Шпаргалка по "Истории Украины"

4 листопада більшовики провели засідання Рад робітничих і сол-х депутатів, яке визнало повноту влади в Україні за ЦР. Разом із тим вони розпочали підготовку до скликання Всеукраїнського з’їзду Рад роб-х, сол-х, сел-х депутатів для перетворення ЦР на більшовицький манер (тобто, реорганізації в дусі Центрального виконавчого комітету – ЦВК Рад України). У цих умовах 7(20) листопада 1917р. Мала рада обговорила і прийняла ІІІ універсал.

 

79. Українська  Центральна Рада та Генеральний  секретаріат – перші державні  структури відродженої України. Склад, політична програма, універсали УЦР.

Центральна Рада — спершу загальноукраїнський центр, що об'єднував політичні, громадські, культурні і професійні організації; згодом, після Всеукраїнського Національного Конгресу — революційний парламент України, який керував українським національним рухом. Період дії: 4 (17) березня 1917 — 28 квітня 1918.

голова — М. Грушевський, заступники  — С. Єфремов і В. Винниченко.

Для ведення поточної праці УЦР обрала виконавчий комітет  УЦР (офіційна назва Комітет Центральної Ради), який згодом перейменовано на Малу Раду. Всі важливі справи наперед вирішувалися на засіданнях Малої Ради, а пізніше оформлені проекти затверджував пленум УЦР.

Програма ЦР:

1) Прагнення досягнення  автономії У

2) Створ. воєн. формувань з укр.-ів(1 та 2 полки ім.Б. Хмель. та П.Полуботка)

3)Українізація шкіл

4)Видання укр. підруч-ів

I Універсал -23 червня 1917 - II Всеукраїнському Військовому З'їзді - "До українського народу, на Україні й поза її сущому" - відповідь УЦР Тимчасовому Уряду на його негативне відношення до автономної України.

1)Юридично закріп. аравоо У. на незал-ть

2)Проголош-ня автономії  У в складі Рос.

3)Джерело влади-укр.  народ

4) Всенар укр. збори-  приймають закони

II Універсал – 20 лип. 1917 –

1. ЦР повинна поповн-ся  представниками інших народів,  що проживають на Україні;

2. Поповнена ЦР утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд;

3. Центральна Рада  починає розробку закону про  автономне обладнання України,  який повинен бути затверджений  Всеросійськими Установчими Зборами.  До твердження даного закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономію України;

4. Формування українського  війська здійснюється під контролем  Тимчасового Уряду.

 Революц.події у Петрограді в жовт.1917, 3 Універсал

25 жовтня 1917 p. більшовики взяли владу в Петрограді, а 2 листопада в "Декларації прав народів Росії" проголосили невід'ємне право народів колишньої імперії на вільне самовизначення аж до виокремлення і утворення самостійної держави. ЦР засудила жовтневий переворот і захоплення влади більшовиками. 7 листопада 1917 p. на засіданні Малої Ради УЦР , виконуючи волю українського народу, проголосила ІІІ-м універсалом  Укр Нар Республіку (УНР). УНР як демократична правова держава створювалася в межах федеративної Росії. Універсал проголошував націоналізацію поміщицьких і церковних земель, встановлення 8-годин. робоч. дня і робітничого контролю за виробництвом, національно-персональну автономію для нац. меншостей). Широко проголошений він був 9 листопада 1917р. на Софійському, майдані в Києві.

Більшовики вороже поставилися  до українського руху. Національний рух в Україні входив в суперечність з інтересами централізованої пролетарської   держави,   яку   будували більшовики на просторах імперії.

 11 січня Мала Рада ЦР прийняла ІV-й Універсал:

1) проголошувалася незалежність, суверенність УНР; 2) стверджувалося, що Україна хоче жити в мирі з усіма сусідами, але жоден з них не має права втручатися в її внутрішні справи; 3) демобілізувати армію, яка по укладенню миру буде замінена міліцією; 4) всю землю роздати селянам без викупу на початку весняних робіт; 5) націоналізувати ліси, води і підземні багатства краю; 6) проголошувалося, що держава бере під свій контроль усі банки; 7) ставилося завдання найближчим часом скликати Українські Установчі Збори, що схвалять Конституцію УНР.

Після прийняття IV Універсалу Ген. Секретаріат було перейменовано на Раду Народних Міністрів, головою якої обрано В. Винниченка.

Прийняття Унів. означало остаточний розрив з імперським центром.

