Аналіз навчально – методичного комплексу з історії України для учнів 9 класу

                                 Конспект уроку з історії

 Тема. Наш край у другій половині ХІХстоліття . 

Мета: ознайомитися з подіями, які відбувалися на Криворіжжі впродовж ХІХ ст., порівняти з подіями, що відбувалися в Україні, розвивати вміння складати розповідь, працювати з різними історичними джерелами, вибирати пов’язані події; виховувати почуття зацікавленості історією рідного краю.

Обладнання: дидактичний матеріал, історичні документи з історії Криворіжжя, карта Кривого Рогу (населеного пункту).

Форма проведення уроку : урок – заочна екскурсія.

Тип уроку: засвоєння нових знань та вмінь.

                                               ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ . Мотивація навчальної діяльності учнів

1.Треба знати історію  рідного краю для того, щоб  розуміти сучасні проблеми своїх  земляків.

2. Переконатися в тому, що історія Криворіжжя – складова України, Російської імперії, європейськими державами Англією і Францією, визначити спільне і відмінне, аргументувати тезу : історія Криворіжжя – складова частина історії України та всесвітньої історії ІІ половини ХІХ ст.

Проблемне завдання : Визначити особливості розвитку рідного краю в ІІ половині ХІХ ст., порівняти розвиток нашого регіону з розвитком не тільки історії України  але й всесвітньої історії .

ІІІ . Повідомлення теми та мети уроку.Вивчення нового матеріалу

Урок проходить у вигляді заочної екскурсії. На дошці висить карта Криворіжжя, якою пройде екскурсія. Для проведення цього уроку клас було об’єднано в 5 груп. Групи обрали менеджера, отримали випереджаюче завдання, рекомендовану літературу і до початку уроку опрацювали своє питання.

На уроці:

• Виступає кожен член групи протягом 1 хвилини, менеджер керує порядком виступів
• Менеджер – помічник вчителя, ним проінструктований, працював з групою над одним питанням, керував діяльністю групи, шукав джерела знань, допомагав кожному члену групи – при оцінюванні отримує 2 оцінки – як член групи та її менеджер
• За урок оцінку отримує кожен член групи, тобто кожен учень.

Опрацювавши інформацію, учні виступають гідами на певній зупинці.

Зупинка перша. Назва поселення, яку воно мало на кінець ХІХ – початок ХХ ст. Кількість населення.

Перша офіційна письмова згадка про Кривий Ріг знайдена у "Розписі заснованих поштових станцій по річці Інгулець від Кременчука до Херсона", датована 1775 р. У той час це було велике запорозьке поселення, яке у 1829 р. було перетворене на військове. З 1860 р. воно набуває статусу містечка. Свою назву місто отримало від форми кривого мису (наче рогу за формою) на злитті річок Інгулець і Саксагань, де саме і було засновано перше козацьке поселення. За іншою версією назву місту дав запорожець Ріг на прізвисько Кривий через втрату одного ока в боях, який оселився в цьому мальовничому місці. Бурхливий промисловий розвиток району розпочався почався у 80х рр. ХІХ ст., коли почалася розробка залізних руд .    1817 року Кривий Ріг згадується у "Переліку (Списку) казенних селищ Херсонського й Олександрійського повітів, які у 1816—1817 рр. були звернені у військові поселення. До грудня 1828 року населений пункт Кривий Ріг мав статус військової слободи, потім перевели в розряд військових поселень, в 1852 році отримує статус полкового села. Після ліквідації 1857 року військових поселень Кривий Ріг переведено до розряду державних сіл, був центром Криворізької волості Херсонського повіту Херсонської губернії. Станом на 1859 рік тут налічувалось 554 двори і 3 644 жителі. В селі Інгульці було 1 396 жителів, а у Олександровому Дарі (Рахманівці) — 1 149 . В той час існували й інші поселення, що згодом увійшли в межі міста — Гданціка, Довгинцеве, Вечірній Кут. Наприкінці 50-х років XIX століття з’явилися перші поселення на правому березі Саксагані (в районі Кандибиної та Іванової балок).

