Структурна характеристика медичного терміна у сфері імунології

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Термінологія в умовах прискорення науково - технічного прогресу набуває особливого значення. Він є джерелом отримання інформації, інструментом освоєння спеціальності. Будь-яка область науки і техніки знаходить своє вираження в термінах. Практично немає жодної області знання, яку можна було б вивчати, не володіючи термінологією.

Медична термінологія є одним зі специфічних пластів лексики, який в силу особливостей структурно - семантичного, словотвірного та стилістичного характеру відрізняється від загальновживаних слів і, тим самим, займає особливе місце в лексичній системі мови. Аналіз ієрархічних структурних відносин в окремо взятій лексико - семантичній групі медичної термінології дає можливість розкрити не тільки системні відносини в лексиці української, російської, німецької та англійської мов, а й виявити тотожність і відмінності в лексико - семантичних явищах в зіставлюваних мовах, що важливо як для зіставно - типологічних, так і для описових досліджень.

Незважаючи на чималу кількість наявних праць як в вітчизняній, так і в зарубіжній літературі, лінгвістичний аспект вивчення термінологічної лексики ще потребує глибинних її дослідженнь.

Медична термінологія - це пласт лексичного фонду зі своїми специфічними особливостями, бо в кожній професійній підмові існує номенклатурна лексика, що співвідноситься з певними реаліями і об'єктами. Особливість словникового складу термінології полягає в тому, що її номени представлені в ній ширше, різноманітніше, ніж в інших лексичних підсистемах.

Вибір англійської мови як другої мови порівняльного дослідження обумовлений їх все зростаючою комунікативної роллю у світовій спільноті, популярністю, сьогоднішньою життєвою необхідностю. Для більш детального аналізу ми обрали близькоспоріднені мови до базових мов порівняння – німецьку та російську.

Слід зауважити, що порівняльне вивчення разносістемних контактуючих мов на матеріалі певної термінологічної підсистеми особливо важливо для об'єктивного прогнозування шляхів розвитку і функціонування розглянутих мовних термінологій та успішного вирішення теоретичних і прикладних завдань за погодженням їх між собою.

Визначення схожого і різного в термінології зіставлюваних мов особливо необхідно для встановлення форм спільності та розходження; в практичному аспекті - для створення певних передумов у вирішенні низки проблем міжмовної термінологічної роботи.

Зіставному аналізу термінів присвячені наукові праці С. Назарзода [ 44 ], Н. Шарофова [62], З.Т. Джабаєва [ 22 ] і т.д. В них розкриваються окремі аспекти семантики та структури термінології в різних мовах.

Слід зазначити, що на сучасному етапі медичні терміни широко поширені в розмовній мові, літературній мові, у сфері охорони здоров'я, медичної діяльності, науки. Проте до цих пір застосування медичних термінів в українській, російській, німецькій і англійській мовах не були предметом серйозного, грунтовного дослідження. Подальший розвиток медичної термінології вимагає відповідного дослідження та впорядкування.

 Цією обставиною і пояснюється актуальність нашого дослідження.

Об'єкт курсової роботи: медичні терміни підсистеми імунології в англійській, німецькій, українській і російській мовах.

Предмет курсової роботи: структурно-семантичні особливості термінів підсистеми імунології в англійській, німецькій, українській і російській мовах.

Мета дослідження: зіставний аналіз семантики і стуктури термінів підсистеми імунології в українькій, російській, англійській та німецткій мовах.

У відповідності з метою необхідно вирішити наступні завдання:

1. дати визначення поняттям « термін » і « термінологічна система »;
2. розглянути різні класифікації термінів, виділити основні види і типи термінів;
3. описати способи термінотворення в англійській, німецькій, українській і російській мовах;
4. проаналізувати семантичні особливості термінів імунології в досліджуваних мовах;
5. проаналізувати структурні особливості термінів підсистеми імунології в англійській, німецькій, українській і російській мовах.

 Матеріалом дослідження послугувало 420 англійських термінів, 344 німецьких терміна та по 300 українських та російських термінів, відібрані з лексикографічних джерел [ІІ. 1-5].

