Аналіз навчально – методичного комплексу з історії України для учнів 9 класу

       На всіх трьох уроках передбачена робота з таблицями. На першому та третьому – укладання хронологічної таблиці, а на другому – „Наука і культура в нашому краї у другій половині ХІХ ст.”.

       З 2005 р. в загальноосвітніх школах почали використовувати вже третє покоління навчальної літератури з історії. В курсі історії України теми „Наш край”, згідно нової редакції програми, почали вивчати в пропедевтичному курсі „Вступ до історії України” та в 9 класі (йдеться про программу та її нову редакцію для 12-річної школи) [19,с.18-21].

     Окремий алгоритм дослідження історії краю пропонують і автор підручників для 9 класу. Так, О.К. Струкевич –автор „Історії України. 9 клас” (2009) пропонує тему „Наш край наприкінці ХVІІІ – у ХІХ ст.” вивчати за такою схемою: „ Наступні три уроки присвячені вивченню історії вашого рід-

ного краю. Отже ви маєте визначити особливості його тогочасного адміністративно-територіального устрою, а також з’ясувати, які етноси (народи) населяли ваш край, на які соціальні складові вони були поділені.

Якими були особливості модернізації вашого регіону протягом ХІХ ст.? У цьому зв’язку необхідно проаналізувати ту систему управління краю, яка складалася на початку ХІХ ст., і як вона змінилася внаслідок адміністративно-територіальної реформи 60-70-х років ХІХ ст. З’ясуйте, які зміни відбулися в етнічному та соціальному складі мешканців, чи торкнулися

краю, і якою мірою, переселенські рухи. Другим уроком має стати вивчення господарського життя: стан сільського господарства, промисловості, торгівлі. Ви маєте з’ясувати соціальне становище ваших попередників-земляків, описати й проаналізувати соціальні рухи, які охоплювали ваш край. Виявити особливості розвитку ринкових відносин у сільському господарстві; вивчити особливості здійснення промислового перевороту на ваших теренах. Завершити урок пропонуємо вивченням повсякденного життя різних верств мешканців вашого регіону. Третій урок можна присвятити вивченню творчості видатних митців і особливостям духовного життя: віруванням, зви-

чаям, традиціям, побуту. Ви маєте також з’ясувати, як впливали загальноукраїнські процеси національного відродження на свідомість мешканців вашого краю. Обов’язково проаналізуйте, у чому проявилася спільність, а в чому особливість духовного розвитку вашого регіону на тлі

загальноукраїнських історичних процесів” [28,с.283].

     Запропонована схема вивчення історії краю О. Струкевичем суттєво відрізняється від тих алгоритмів, які розробили В. Мисан та Ф. Турченко. О.Струкевич звертає увагу школярів лише на ключові проблеми теми і не пропонує завдань для її дослідження. Рекомендації до трьох уроків розміщені на 1/2 сторінки підручника. Вони носять загальний характер: проаналізуйте систему управління краю, з’ясуйте зміни в етнічному та соціальному складі мешканців, з’ясуйте соціальне становище ваших попередників-земляків, проаналізуйте соціальні рухи тощо. Однак у них є нові підходи щодо вивчення історичного процесу, наприклад, „вивчення повсякденного життя різних верств населення; вивчення особливостей духовного життя; з’ясування впливу загальноукраїнських процесів національного відродження на свідомість мешканців краю” тощо. Акцентування уваги на історії повсякденності, духовному житті, як на наш погляд, є позитивним явищем у навчально-виховному процесі.

      У двох інших навчальних підручниках для 9 класу, що вийшли друком у 2009 р., також передбачені матеріали для вивчення історії рідного краю26.

     У підручнику Ф. Турченка та В. Мороко подано оновлена схема вивчення теми „Наш край наприкінці XVIII – у ХІХ ст.”. Так вивчення теми розпочинається творчим завданням (ключовим запитанням) – „Яку роль відігравав ваш край у становленні індустріального суспільства та націотворення?”. До кожного із трьох уроків автори підібрали творчі завдання: „Ваш край був в епіцентрі модернізаційних процесів чи на їхній периферії? Чому?”, „Правильно чи помилково стверджувати, що особливостей модернізації у вашому краї було більше, ніж типових рис? ”, „Правильно чи помилково стверджувати, що модернізація докорінно зміни-

ла духовне життя та культуру краю?” [29,с.335].

     На початку кожного параграфа автори розмістили рубрику „Згадайте”, завдання якої – пригадати ключові проблеми історії рідного краю у XVIII – першій половині ХІХ ст. Наприклад, „1. Якими були особливості економічного життя краю у XVIII ст.? 2. Яким був адміністративно-територіальний устрій вашого краю у XVIII ст.? Яким був етнічний і соціальний склад його населення?”, „Що ви знаєте про історію вашого краю в першій половині ХІХ ст.? 2. Які події першої половини ХІХ ст. у вашому краї ви вважаєте найважливішими?”, „Матеріал про духовне й культурне життя в краї в першій половині ХІХ ст.” [29,с.336].

