Архаизмы и диалектизмы

10

договорів, угод та ін., прагнучи максимально наблизитися до мови законів, рясніє архаїзмами. Такі слова і словосполучення, як hereinafter named, beg to inform, aforesaid, hereby, therewith є архаїзмами з термінологічним забарвленням.

   Архаїзми, що використовуються для додання мові високої урочистості, патетичного тону, розглядаються як поетизми. Поетизми представляють собою неоднорідний пласт слів сучасної англійської мови, що включає і архаїзми, які пожвавлюються поетами в особливих стилістичних завданнях.

   До цих архаїчних поетизмів відносяться застарілі для сучасної англійської мови форми, як, наприклад, форми 3-ї особи однини теперішнього часу - eth (casteth) і слів, одне зі значень яких застаріло. Так, наприклад, у реченні «Deserted is my own good hall, its hearth is desolate» - слово «hall» має значення palace – палац, замок, дім - значення, яке зараз є архаїчним. Наведемо кілька прикладів найбільш уживаних поетизмів англійської мови. Іменники: billow (wave), swain (peasant), main (sea). Прикметники: yon (there), staunch (firm), hallowed (holy). Дієслова: quit (leave), fare (walk), trow (believe).

Переважно вживаються сильні форми минулого часу: wrought (worked), bade (bid), clad (clothed). Прислівники: haply (perhaps), oft (often), whilome (formerly). Займенники: thee, ye, aught (anything), naught (nothing). Сполучники: ere (before) o'er (over) та ін.

   Загальновідомо, що словниковий склад мови безперервно змінюється, оскільки він чутливо реагує на всі зміни в житті суспільства. Словник мови безпосередньо реагує на всі явища життя і діяльності людини, формує все нове, відмовляється від усього мертвого і відмираючого. Положення про те, що нове формується в мові не шляхом скасування старого, а шляхом поповнення, вдосконалення старого, - причому нове співіснує зі старим, - підтверджується у всіх фактах мови, зокрема у історії та теорії і архаїзмів, і неологізмів.

  

11

 Ось деякі англійські  слова, що перетворилися у архаїзми за тими ж умовами, що і в українській мові: accolade, acton, angel (золота монета), antiquary, battle ax, cross-bow, sword, coat of mail, galley, brougham, coach, hansom, harpsichord, lyre, gorget, mace, than, goblet, baldric, seneschal, yeomen, squire, homage – це слова, застарілі тому, що застаріли і вийшли з ужитку предмети і поняття, які ними позначалися. Як і в українській, вони в сучасній англійській мові синонімів не мають і є єдиним виразом відповідного поняття, що відноситься до минулого англійського народу. Зовсім інше ілюструє інший список англійських слів: aback, abandon, abide, abigail, aby, adjoin, avener, back-piece, bail, bireme, blood ("залізний канцлер"), baselard, chansellor, charter-land, cavalier, steed, woe, yon mom, thee, behold та ін. - слова застарілі, перестали вживатися в звичайному мовленні, але збереглися в мові і є частиною словникового складу англійської мови. Розгляд різних класифікацій словникового складу англійської та української мов, представлених в лінгвістичній літературі та словниках, показує, що в обох мовах більшістю дослідників досить одностайно виділяється такий розряд спеціальної літературно-книжкової лексики, як архаїзми. В англійській лексикології архаїзми, тобто слова, які остаточно вийшли з мови та отримали позначку "старовинне", позначаються терміном «obsolete words».

 

 

1.2.  Визначення  діалекту й діалектизму. Типологія  діалектизмів

 

   Для більш глибокого розуміння цієї проблеми хотілося б дати визначення такого поняття як «діалект».

   Термін «діалект» (грец. dialektos - говорити, висловлюватися) використовується зазвичай для позначення територіальних різновидів мови і частіше застосовується до різновидів мовлення, якими користуються сільські

 

12

мешканці, хоча в спеціальній літературі можна зустріти словосполучення «соціальні діалекти», «професійні діалекти» і т. п.» [2; 45].

   Наприклад, Є. Д. Поліванов писав про соціальні діалекти та соціальну діалектологію - науку, яка повинна стати в один ряд з традиційною діалектологією, що вивчає селянські говори. В американській соціолінгвістиці є чимало робіт про міські діалекти, зокрема, до діалектів відносять мову негритянського міського населення США, англійська мова якого істотно відрізняється від інших різновидів «American English».

   Хотілося б відзначити основні властивості територіальних діалектів, що відрізняють цей різновид національної мови від усіх інших. До них відносяться: 
1. Соціальна, вікова і частково статева обмеженість кола носіїв діалекту. 
2. Обмеження сфери використання діалекту сімейними і побутовими ситуаціями. 
3. Утворення «напівдіалектів» як результат взаємодії і взаємовпливу різних говірок і пов'язана з цим перебудова відносин між елементами діалектних систем. 
4. Нівелірування своєрідності діалектного мовлення під впливом літературної мови (через засоби масової інформації, книги, систему освіти і т.п.)

