Архаизмы и диалектизмы

   Запозичення також є одним з джерел неологізмів. Тут використовуються такі прийоми:

1) транскрибування (offshore company - офшорна компанія);

2) транслітерація:

- власних назв (Layetana Company - Лайетана Компані);

- понять суспільного  життя (lobby - лобі, tender - тендер);

- термінів (multimedia - мультимедіа, modern - модерн);

3) калькування (global village - всесвітнє село);

4) описовий переклад (monorail - однорейкова підвісна залізниця). [19; с.54]

   Велика кількість  запозичень є серед реалій, або  у зовнішньокультурній лексиці, тому що запозичення займає центральне місце серед способів зовнішньокультурної номінації. Вибір способу перекладу залежить від наявності варіанту перекладу в приймаючій мові. Освоєні слова мають закріплений варіант перекладу і використовуються як загальновживана лексика (canoe - каное, tortilla - тортилья). Неосвоєні супроводжуються

операцією паралельного підключення, тобто введенням в  текст двох і більше компонентів, кожен з яких виступає в якості номінації одного і того ж 

34

зовнішньокультурного елемента. У число паралельно підключених номінацій можуть входити різні поєднання способів зовнішньокультурного позначення: запозичення і пояснювальний оборот, калька і пояснювальний оборот, запозичення і калька та ін. Найчастіше зустрічається двокомпонентне підключення (Junggar Pendi - Джунгарія, монгольська держава, що розташовувалася між горами Тянь-Шань і Алтай), де одним з елементів є запозичене слово - гарант виконання принципу міжмовної номінативної оборотності, тобто можливості переходу від зовнішньокультурного позначення до його етімону (еквіваленту вихідної мови). [9; с.20] 
   Різновидом запозичених реалій є абревіатура. Введення її в текст аналогічно звичайним запозиченням: первинне вживання з коментарем, наступні - як самостійний термін (FARC - ФАРК, Збройні революційні сили Колумбії). 
   Ще одним аспектом перекладу зовнішньокультурної лексики є можливість використання міжкультурних номінативних аналогів - термінів внутрішньої культури однієї мови, які частково збігаються з термінами внутрішньої культури іншої мови (polenta - полента, густа італійська каша на зразок мамалиги з ячмінної або кукурудзяної муки). [9; с.24]

   Імена людей  в багатьох мовах, особливо  в споріднених, мають спільне  походження, отже, і певні еквіваленти,  що використовуються при перекладі. Якщо ж у мову входить нове ім'я, яке не має закріпленого варіанту перекладу, то воно пристосовується до системи приймаючої мови відповідно до існуючих правил транскрипції і транслітерації. При перекладі такого імені на іншу мову знову застосовуються вищевказані правила, встановлені вже для цієї пари мов. Ці правила конкретні і детально розроблені, застосування їх не складає труднощів.

   Назви, що також входять в групу власних назв, є більш цікавими з точки зору запозичення та перекладу, так як вони набагато легше запозичуються, а також повністю або частково створюються з запозичених компонентів.

35

Кількість їх незмірно більша, ніж імен людей, і кількість нових  назв постійно і активно зростає.

   Одна з підгруп  назв - географічні найменування. Тут застосовуються такі правила:

1) багато назв перекладаються: Lake Superior - озеро Верхнє, Cape of Good Hope - Мис  Доброї Надії, Rocky Mountains - Скелясті  Гори;

2) можлива транскрипція  назв: Salt Lake City - Солт-Лейк-Сіті, Pearl Harbor - Перл Харбор;

3) назви-словосполучення  можуть передаватися змішаним  способом: споконвічна для мови  оригіналу частина калькує, а  запозичена частина транскрибується: North Dakota - Північна Дакота, New Zealand - Нова  Зеландія.

   Номінальний елемент  в таких назвах може передаватися різними способами:

1) перекладом: Atlantic Ocean - Атлантичний  океан;

2) транскрипцією: Fleet Street - Фліт Стріт;

3) перекладом і транскрипцією  одночасно: Bull Lake - озеро Булл-Лейк;

4) додаванням: Park Lane - вулиця  Парк-Лейн.

   З кожним днем  з'являються все нові підприємства, періодичні видання, фільми, музичні  групи і т.п. Назви їх часто  теж складаються з запозичених  елементів, які перекладаються  за допомогою транскрипції: Paramount Pictures - Парамаунт Пікчерз, Johnson and Johnson Inc. - Джонсон-енд-Джонсон Інкорпорейтед, The Wall Street Journal - Уолл Стріт Джорнел, Spice Girls - Спайс Герлз.

