СНІД та ВІЛ як найважливіші проблеми сучасності

Серед основних проблем, що виникають у роботі київських  вуличних працівників з людьми, які  вживають наркотичні речовини, було названо:

— високий ризик виникнення вигорання у вуличних соціальних працівників, який пов'язаний як із складністю роботи, так і з тим, що вулична робота для соціального працівника є своєрідною провокацією до зриву; небезпеку маніпулювання вуличними працівниками з боку клієнтів: останні можуть чинити психологічний тиск з метою отримання необхідного їм інструментарію, а також можуть підозрювати вуличного працівника в «роботі на міліцію», що має наслідком недовіру клієнта;

— відсутність налагодженої взаємодії з представниками правоохоронних органів (нереагування міліціонерів на пред'явлення посвідчень вуличного соціального працівника), що ускладнює процес надання допомоги клієнтам;

— нерозуміння сутності й важливості вуличної роботи з боку громадськості: «Люди не розуміють нашої роботи — думають, що це пропаганда вживання»;

— низький рівень матеріального забезпечення програм вуличної роботи, що ускладнює забезпечення вуличних соціальних працівників засобами (наприклад, телефонними картками, кавою для пригощання тощо), які сприяють налагодженню контакту з клієнтами. Працівники зазначили, що неприйняття суспільством програм зменшення шкоди є наслідком слабкої поінформованості населення щодо методів профілактики ВІЛ/СНІДу в середовищі споживачів ін'єкційних наркотичних речовин, що, у свою чергу, створює додаткові бар'єри на шляху надання допомоги споживачам і повернення їх до соціально активного життя. Так само ставлення правоохоронних органів є не лише нетолерантним, а й загрозливим для клієнта. Через відсутність взаємодії з офіційними органами влади унеможливлюється рекламування діяльності вуличного працівника («Офіційно про це заявити просто неможливо») спроби довести власну правоту («Якщо виникає якась конфліктна ситуація, ми масмо піти, не вступати у конфлікт»). Криміналізація наркотичних речовин призводить до того, що «споживачі дивуються, що про них хтось турбується — у нас до цього і не звикли ще, і не дають звикнути». Так, суспільство є інертним у зміні власних поглядів і переконань, через що більшість населення, включаючи представників правоохоронних органів, все ще сприймає споживачів наркотичних речовин як злочинців, яких треба карати, а не як хворих людей, яких потрібно лікувати.

Варто звернути увагу  на те, що спілкування з активними  споживачами наркотичних речовин  працівники визначили водночас і  як мотивуючий чинник до роботи, і як загрозу повернення до вживання. З одного боку, вуличні працівники постійно спостерігають ситуації ризику (наприклад, клієнта у стані наркотичного сп'яніння), які є для них провокуючими. З іншого боку, на фоні клієнта-споживача власні здобутки вуличного працівника яскраво виражені, працівник бачить власну динаміку, що й мотивує його продовжувати утримуватися від вживання та займатися вуличною роботою.

У процесі взаємодії  з клієнтами вуличні працівники мають володіти знаннями й навичками  надання першої медичної допомоги. Наразі всі київські працівники, задіяні у проекті, мали навички надання допомоги клієнтам при передозуваннях, що пояснювалося наявністю власного досвіду вживання. Крім того, одна працівниця зазначила й іншу ситуацію, що потребувала відповідних умінь: «Коли одна дівчина порізала собі вени, я надала їй першу допомогу і поговорила з нею», — таке втручання можна визначити як кризове консультування.

Оцінюючи достатність  власних знань і навичок, респонденти  навели різні приклади, в яких вони відчували свою некомпетентність; один респондент зазначив, що під час  спілкування з клієнтками жіночої  статі відчував, що вони переживають  дискомфорт при спілкуванні з ним: «вона не може мені відкритися так, як, наприклад, аутріч-працівникам-жінкам». Інша респондентка визначила нестачу «рішучості та досвіду саме у проведенні вуличної роботи, а також часу. А щодо знань — то досить досвіду». Водночас вона зауважила, що доцільно вивчати додаткову медичну літературу з метою кращого орієнтування в назвах і властивостях ліків (це вона пояснювала як необхідність володіння тими знаннями, які можуть бути потрібні для споживача), я також корисні для клієнтів адреси служб. Однак, говорячи про обмеження в роботі вуличного працівника, ніхто не зазначив, що радити ліки цільовій групі не входить до компетенції вуличного соціального працівника — це може робити лише лікар. Працівники також ідентифікували наявність відчуття прикрості в ті моменти, коли через страх переслідування міліцією молоді споживачі наркотичних речовин не приходять на обмін шприців: «Тоді, виходить, я своєї мети не досягла». Як вважає один із працівників, легше та безпечніше здолати неприємні ситуації, вуличним працівникам варта працювати в парі: «Лише робота в парі має бути на вулиці. Якщо клієнта треба відвідати на дому, це можна одному. І на пункті обміну має бути дві людини».