   З поняття «діалект» випливає наступне, яке безпосередньо пов'язане з темою даної роботи - «діалектизм». Лінгвістичні словники дають таке визначення: «діалектизми - слова з діалекту, які можуть бути використані в художній літературі для створення місцевого колориту або для мовної характеристики персонажа» («Лінгвістичний енциклопедичний словник»). [3; 12]

    Діалектизми використовуються для передачі колориту місцевого (діалектного) мовлення як соціально - характерологічна деталь мови

персонажа. В авторському  мовленні - як діалектний синонім літературного  слова (фонетичний, морфологічний варіант) для «пожвавлення мови», а так

13

само в якості номінації, відсутньої в літературній мові (в етнографічних, географічних описах).

   Міська мова тієї чи іншої території як правило характеризується невеликим набором популярних діалектизмів, що використовуються в мовленні в якості нейтральних і експресивних номінацій. Наприклад, у народі на Україні зустрічаються слова: ветоха - мочалка, скать - розгортати. При природному використанні діалектних слів в міський мови поза названих умов діалектизми можуть сприйматися як свідчення неповного володіння літературною мовою.

   Щодо типології діалектизмів, то можна сказати, що діалекти відрізняються від загальнонародної національної мови різними рисами - фонетичними, морфологічними, особливим слововживанням і абсолютно оригінальними словами, невідомими літературній мові. Це дає підставу згрупувати діалектизми української мови за їх загальними ознаками.

   1. Лексичні діалектизми - слова, відомі тільки носіям діалекту і за його межами, не мають ні фонетичних, ні словотворчих варіантів. У загальновживаній мові ці діалектизми мають еквіваленти, які називають тотожні предмети, поняття. Наявність таких синонімів відрізняє лексичні діалектизми від інших типів діалектних слів.

   2. Етнографічні діалектизми - слова, які називають предмети, відомі лише в певній місцевості. Етнографізми не мають і не можуть мати синонімів в загальнонародній мові, тому що самі предмети, позначені цими словами, мають локальне поширення. Як правило, це предмети побуту, одяг, їжа, рослини.

   3. Лексико-семантичні діалектизми - слова, що володіють в діалекті незвичайним значенням. Такі діалектизми виступають як омоніми до всенародних слів, вживаних з притаманним їм в мові значенням.

   4. Фонетичні діалектизми - слова, що отримали в діалекті особливе фонетичне оформлення.

 

14  

   5. Словотворчі діалектизми - слова, що отримали в діалекті особливе афіксальне оформлення.

  6. Морфологічні діалектизми - не властиві літературній мові форми словозміни.

 

 

1.3.  Причини існування  процесу запозичення, класифікація  запозичень,

особливості асимілювання запозичень

 

   Запозичення - це процес, в результаті якого в мові з'являється і закріплюється певний іншомовний елемент. Це невід'ємна складова функціонування та історичної зміни мови, один з основних джерел поповнення словникового запасу; також це повноцінний елемент мови, що є частиною його лексичного багатства і служить джерелом нових коренів, словотворчих елементів і точних термінів.

   Запозичення в мовах є одним з найважливіших факторів їх розвитку. Процес запозичення лежить в самій основі мовної діяльності.

   Звукова та формальна одноманітність в межах однієї мови є наслідком запозичення одними індивідуумами у інших; таким же чином відбувається і запозичення елементів лексикону однієї мови іншою мовою - через взаємодію їх носіїв.

   Частка запозичених елементів у мовах велика, хоча точно підрахувати їх кількість не представляється можливим, як з причини постійного збільшення кількості іншомовних елементів, що проникають у мову, так і внаслідок дії процесу асиміляції, який ускладнює можливість встановити походження слова.

   У кожній мові можна виділити наступні прошарки: слова, властиві всім мовам однієї сім'ї; слова, загальні для групи, підгрупи споріднених мов;

 

15

споконвічні слова конкретної мови; запозичені слова. На прикладі англійської мови це виглядає так:

  - індоевропейські слова (загальні для багатьох мов): mother, brother, daughter, wolf, meat, hear, hundred, be, stand;

- германські слова: bear, finger, say, see, white, winter;

- західногерманські слова: age, ask, give, love, south;

- власне англійські (англо-саксонські слова): lady, lord, boy, girl;

- запозичення:

- зі споріднених мов: knight, low, flat, fellow, sale (з древнескандинавскої), rummer, napper, fitter (з голландської);

- з іншої мовної системи: Soviet, sputnik, steppe, taiga (з російської), judo, samurai, sumo (з японської), xylophone, epoch, echo (з грецької). 
   Це загальноприйнята класифікація словникового складу англійської мови. Але її не можна назвати однозначно вірною. Наприклад, слова, що приймаються за індоевропейські, цілком можуть бути запозиченими з інших прамов, адже торгівельні та інші відносини між народами існували з найдревніших часів.

