Ознайомлення учнів з творчістю Сальвадора Далі – засновника сюрреалізму в живописі

Міністерство освіти і  науки України

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Інститут мистецтв

Кафедра фортепіанного виконавства й художньої культури

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Ознайомлення учнів з творчістю Сальвадора Далі – засновника сюрреалізму в живописі»

з дисципліни: «Методика викладання художньої культури»

 

 

 

 

 

Виконала студентка  IV курсу 41 групи

Чирикова Яна

Науковий керівник – доц. А.В. Зайцева

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретичне дослыдження:

1. Сюрреалізм………………………………………………………………….5
2. Сальвадор Далі  – "король сюрреалізму"...……………………………13
3. Життя та творчість Сальвадора Далі…………………………………….16

Висновки до першого розділу…………………………………………………..33

Розділ 2. Методична частина дослідження:

2.1. Методичні рекомендації щодо проведення уроку з СХК………………31

2.2. Розробка уроку з теми «Сальвадор Далі – засновник сюрреалізму в живописі»……………………………………………………………………….32

Висновки до другого розділу…………………………………………………...42

Висновки…………………………………………………………………………43

Список використаної літератури………………………………………………..45

Додатки………………………………………………………………………….. 46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Завдання мистецтва  – розкривати істину в чуттєвій формі.

Г. В. Ф. Гегель

Мистецтво є одним з  наймогутніших засобів виховання, який надає естетичного забарвлення  духовному життю людини. Формування естетичного смаку школярів є  головним завданням сучасної педагогіки. Учитель має розвинути чутливість і потяг дітей до мистецтва, відкрити в ньому животворне джерело людських почуттів і переживань, навчити захоплюватися  неповторністю творів.

Культура Іспанії подарувала світові новелу і гітару, дала йому фламенко і Далі, і вигадала деякі найнеймовірніші у світі, архітектурні споруди. Вплив Іспанії на мистецтво і дизайн XX століття просто неможливо переоцінити, і якщо всього цього недостатньо, то зауважимо, що іспанці люблять відмінно одягатися і мають заразливе вміння насолоджуватися життям.

Актуальність обраної теми я бачу в тому, що мало кому вдавалося досягти такої популярності і сили впливу на мистецтво ХХ ст., як Сальвадор Далі. Та саме тому ця тема повинна бути розкрита серед учнів старших класів. Дана курсова робота присвячена цьому невичерпному, суперечливому, приголомшливому генію.

Мета моєї роботи – підкреслити величезний внесок Далі в культуру і мистецтво, що має всесвітнє значення. Тому я вважаю, що тема даної курсової роботи є дуже актуальною як для майбутніх вчителів, так і для досвідчених викладачів. Нерідко недостатня зацікавленість дітей у мистецтві, власне в живописі, пов’язана із некомпетентністю педагога, невмінням використовувати творчий потенціал дітей та невмінням зацікавити дитину.

Отже, мета даної курсової роботи: встановити проблеми проведення уроку СХК з даної теми, його організації, специфіки серед учнів 11 класу.

Мета вбирає у себе такі завдання:

• Опрацювати історичну, мистецтвознавчу літературу;
• Проаналізувати життєвий та творчий шлях Сальвадора Далі;
• Висвітлити головні моменти його творчого шляху, як яскравого представника сюрреалізму;
• Визначити метод особливості викладання даної теми для учнів 11  класу;
• Розробити план уроку та описати методичні особливості його проведення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

1.1. Сюрреалізм:

Сюрреалізм (від французького surrealisme – буквально зверхреалізм) – модерністський напрямок у мистецтві ХХ століття, що проголосив джерелом мистецтва сферу підсвідомості (інстинкти, сновидіння, галюцинації), а його методом розривши логічних зв'язків, замінених суб'єктивними асоціаціями. Головними рисами сюрреалізму є протиприродність сполучення, що лякає, предметів і явищ, яким надається видима вірогідність.

Сюрреалізм виник у  Парижі в 20-х роках. У цей час  навколо письменника і теоретика  мистецтва Андре Бретона групується ряд однодумців – це художники Жан Арп, Макс Ернст, літератори і поети – Луї Арагон, Поль Елюар, Пилип Супо й ін. Вони не просто створювали новий стиль у мистецтві і літературі, вони, у першу чергу, прагнули переробити світ і змінити життя. Вони були упевнені в тім, що несвідоме і нерозумний початок уособлює собою ту вищу істину, що повинна бути затверджена на землі. Свої збори ці люди називали терміном sommeils – що означає "сни наяву". Під час своїх "снів наяву" сюрреалісти (як вони себе назвали, запозичивши слово в Гійома Апполінера) займалися дивними речами – вони грали. Їх цікавили випадкові і несвідомі смислові сполучення, що виникають у ході ігор типу "буриме": вони по черзі складали фразу, нічого не знаючи про частини, написаних іншими учасниками гри. Так один раз народилася фраза "вишуканий труп буде пити молоде вино". Метою цих ігор було тренування  відключення свідомості і логічних зв'язків.  У такий спосіб з безодні викликалися глибинні підсвідомі хаотичні сили.

