Підвищення мовної культури і грамотності учнів на уроках української мови

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ  РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ МОВНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ГРАМОТНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

2.1. Прийоми та вправи для підвищення мовної культури та грамотності учнів

Мова — це особливий  і загадковий феномен людського духу. Мова — це не те, що ми маємо у вигляді слів і що використовуємо на власний розсуд. Мова — це процес, коли один дає, а другий бере, і саме в такому процесі вона вибудовується. Мовлення отримує сенс саме в такій реалізації і може відбутися лише тоді, коли один співрозмовник контактує з другим, щоб упевнитись у спільності досвіду.

Мова —  це діалог. Слово, яке не доходить до іншого, мертве. Розмова завжди здійснюється з кимось іншим, і кожне слово потребує в кожну конкретну мить неповторного тону, щоб дійти до іншого співрозмовника Розвиток мовлення можливий лише за умов повноцінної діалогічної комунікації між людьми.

Через мову відтворюється  світогляд українського народу, особливості його історії, культури. І тому на уроках потрібно виховувати в учнів почуття поваги до рідної мови, відчуття естетичного в слові. У наш час важливим є питання взаємозв’язку інтелектуалізації мови й рівня загальної культури людини, що пов’язано з необхідністю вироблення вимог до сучасного інтелігентного мовленнєвого зразка, під яким розуміють вишукане й елегантне, просте й глибоке, виразне й проникливе, образне й високоінтелектуальне мовлення. Учні багато часу проводять поза школою, дивляться телепередачі, слухають радіо, але часто в їхню лексику потрапляють слова, які засмічують літературну мову. І, звичайно, це негативно впливає на рівень культури мови учня.

Найтиповішими лексичними недоліками в письмових роботах учнів, а також в усному мовленні, є сплутування українських і російських слів, калькування російських слів, іноді вживання діалектизмів. У творчих роботах виразно простежуються зумовлені невибагливим мовленнєвим середовищем помилкові написання. Нестале інформаційно-мовне поле пригнічує дитячу свідомість, школярі відчувають значні труднощі в доборі літературно нормованих лексем для формулювання власних думок і правильної передачі їх на письмі.

Найпоширенішим  прийомом робота над словом є лексичний розбір. Він спонукає з’ясувати, яким є аналізоване слово щодо використання – загальновживаним, професійним чи діалектним. Упродовж тривалого часу поряд з рідною українці використовують російську мову. Для мовлення сучасних школярів характерна жаргонно забарвлена лексика, або сленг, що використовується в певних комунікативних ситуаціях.

Щоб запобігти  лексичним невправностям учнів, забезпечити наповнення їхнього словника літературно нормованою лексикою, необхідно домогтися, щоб процес засвоєння кожної нової одиниці мовлення складався зі сприймання її на рівні розуміння, нормативного звучання, вправного артикулювання, грамотного написання, якнайширшого застосування в усному й писемному мовленні.

Доцільно використовувати  малюнки з адекватним відображенням словесного змісту. Дізнавшись, наприклад, що слово кишеня походить від лексеми кишка і те, що свого часу використовували «гаман з кишки», тобто торбинку для грошей, учні легко доберуть перевірне слово для безпомилкової передачі на письмі контрольної орфограми.

Словниково-орфографічна робота, сприяє збагаченню лексичного запасу учнів, вона спрямована також на запам’ятовування лексем, з’ясування відтінків значення цих лексем і сфер застосування в мовленні, вироблення вмінь правильно передавати їх на письмі тощо. Уже на етапі засвоєння орфографічного правила учні можуть поповнювати власний лексикон, і кожне теоретичне положення має ілюструватися словами-прикладами, що дасть змогу оперативно застосовувати на практиці прийом правописних аналогій і розширить словесну палітру викладу думок.

Серед словниково-орфографічних вправ важливе місце посідають словникові, розподільні, вибіркові диктанти. Словниковий диктант охоплює окремі слова, в об’єкті посиленої уваги перебуває одна, іноді кілька орфограм. Слова добираємо на певну тему, наприклад, з назв тварин класу ссавців — для закріплення знань про вживання м’якого знака: лань, рись, олень, лось, дельфін, тюлень, песець, соболь, заєць, вихухіль.

