Шпаргалка по истории

 

47. Охарактеризуйте  форму правління і державний  устрій сучасної України

Форма державного правління. Україна  є республікою, а саме – президентсько-парламентською республікою. Насамперед, на це вказує механізм формування уряду. Відповідно до Конституції Кабінет міністрів формується Президентом. При цьому для призначення керівника Уряду – Прем’єр-міністра – Главі держави необхідна згода парламенту. За згодою Верховної Ради Президент призначає також Генерального прокурора, Голову Фонду державного майна, Голову антимонопольного комітету та Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення. Крім того, Президент і Верховна Рада призначають по половині складу Ради Національного банку та Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення.

Верховна Рада може прийняти резолюцію  недовіри Кабінету міністрів більшістю  від свого конституційного складу. В свою чергу Президент має право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд парламенту.

Також Глава держави має право  достроково припинити повноваження Верховної Ради за умови, якщо впродовж 30 днів чергової сесії пленарні засідання парламенту не розпочалися.

Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом і Верховною  Радою, підконтрольний і підзвітний парламенту.

Ці та інші повноваження державних  органів складають основу системи стримувань і противаг в політичній системі сучасної України.

Форма державного устрою. Україна  є унітарною державою (проте з  елементом федералізму у вигляді  Автономної республіки Крим).

Систему її адміністративно-територіального  устрою складають: Автономна Республіка Крим (АРК), області, райони, міста, райони в містах, селища й села. Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Автономна Республіка Крим є невід’ємною  складовою України і в межах  повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, що належать до її відання. АРК має власну Конституцію, яку приймає Верховна Рада АРК та затверджує Верховна Рада України.

Нормативно-правові акти Верховної  Ради АРК та рішення Ради Міністрів  АРК не можуть суперечити Конституції  і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Політичний режим України залишається змішаним, а сааме посттоталітарним – перехідним від тоталітарного до демократичного.

 

48. Охарактеризуйте основні інститути державної влади в Україні

Доктрина поділу влади, яка базується на принципі відносної  автономності й необхідного для  забезпечення балансу інтересів  різних соціальних прошарків суспільства  паритету гілок влади, одночасно  виходить із визнання певного пріоритету законодавчої гілки влади. Це обумовлюється тим, що інші гілки влади (виконавча й судова) хоч і мають власну, чітко окреслену Конституцією сферу діяльності, але в підсумку провадять свою діяльність на основі виконання закону.

До системи державних  органів України належать:

– законодавчий орган  – Верховна Рада України; головою  держави є Президент України;

– органи виконавчої влади: вищі (Кабінет Міністрів України), центральні (міністерства, державні комітети), місцеві (обласні й районні, міст Києва й Севастополя державні адміністрації);

– органи судової влади;

– контрольно–наглядові органи.

Згідно зі ст. 116 Конституції  України Кабінет Міністрів України  виконує такі функції:

1) забезпечує державний  суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживає заходів щодо  забезпечення прав і свобод  людини та громадянина;

3) забезпечує проведення  фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробляє і здійснює  загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечує рівні  умови розвитку всіх форм власності;  здійснює управління об’єктами  державної власності відповідно  до закону;

6) розробляє проект  закону про Державний бюджет  України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає ВРУ звіт про його виконання;

7) здійснює заходи  щодо забезпечення обороноздатності  і національної безпеки України,  громадського порядку, боротьби  зі злочинністю;

8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) спрямовує і координує  роботу міністерств, інших органів  виконавчої влади;

10) виконує інші функції,  визначені Конституцією та законами  України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України  в межах своєї компетенції  видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

Функції Верховної Ради України пов'язані з особливостями  її конституційно-правового статусу  як парламенту змішаного типу. Відповідно можна виділити такі її основні функції: законодавчу, установчу та контрольну.

