СНІД та ВІЛ як найважливіші проблеми сучасності

Наукова проблема.

Вона полягає в тому, що погляд людей на дану проблему знайшов  своє відображення в наукових публікаціях.

 

2. Об'єкт дослідження - студенти медичного коледжу групи СФ-А/9, МС-Б/9, ФД А/9.

Предметом дослідження  є ставлення молоді до проблеми ВІЛ / СНІДу в сучасному суспільстві.

3. Цілі дослідження.

Мета дослідження - модель факторів, що впливають на ставлення  до проблеми ВІЛ / СНІДу в сучасному  суспільстві.

підцілі:

1) Модель факторів, що  впливають на ставлення студентів до ВІЛ - позитивних людей.

2) Модель факторів, що  розкривають ставлення молоді  до проблеми ВІЛ / СНІДу в  сучасному суспільстві.

3) Модель факторів, що  розглядають знання молоді про  шляхи передачі ВІЛ - інфекції.

4) Модель факторів, що  впливають на відношення і  знання студентів про аналіз  на ВІЛ.

4. Завдання дослідження:

1) Визначити модель  факторів, що впливають на ставлення студентів до ВІЛ - позитивних людей.

2) Виявити модель факторів, що розкривають ставлення молоді до проблеми ВІЛ / СНІДу в сучасному суспільстві.

3) Визначити модель  факторів, що розглядають знання  молоді про шляхи передачі  ВІЛ - інфекції.

4) Розкрити модель  факторів, що впливають на відношення  і знання студентів про аналіз на ВІЛ.

5. Гіпотези:

1) Припустимо, що більшість  опитаних, вважають проблему ВІЛ  / СНІДу, глобальною проблемою  сучасного суспільства, яка стосується  кожної людини.

2) Припустимо, що більшість  опитаних вважають, що люди хворі на ВІЛ / СНІД небезпечні для суспільства.

3) Припустимо, що малий  відсоток опитаних відчуває до ВІЛ – позитивних почуття презирства.

4) Припустимо, що більшість  опитаних вважають, що ВІЛ / СНІД - інфіковані повинні відкрито  говорити про свій статус (ВІЛ  - позитивний).

5) Припустимо, що менше половини опитаних, проходили аналіз на ВІЛ / СНІД.

6) Припустимо, що більшість  опитаних знають всі шляхи  передачі ВІЛ.

7) Припустимо, що більшість  опитаних вважають, що ВІЛ - позитивним  потрібно заборонити народжувати  дітей.

8) Припустимо, що у  малого відсотка опитаних є знайомі, інфіковані ВІЛ / СНІДом.

9) Припустимо, що більшість  опитаних вважають, що шлюб з  ВІЛ - позитивним партнером потрібно  заборонити.

10) Припустимо, що більшість  опитаних вважають, що інформації, яка поширена в сучасному суспільстві про ВІЛ / СНІД не достатньо.

 

6. Визначення вибірки.

Генеральною сукупністю в даному соціологічному дослідженні, є студенти. Ми досліджуємо випадкову  репрезентативну вибірку, яка складається  з 20 осіб.

 

 

7.Методи збору  інформації.

Збір інформації здійснювався за допомогою анкетного опитування. Це найбільш оперативний спосіб збору інформації. Анкетування буде індивідуальним і відкритим. Кожному респонденту буде запропонована анкета в письмовому вигляді, в якій майже на кожне питання запропоновані варіанти, а також запропонована можливість самостійного вибору відповіді.

8. Інструментарієм, є анкета в письмовому вигляді, що складається з 20 питань.

9.Логічний аналіз:

ВІЛ - вірус імунодефіциту  людини.

СНІД - синдром набутого імунодефіциту людини.

ВІЛ - позитивний - людина заражений ВІЛ.

10. Результати  дослідження.

