексті.

 

Перестановки викликані  цілим рядом причин. Основною причиною є

 

відмінність структури речень в німецькій і українській, мовах. Німецьке речення, як правило, починається  з підмета (або групи підмета), за яким слідує присудок (група присудка), тобто головне - центр повідомлення - на першому місці. Другорядна інформація (тема) обставини місця і обставини  часу поміщаються в кінці.

 

Порядок слів українського речення  інший: на першому місці часто  стоять другорядні члени речення (обставини  часу і місця), за ними слідує присудок і в кінці - підмет. Це необхідно  враховувати при перекладі. Це явище  відоме під назвою «комунікативного розчленовування речення».

 

Найбільш звичайний випадок  перестановки - це зміна порядку  слів і словосполучень в структурі  речення, який пов'язаний з комунікативним розчленовуванням.

 

Іноді в процесі перекладу  спостерігається перестановка того або іншого слова з одного речення  в інше.

 

При перекладі нерідко  має місце також явище зміни  порядку проходження частин складного  речення - головного і підрядного речення.

 

Серед користувачів цієї застарілої теорії дуже мало вчених, якщо такі взагалі  є.

 

В німецькому тексті підрядне речення передує головному, в  українському ж перекладі - навпаки, головне передує додатковому. Зустрічаються  і протилежні випадки.

 

Перестановки, як вид перекладацької трансформації, зустрічаються вельми часто в художній літературі, звичайно вони супроводжуються трансформаціями  і іншого характеру, зокрема, замінами.

 

 

 

4.1.2 Заміни

 

Заміни - найбільш поширений  і багатообразний вид перекладацьких трансформацій. В процесі перекладу  заміні можуть піддаватися граматичні одиниці - форми слів, частини мови, члени речення, типи синтаксичного  зв'язку і т.д.:

 

а) Заміни форм слова.

 

Під заміною форм слова  розуміється заміни числа у іменників, часу у дієслів і ін.

 

Норми німецької мови диктують вживання форми теперішнього часу в  підрядних реченнях часу або умови, тобто там, де українське еквівалентне дієслово матиме форму майбутнього  часу.

 

б) Заміни частин мови

 

Цей тип заміни є вельми поширеним. Простий вигляд його - так  звана «прономіналізація», або заміна іменника займенником.

 

При перекладі з німецького на українську відбувається зворотна заміна займенника іменником. При перекладі  мають місце і інші типи замін  частин мови, причому часто вони супроводжуються також заміною  членів речення, тобто перебудовою  синтаксичної структури речення.

 

в) Заміни членів речення (перебудова синтаксичної структури речення).

 

При заміні членів речення  слова і групи слів в тексті перекладу відбувається перебудова синтаксичної схеми побудови речення. Причини такого роду перебудов можуть бути різними. Частіше всього вони викликані  необхідністю передачі «комунікативного розчленовування» речення, про яке  йшлося вище.

 

Звичайний приклад такого роду синтаксичної перебудови - заміна німецької пасивної конструкції  українською активною, при якій німецький  підмет замінюється в українському реченні доповненням, що стоїть на початку  речення; німецьке доповнення з прийменником при перекладі на українську мову стає підметом або ж підмет взагалі  відсутній (так звана «неозначено-особова» конструкція); форма пасивного стану  німецького дієслова замінюється формою активного стану українського дієслова.

 

Досить звичайними (хоча вони і не описуються в нормативних  граматиках) є також випадки, коли німецький підмет при перекладі  на українську мову замінюється обставиною. Ця трансформація вимагає також  заміни перехідного дієслова німецького речення неперехідним дієсловом (або, рідше, дієсловом у формі пасивного  стану) в українському реченні.

 

В перекладі на українську німецький підмет замінюється на обставину місця.

 

Звороти такого типу часто  зустрічаються в текстах наукового  жанру.

 

Зрозуміло, при перекладі  з української мови на німецьку відбувається «протилежна» заміна обставини підметом, супроводжувана іншими необхідними  замінами.

 

У багатьох випадках перебудова синтаксичної структури обумовлюється  міркуваннями не граматичного, а стилістичного  порядку.