  У грудні 1860 року указом Олександра ІІ державне поселення стверджують містечком. Кривий Ріг входив до складу Херсонського повіту Херсонської губернії з самого її утворення в 1803 році і залишався в її межах до 1919 року. З 1864 року, у зв'язку з введенням інституту земства, адміністративне управління і частина перших державних функцій були передані місцевим органам - повітовим земським управам. Земства вирішували питання освіти, охорони здоров'я, управління та державних повинностей, проводили заходи з поліпшення сільського господарства, облаштування доріг і поштових повідомлень, ввели обов'язкове страхування від вогню. Кошти на ці заходи надходили в земську скарбницю у вигляді податку на землю і збору з нерухомого майна фабрик, заводів і торгово-промислових приміщень. Примітний той факт, що Кривий Ріг і копальні Криворізького району платили величезні суми податку, абсолютно незіставні з розміром самого містечка. Починаючи з 1898 року їх частка в загальних земських збори становила 25%, але вона була поступово зменшена до 1914 року до 12,5%. Губернському місту Херсона було невигідно втрачати таку в буквальному сенсі золоту жилу, живильні ресурси величезного повіту. Повіт три рази, в 1898, 1903 і 1912 роках, перебував на межі переділу території, але йому вдалося відстояти свою цілісність. Кривий Ріг так і не отримав статус міста, а залишався волосним містечком з кількістю дворів 2750, населенням 26 тисяч людей, з яких по національному складу росіяни становили 13%, євреї - 25%, українці близько 60%.

   Ось так описувався Кривий Ріг у 1886 році Я.Михайловичем: "Кривий Ріг знаходиться на кордоні Херсонського і Верхньодніпровського повітів. Він розташований у великій улоговині, охопленій з одного боку річкою Інгульцем, через яку розкинувся величезний залізний міст, і перетинає течію Інгульця річкою Саксаганню, з іншим залізним мостом. Полотно залізниці оточує ніби кільцем всю цю улоговину, ніж надає, звичайно велику послугу місцевим рудовласникам. Кривий Ріг назовні нагадує собою невелике позаштатне містечко. Одних казенних будівель колишнього військового поселення тут налічується до 150, якими заведує особливий військовий інженер. Будівлі ці нині ремонтуються і пристосовуються для очікуваних сюди на зимові квартири козаків. Гарненька кам'яна церква, два ряди лавок, базар, порядні будиночки, нерідко криті залізом, аптека, два лікаря, нотаріус, станова квартира, контори рудокопних компаній, близькість трьох вокзалів, - все це вже надає містечку вигляд міста. Але його доля ще попереду. Кривому Рогу призначено буде грати видатну роль в долі виробництва і промисловості нашого південного краю. Все, що тут вже зроблено, може бути названа тільки першими рішучим дитячими кроками [3,с.178].

   Зупинка друга  Основні види діяльності населення у другій половині ХІХ ст.  Хронологія перших досліджень

   Кривий Ріг і його околиці верст на 60 навколо рясніють безліччю мінеральних порід, незчисленною масою корисних копалин. Рудники Кривого Рогу, за словами фахівців, можуть сміливо конкурувати з кращими копальнями Бельгії та Англії. Криворізькі копальні відрізняються ще й тим, що, по-перше, знаходяться не так званими гніздами, а великими і дуже товстими шарами і, по-друге, перебувають майже на самій поверхні, що робить видобуток руди дуже дешевою і вигідною та позбавляє від підземних робіт і пов'язаних з ними великих витрат і небезпек.

     У 1803 р. нижню течію р. Інгулець за дорученням уряду дослідив гірничий інженер Василь Піленко, який виявив запаси руди поблизу с. Шестерня і поселення Кривий Ріг. В другій половині 19 століття почалося дослідження надр Криворіжжя, зокрема залізної руди. У ньому брали участь академіки В. Зуєв, В. Ізмайлов, професор Ліванов.

       1865 року у Кривий Ріг прибув колишній професор Гірничого інституту М. П. Барбот-де-Марні, який протягом 1866—1867 років займався вивченням корисних копалин басейну. А 1866 року О. М. Поль, проводячи археологічні дослідження балки Дубова, виявив виходи покладів багатої залізної руди.

     13 квітня 1874 року Імператорським Російським технічним товариством призначена комісія під головуванням О. О. Іосса задля "дослідження благонадійності родовища залізних руд і інших мінеральних багатств, відкритих в околицях села Кривий Ріг".