Розподільний  диктант передбачає виокремлення з ряду тематично об’єднаних слів орфографічно актуальних лексем за однією чи кількома ознаками. Наприклад, продиктовані слова розмістити у дві колонки: в першу – однозначні, а в другу – багатозначні, пояснити особливості правопису слів кожної групи.

Продуктивним видом роботи с вибірковий диктант. Добираємо зв’язний текст, повільно читаємо його, повторюємо ще 1 – 2 рази. Учні виписують слова на виучуване правило, пояснюють їх правопис.

Зоровий диктант «Тиша» охоплює групу слів, записаних на дошці або спеціально заготовлених картках, де на місці орфограм проставляються крапки. Учні самостійно виконують орфографічне завдання.

Сприяють  розширенню словникового запасу учнів вправи на вживання паронімів – значеннєвої категорії слів, близьких сноїм звучанням, але різних за значенням і написанням: повстати/постати, сусідній/сусідський. везти/ вести. Грамотному використанню їх на письмі сприяють такі завдання: розкрити лексичне значення паронімів; виконати їх розбір за будовою, порівняти буквений склад значущих частин слова; скласти речення з поданими паронімами тощо.

Поєднання в  навчальному процесі лексики  й орфографії сприяє активному збагаченню словникового запасу школярів, грамотному застосуванню його в процесі письма.

На кожному  уроці необхідно привчати учнів  уважно і дбайливо ставитися до української мови, прищеплювати їм любов до рідного слова, усувати з учнівського мовлення діалектизми і суржик. Але робити це треба дуже обережно, не ображати дітей, якщо вони чогось не розуміють.

Відомий педагог  Василь Сухомлинський так сказав про можливості слова: «Слово — це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Уміти користуватися ним — велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодіймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса!» [20, с. 55]. Тоді слово, його внутрішня краса, його барви й пахощі, його емоційні відтінки —усе це залишить незгладимий слід у дитячій душі. Важливо, щоб школярі усвідомили свій обов’язок: на кожному кроці й кожної хвилини охороняти честь своєї мови, як свою власну. На уроках має панувати оптимістична атмосфера взаємоповаги, невимушеності, доброзичливості, тактовності, довіри до учня і віри в йот можливості, уваги до неординар-ності мислення.

Досконале оволодіння літературною мовою передбачає знання і збереження мовних норм як в усному мовленні, так і на письмі. Єдина і обов’язкова для всіх орфографія, як і єдина орфоепія, має велике значення у спілкуванні людей за допомогою літературної мови, полегшує його, робить більш ефективним і разом з тим сприяє піднесенню загальнолінгвістичної культури народу.

Навчання грамотного письма спирається на загальновідомі дидактичні і методичні принципи. Це насамперед вивчення орфографії і пунктуації у постійному зв’язку з граматикою, зв’язок навчання орфографії і пунктуації з розвитком мовлення.

Вправи з розвитку мовлення супроводжують весь процес навчання грамотного письма, бо під  час довільної творчості активізується  і збагачується словниковий запас, удосконалюється граматична; орфографічна й пунктуаційна нормативність мови. У творчих роботах необхідно розпізнавати і правильно писати орфограми так само, як і в спеціально дібраних вправах, бо орфографічна грамотність є частиною загальної мовної культури. З метою поліпшення функціонування української мови в процесі учнівського мовлення використовуємо такі вправи та завдання, які треба відредагувати або доповнити.

Наприклад:

• прочитати запропонований учителем текст, замінивши недоречно вжиті слова;
• доповнити речення, завершивши висловлену думку;
• виділене слово замінити фразеологізмом;
• відредагувати текст, уникаючи тавтології окремих членів речення;
• побудувати діалог за певною ситуацією спілкування тощо.

Перевірка та облік знань  учнів – складна частина процесу навчання, важливий засіб забезпечення свідомого, міцного опанування ними програмового матеріалу.

Однією з форм перевірки  якості знань, рівня практичних умінь та навичок школярів є тести. Учень має стати творчим здобувачем знань як під керівництвом учителя, так і під час самостійної роботи.