 Здобутки  та прорахунки ЦР

Здобутки

1) Початок консолідації  нац.. сил та визначення прагень ЦР

2)Боротьба за нац.  – територ автономію У.

3) 1 Універсал і досягнення  автономії

4) 3 Універсал і проголошення  УНР

5) Київ перетвор. на  важл. політ. центр

Прорахунки:

1) У соц. аспекті:  приділивши особу увагу процесам  нац. відродження, ЦР усунулась від розв*язання гострих соц.-економ. проблем

2) Адміністратив. аспект: справою створення армії займалося  декілька організацій, але регулярна  армія так і не була створена

3) ЦР не змогла створити  нац. єдності серед українців=>невдача  створеної державності

 

80. Українська  держава гетьманської доби: зовнішня  і внутрішня політика П.Скоропадського.

9 лютого 1918р.- нім. війська мали окупувати всю Україну, допомогти відновити владу ЦР. Але згодом розігнали ЦР, був закон про ліквідацію УНР та створення укр. держави. надано владу пронімецьки орієнт-му гетьману П. Скоропадському.

9 квіт. 1918 гетьм. проголошено  Скоропадського.

Головою геть. уряду призн. Лізогуб

Мін. інозем. справ- Дорошенко

Була проголошена конституц. монархія.

Особ-ті внутр. політики Скоропадського:

- відновл-ня поміщ.  землеволодінь, укріп. приват. вла-ті, свобода торгівлі

- придушення робочих  і соціаліст рухів на У

- заборона соціаліст  газет, запров-ня цензури

- придуш-ня селян повстань

- створення власних  адмін.. органів

- спроба утворити укр. армію – гвардійська Сердюцька девізія та Галицько-Буковин. курень січових стрілців.

- українізація шкіл 

- відкрито 2 ВНЗ

- у лист 1918 відкрито  Академію наук (Вернадський)

- основано галереї  мистецтв, гос. архів

Скоропадському вдалося  стабілін-ти фінанси сист. в У.

Ос-ті зовн. політики

Укр. держ підтрим. країни Четвертного союзу. Визнало її 12 держав.

12 черв 1918 – переговори  між У. та Рос. – радян.  делегація заяв. претензію на  півд.. частину Курської на Воронеж.  губернії, частину Харків, Єкатеринославської губ., Донбасу. Агетьман прагнув приєднати Крим на правах автономії.

Але громадська війна  та економ блокада не дозвол. розв*яз сперечання між державами

14 черв. 1918 – закон  «Про посольства і місії Укр  держ.»

14.12.1918 — за Директорії відновлено назву УНР. Трохи до цього німецько-австрійська окупація скінчилася внаслідок поразки цих держав у Першій світовій війні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

81. Політичні  обставини утворення ЗУНР. Внутрішня і зовнішня політика, історичне значення ЗУНР

19 жовтня 1918 р- день  проголошення на західноукр.землях  держави, що пізніше дістала  назву Західноукр. Народна Республіка. Наміри укр.політиків суперечили  планам поляків, котрі вели  підготовку до утворення польської держави, до складу якої планували включити західноукр. землі.

 В ніч з 31 жовтня  на 1 листопада 1918 р. укр.і військові  з'єднання, що були в складі  австро-угорської армії, взяли  під контроль Львів, наступного  дня — інші міста Галичини.

Керівниками нової влади були Євг.Петрушевич та Кость Левицький

 Внутр. політика:

Було запроваджено 8-годинний робочий день, оголошено про початок  аграрної реформи. Національні меншини  дістали широкі права, їхнім представникам  у майбутньому парламенті було обіцяно 30% депутатських місць.

Зовніш. політика:

З перших днів свого існуван. Республ.опинилася в стані війни  з Польщею. Спроби добитися міжнар. визнання ЗУНР закінчилися невдачею. Представники Антанти натомість  визнали права Польщі на окупацію Сх. Галичини.

 Акт злуки:

 Керівники ЗУНР  і УНР пішли на переговори  про створення єдиної держави. 22 січня 1919 р. у Києві на площі  біля Софійського собору було  проголошено Акт Злуки УНР  і ЗУНР. ЗУНР дістала назву  Західна область УНР (ЗО УНР)  і одержала повну автономію.  Це однак не мало практичних наслідків.

Ліквідація:

З перших днів свого існування - в стані війни з Польщею, яка  прагнула встановити контроль над Зах. Укр. До того ж ЗУНР опинилася в  міжнародній ізоляції. Антанта погоджувалася  на передачу Галичини Польщі, допомагаючи їй озброєнням і спорядженням, перекидаючи в Зах.Укр.найбоєздатніші польські війська.