У ході виконання цих завдань використовувались загальнофілософські методи, такі як індукція, дедукція, аналіз, синтез, а також лінгвістичні методи дослідження:

• метод суцільної вибірки – для відбору фактичного матеріалу дослідження;
• порівняльний метод – для порівняння специфічних рис досліджуваних мов;
• описовий метод – для аналізу і викладу отриманих результатів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що подібне дослідження проводиться вперше.

Практична значимість роботи полягає у можливості використання результатів порівняльного аналізу як матеріалу для подальших розвідок в даній темі. Матеріал дослідження може бути використаний при викладанні курсу порівняльного мовознавства.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатку.

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕРМІН І терміносистема

 

1.1. Поняття «термін» і «терміносистема»

 

 Термін (від лат. Terminus - межа, кордон) - слово або словосполучення, що є назвою певного поняття якоїсь галузі науки, техніки, мистецтва і т. п. Терміни служать спеціалізованими, обмежувальними позначеннями характерними для тієї сфери предметів, явищ, їх властивостей і відносин. На відміну від слів загальної лексики, які часто багатозначні і несуть емоційне забарвлення, терміни в межах сфери застосування однозначні і позбавлені експресії.

 Терміни існують в рамках певної термінології, тобто входять в конкретну лексичну систему мови, але лише через посередництво конкретної термінологічної системи. На відміну від слів загальної мови, терміни не пов'язані з контекстом. У межах даної системи понять термін в ідеалі повинен бути однозначним, систематичним, стилістично нейтральним (наприклад, « фонема », « синус », « додаткова вартість ») [26, c. 30].

Терміни та нетерміни (слова загальнонародної мови) можуть переходити один в одне. Терміни підпорядковуються словотворчим, граматичним і фонетичним правилам мови, створюються шляхом термінологізації слів загальної мови, запозиченням або калькуванням іншомовних термінів- елементів. У деяких випадках при такому входження слова в термінологію різних предметних областей виникає омонімія: так, наприклад, запозичене з латині слово « лігатура » (лат. ligatura) в металургії має значення « сплави для легування », а в хірургії - « нитка, що використовується при перев'язці кровоносних судин ».

 У сучасній науці існує прагнення до семантичної уніфікації систем термінів однієї і тієї ж науки в різних мовах (однозначна відповідність між термінами різних мов) і до використання інтернационалізмов в термінології.

Що стосується визначення термінологічної системи, важливо відзначити, що в літературі дане поняття зустрічається в різних варіантах. Наприклад, « терміносистема », «система термінів» і, нарешті, « термінологічна система». Але всі варіанти несуть в собі єдине значення. Отже, терміносистема - це організована сукупність термінів певної галузі знання. [1, с. 13-18]

 

1.2. Класифікації термінів

 

Виділяються терміни категорій, загальнонаукові і загальнотехнічні терміни, міжгалузеві терміни, спеціальні терміни.

Насамперед, виділяються найзагальніші поняття матеріалу і його атрибутів, які носять назви категорій (матерія, простір, час, кількість, якість, міра та інші). Відповідно терміни, які позначають категорії, являють собою тип термінів категорій.

Далі, на кожному етапі розвитку людського знання, в кожну епоху фігурує певна кількість загальнонаукових і загальнотехнічних понять, які використовуються в будь-якій науці (галузі техніки) (система, структура, метод, закон в науці, надійність в техніці). До них примикають загальні поняття методологічних наук - філософії, загальної теорії систем, кібернетики, інформатики та інш.; деяка частина понять цих наук може використовуватися, як і загальнонаукові поняття, в різних галузях знання (наприклад, інформація, елемент). При цьому потрібно мати на увазі, що загальнонаукові (загальнотехнічні) і міжгалузеві поняття є такими не тому, що вони використовуються в ряді галузей знання, а тому, що вони мають загальний вміст, який і дозволяє застосовувати їх у різних галузях, в більшості випадків додаючи до загального вмісту конкретні ознаки [4, c. 22].

Нарешті, в кожній області знання і діяльності є специфічні поняття різного ступеня узагальненості: від найбільших - класів (родів) до найменших - видів, а також понять, які відображають аспекти розгляду цих класів. Ці два типи понять названі видовими і аспектними.