    У 1835-1837 рр. регіон Кривого Рогу за дорученням графа і генерал-губернатора Новоросійського краю М.С. Воронцова досліджував гірничий чиновник П.І. Кульшин. Він розповідає про спеціальну гірничу партію, відряджену у 1823 р. з Луганського заводу для дослідження Новоросійського краю, і дає опис знайдених на півдні басейну залізних руд, які він називає "точильним каменем". У 1869 р. з’являється перше ґрунтовне геологічне дослідження краю — "Геологический очерк Херсонской губернии". Його автор — вітчизняний геолог М.П. Барбот-де-Марні (1829-1877) — детально описує гірські породи і корисні копалини регіону — залізні руди, граніти, гнейси, вапняки, сланець, а також стратиграфію залізорудного басейну, наголошує на доцільності побудови залізниці між Кривим Рогом і Донбасом [3,с.203].

Зупинка третя. Дослідження і діяльність Олександра Миколайовича Поля

У 1866 р., оглядаючи схили Дубової балки, дослідник-археолог, краєзнавець і підприємець Олександр Миколайович Поль (1832-1890), нащадок гетьмана П. Полуботка (1660-1723), виявив поклади високоякісної залізної руди. Саме його діяльність відіграла вирішальну роль в освоєнні родовищ залізних руд на Криворіжжі. О. Поль користується матеріалами архіву Г. Потьомкіна, роботами В. Зуєва, П. Кульшина, М. Барбота-де-Марні, сам вкладає з 1866 по 1890 р. близько 200 тис. крб. у геологічні дослідження краю, звертається у Гірничий департамент (С.-Петербург), узимку 1872 р. відвідує гірничорудні райони Франції, Італії, Швейцарії, Німеччини. Але спершу ставлення до його діяльності з боку російської влади негативне. Катеринославський генерал-губернатор В.Д. Дунін-Барковський на запит О.Поля відповідає: "Ваши проекты не что иное, как fata morgana". У донесенні в Гірничий департамент справник Верхньодніпровського повіту Браїловський пише про О. Поля: "…его затея относительно криворожской руды маниакальна…". Водночас професор Бернард фон Котт з Фрайберзької гірничої академії повністю підтримав дослідження О. Поля і його ідею про розробку залізних руд Кривого Рогу — досліджені ним і хіміком Фрічче зразки руди дали унікальний результат — вміст заліза майже 70%.

Геологічні експедиції, які фінансує О. Поль, виявляють ряд багатих залізорудних родовищ. О. Поль починає ставити питання розробки залізорудних родовищ у практичну площину, запрошує з цією метою гірничого інженера з Саксонії бергмайстра Гартунга. Нарешті сам О. Поль у 1870-х роках бере в аренду на 85 років землі з багатими залізорудними родовищами, плануючи поставити на них гірничо-металургійні підприємства. Плани О. Поля були грандіозні: побудувати близько 30 металургійних заводів на Донбасі, Кривому Розі, Миколаєві. Видобувати і переробляти залізні, мідні руди, вугілля, різні глини для виробництва фаянсу, порцеляни, скла, фарб, вогнетривів тощо.

Всі ці кваліфіковані і системні дії Олександра Поля нарешті дають позитивні плоди — чиновництво у С-Петербурзі зацікавлюється регіоном Кривого Рогу. У 1873 р. Морське міністерство направляє капітан-лейтенанта Л.П.Сємєчкіна для огляду родовищ залізних руд. Він оцінює їх запаси в 5,39 млрд. пудів і підтримує ідею О. Поля про залізницю Кривий Ріг — Донбас. У тому ж 1873 р., за дорученням Російського технічного товариства, дослідження на Криворіжжі проводить Г.П. Федосеєв. У 1874 р. район р. Саксагань дослідив професор Е.М. Клем, окремо від нього — гірничий інженер Е. Фельско, який вважав доцільним будівництво металургійного заводу в Олександрівську (Запоріжжя). Е. Фельско називає багатий на залізні руди Кривий Ріг "Золотим Рогом". У 1875 р. інженер М. Носов теж підтверджує дані розвідок, організованих О. Полем, і називає Криворізьке родовище залізних руд "другим Уралом". У 1875 р. уряд затверджує проект залізниці.