Дане соціологічне дослідження  показало наступні результати:

1) На запитання 1-й 90% респондентів відповіли, що ВІЛ / СНІД глобальна проблема, що стосується кожного, 10% відповіли, що ВІЛ / СНІД - проблема тільки інфікованих ВІЛ / СНІДом.  
2) На 2-й питання 45% респондентів відповіли, що відчувають до ВІЛ / СНІД-позитивним почуття жалості; 5% почуття піклування; 35% бажання допомогти їм; 5% нічого не відчуває до ВІЛ / СНІД - позитивних людей; 5% відчувають до них теж, що і до інших людей.  
3) На 3-й питання 85% опитаних відповіли, що ВІЛ передається через кров; 95% згадали статевий шлях передачі ВІЛ; 25% так само написали, що ВІЛ може передаватися від матері до дитини; 5% вважають, що ВІЛ можна заразиться через шприц; 5% вважають, що ВІЛ передається по спадковості.  
4) На 4-й питання 15% респондентів відповіли, що захиститься від ВІЛ можна, використовуючи одноразові шприци; 90% вважають, що презерватив допоможе їм захиститися від ВІЛ; 5% впевнені, що зараження не відбудеться, якщо буде один статевий партнер; 5 % відповіли, що при заборі крові та всих медичних ін’єкціях повинна бути стерильність.  
5) На 5-й питання 55% респондентів відповіли, що вважають ВІЛ-позитивні, так само як і інші батьки, мають право на народження дітей; 15% вважають, що ВІЛ-інфікованим потрібно заборонити народження дітей; 30% ставляться до народження дітей від ВІЛ-позитивних батьків добре, адже завдяки новим лікам ВІЛ-інфіковані батьки можуть мати здорове потомство.  
6) На 6-й питання 25% респондентів, відповіли, що потрібно заборонити створення сім'ї з ВІЛ-позитивним партнером; 75% вважають, що створення сім'ї з ВІЛ-інфікованим партнером забороняти не треба.  
7) На 7-й питання 25% опитаних відповіли, що інфікованих ВІЛ / СНІДом потрібно примусово лікувати; 60% вважають, що інфікованих ВІЛ / СНІДом потрібно сприймати як звичайних, безпечних для здоров'я  
людей; 20% відповіли, що хворих на ВІЛ / СНІД, потрібно змусити відкрито говорити про свій статус «ВІЛ-позитивний».  
8) На 8-й питання 10% респондентів відповіли, що дискримінація хворих на ВІЛ / СНІД заслужена; 85% вважають, що дискримінація ВІЛ / СНІД - інфікованих не заслужена; 5% респондентів не змогли відповісти.  
9) На 9-1 запитання 50% опитаних відповіли, що якби вони дізналися, що їхній знайомий (-ая) хворі на ВІЛ / СНІДом, то вони спробували б їм допомогти; 15% перестали б з ним (нею) спілкуватися; 45% продовжили спілкування як раніше.  
10) На 10-й питання 5% респондентів відповіли, що аналіз на ВІЛ повинні проходити тільки ВІЛ-позитивні люди; 10% вважають, що люди, що підозрюють про зараження ВІЛ; 85% відповіли, що робити аналіз на ВІЛ повинні всі хто цікавляться і турбуються про своє здоров'я.  
11) На 11-й питання 40% респондентів відповіли, що робили аналіз на ВІЛ; 60% відповіли, що аналіз на ВІЛ не робили.  
12) На 12-й питання 25% опитаних відповіли, що робили аналіз на ВІЛ за направленням лікаря; 5% з цікавості; 5% за компанію з другом (подругою); 5% робили аналіз на ВІЛ, щоб перевірити своє здоров'я.  
13) На 13-й питання 25% респондентів відповіли, що при отриманні аналізу на ВІЛ переживали почуття спокою, адже вони абсолютно здорові; 15% відчували страх виявитися ВІЛ-інфікованими.  
14) На 14-й питання 15% опитаних відповіли, що у них є знайомі хворі на ВІЛ / СНІД; 85% не має знайомих хворих на ВІЛ / СНІД.  
15) На 15-й питання 10% респондентів відповіли, що дізнавшись про ВІЛ-позитивний статус свого знайомого (-ій), випробували страх за своє здоров'я; 5% випробували жалість до нього (неї).  
16) На 16-й питання 25% респондентів відповіли, що ВІЛ-позитивні люди повинні говорити оточуючим про свій статус; 70% вважають, що ВІЛ-позитивні повинні говорити про свій статус не всім; 5% відповіли, що нехай ВІЛ-інфіковані говорять , коли хочуть. 