Тим часом у Парижі Сюрреалістична група А. Бретона об'єдналася з групою художника Андре Массона, що прагнув створювати картини і малюнки, звільнені від контролю свідомості. А. Массон розробляв оригінальні прийоми психотехніки, покликані відключити "раціо" і черпати образи зі сфери підсвідомого. У результаті цього злиття в 1924 році з'явився "Перший маніфест сюрреалізму", написаний Андре Бретоном і переведений на всі європейські мови, був також заснований журнал "Сюрреалістична революція" ("La Revolution surrealiste"). З цього часу сюрреалізм став дійсно інтернаціональним рухом, що проявився в живописі, скульптурі, літературі, театрі, кіномистецтві. Десятиліття з 1925р. (перша загальна виставка сюрреалістів) по1936 р. ("Інтернаціональна сюрреалістична виставка" у Лондоні , експозиція "Фантастичне мистецтво, дада і сюрреалізм" у Нью-Йорку й інші) ознаменувалося тріумфальним ходом сюрреалізму по світових столицях.

Важливе місце займає передуючий сюрреалізму плин – дадаїзм. Дадаїзм чи мистецтво дада (це слово – не  то дитячий белькіт, не то – марення хворого, не то шаманське заклинання) – це зухвала, епатуюча "антитворчість", що виникла в обстановці жаху і розчарування художників перед обличчям катастрофи – світової війни, європейських революцій. Цей плин у 1916-1918роках бентежив спокій Швейцарії, а потім прокотився по Австрії, Франції і Німеччині. Дадаїзм у принципі відкидав усяку позитивну естетичну програму і пропонував "антиестетику". Для дадаїстів усе "розумне, добре, вічне" потерпіло крах, світ виявився божевільним, підлим, ефемерним. Програма дадаїстів полягала в руйнуванні будь-якого стилю, будь-якої естетики за допомогою "божевілля". Головним видом діяльності дадаїстів стало абсурдизоване   видовище, войовнича "антихудожність", що, зокрема, виразилася у використанні предметів фабричного виробництва в художніх композиціях. Наприклад, виставка живопису і графіки дадаїстів у Парижі в 1921 р. відбувалася в темряві, глядачі при вході обсипалися лайками, улаштовувачі виставки нявкали, грали в догонялки, зрідка запалювали сірника і т.п. Бунт дадаїстів був недовгим і до середини 20-х років вичерпав себе.

Дадаїсти першими поклалися  на Випадок як на головний робочий  інструмент. Художники стали кидати на полотно фарби, надаючи барвистій  речовині і силі кидка самим утворювати ірраціональні конфігурації. Сам  творець розглядався при цьому як знаряддя, маріонетка якихось світових сил. Сюрреалістичне відношення до несвідомого, до стихії хаосу прямо виростає з дадаїстського "посіву". Однак спрямованість творчої активності в сюрреалістів була іншою: не просто  руйнівної, а творчої, але через руйнування.

Отже, по-думці Макса Ернста (одного з основоположників сюрреалізму) – одним з перших революційних актів сюрреалізму було те, що він наполягав на чисто пасивній ролі так називаного автора в механізмі поетичного натхнення і викривав усілякий контроль з боку розуму, моралі і естетичних розумінь. Щоб звільнитися від "контролю розуму" сюрреалісти застосовували два види прийомів. Це були чисто механічні методи "полювання за випадковістю" (наприклад, підкладали під лист папера шорсткуваті поверхні і натирали папір сухими фарбами, одержуючи при цьому фантастичні конфігурації, що нагадували зарості фантастичного лісу – техніка "фроттажа").

Ведучі майстри не могли задовольнитися такими примітивними методами. Вони домагалися і внутрішньої, особистісної ірраціональності, відключення розуму на рівні психічного життя. Для цього практикувалися своєрідні форми зорового самогіпнозу. "Заворожлива" сила, як відомо, виявляється при тривалому спостереженні мов полум'я, руху хмар і т.п.

Перехід від "механічних" прийомів до "психічних" (чи психоаналітичним) поступово захопив усіх ведучих  майстрів сюрреалізму.

Андре Массон сформулював  три умови несвідомої творчості:

1. Звільнити свідомість від раціональних зв'язків і досягти стану, близького до трансу;

2. Цілком підкоритися неконтрольованим і позарозумним внутрішнім імпульсам;

3. Працювати по можливості швидко, не затримуючи для осмислення зробленого.

Під цими рекомендаціями міг  би підписатися і Сальвадор Далі.