   Слова, запозичені в найдавніші часи і повністю асимільовані приймаючою мовою, не сприймаються як іноземні, і встановлення їх походження часто представляє складність навіть для лінгвіста (table - з французької). 
Найчастіше важко встановити, яка саме мова з групи або підгрупи є джерелом слова (слово figure могло прийти як безпосередньо з латинської figura, так і за посередництвом французької figure). Ще одна складність - розрізнення термінів «походження слова» і «джерело запозичення».

   Багато слів є запозиченнями другого і більше ступеня (наприклад, слово valley прийшло в англійську мову з латинської через французьку). [10; с.31] 
Незважаючи на деякі неточності, дана класифікація демонструє масштабність

явища: ми бачимо, що більшість слів англійської мови є запозиченими - у більш ранню чи пізню епоху, з близької або далекої мовної системи.

16

Розглянемо причини запозичень. Причини цього явища різні, але єдині для всіх мов, серед них виділяються внутрішньолінгвістичні і зовнішні, екстралінгвістичні. До внутрішньолінгвістичних відносять такі: 
1) потреба в найменуванні об'єкта чи явища, зумовлена ​​відсутністю позначуваного явища в когнітивній базі мови-рецептора. Це основна і найбільш давня причина запозичення; разом з новим для народу явищем в мову народу входить і його назва (bistro, gondola, elephant); 
2) потреба в найменуванні об'єкта чи явища, обумовлена ​​неточністю наявної назви. При наявності споконвічних і іншомовних слів з ​​подібним значенням англійське слово має більш загальне значення, а запозичене - як загальне значення, так і додаткові відтінки (латинське effluvium має не тільки значення англійських слів exhalation, emanation «видихання, виділення», а й конотативне значення «супроводжується неприємним запахом »; запозичене з німецької angst передає не притаманне англійському слову fear «страх взагалі» значення «страх без будь-якої видимої причини»). [21; с.29]

    Екстралінгвістичні причини такі:

1) соціально-психологічна: вираз конотацій, якими не володіє відповідна одиниця в приймаючій мові; наприклад, створення ефекту «престижу» (французьке boutique «невеликий магазин, що торгує дорогими, частіше незвичайними товарами і розташований в дорогому районі» і латинське emporium «великий торгівельний центр» використовуються не тільки для уточнення нейтрального англійського слова shop при позначенні магазинів саме таких типів, а й для того, щоб підкреслити престижність конкретного місця торгівлі). [20; с.30]

2) активізація міжнародних зв'язків, процес глобалізації, що викликає появу

великої кількості інтернаціоналізмів - слів однієї мови, запозичених багатьма мовами світу. [19; с.35]

   Щодо класифікації запозичень, можна сказати, що перша ознака, що служить основою для класифікації запозичень - джерело, тобто мова, з якої

17

запозичений елемент прийшов у приймаючу мову. У процесі запозичення бере участь переважна більшість мов світу, проте не всі однаково активні в цій ролі. Найбільшу кількість запозичень в інші мови в наш час завдяки своїй всесвітній поширеності виробляють англійська, французька та іспанська; в більш ранню історичну епоху першість належала латині, а також грецькій мові.

    Мови можуть не тільки приймати елементи інших мов, але й передавати їх, виступаючи посередниками у ланцюжках запозичень. За наявністю проміжних етапів запозичення між мовою-джерелом і приймаючою мовою іншомовні елементи діляться на:

- прямі - перейшли з однієї  мови в іншу без мов-посередників (supper (фр.), ersatz (нім.), mission, surrogate (лат.));

- опосередковані - у випадках, коли між джерелом і рецептором є додаткові етапи запозичення. Згідно з кількістю таких етапів виділяються запозичення першого, другого і т.д. ступеня. Таких слів серед англійських запозичень більшість, так як протягом довгої історії активних контактів з іншими мовами англійська збагачувалася не тільки споконвічними словами різних мов, але й запозиченими у них раніше (president, feature (з лат. через фр.), lacquer (з порт. через фр.), propaganda (з лат. через іт.), calibre (з араб. у іт., з іт. через фр.).

     Процесу запозичення  піддаються мовні одиниці різних  рівнів. Згідно з тим, який аспект  слова є новим для приймаючої  мови, запозичення можна розділити на:

- словотворчі елементи: морфеми запозичуються, звичайно, не ізольовано, а в

словах: якщо які-небудь іншомовні  морфеми входять у велике число  запозичених слів, то морфологічна структура цих слів починає усвідомлюватися, а самі морфеми включаються до числа словотворчих засобів приймаючої мови. Найбільш поширені серед запозичених морфем прийшли з грецької, латинської та французької мов: латинські -ion (legion,