Працівники черкаського проекту внесли деякі пропозиції щодо поліпшення процесу та наслідків вуличної роботи:

— створення спеціального низькопорогового кабінету консультування вуличними працівниками/психологами, який клієнти могли б відвідувати  в будь-який зручний для них  час; відкриття в кожному районі стаціонарних центрів по працевлаштуванню клієнтів, де, окрім навчання й подальшого працевлаштування, вони могли б отримувати психологічні та медичні послуги;

— проведення інформаційних  кампаній про сутність і важливість вуличної роботи, зокрема — з працівниками правоохоронних органів;

— при ідентифікації вуличним працівником у себе ознак вигорання надати йому/їй можливість позачергового тимчасового перебування в реабілітаційному центрі; проведення вуличної роботи у співпраці з професіоналами, які не є споживачами наркотичних речовин.

Висновки та рекомендації

Вулична соціальна робота в розумінні київських вуличних працівників, залучених до проекту  «Інтервенція з метою зменшення  вживання ін'єкційних наркотичних речовин», постає як процес налагодження контакту зі споживачами ін'єкційних наркотичних речовин з метою навчити їх безпечному вживанню наркотичних речовин і мотивувати їх до зміни ризикованої поведінки.

Серед сильних сторін такої роботи, здійснюваної вуличними  працівниками в Києві, було названо: наявність конкретних результатів  роботи; можливість встановити довірливі стосунки з клієнтом; наснаження клієнта у процесі роботи, що допомагає працівникові усвідомити власну корисність і підвищити самооцінку. Основними проблемами, що виникли в роботі київських вуличних працівників з людьми, які вживають наркотичні речовини ін'єкційним шляхом, є: високий ризик виникнення вигорання; відсутність налагодженої взаємодії з представниками правоохоронних органів; нерозуміння сутності й важливості вуличної роботи з боку громадськості; низький рівень матеріального забезпечення вуличної соціальної роботи.

У роботі вуличних соціальних працівників важливу роль відіграє фахова підготовка, яка включає в  себе: по-перше, вивчення проблеми залежності з урахуванням соціально-психологічних, правових і медичних аспектів хвороби, засвоєння конкретних практичних навичок безпечного вживання ін'єкційних наркотичних речовин і розвиток комунікативних навичок у цілому; по-друге, обмін досвідом роботи між вуличними соціальними працівниками; по-третє, самопідготовку вуличних працівників.

Основними умовами проведення вуличної соціальної роботи київські працівники вважають такі: не забезпечувати  клієнта наркотичними речовинами, не заохочувати його до вживання, самому залишатися тверезим. Дотримання цих  умов сприяє встановленню чітких меж професійного втручання.

Вивчення досвіду діяльності вуличних соціальних працівників у  межах проекту «Інтервенція з  метою зменшення вживання ін'єкційних наркотичних речовин» дає змогу  рекомендувати тим організаціям, які використовують вуличну соціальну  роботу як метод профілактики ВІЛ/СНІДу:

— проводити просвітницьку  роботу з представниками правоохоронних органів з метою налагодження взаємодії;

— інформувати громадськість  через проведення інформаційних  кампаній у засобах масової інформації про використання вуличної соціальної роботи як методу профілактики ВІЛ/СНІДу;

— забезпечувати навчання вуличних соціальних працівників і  співпрацю з професіоналами, які  не є споживачами наркотичних  речовин;

— забезпечувати постійну психологічну підтримку вуличних соціальних працівників у процесі роботи з клієнтами шляхом координування та супервізії їхньої діяльності;

— ураховувати, що фінансування програм вуличної соціальної роботи створює додаткові можливості для  залучення вуличних працівників  і клієнтів.

Література

1. Аутріч-работа / Колодец Наркосцена. — http://www.drugscene.ru/society?id=16
2. Ваненкова Т. Развитие программы снижения вреда в Украине // Программа снижения вреда от употребления наркотиков. Информационный дайджест. — 2000. — №3. — С. 22–28.
3. Derricott J., Preston A., Hunt N,. Speed S. The Safer Injecting Briefing. — Принципы и методы внедрения менее опасных инъекционных техник употребления наркотиков. — HIT, 1999.– http://uhrn.civicua.org/library/art_en/princip.txt
4. Marlatt G. A. Harm reduction: Pragmatic Strategies for Managing High-Risk Behaviors // Программа снижения вреда от употребления наркотиков. Информационный дайджест. — 2000. — № 3. — С. 32–48.
5. Наркопотребление и ВИЧ-инфекция. Республиканский центр профилактики СПИД. Республика Беларусь. —http://www.napc.by/docs/narkopotreblenie-i-vich.doc
6. Нєйдлман І. А. Розумна політика стосовно наркотиків // Соціальна політика і соціальна робота. — 2001. — №З (19). — С. 3–2).
7. Определения термина «Снижение вреда» / Коалиция Снижения Вреда, Нью-Йорк. Колодец Наркосцена. —http://www.drugscene.ru/society?id=48
8. Підсумковий звіт Програми Представництва ООН на підтримку Програми профілактики ВІЛ-інфекції / СНІДу в Україні «Діймо сьогодні». Представництво ООН в Україні. http://www.un.kiev.ua
9. Профилактика ВИЧ-инфекции. ООН информирует // СПИД. СНІД. AIDS. — 1999. — №1. — С. 25.
10. Спрингер 3. Модели отношения к проблеме злоупотребления наркотическими веществами / Колодец «Наркосцена». —http://www.drugscene.ru/society?id=47
11. Шаповал А. Стратегія Зменшення Шкоди від вживання ін'єкційних наркотиків. — http://uhrn.civicua.org/uhra/strategy.htm
12. Grund J.-P. С, Broadhead R. S., Heckathorn D. D., Stern L. S., Anthony D. L. Peer-driven outreach to combat HIV among IDUs: a basic design and preliminary results // AIDS, drugs and prevention: perspectives on individual and community action / Ed. by T. Rhodes and R. Hartnoll, 1996. — P. 201–215
13. O'Mara R. Maintenance isn't cure, but it's limiting HIV, crime in Britain's drug picture // Drugs, society, and behaviour, 10^th edition. — 1995/1996. — P. 254–255.
14. Watters J. K., Guydish J. HIV / AIDS prevention for drug users in natural settings // Preventing AIDS: theories and methods of behavioral interventions / Ed. by R. J. DiClemente, J. L. Peterson. — New York and London: Plenum Press, 1994. — P. 209–225. 336 p.