17) На 17-й питання 25% опитаних відповіли, що населення достатньо отримує інформації про ВІЛ / СНІД; 75% вважають, що населення отримує не достатньо інформації про ВІЛ / СНІД.  

11. Обробка результатів.  
Повівши соціологічне дослідження, ми прийшли до наступних висновків:  
1) Гіпотеза 1 про те, що більшість опитаних вважають проблему ВІЛ / СНІДу, глобальною проблемою сучасного суспільства, яка стосується кожного, підтвердилася, так як 90% опитаних на перше питання відповіли, що проблема ВІЛ / СНІДу глобальна проблема, що стосується кожного.  
2) Гіпотеза 2 про те, що більшість опитаних, вважають, що люди хворі на ВІЛ / СНІД небезпечні для суспільства, не підтвердилася, так як жоден опитаний не відповів на 7 запитання анкети, що ВІЛ-інфікованих потрібно ізолювати від суспільства.  
3) Гіпотеза 3 про те, що малий відсоток опитаних відчуває до ВІЛ-позитивних почуття презирства, підтвердилася, так як на 2 запитання анкети тільки 5% опитаних відповіли, що почувають до ВІЛ-позитивних презирство.  
4) Гіпотеза 4 про те, що більшість опитаних вважають, що ВІЛ / СНІД інфіковані повинні відкрито говорити про своє статусі (ВІЛ-позитивний), підтвердилася, так як на 16 питання 95% опитаних відповіли, що ВІЛ-позитивні повинні говорити оточуючим про своє статусі ВІЛ-позитивний.  
5) Гіпотеза 5 про те, що мала частина опитаних проходила аналіз на ВІЛ / СНІД майже підтвердилася, тому що 40% опитаних на +11 запитання відповіли, що вони не робили аналіз на ВІЛ.  
6) Гіпотеза 6 про те, що більшість опитаних знають всі шляхи передачі ВІЛ, майже підтвердилася, так як на 3 питання 95% відповіли, що знають статевий шлях передачі ВІЛ; 85% знають про зараження ВІЛ через кров та 25% знають про зараження ВІЛ від матері до дитини.  
7) Гіпотеза 7 про те, що більшість опитаних, вважають, що ВІЛ-позитивним потрібно заборонити народжувати дітей, не підтвердилася, так як на 5 питання анкети 55% опитаних відповіли, що ВІЛ-позитивні, так само як і інші батьки мають право на народження дітей.  
8) Гіпотеза 8 про те, що у малого відсотка опитаних є знайомі хворі на ВІЛ / СНІД, підтвердилася, так як на 14 питання анкети, тільки 15% опитаних відповіли, що у них є знайомі хворі на ВІЛ / СНІД.  
9) Гіпотеза 9 про те, що більшість опитаних вважають, що шлюб з ВІЛ-позитивним партнером потрібно заборонити, не підтвердилася, так як на 6 питання тільки 25% опитаних відповіли, що створення сім'ї з ВІЛ-позитивним партнером потрібно заборонити.  
10) Гіпотеза 10 про те, що більшість опитаних вважають, що інформації, яка поширена в сучасному суспільстві про ВІЛ / СНІД не достатньо, підтвердилася, так як на 17 питання анкети, 75% респондентів відповіли, що населення не достатньо отримує інформації про ВІЛ / СНІДі.  
12. Аналіз отриманих результатів.  
Головною метою проведеної роботи було виявлення моделі факторів, що впливають на ставлення до проблеми ВІЛ / СНІДу в сучасному суспільстві. Для досягнення цієї мети були висунуті цілі і розроблено ряд гіпотез.  
При визначенні моделі факторів, що впливають на ставлення студентів до ВІЛ-позитивних людей були отримані наступні результати: 45% респондентів відповіли, що відчувають до ВІЛ / СНІД-позитивним почуття жалості; 5% почуття піклування; 35% бажання допомогти їм; 5% нічого не відчуває до ВІЛ / СНІД - позитивним людям; 5% відчувають до них теж, що і до інших людей.  
При виявленні моделі факторів, що розкривають ставлення молоді до проблеми ВІЛ / СНІДу в сучасному суспільстві, були отримані наступні результати: 90% респондентів відповіли, що ВІЛ / СНІД глобальна проблема, що стосується кожного, 10% відповіли, що ВІЛ / СНІД - проблема тільки заражених ВІЛ / СНІДом.  
При визначенні моделі факторів розглядають знання молоді про шляхи передачі ВІЛ-інфекції, були отримані наступні результати: 85% опитаних відповіли, що ВІЛ передається через кров; 95% згадали статевий шлях передачі ВІЛ; 25% так само написали, що ВІЛ може передаватися від матері до дитини; 5% вважають, що ВІЛ можна заразиться через шприц; 5% вважають, що ВІЛ передається по спадковості.  
При розкритті моделі факторів, що впливають на відношення і знання студентів про аналіз на ВІЛ, були отримані такі дані: 5% респондентів відповіли, що аналіз на ВІЛ повинні проходити тільки ВІЛ-позитивні люди; 10% вважають, що люди підозрюють про зараження ВІЛ; 85% відповіли, що робити аналіз на ВІЛ повинні всі хто цікавляться і турбуються про своє здоров'я.  
Результати дослідження можна поширювати навсех членів суспільства, так як в анкетуванні брало участь лише 20 респондентів. Для отримання більш точних даних необхідно збільшити число респондентів або провести повторне дослідження.  
За статево-віковою приналежності переважають дівчата (90%) від 18-24 (60%). 