 До кожного уроку передбачена нова система завдань, що дозволяє організувати пошукову роботу, дати відповідь на ключове запитання. Крок за кроком учні не просто отримують можливість вивчити тему, але й досліджують її. Цьому сприяють і різні форми завдань. Так, в алгоритмі першого уроку „Рідний край наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст.” передбачено: а) робота з контурною картою, б) опрацювання краєзнавчої

літератури, в) підготовка усної розповіді та повідомлень, г) використання фондів краєзнавчого музею, д) пошук і систематизація краєзнавчої інформації [29 – 31,с.334-335].

     Відрізняється за своїм змістом і складністю система запитань. Окрім запитань, які спрямовують школярів на пошук краєзнавчої інформації, передбачено творчі, дослідницькі завдання. Наприклад, „Знайдіть спільне і відмінне в економічному розвитку краю порівняно з іншими районами України. Прослідкуйте співвідношення традиційного й нового в духовному житті” тощо. В цілому ж автори пропонують досить детальну схему вивчення краєзнавчого матеріалу.

      Дещо спрощений підхід у вивченні місцевої історії пропонують інші автори – О. Реєнт та О. Малій. Зауважимо, що ряд завдань вони запозичили з підручника Ф. Турченка та В. Мороко. До того ж автори, не відомо з яких причин, зменшили кількість годин на вивчення історії краю. Більшість завдань у параграфах ґрунтуються на підготовці усної розповіді і носять репродуктивний характер. Відсутні творчі, дослідницькі, картографічні завдання, на аналіз, співставлення, порівняння. Відмінним від раніше проаналізованих нами схем вивчення історичного краєзнавства в цьому підручнику є лише подача плану теми. Наприклад, у темі „Особливості мо-

дернізації регіону та краю в другій половині XVIII – у середині ХІХ ст. ” рекомендовано вивчати матеріал за таким планом: 1. Соціально-економічний розвиток регіону напередодні скасування кріпаччини в Російські імперії. Міграції. 2. Суспільно-політичні рухи й організації. Соціальна боротьба. Тему „Вплив адміністративно-територіальних реформ 60-70-х років ХІХ ст.

на становище краю” рекомендовано вивчати в такій послідовності: 1.Етнічний склад населення регіону. 2. Господарське життя. 3. Вірування, звичаї та побут місцевих жителів [24,с.324].

      У навчально-методичній літературі, що вийшла друком у 2009 р. для 9 класу окремими авторами зроблена спроба подати моделі вивчення історичного краєзнавства за оновленою редакцією програми. Так, А. Подобєд до теми з історії рідного краю визначив мету, обладнання, тип, форму, структуру уроку. Він пропонує провести урок у формі екскурсії до краєзнавчого музею. Після того учні мають заповнюють таблицю „Наш край у контексті європейської історії другої половини XVIII-ХІХ ст.” та укласти стислий історичний нарис про свій населений пункт цього періоду [17,с.291-292].

      А. Єрмоленко та О. Мокрогуз у посібнику „Усі уроки до курсу „Історія України. 9 клас” відмовилися від будь-яких моделей та рекомендацій щодо проведення краєзнавчих уроків [4].

       Натомість Г. Середницька в опорних конспектах з історії України для 9 класу запропонувала власну модель подачі краєзнавчого матеріалу та запропонувала методичні рекомендації з організації вивчення теми [26].

      У розроблених рекомендаціях вона виділяє об’єкти краєзнавчого дослідження: літературу, музеї, фонди та експонати музеїв, письмові та речові джерела. Серед переліку засобів навчання, які вчитель готує разом з учнями, радить використати: картосхему „Особливості адміністративно- територіального устрою краю”; таблиці про етнічний та соціальний склад населення, розвиток сільського господарства, промисловості, торгівлі; набір фотографій пам’яток історії та архітектуру населеного пункту; тематичні папки з матеріалами з історії поселення. До теми „Особливості модернізації регіону і краю в другій половині XVIII – на початку ХІХ ст.” рекомендовано такі варіанти уроків: 1) традиційний спосіб вивчення навчального матеріалу (через пояснення), в результаті якого учні укладають таблицю „Наш край у першій половині ХІХ ст.”; 2) організація та проведення гри „Кращий краєзнавець”; 3) урок-екскурсія до краєзнавчого музею [26,с. 286-287].

    В коротких відомостях про окремі регіони подано історичну інформацію про Лівобережну, Слобідську, Правобережну, Південну (Степову) Україну, Галичину, Північну Буковину, Закарпаття. В методичних рекомендаціях подано тематику учнівських повідомлень та проектів. Як бачимо, для проведення уроків з історії нашого краю Г. Середницька залучила різноманітні засоби, методи та форми навчальної діяльності. Щоправда, виникає питання в ефективності та доцільності їх використання. Велика пропозиція – не завжди є запорукою успішної організації навчального процесу.