 

Таким чином, в більшості  випадків при перекладі з німецької  мови на українську, українське речення  не накладається на німецьке, не співпадає  з ним по своїй структурі. Часто  структура українського речення  в перекладі повністю відрізняється  від структури німецького речення. В ньому інший порядок слів, інше проходження частин речення, часто  інший порядок розташування самих  речень - головного, підрядного і вставного. В ряду випадків частини мови, якими  виражені члени німецького речення, передаються відповідно іншими частинами  мови. Все це пояснює широке використання граматичних трансформацій при  перекладі.

 

4.2 Лексичні трансформації

 

Як ми вже з'ясували  граматичні трансформації обумовленні  відмінністю в структурі двох мов - мови оригіналу і мови перекладу.

 

Існує багато причин, що зумовлюють лексичні трансформації, і повністю охопити всі причини не немає  ніякої можливості. Тому ми обмежимо свій вибір лише деякими основними  причинами, що викликають необхідність такого типу трансформацій.

 

У значенні слова в різних мовах часто виділяються різні  ознаки одного і того ж явища або  поняття, де відбито бачення миру, властиве даній мові, вірніше, носіям даної мови, що неминуче створює  труднощі при перекладі.

 

Другою причиною, що викликає лексичні трансформації, є різниця  в смисловому об'ємі слова. Немає  абсолютно однакових слів. Частіше  всього співпадає перший лексико-семантичний  варіант (ЛВС) таких слів, їх основне  значення, а далі йдуть різні ЛСВ, бо розвиток значень цих слів йшов різними шляхами. Це обумовлюється  різним функціонуванням слова в  мові, відмінністю у вживанні, різною сполучуваністю, але навіть основне  значення німецького слова може бути ширше відповідного українського слова (звичайно, не виключені і зворотні випадки).

 

Семантична структура  слова зумовлює можливість його контекстуального вживання, і переклад контекстуального значення слова є нелегкою проблемою.

 

Контекстуальне значення слова багато в чому залежить від  характеру семантичного контексту, від семантики слів, що поєднуються  з ним. Оказіональне значення слова, що несподівано виникає в контексті, не є довільним - його потенційно закладено  в семантичній структурі даного слова. У контекстуальному вживанні слова в поезії або художній прозі  часто виявляється проникнення  автора в самий глиб його семантичної  структури. Адже слову властиві як парадигматичні, так і семантичні зв'язки, і лексичні потенції слова можуть бути розкриті в обох випадках. Але виявлення  цих потенційних значень тісно  пов'язано з своєрідністю лексико-семантичного аспекту кожної мови, звідси витікає  і трудність передачі контекстуального значення слів в перекладі: що можливо  в одній мові, неможливо в іншій  через відмінності в їх семантичній  структурі і в їх вживанні.

 

До слів, що мають різний об'єм значення в німецькій і українській  мовах відноситься група слів, в яку входить величезна кількість  найрізноманітніших слів: інтернаціональні слова, деякі дієслова сприйняття, відчуття і розумової діяльності і так  звані адвербіальні дієслова.

 

Третьою причиною, що викликає необхідність в лексичних трансформаціях, є відмінність в сполучуваності. Слова знаходяться у визначених для даної мови зв'язках. Важливо  відзначити, що сполучуваність слів має  місце у разі сумісності понять, що позначаються ними. Ця сумісність в  різних мовах, очевидно, буває різна, і те, що можливо в одній мові, є неприйнятним іншій.

 

У кожній мові є свої типові норми сполучуваності. Кожна мова може породжувати нескінченну кількість  нових поєднань, зрозумілих для людей, що говорять на ньому і непорушуючих його норм. У кожній мові існує круг звичайних, сталих традиційних поєднань, які не співпадають з відповідним  довкола поєднань в іншій мові.

 

Чим ширше семантичний  об'єм слова, тим ширше його сполучуваність, оскільки завдяки цьому воно може вступати в найрізноманітніші зв'язки. Це у свою чергу допускає широкі можливості його передачі в перекладі, різні варіанти перекладу.

 

Велике значення має і  звичне для кожної мови вживання слова. Його, звичайно, пов'язано з історією розвитку даної мови, формуванням  і розвитком його лексичної системи. У кожній мові виробляються своєрідні  кліше, наче готові формули, слова і  поєднання слів, що використовуються в даній мові. Останні не є одиницями  фразеологізмів, але володіють повною завершеністю і на відміну від  одиниць фразеологізмів і стійких  поєднань ніколи не порушуються введенням  додаткових слів або підстановкою одного з компонентів.