Сюрреалісти відкривають  істину, яка полягає в тому, щоб  повернутися до “я”, зануритися в  нього, розкріпачити його. У результаті розкуте “я” встановлює:

1. Сутність речей ніяк  не пов’язана з їх реальністю; є інші, крім реальних, зв’язки;

  2. Всевладність випадку,  ілюзії, фантастики, марення.

Сюрреалісти продукують особливий  вид діяльності, яка завершається віднайденням своєрідної “внутршньої  духовної матерії” (matiere mentale). Ця матерія  наближена до сновидінь, галюцинацій, образів, породжених душевними захворюваннями, і тому докорінно відрізняється  від звичайної думки. На думку  Арагона, сюрреалізм змінює основи існування, занурює індивіда в море буття, “населене  акулами безумства” . Сюрреалісти  відкривають дивовіижні сфери в  самих собі. Вони проникають у безсвідоме, як говорить Арагон у своїй “Хвилі марень”: “Часом я несподівано втрачаю  нитку свого життя. Це моменти, коли все вислизає, ховається від мене, коли в будівлі Всесвіту з’являються  великі тріщини. Тоді я вловлюю у  собі випадкове, я вловлюю одразу, яким чином я  себе переважаю: випадкове  – це і є “я”. Заради цих моментів я ладен пожертвувати всім своїм  життям”  Проникаючи в безсвідоме, сюрреалісти викликають звідти образи, які стають реальністю. За словами  Арагона, ці образи “набувлаи характеру  видимих, чутних, дотикових галюцинацій. Ми відчували їхню силу. Ми втрачали владу над ними. Ми ставали їх власністю, їх обрамленням” [4, 57].

 Причому найбільше  цінувалися ті образи, яким приманний  навищий ступінь довільності,  які ошелешують розум. Як говрить  П’єр Реверді: “Сила образу  не тільки в його несподіваності  й фантастичності, але й у віддаленій  і точній асоціації ідей” [5, 89]. Такі образи створюють ефект “подиву”, повертаючи розум у стан дитинства, безпосереднього сприйняття, яке наближає нас до істинного життя. Тому відкрити сюрреалістичну істину можна лише співставляючи, співчленовуючи те, що тверезий глузд неспроможний уявити разом. Через це Бретонові ненависне слово “отже” (donc), яке означає послідовність, зв’язність, наявність причин і наслідків, пояснень, що означає наявнсть логіки та розуму. Замість цого Бретон підносить слово “як” (comme), яке означає всемогутню співвіднесеність, порівняння, що основане не на схожості, подібності, а на різниці, шокувальній неподібності.  Тому найпрекраснішими (сюрреалістичними) образами є ті, що зближують найвіддаленіші елементи реальності найбільш коротким і прямим шляхом, внаслідок яких виникає ефект несподіванки, ефект присутності чудесного в реальності. Дивовижне, чудесне розглядається сюрреалістіми як несподіваний безлад, диспропорція, що вражає. Арагон у своїй праці “Живопис кидає виклик” так характеризує чудесне: протилежність машинальному, звичному: відмова від однієї реальності, народження іншої; матеріалізація морального символу в опозиції до марального світу, як кому воно (чудесне) з’явилося; чудесне походить від Рембо та “Лотреамона”. Тому сюрреалізм дає ефект несподіваного, що виникає при поєднанні віддалених величин; постає як чудо, поєднання реального та чудесного, їх сплав, зв’язок і є сюрреалізмом.

Сюрреалізм прагне вирішити головні суперечності людського  буття, звільнити люську свідомість від рабства. Бретон у 2-му “Маніфесті сюрреалізму” (1929 р.) головним завданням очолюваного ним руху вважає “пошуки пункту свідомості, в якому перестають сприйматися як суперечності – життя та смерть, реальне й уявне, минуле і майбутнє, високе та низьке, не- і комунікабельне” . У сюрреалістичній діяльності людина може досягти тотального розуміння – шляхом подолання абсурдного розрізнення прекрасного і потворного, істинного і фальшивого, доброго та злого. Крім того, розмивається межа між матеріальним і духовним, зникає розрізнення між об’єктивним і суб’єктивним (показовий у цьому плані термін “об’єктивний випадок”, який, незважаючи на назву, насправді є зчепленням об’єктивного і суб’єктивного з виразним переважанням останнього); заперечується можливість раціонального пізнання світу. Адже всі реальні предмети є лише образами бажання, яке є всемогутнє і все проникне. Сюрреалісти розробляли концепцію “еротичного чудесного”, яке є проекцією бажання на речі та істоти, які нас оточують. Бретон для пояснення взаємовідносин реальності та психічної активності людини пропонує користуватися системою “сполучних сосудів”, в якій з безсвідомого вириваються сили бажання, безумного кохання, які й стимулюють людську активність .  Звідси й такий потужний еротичний підтекст сюрреалістичних творів, змісти їх наскрізь еротичні.