Відомо, що типологія є основою класифікації. У цьому сенсі описана тут типологія термінів - членування термінів по найбільш важливих їх ознакам - являє собою власне термінознавчу класифікацію термінів. Підставою ж всіх наступних класифікацій служать різні окремі ознаки термінів - змістовні, формальні, функціональні, внутрішньо-і позамовні. Всі ці класифікації можуть бути пов'язані з тими науками і областями знання, в яких вони використовуються.

Першою класифікацією термінів за змістом, що використовується переважно в філософії, є розподіл на терміни спостереження та теоретичні терміни. За термінами спостереження стоять класи реальних об'єктів, а за теоретичними термінами - абстрактні поняття, що залежать зазвичай від певної теорії, концепції. Такий поділ є достатнім для вирішення термінологічних проблем філософії (філософії науки), але для вирішення філософських проблем термінознавства доводиться будувати більш детальну класифікацію, оскільки ступінь абстрактності понять, що позначаються теоретичними термінами, різна: від філософських категорій до загальнонаукових і спеціальних наукових понять.

Другою класифікацією термінів за змістом - по об'єкту назви - є розподіл їх по областях знання або діяльності, або, інакше кажучи, за спеціальними сферами. Перелік цих сфер може бути узагальнено представлений таким чином: наука, техніка, виробництво; економічний базис. Грунтуючись на цій соціологічній схемі, можна сформулювати перелік рубрик, що входять в класифікацію термінів з галузі знань.

У сфері науки виявляється група наукових термінів. Вона розпадається, кажучи загалом, на стільки класів, скільки є наук на певному етапі науково -технічного прогресу; а в кожному класі фізичних, хімічних та інших термінів виділяється стільки угруповань (терміносистем), скільки існує різних незалежних теорій опису фізичних, хімічних та інших об'єктів і закономірностей. Що стосується відмінностей так званої науково -технічної та суспільно - політичної термінології, то, перш за все, політичні науки (теорія держави і права, міжнародні відносини та інші), на одностайну думку фахівців, входять до числа суспільних наук, і отже, політичні -терміни включаються до безлічі громадських термінів. Далі, всі ці терміни позначають наукові поняття в тій же мірі, що і так звані науково- технічні терміни; різниця полягає тільки в тому, що перші позначають поняття суспільних наук, а другі - поняття природничих та технічних наук. Тому якщо прагнути до точності, то доцільно говорити про терміни громадських, природничих і технічних наук і про технічні терміни і термінологію, а не про науково -технічну та суспільно - політичну термінологію. Однак терміни суспільних наук мають ряд специфічних ознак, які протиставляють їх термінам природних і технічних наук. Це: 1) пряма, явно виражена залежність термінів суспільних наук від певної теорії, певної системи поглядів. При найближчому розгляді терміни природничих та технічних наук також залежать від теорії, яка, в свою чергу, визначається світоглядом (наприклад, паралельність в геометрії, маса у фізиці), але ця залежність може бути затушована. У термінах соціальних наук вона входить в їх змістовну структуру; 2) своєрідна реалізація ознаки системності [18, c. 30].

Наряду зі стрункими терміносистеми, що відображають закінчені теорії (політична економія, філософська система Гегеля), є такі галузі знання, для яких не побудовані системи понять і терміносистеми (наприклад, опис танцю, мода та інші); 3) наявність термінів з розмитими межами охоплюють ними понять, наприклад, термінів, що позначають загальні поняття соціального характеру (особистість, ідеал); 4) більш широкий розвиток синонімії та багатозначності, ніж у терміносистемах природничих та технічних наук (мова - багатозначний термін); 5) включення оцінного фактора в семантику термінів.

Третя змістовна класифікація термінів - за логічною категорією того поняття, яке позначається терміном. Виділяються терміни на позначення предметів, процесів, ознак, властивостей, величин та їх одиниць [16, c. 40].

Лінгвістичні класифікації термінів засновані на ознаках термінів як слів або словосполучень певної ю.

Класифікація за змістовною (семантичною) структурою дозволяє виділити однозначні терміни та багатозначні терміни, тобто такі, які мають два або більше значень в рамках однієї терміносистеми. З точки зору семантики виділяються терміни - вільні словосполучення і стійкі (у тому числі фразеологічні) словосполучення.