 

4.2.1 Конкретизація

 

Конкретизація - це заміна слова  або словосполучення з ширшим значенням словом або словосполученням з вужчим значенням. Як правило, лексиці  української мови властива більша конкретність, чим відповідним лексичним одиницям англійської мови. Це неодноразово наголошувалося лінгвістами. Конкретизація  може бути язиковою і контекстуальною (мовною). При язиковій конкретизації  заміна слова з широким значенням  словом в перекладі на німецьку мову для передачі «комунікативного розчленовування  речення» в деяких випадках виявляється  необхідним ввести підмет в німецьке речення, відсутнє в початковому  українському реченні.

 

Додавань в цих випадках, у принципі, можна було б уникнути, але це вимагало б використання в  перекладі пасивної конструкції, що ускладнило б німецький текст  стилістично.

 

Нерідко лексичні додавання  обумовлюються необхідністю передачі в тексті перекладу значень, що виражаються  в оригіналі граматичними засобами. Наприклад, при передачі німецьких  форм множини іменників, що не мають  цієї форми в українській мові.

 

Правильний вибір семантичного компоненту, що додається в українському перекладі, вимагає знання екстралінгвістичних  чинників.

 

Іноді додавання виявляються  обумовленими чисто стилістичними  міркуваннями.

 

4.2.2 Прийом опущення

 

Опущення - явище, прямо протилежне додаванню. При перекладі опущенню піддаються частіше за все слова, що є семантичне надмірними, з погляду  їх смислового змісту.

 

Одним з прикладів надмірності  є властиве всім стилям письмової  мови німецької мови вживання так  званих «парних синонімів». Українській  мові воно абсолютно не властиве, тому при перекладі в цих випадках необхідно удатися до опущення (тобто  не повторенню синоніма - заміні двох слів одним).

 

Усунення семантично надмірних  елементів початкового тексту дає  перекладачу можливість здійснювати  те, що називається «компресією тексту», тобто скорочення його загального об'єму.

 

Не завжди опущення викликається тільки прагненням до усунення мовної надмірності. Воно може мати і інші причини; зокрема, характерна для англійської  мови тенденція до максимальної конкретності, що виражається у вживанні числівників, а також назв міри і ваги там, де це не мотивовано семантичними чинниками, вимагає іноді вдаватися до опущень.

 

4.2.3 Компенсація

 

Компенсацією при перекладі  слід рахувати заміну непередаваного елементу яким-небудь іншим засобом, який передає ту ж саму інформацію, причому необов'язково в тому ж  самому місці тексту, що і в оригіналі.

 

Компенсація використовується особливо часто там, де необхідно  передати чисто внутрішньо лінгвістичні значення, що характеризують ті або  інші язикові особливості оригіналу, - діалектне забарвлення, неправильність або індивідуальні особливості  мови, каламбури, гру слів і ін., а  також коли не завжди можна знайти пряму і безпосередню відповідність  тій або іншій одиниці в  системі.

 

Прийоми цілісного перетворення і компенсації чітко ілюструють, що еквівалентність перекладу забезпечується на рівні не окремих елементів  тексту (зокрема слів), а всього тексту, що перекладається, в цілому. Інакше кажучи, існують неперекладні частковості, але немає неперекладних текстів.

 

Всякі лексичні трансформації  вимагають від перекладача відчуття міри і досконального знання тексту, що перекладається, пов'язаною з ним  обстановкою.

 

Таким чином, наявність великої  кількості слів широкого, абстрактного значення в німецькій мові, відмінності  в значеннях слів, стислість виразу, можлива в німецькій мові завдяки  наявності цілого ряду граматичних  структур і форм, вимагає при перекладі  введення додаткових слів і навіть речень. Проте деякі відмінності  в звичному вживанні викликають опущення окремих елементів німецького речення  при перекладі на українську мову. Все це пояснює широке використання лексичних трансформацій при  перекладі.

 

Висновки до розділу 4

 

Не дивлячись на те, що дотепер поняття трансформації  трактується лінгвістами неоднозначне, в загальному вигляді, перекладацька  трансформація визначається як перетворення, за допомогою якого можна здійснити  перехід від одиниць оригіналу  до одиниць перекладу.