 

Висновок

Я майже впевнена, що навряд чи сьогодні знайдеться молода людина, що не чула нічого про ВІЛ / СНІД. Але ще багато підлітків, юнаків і дівчат знають не все про те, як передається ВІЛ-інфекція та як можна захистити себе від цього смертельного вірусу. Але й ті, хто знають, рідко замислюються про те, що ВІЛ може торкнутися особисто їх.

СНІД, подібно пожежі, охопив в 20 столітті майже всі країни світу. За надзвичайно короткий час він став проблемою номер один для Всесвітньої організації охорони здоров'я і ООН, відтіснивши на друге місце рак і серцево-судинні захворювання.

Безумовно, СНІД - одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством у кінці 20 століття. Справа не тільки в тому, що в даний час Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) офіційно зареєстровано більше 50 мільйонів ВІЛ-інфікованих і десятки тисяч мільйонів померлих. І навіть не в тому, що ми вже звикли до того, що день 1 грудня став Міжнародним днем ​​боротьби зі СНІД. А в тому, що ми як і раніше не хочемо думати, що все це має безпосереднє відношення до кожного з нас.

Будь-яка людина, в будь-якому віці, незалежно від статі, місця проживання, релігійних переконань та соціального становища може заразитися ВІЛ-інфекцією .

Тільки знання про шляхи передачі та профілактики ВІЛ-інфекції та вміння, здатні захистити кожного з нас від зараження.

Мені здається, що кожній людині важливо зрозуміти, що СНІД - це не просто статистика.

Це не просто цифри.

Це долі живих людей.

Нам всім потрібно зрозуміти що, сьогодні ВІЛ - це об'єктивна реальність, ігнорувати яку просто неможливо. Знати і постійно пам'ятати про те, що вірус імунодефіциту людини вже тут, поруч, а не на іншому кінці планети, - єдино правильний вихід. Кожному з нас важливо уважно ставиться до себе, свого здоров'я і майбутньому.