   Часто, однак,  у пресі можна зустріти випадки  суміщення алфавітів при написанні  назви, коли його частина, представлена  давно запозиченим словом,

перекладається за допомогою  певного постійного еквівалента, наявного в мові перекладу, а інша частина  включається в текст перекладу  в незмінному вигляді (ХХ століття Fox , FM-станція). Найбільш відомі назви, наприклад,

36

The Financial Times не транскрибуються і не транслітеруються. Передбачається, що ці назви відомі усім, і не викликають труднощів при сприйнятті. 
   Назви партій, міжнародних організацій та державних служб, як правило, перекладаються за допомогою калькування:

Conservative Party - Консервативна партія;

Security Council - Рада безпеки;

House of Representatives - Палата  Представників;

US Department of State - Держдепартамент  США.

   Однак і тут є свої винятки, де калькування не застосовується; у таких назв є традиційні еквіваленти:

  Labour party - Лейбористська  партія (а не Трудова);

Foreign Office - Форін Офіс (МЗС  Сполученого Королівства);

Intelligence Service - Інтелідженс  Сервіс (розвідуправління Великобританії). [18; с.45]

   Окремо варто звернути увагу на такий аспект використання запозичень, як доречність. Багато слів, запозичені англійською з інших мов і які прийшли з неї в українську в транскрибованій формі, успішно адаптувалися до системи української мови і вельми виправдано використовуються, в основному, у сфері політики (president - президент, impeachment - імпічмент, inauguration - інавгурація, extradition - екстрадиція, rating - рейтинг), хоча і продовжують викликати протест з боку прихильників пуризму, які виступають за використання споконвічних слів, еквівалентних запозиченим за значенням (голова, відсторонення від посади, вступ на посаду, видача іноземній державі, ступінь популярності). Вони мають певні переваги на відміну від варіантів, які пропонують пуристи - стислість, офіційне стилістичне забарвлення - і в більшості своїй не перешкоджають розумінню тексту; їх використання вельми виправдано. Такі слова як менеджер (manager), мерчендайзер (merchandiser), девайс (device), коучинг (coaching), пруфрідінг

37

(proofreading) запозичені в  останні роки і викликають  ще більше несхвалення. В силу своєї новизни вони складніше для розуміння. Використання може бути виправдано лише міркуваннями престижності, створюваної їх вживанням, так як вони мають не менш зручні для використання українські еквіваленти (керуючий, торговець, пристосування, наставництво, звірка). Використовувати такі слова слід тільки в текстах, спрямованих на підготовленого читача. Деякі з останніх запозичень подібного роду в українській мові ще більш спірні в плані виправданості: їх вживання складно пояснити зручністю вимови чи легкістю розуміння навіть для людей, які знають англійську мову: скрапбукінг (scrapbooking), спідкубінг (speedcubing), анлім (unlim). Такі слова були помічені в україномовних рекламних текстах і викликали питання щодо їх значення і кращого варіанту перекладу. Навіть при розумінні значення слова, для чого слід знати англійську мову, так як в словниках лише нещодавно з'явилися такі одиниці; більш прийнятним способом перекладу є описовий оборот (скрапбукінг - складання альбомів для різного роду картинок, спідкубінг - збирання кубика Рубика на швидкість, анлім - тарифний план з необмеженим доступом до Інтернету). Незважаючи на деяку громіздкість, такі обороти полегшують розуміння слів. З поширенням в українській культурі явищ, які називаються даними словами, а разом з ними і популяризації їх назв в транскрибованому вигляді, подібні слова перестануть викликати нерозуміння і в силу своєї стислості будуть прийняті до широкого використання.

 

Висновки до розділу 2

  

   Розглянувши проблеми повноцінності перекладу, з'ясувалось, що для повної передачі авторського вживання архаїзмів, діалектизмів і запозичень необхідні збіг і передача різних рівнів інформації: денотативного і сигніфікативного значень, а також утримання на рівні внутрішньомовних

38

знаків, яке в нашому випадку містить в собі емоційно-експресивне забарвлення, яку несуть досліджувані нами явища. При цьому варто зазначити, що не завжди можлива повна передача всіх рівнів вмісту, і таким чином, найчастіше відбувається частковий переклад слів, що були використані автором.

   При розгляді різних прийомів перекладу було з'ясовано, що для кожного з досліджуваних явищ можна виділити найбільш оптимальні прийоми перекладу, при яких будуть повністю передані всі рівні змісту оригіналу. 
Отже, ми з'ясували, що для запозичень найбільш оптимальними буде переклад еквівалентом або варіантною відповідністю та транскрибований переклад. Це відбуватиметься у випадку поодинокого використання окремих слів; якщо ж в оригіналі присутні цілі іншомовні цитати, то найбільш оптимальним видається транслітераційний переклад.