     Крім того, з 70-80-х років ХІХ ст. регіон досліджували видатні гірничі інженери та геологи, серед яких слід відзначити ім’я С.О. Конткевича, який створив першу геологічну карту Кривбасу, а також узагальнив дослідницькі дані [3,с.240].

  Зупинка четверта Перші рудні, рудники, акціонерні товариства з видобутку залізних руд Кривого Рогу  Свідоцтва стародавньої розробки залізної руди в Криворізькому басейні і залишки плавильних печей були виявлені ще С. Конткевичем у другій половині ХІХ ст. Зокрема, ним подано опис стародавньої виробки у гирлі балки Червона. Б. Граков виявив залишки стародавньої рудні в Гайдамацькій печері Дубової балки. Тут же були знайдені дві домниці. Ці та інші артефакти давніх гірничо-металургійних робіт свідчать про обізнаність наших предків з Криворізькими родовищами залізних руд і технологією виплавки з них заліза ще за кілька століть до Різдва. З плином часу, війнами, зміною влади ці дані були втрачені.

  Після доведеної наявності на Криворіжжі величезних запасів залізної руди, 1881 року був заснований перший на Криворіжжі Саксаганський рудник, що належав "Товариству криворізьких залізних руд". Розпочався важливий період у промисловому розвитку Криворіжжя.

На розвиток Кривого Рогу вплинуло спорудження 1884 року Катерининської залізниці, яка сполучила місто з промисловими районам Придніпров’я і Донбасу.

    У середині 80-х років 19 століття до розробки криворізьких залізних руд долучаються металургійні товариства. 1885 року два рудники відкрило Новоросійське металургійне товариство, у 1886 Південно-Російське Дніпровське товариство заснувало Галковський, Шмаковський і Ростковський рудники. Ще два рудники — Олександрівський та Брянський — протягом 1886—1888 років створені Брянським товариством. Виникають і дрібні рудники засновані окремими підприємцями.

Протягом 1890—1892 років на землях Гданцівського маєтку, викупленого О. М. Полем, "Товариство криворізьких залізних руд" збудувало чавуноливарний завод. Створення товариства пов’язане з ім’ям О.Поля, який знайшов зацікавлених інвесторів для розробки залізорудних родовищ у Франції. Він разом з підприємцем, генеральним директором Товариства Паризько-Ліонської залізниці Полем Талабо і організовує в Парижі компанію "Залізні руди Кривого Рогу" з капіталом 5 млн. франків. Його основні акціонери: Товариство Mokta-el-Hadid, Societe General, відомі французькі підприємці металургійної промисловості, зокрема директор "Сталеплавильного Товариства для флоту і залізниць Франції" П’єр-Луї де Монгольф’є. Технічним директором компанії був обраний Альфонс Паран, директори-розпорядники і представники у Кривому Розі — О. Поль та С.Яницький. Директор виробництва у Кривому Розі — гірничий інженер С.Конткевич.

  Уряд Росії затвердив статус ЗАТ "Залізні руди Кривого Рогу" 5 травня 1881 р. і майже одночасно розпочалося будівництво Криворізької залізниці. На першому Саксаганському руднику (директор С.О.Конткевич) у 1881 р. було видобуто 555 тис. тонн руди, яку з 1883 р. купувало "Новоросійське товариство Юза".

У 1885 р. утворюється "Новоросійське товариство кам’яновугільного, залізоробного і рейкового виробництва". Воно відкриває Рудник Лихмана (за ім’ям селянина, на землях якого збудовано рудник). Тут у 1885 р. видобувають 400 тис. пудів залізної руди [3,с.265].

   Зупинка п'ята Розвиток рудовидобування у ХІХ ст.

У 1886 р. видобуток залізних руд у Криворізькому басейні вже здійснювали:

• "Залізні руди Кривого Рогу" — близько 3,3 млн. пудів;
• "Новоросійське товариство" — 1,3 млн. пудів;
• "Південно-Російське Дніпровське товариство" — близько 295 тис. пудів.

У 1888 р. до них приєднується "Брянське товариство".