       На основі вищевикладеного, можемо зробити такий висновок. Перші моделі вивчення краєзнавчих тем у курсі історії України вітчизняні науковці розробили ще в 1997 р. в робочих зошитах учнів. З 2001 р. схеми вивчення історичного краєзнавства з’явилися в шкільних підручниках. Враховуючи

те, що в загальнодержавному підручнику практично неможливо в стислій формі подати історію кожного регіону, автори навчальної літератури розробили схеми вивчення історії рідного краю. Більшість з них укладені в формі рекомендацій, де звертається увага на проблеми, що підлягають вивченню та пропонуються окремі види навчальної діяльності (робота  з контурною картою; підготовка усних та письмових повідомлень, доповідей; проведення екскурсій; опрацювання краєзнавчої літератури; укладання таблиць; пошук і систематизація матеріалу тощо). Серед рекомендованих форм переважають уроки-лекції та уроки-екскурсії. В системі запропонованих авторами завдань, домінують завдання репродуктивного

типу. Творчі та дослідницькі завдання поступаються не лише кількістю, але і якістю перед завданнями відтворюючого характеру.

 

2.2.    Методика  організації  дослідницької  діяльності  учнів  під  час  вивчення  теми  "Наш  край  у  другій  половині  ХІХ ст."

    

       Комплексне вивчення історії краю передбачає, що увага учнів повинна зосереджуватись на основних явищах і процесах , які мали місце в історії даного краю. Дуже важливо прослідкувати з доступною учням глибиною, з одного боку, відображення і переломлення в історії краю загально історичних процесів , з другої – внутрішні зв’язки і відношення між подіями і явищами місцевої історії .

Проведення краєзнавчої роботи може включати різноманітні форми і методи навчання , зорієнтовані на поглиблене вивчення краєзнавчих об’єктів учнями. Серед них визначальними є : методичні схеми і рекомендації вивчення краєзнавчих об’єктів; екскурсії до краєзнавчого музею, тематичні розповіді екскурсовода і керівника факультативу; навчально-практичні роботи, лабораторні (з документами, архівними матеріалами з історії краю); зустрічі з ветеранами війни, національно-визвольних рухів, народними умільцями; практикуми в місцевому архіві; тематичні походи та експедиції; конференції з історії краю; організація книжкових тематичних виставок і занять з бібліографії краю; робота з краєзнавчими текстами; дидактичні ігри з краєзнавства, брейн-ринг "Люби, вивчай свій рідний край", аукціони, ярмарки народних пісень, приказок, предметів побуту; тематичні бесіди і діалоги учителя та учнів [1,с.32].

 Для ефективного використовування краєзнавчого матеріалу на уроках історії  бажано:

1. Усвідомлення значущості  об’єкта дослідження. Використання дослідницької "моделі трьох запитань" Гоулсона. (Що сталося? Чому це сталося? Якими були наслідки чи які можливі наслідки події в майбутньому?)

2. Визначення, хто, як і  що робитиме. Створення ініціативної  групи.

3. Визначення методів  дослідження.

4. Визначення джерел інформації:

а) наукові праці з відповідного історичного періоду;

б) документа.

Визначення місця, де вони містяться (архіви, музеї);

в) праці місцевих краєзнавців. Особисті зустрічі з ними (якщо це можливо);

г) ілюстративний матеріал (фотографії, плакати, малюнки, схеми і т. ін. ).

5. Використання джерел  інформації.

6. Опрацювання і систематизація  інформації. Складання схем, таблиць, діаграм, карт.

7. Написання роботи.

8. Використання в навчальній та виховній роботі:

        На уроках необхідно:

1. Роздавальний матеріал  для краєзнавчих уроків-досліджень.

2. Використання фактів, подій, схем, фотодокументів, карт для актуалізації  матеріалу на звичайних уроках.

3. Використання матеріалу  для творчих завдань (творів, есе, віршів, розповідей від імені  учасника події, сценок і т. ін.).

4. Інформаційний матеріал  для складання тестових завдань  для тематичного оцінювання з  відповідних тем.

     У позаурочний час:

1. Вибір тематики для  наукових робіт та мікродосліджень.

2. Написання сценаріїв (вечір, свято, КВК).

3. Створення історичних  ігор з використанням краєзнавчого  матеріалу, історичних мікровистав.

4. Оформлення нових експозицій у шкільному музеї.

6. Робота гуртків.

7. Написання родоводів.

8. Олімпіади, вікторини, конкурси, турніри.

    Вивчення теми „Наш край в другій половині ХІХ ст.” (9 кл.) пропонується розпочати з короткого історичного нарису про рідне місто, який повинні були укласти учні. Для виконання цього завдання їм пропонувалася така схема:

1. Назва поселення, яку воно мало на кінець ХІХ – початок ХХ ст. Кількість населення. До складу яких територіально-адміністративних одиниць входило.

2. Основні види діяльності населення у другій половині ХІХ ст.  Особливості економічного розвитку поселення.

3. Історична інформація про поселення та його жителів другої половини ХІХ ст.