Поль армія змусила  війська ЗУНР відступати- 16-18 липня 1919 відступили до Збруча, де з'єдналися з частинами армії УНР.

Через 9 місяців свого  існування ЗУНР була ліквідована, виїзд  уряду ЗУНР в еміграцію.

Західноукраїнська Народна  Республіка проіснувала 257 днів. Безсумнівно, поразку ЗУНР зумовив цілий ряд  факторів. Проте жоден із них не здатний перекреслити роль цього  державного утворення в історичному  просуванні українського народу шляхом національної свободи і державної незалежності. Реальне існування протягом восьми з половиною місяців національної галицької державності поставило на практичний ґрунт в українському русі гасло Соборної Української держави. Досвід ЗУНР підтвердив, що здобути і відстояти незалежну національну державу можливо тільки завдяки напрузі сил усіх соціальних верств і політичних сил нації.

ЗУНР увійшла в історію  як героїчна сторінка у боротьбі українського народу за незалежність, вільний демократичний розвиток.

 

82. Утворення  Директорії УНР, її реформи  і зовнішньополітичні орієнтації.

 Прихід Директорії до влади у грудні 1918р. започаткував нову добу в розвитку національно – демократичної революції – добу Директорії УНР.

Директорія була урядом соціального спрямування. Прийшовши до влади, вона розгорнула активну державотворчу діяльність. Була, зокрема, відновлена назва держави УНР, визначені органи влади: вища влада належала Директорії, законодавча – Трудовому конгресу, виконавча – Раді народних міністрів, а на місцях – трудовим радам селян. Також було ухвалено новий земельний закон про передачу поміщицької землі селянам без викупу, 22 січня 1919р. проголошено Злуку УНР із ЗУНР. Землевласники і підприємці позбавилися політичних, а саме, виборчих прав.

З 21 по 29 січня 1919р. працював Трудовий конгрес, який: схвалив Акт Злуки, висловився за демократичний лад в Україні, визнав за Директорією право призначати членів Ради народних міністрів, видавати закони, які мали затверджуватися Трудовим конгресом, доручив Директорії оборону України.

2 лютого 1919р., після приходу  до влади, Директорія під тиском  більшовицьких військ залишила  Київ, перебравшись до Вінниці,  а згодом – на територію  ЗУНР, до Тернополя.

 

 

 

 

 

 

 

83. Причини  поразки та історичні уроки  української національно – демократичної революції 1917 – 1920-х рр.

Основні причини поразки:

- Низький рівень національної  свідомості українців і, як  наслідок, слабка соціальна база  визвольного руху. Очолила національну  революцію українська інтелігенція, яка розраховувала на підтримку селян. Інтелігенція була малою, а селяни – політично несвідомими, неосвіченими, неорганізованими. Робітники, підприємці, поміщики не підтримали ідею незалежності України.

- Відсутність єдності  в діях українських національних  сил, які не пішли на компроміс в ім’я загальнонаціональних інтересів. Центральну Раду шляхом перевороту ліквідував гетьман П. Скоропадський, гетьманський режим впав під тиском Директорії УНР, українські комуністи визнавали лише радянську владу, не було єдності між УНР та ЗУНР.

- Несприятлива міжнародна  ситуація. Боротьбу проти українського  визвольного руху вели набагато  сильніші вороги: у Наддніпрянській  Україні – радянська Росія,  білогвардійці, війська Антанти;  у Західній Україні – Польща, яку підтримувала Антанта.

Історичні уроки:

У ході революції український  народ створив власну державу  і кілька років підтримував її існування.

Героїчна боротьба українського народу 1917 – 1920 рр. стала прикладом  і дала досвід наступним поколінням українців. Без цієї боротьби було б  неможливим проголошення державної незалежності в 1991р.

 

84. Брест –  Литовська конференція та українське  питання.

Керівники Центральної  Ради бажали зблизитися з Францією і Великою Британією, які перемагали у війні з Німеччиною та її союзниками. Антанта, однак, була настроєна вороже до УНР, тому що не бажала розчленування своєї союзниці Росії. Вона не сумнівалася в недовговічності Раднаркому. Для Центральної Ради залишався тільки один вихід: взяти участь у переговорах у Брест-Литовську разом з делегацією Радянської Росії. Німеччина та її союзниця Австро-Угорщина були зацікавлені в укладенні миру з УНР, щоб мати можливість використати її продовольчі ресурси. З Брест-Литовська у Київ надійшло повідомлення, що представників УНР чекають на мирних переговорах.