Законодавча функція  Верховної Ради України – це найважливіший напрямок її діяльності. У системі поділу влади парламент має прерогативу в галузі правотворчості. Верховна Рада України в рамках своєї компетенції приймає закони з питань, що потребують законодавчого регулювання, не втручаючись при цьому у сферу компетенції інших органів, які здійснюють нормотворчу підзакон-ну діяльність (Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства тощо). Здійснюючи законодавчу функцію, Верховна Рада України за допомогою закону (за умови відповідності його Конституції України) надає своєму рішенню вищої юридичної сили, пов'язуючи ним виконавчу і судову владу.

Установча функція Верховної Ради України пов'язана з її участю у формуванні інших органів державної влади і місцевого самоврядування та визначенні правових основ їхньої діяльності. Зокрема, Верховна Рада України призначає вибори Президента України та місцеві вибори, дає згоду на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України тощо.

Контрольна функція  Верховної Ради України полягає  у здійсненні парламентського контролю, передусім за діяльністю Кабінету Міністрів  України.

У сучасній літературі також  звертається увага на освітню та ідеологічну функції парламенту.

 

49. Пріоритетні напрямки  зовнішньої політики сучасної  України

Україна з моменту  здобуття своєї незалежності зарекомендувала  себе як передбачуваний та миролюбний член міжнародного співтовариства. Протягом десяти років ці якості зовнішньої політики України залишались незмінними. Чітко визначившись зі своїми зовнішньополітичними пріоритетами, Україна продовжує цілеспрямовано й неухильно їх дотримуватись.

Основні стратегічні  напрями української зовнішньої політики - інтеграція до Європейського Союзу, стратегічне партнерство з Російською Федерацією, Сполученими Штатами Америки, Польщею. Вони, у поєднанні з дружніми відносинами із сусідніми державами, активністю України на регіональному й субрегіональному рівнях, участю у багатосторонній дипломатії й миротворчій діяльності, стали тими головними елементами, які сьогодні визначають зовнішню політику України.

Стратегічною метою  зовнішньої політики України є набуття  повноправного членства у Європейському  Союзі. Європейський вибір України є об'єктивно обумовленим і спрямовується на забезпечення сталого економічного розвитку країни та соціальної злагоди в суспільстві, політичної стабільності та державної незалежності й безпеки.

Основу взаємовідносин між Україною та ЄС складають Угода про партнерство та співробітництво та Стратегія ЄС щодо України. Внутрішніми державними документами, які визначають завдання на євроінтеграційному напрямку, є Стратегія інтеграції України до ЄС та Програма інтеграції України до ЄС.

Україна вже отримала позитивні сигнали на підтримку своїх євроінтеграційних зусиль. Європейський Парламент висловився за вступ України до ЄС у майбутньому. Самміт ЄС у Гьотеборгу у червні 2001 р. прийняв рішення запросити Україну взяти участь у Європейській Конференції, що об'єднує країни-члени і країни-кандидати на членство в ЄС.

Першочерговим кроком на шляху вступу до ЄС є членство у  Світової організації торгівлі. У 1993 році було подано офіційну заявку Уряду  України до Секретаріату Генеральної  угоди з тарифів і торгівлі на приєднання до Угоди. У 1997 році розпочалися двосторонні переговори про доступ до ринку товарів і послуг з країнами-членами СОТ. Сьогодні Україна веде їх з 39 країнами, серед яких держави-члени ЄС, США, Японія, Канада, Австралія, країни СЕFТА тощо.

Україна, як одна з держав-засновниць ООН, завжди розглядала цю організацію  як універсальний механізм вирішення  глобальних проблем сучасності, налагодження тісної взаємодії між її членами. Участь України в діяльності ООН  впродовж останніх десяти років була надзвичайно продуктивною.

Активна та виважена позиція  з багатьох питань діяльності ООН  принесла Україні заслужене визнання серед держав-членів. Яскравими свідченнями  цього стали обрання України  Головою 52-ї сесії Генеральної  Асамблеї ООН, непостійним членом Ради Безпеки ООН на період 2000-2001 років, головування України в РБ ООН у березні 2001 року.