   Прийоми перекладу архаїзмів залежать від того, який тип архаїзму необхідно перекласти. Якщо це архаїзм-реалія, то тут доречно використовувати транскрибування, еквівалент, або варіантну відповідність; якщо це архаїзм-синонім, то оптимальними будуть перекладацькі трансформації, а також еквіваленти і варіантні відповідності; а якщо мова йде про архаїзми-втрати, то тут найбільш можливий трансформаційний переклад, тобто є ризик втрати експресивно-стилістичної функції слова.

   Відносно діалектизмів можна відзначити, що найбільш прийнятним варіантом є переклад за допомогою еквівалентів, варіантних відповідностей і трансформацій, причому необхідно шукати відповідності у просторічному вокабулярі. У деяких рідкісних випадках можливе вживання транскрипції і транслітерації, але тільки у випадках, коли немає можливості підібрати відповідність шляхом еквівалентів або трансформацій.

   Розглянуті лінгвістичні явища дозволяють зробити висновок, що для перекладу залишаються найчастіше, за винятком близьких за походженням мов, неперекладними діалектизми та архаїзми (приблизно по 1,5% прикладів

39

залишилися без перекладу), але все ж найбільш важкими  для перекладу залишаються як і раніше діалектизми. По-перше, дуже часто саме діалектизми залишаються без перекладу, або ж перекладаються нейтральним словом. 
   На друге місце за складністю виходять архаїзми-втрати, які є насамперед втратами для своєї мови. При перекладі ж найчастіше їх доводиться або взагалі замінювати, або перекладати за допомогою нейтрального слова, найбільш наближеного до значення, або, що відбувається частіше, перекладати дане слово, одночасно запозичуючи його.

   Іншою протилежністю є слова, відповідності яких вже широко увійшли в мову і серед яких перекладачеві лише залишається вибрати те, що відповідає контексту. Сюди відносяться архаїзми-реалії, архаїзми-синоніми і велика частина запозичень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

40

 

ВИСНОВКИ

 

   Сучасна теорія перекладу виходить з того, що одним з важливих видів вербальної комунікації є обмін інформацією між людьми, що говорять на різних мовах і належать до різних культур. Така міжмовна (або двомовна) комунікація може здійснюватися лише за участю посередника, який здатний сприймати повідомлення в письмовій або усній формі на одній мові і відтворювати його засобами іншої мови. а якщо мова йде про архаїзми-втрати, то тут найбільш можливий трансформаційний переклад, тобто є ризик втрати експресивно-стилістичної функції слова.

   Мовний матеріал неодмінно впливає на характер переданого повідомлення. Сучасна теорія перекладу наполегливо наголошує на необхідності збереження національної і історичної специфіки оригіналу. І якщо національна специфіка вже сама по собі історична, то риси епохи не завжди виступають як складові частини національної специфіки: бувають історичні явища, міжнародні по самій своїй суті, наприклад лицарська культура епохи феодалізму, що вимагає від перекладача передачі історичних реалій (костюм, зброя), особливостей етикету, психологічних рис. Труднощі для перекладача при передачі історичного і національного колориту виникають вже з того, що тут перед ним не окремі, конкретно помітні, що виділяються в контексті елементи, а якість, яка в тій чи іншій мірі притаманна всім компонентам твору: мовному матеріалу, формі та змісту.

   На цьому тлі виділяться проблема перекладу архаїзмів. Наприклад, "Дон Кіхот" Сервантеса був написаний мовою нейтральною, для сучасного йому читача історично і національно незабарвленим, для того часу абсолютно позбавленим архаїчності. Логічно і перекладати його вцілому незабарвленою чистою рідною мовою.

  

41

Літературний твір історично обумовлений і, отже, між оригіналом і перекладом не може бути тотожності (як між двома дублікатами або між

оригіналом і копією), тому неможливо зберегти повністю специфічність оригіналу. 
   Отже, розглянувши різні методи перекладу архаїзмів і труднощі, які зустрічаються при цьому, можна зробити висновок про те, що перекладач повинен передати засобами переказної мови ту атмосферу і емоційність і той інформаційний потенціал, який закладений в оригіналі. І для цього він може піти двома шляхами: наблизити час оригіналу, тобто вдатися до історизації або модернізувати текст, і тим самим віддалити час оригіналу. Найвірніша перекладацька стратегія, на мій погляд, є "золота середина", змішання двох цих способів. Оригінальний твір в процесі перекладу включається в живу сучасну художню свідомість. Вміле використання архаїзмів не тільки не шкідливо, але просто необхідно, незамінне, безцінне при перекладі старих текстів, бо це найважливіший засіб художнього впливу і важливий арсенал вираження змісту.