Пропоновані нами тести складені з метою опитування, контролю і самоконтролю знань, закріплення вивченого, для узагальнення і систематизації вмінь спостерігати за мовними явищами. Тести привчають учнів систематично готувати або повторювати (в 10-11 класах) кожну тему розділу, а вчителеві дають змогу об'єктивно оцінювати їхні навчальні досягнення.

Зразок картки для тестування

Прізвище
Тема
№ завдання	№ відповіді
1.	1. а) б) в)
2.	2. а) б) в)

Наприклад:

1. У яких прикметниках завжди пишемо суфікси -ев,-єв?

а) якісних; б) відносних; в) присвійних.

2. Перед якими приголосними префікс з- переходить у с-?

а) глухими; б) к, п, т, ф, х; в) дзвінкими.

Використовуємо й інший вид тестових завдань – завдання стверджувального або питального характеру. До кожної теми добираються 12 завдань, що містять варіанти відповідей. Учень повинен проаналізувати запропоновані варіанти і вибрати один правильний.

Наприклад:

Лексика, фразеологія

І варіант

1. У переносному значенні вжито всі прикметники рядка:

а) Білий сніг, тихий шелест, чиста мова.

б) Золота нива, гіркий полин, солодка цукерка.

в) Холодний погляд, тверда рука, гірка правда.

2. Синонімічний ряд утворюють усі слова рядка:

а) Висотний, висотник, верховина, верхівка, верхів’я.

б) Височина, вишина, висота, височінь, вись.

в) Вишитий, вишивка, вишивання, вишиванка, вишиваний.

3. У реченні Усякі люди трапляються на містку: і щирі, і скупі, і мовчазні, і говіркі (М Стельмах) виділені слова є:

а) Омонімами.

б) Антонімами.

в) Спільнокореневими.

4. Багатозначними є  всі слова рядка:

а) Важкий, гарячий, виходити, багаж, брат.

б) Древній, розбитий, білий, синонім, уран.

в) Червоний, вільний, погроза, підмет, грип.

5. Не утворюють антонімічних пар слова рядка:

а) Мовчати — співати, думати — відповідати.

б) Південь — північ, м’який — твердий.

в) Чесний — підлий, багатий — бідний.

6. У словосполученнях козацький кіш, зібрати яблука в кіш виділені слова є:

а) Синонімами.

б) Омонімами.

в) Фразеологізмами.

7. Запозиченими є всі слова рядка:

а) Край, князь, поні, сквер, фата.

б) Назва, море, прислів’я, кілометр, слово.

в) Сантиметр, сарафан, сегмент, ілюзія, барометр.

8. Власне українськими є всі слова рядка:

а) Свідоцтво, багаття, скарб, свято, сіяч.

б) Лебідь, мороз, ніч, маска, кисет.

в) Море, зима, турист, сезон, крапля.

9. Загальновживаними є всі слова рядка:

а) Колос, течія, бесаги, відро, неділя.

б) Двері, мрія, портфель, депутат, демократія.

в) Ріка, сміх, журі, театр, косинус.

10. Термінами є всі слова рядка:

а) Варення, кров, курча, квадрат, білизна.

б) Фортепіано, майно, алюміній, молекула, повітря.

в) Анафора, префікс, дифтерія, реприза, синтез.

11. Діалектизмами є всі слова рядка:

а) Отара, буряк, черес, ластівка, журнал.

б) Рискаль, шуфля, плай, мнясо, кружка.

в) Викуп, журнал, фасулі, буряк, лице, леґінь.

12. Фразеологізмами є всі словосполучення рядка:

а) Гнути залізо, піймати рибу, зазнати поразки, дбайливо доглядати.

б) Пропустити повз вуха, писана красуня, кипіти від злості, хапати дрижаки.

в) Дотепний чоловік, покірна людина, балакуча жінка, вродлива дівчина.

За всі правильні відповіді учень отримує 12 балів, оскільки кожне із завдань оцінюється одним балом.

Такі тестові завдання активізують пізнавальну діяльність учнів, допомагають повторити великий обсяг матеріалу, підвищують якість знань. Найчастіше використовуємо їх в індивідуальній роботі зі школярами.