За десять років незалежності Україна перетворилася на надійного  партнера ООН у проведенні миротворчих  операцій. Близько 12 тисяч миротворців  з України вже виконали свою місію під прапором ООН в багатьох куточках планети - на Балканах, Близькому Сході, в Азії, Центральній Америці та Африці.

Україна є найбільшим контрибутором до операцій ООН з  підтримання миру серед європейських країн та входить до десяти найбільших держав-контрибуторів світу. Україна стала ініціатором прийняття Генеральною Асамблеєю ООН в 1994 році Конвенції про безпеку миротворчого персоналу ООН та пов'язаного з ним персоналу.

Україна активно співпрацює з ОБСЄ та НАТО у питаннях, що стосуються миротворчості, а також інших заходах з підтримання миру. Сьогодні 14 представників України працюють у місіях ОБСЄ в Грузії, Боснії і Герцеговині, Хорватії, Косово, групі помічників Особистого представника Діючого Голови ОБСЄ в Нагірному Карабаху, Місії ОБСЄ в Таджикистані та центрі ОБСЄ в Бішкеку. Україна постійно виступає за активізацію ролі ОБСЄ у справі врегулювання "заморожених конфліктів".

Співробітництво з НАТО сприяє зміцненню атмосфери взаємної довіри в регіоні. Важливими є  й практичні результати співробітництва у військовій сфері та в галузі м'якої безпеки. У площині двосторонніх контактів про це свідчить і активний розвиток України з сусідніми державами-членами і кандидатами в члени НАТО. Показовою є спільна участь України і НАТО в стабілізаційних процесах в Південно-східній Європі, у минулому - в Хорватії, Боснії і Герцеговині, нині - в Косово.

Україна розвиває співробітництво  з Радою Європи. Протягом свого  членства у цій організації Україна  стала стороною 33 європейських конвенцій  і угод РЄ, підписала і здебільшого ратифікувала міжнародно-правові документи, до яких вона мала приєднатись на виконання зобов'язань, взятих при вступі до Організації. Членство України в РЄ стимулює розвиток "європейського мислення", орієнтує державну владу і громадську думку до високих демократичних і гуманітарних стандартів, на яких ґрунтується сучасна європейська цивілізація.

Своєю зовнішньополітичною  діяльністю, конструктивною позицією з багатьох питань міжнародного порядку  денного Україна заявила про  себе як про передбачуваного, збалансованого і надійного партнера, який проводить зрозумілу політику. Факт добровільної відмови від третього за потужністю ядерного арсеналу в світі заради зміцнення стабільності та безпеки на планеті є найяскравішим свідченням такої політики.

 

50. Значення геополітичних  факторів в історії України

Геополітичне становище  України – між Заходом і  Сходом. Саме воно зумовило маргінальність, двоїстість української ментальності, їй притаманне поєднання індивідуалізму, характерного для західної орієнтації, і східної чуттєвості та емоційності.

В основу моделі зовнішньої політики 1991—1994 pp. було покладено принцип «балансу інтересів», що зумовлено геополітичним становищем України, її залежністю від партнерів по СНД, суперечливими внутрішніми політичними процесами, уповільненим темпом економічних реформ тощо.

Після президентських виборів 1994 р. розвиток зовнішньої політики України  пішов шляхом модифікації, розстановки  нових акцентів у пріоритетах. Базовими принципами модифікації було проголошено  виваженість, прагматизм, раціональність, професіоналізм.

Зміна базових принципів  серйозно вплинула на трансформацію  моделі зовнішньої політики України  в цілому. Наша держава має свої інтереси і на Заході, і на Сході, її географічне розташування та структура економіки визначили для неї не роль «санітарного кордону», а мосту для взаємного проникнення і збагачення східної і західної культур. Щоб мати змогу впливати на цей процес, Україна має бути представлена як у європейських структурах, так і в СНД.