Список використаної літератури:

1. Баранова Н. Соціально-економічні наслідки епідемії ВІЛ / СНІДу в Україні: прогнозування, моделювання, оцінка // Україна : аспекти праці. - 2006. - №1. - C. 19-25
2. Варивончик Д. Наукове обґрунтування та оцінка ефективності системи медико-соціальної профілактики ВІЛ - інфікованих підлітків // Основи здоров’я та фізична культура :- 2006. - N4. - C. 5-10
3. ВІЛ та СНІД : Достовірно про проблему // Психолог: всеукраїнська газета для вчителів. - Київ, 2005. - №12. - C. 1-7.
4. Власенко І. Триголовий змій великої загрози : [Про наркоманію, СНІД, туберкульоз] // Урядовий кур’єр: 2006. - N88/13 трав.. - C. 7
5. Войтенко В. По той бік кохання: [ВІЛ-СНІД] // Слово Просвіти - 2006. - №21. - C. 11
6. Денисов Б.П., Сакевич В.И. Динамика эпидемии ВИЧ/СПИД // Социс. - 2004.- № 1.- С. 75-85.
7. Державна політика у галузі ВІЛ/СНІД // Українська мова та література. - 2005.-№34/35. - C. 20-25
8. Джужа О.М. Механізм законодавчого забезпечення запобігання наркоманії та поширенню ВІЛ/СНІДУ в Україні //Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України : - 2005. - №6. - C. 225-230
9. Діти: втрачене обличчя СНІДУ // Основи здоров’я та фізична культура - 2006. - N6. - C. 5-6
10. Зелений С.Б. Що ми повинні знати про СНІД // Безпека життєдіяльності - 2005. - №11. - C. 63-67
11. Кокіна В. Більше знати про СНІД не зайве // Урядовий кур’єр - 2006. - N199/24 жовт.
12. Косенко О. Дефіцит, що вкорочує життя:[СНІД] // Демократична Україна 2006. - №127/15лип/. - C. 5
13. Люди и ВИЧ: Кн. для неравнодушных / Междунар. Альянс по ВИЧ/СПИД; Ред. Е. Пурик.- 2-е изд.- К.: Изд. "Анна-Т", 2004.- 506 с.
14. Перинатальная трансмиссия ВИЧ. Проблема всемирная и национальная / Н.Л. Аряев, Н.В. Котова // Лікування та діагностика. - 2004.- № 1.- С. 39-44.
15. Піщенко Г., Тищенко О. Соціокультурні та геополітичні чинники поширення наркоманії та ВІЛ/СНІДу в Україні // Право України. - 2005.- № 2.- С. 73-77.
16. Профілактика ВІЛ/СНІДу - складова безпеки держави : [ Прес-конференція за підсумками міжнародного проекту СМАРТ ] // Людина і праця. - 2006. - №9. - C. 10-11
17. Рижков К. День пам'яті людей, які померли від СНІДу // Соціальна політика і соціальна робота. - 2005. - №2. - C. 135-139.
18. Социально-медицинское изучение патогенеза ВИЧ-инфекции / Н.Митина, В.Шаповалова, Е.Вырва, В.Шаповалов // Ліки України.- 2004.- № 7-8.- С. 90-92.
19. Туберкульоз, ВІЛ-інфекція та СНІД / Ю.І.Фещенко, В.М.Мельник, Л.В.Турченко. - К.: Здоров'я, 2004.- 197 с.
20. Що таке ВІЛ і СНІД // Зарубіжна л-ра. - 2005.- 5 берез. (№ 7).- В дод.: С.2-5.- (Сер. Шк. світ).
21. Що таке СНІД і ВІЛ //Українська мова та література. - 2005. - №12. - C. 2-8
22. Хрипункова Г. Три причини, через які ВІЛ-інфіковані не хочуть лікуватися // День - 2006. - №73. - C. 6