Висновки щодо аутріч-роботи

Вулична соціальна робота в розумінні київських вуличних працівників, залучених до проекту  «Інтервенція з метою зменшення  вживання ін'єкційних наркотичних речовин», постає як процес налагодження контакту зі споживачами ін'єкційних наркотичних речовин з метою навчити їх безпечному вживанню наркотичних речовин і мотивувати їх до зміни ризикованої поведінки.

Серед сильних сторін такої роботи, здійснюваної вуличними  працівниками в Києві, було названо: наявність конкретних результатів роботи; можливість встановити довірливі стосунки з клієнтом; наснаження клієнта у процесі роботи, що допомагає працівникові усвідомити власну корисність і підвищити самооцінку. Основними проблемами, що виникли в роботі київських вуличних працівників з людьми, які вживають наркотичні речовини ін'єкційним шляхом, є: високий ризик виникнення вигорання; відсутність налагодженої взаємодії з представниками правоохоронних органів; нерозуміння сутності й важливості вуличної роботи з боку громадськості; низький рівень матеріального забезпечення вуличної соціальної роботи.

У роботі вуличних соціальних працівників важливу роль відіграє фахова підготовка, яка включає в  себе: по-перше, вивчення проблеми залежності з урахуванням соціально-психологічних, правових і медичних аспектів хвороби, засвоєння конкретних практичних навичок безпечного вживання ін'єкційних наркотичних речовин і розвиток комунікативних навичок у цілому; по-друге, обмін досвідом роботи між вуличними соціальними працівниками; по-третє, самопідготовку вуличних працівників.

Основними умовами проведення вуличної соціальної роботи київські працівники вважають такі: не забезпечувати  клієнта наркотичними речовинами, не заохочувати його до вживання, самому залишатися тверезим. Дотримання цих умов сприяє встановленню чітких меж професійного втручання.

Вивчення досвіду діяльності вуличних соціальних працівників у  межах проекту «Інтервенція з  метою зменшення вживання ін'єкційних наркотичних речовин» дає змогу  рекомендувати тим організаціям, які використовують вуличну соціальну роботу як метод профілактики ВІЛ/СНІДу:

— проводити просвітницьку  роботу з представниками правоохоронних органів з метою налагодження взаємодії;

— інформувати громадськість  через проведення інформаційних кампаній у засобах масової інформації про використання вуличної соціальної роботи як методу профілактики ВІЛ/СНІДу;

— забезпечувати навчання вуличних соціальних працівників і  співпрацю з професіоналами, які  не є споживачами наркотичних  речовин;

— забезпечувати постійну психологічну підтримку вуличних соціальних працівників у процесі роботи з клієнтами шляхом координування та супервізії їхньої діяльності;

— ураховувати, що фінансування програм вуличної соціальної роботи створює додаткові можливості для залучення вуличних працівників і клієнтів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стратегія зменшення  шкоди

Стратегія зменшення  шкоди як модель ставлення до проблеми вживання наркотичних речовин існує  поряд із психіатричною, соціокультурною, моралістичною, медичною моделями. Проте вона принципово відрізняється за своєю філософією, оскільки розглядає як пріоритетне завдання профілактику ВІЛ-інфекції. Зменшення шкоди є політикою, «яка починається з усвідомлення того, що наркотичні речовини не зникнуть і що у нас немає іншого вибору, крім необхідності навчитися жити з ними так, щоб вони чинили якомога менше шкоди» [6, с. 4].

Модель виходить із того, що наслідки вживання наркотичних речовин  стають більш тяжкими у зв'язку з криміналізацією цих речовин, бо споживач часто змушений вести кримінальний спосіб життя.

Мета програм зменшення  шкоди — докласти зусиль, щоб у споживачів наркотичних речовин було якомога менше проблем зі здоров'ям, у сім'ях і в стосунках з оточуючими, щоб вони могли вести соціально активне життя, працювати незалежно від того, вживають вони наркотичні речовини чи ні. При цьому в роботі програм зайняті як професіонали, так і колишні та активні споживачі [10; 13].