Методика роботи над словом в початкових класах

Методика роботи над словом в початкових класах (лексичний аспект)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Лінгводидактичні основи роботи над словом в початкових класах

1.1 Робота над словом  в початкових класах як лінгводидактична проблема

1.2 Засоби реалізації роботи  над словом на його значеннєвому  рівні

Розділ 2. Експериментальне дослідження методики роботи над словом в початкових класах (лексичний аспект)

2.1 Організація і зміст експериментального дослідження

2.2 Перевірка ефективності  запропонованої методики роботи  над словом в експериментальному  досліджені

Висновки

Списки використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

«Людина довго вдихала  в себе повітря, перш ніж дізналася  про його існування, і довго знала  про існування повітря, перш ніж  відкрила його властивості, його склад  та його значення в житті. Люди довго  користувалися скарбами рідного слова, перш ніж звернули увагу на складність та глибину його організму й оцінили його значення в своєму духовному житті. Та чи ж оцінили його й тепер цілком?» . Питання поставлене видатним педагогом К.Д.Ушинським залишається актуальним і тепер. Для того, щоб з маленького віку людина починала давати собі відповідь на це питання, вчитель покликаний усіма способами допомогти - розтлумачити, пояснити, як же з'ясовувати значення різноманітних слів рідної мови, як розуміти всю велич і красу рідного слова. Розуміючи важливість слова в житті, людина розвивається повноцінно.

Формування у молодших школярів мовленнєвих умінь і  навичок пов'язане з набуттям ними знань про слово, яке поряд  з реченням є опорною мовною одиницею в шкільному навчанні рідної мови. Слід зазначити, що в аспекті мовленнєвої комунікації слово є однією з найактивніших мовних одиниць, що дає можливість реалізувати різні можливості тексту.

У книзі «Рідне слово» видатний педагог К.Д. Ушинський стверджував, що дитина, яка навчилась рідної мови, оволоділа словом, п'є духовне життя й силу.

«Учитель покликаний використовувати  всі можливості, щоб саме в роки дитинства донести до свідомості й серця найтонші відтінки барв, пахощі слова, щоб рідне слово стало духовним багатством дитини», - зазначав В.О. Сухомлинський.

Роботі над словом, оволодінню багатствами рідної мови В.О. Сухомлинський надавав великого значення і у своїй практичній роботі. Найважливішим засобом впливу на дитину, облагороджування її почуттів, душі, думок, переживань є краса і велич, сила і виразність рідного слова. Під час спілкування з природою слово ставало в руках учителя знаряддям, за допомогою якого він відкривав дітям очі на духовне багатство навколишнього світу. Відчуваючи, переживаючи красу побаченого й почутого, діти сприймали найтонші відтінки слова й через слово краса входила в їхні душі.

Тому подорож в країну слова вчителеві слід розпочинати дуже обережно. Спочатку необхідно виявити рівень мовленнєвої підготовки учнів і на цій основі планувати на кожному уроці роботу над словом і словосполученням, образним висловом, точністю й доречністю їх вживання, розвивати в учнів уміння свідомо підходити до оформлення власної думки, виховувати інтерес та увагу до слова в процесі оволодіння граматичним матеріалом.

У програмах з рідної мови для чотирирічної початкової школи враховано, що слово як одиниця лексичної системи відображає органічну єдність змісту і форми, тому й зроблено перші кроки в реалізації двостороннього підходу до слова у процесі початкового навчання мови. У зв'язку з цим вчитель має пам'ятати, що в українській мові смислова структура слова характеризується єдністю лексичного і граматичного значень. Знання лексичного значення слова і вміння правильного його визначати є надзвичайно важливим для поповнення словникового запасу молодших школярів, для розвитку їхнього мовлення.

Сучасна програма з української  мови для середньої школи містить широке коло питань, пов'язаних з вивченням лексики української мови як системи. Відомі при цьому деякі труднощі у формуванні лексичних понять в учнів середнього шкільного віку. Тому, істотне полегшення в оволодінні лексичною системою рідної мови учнями середньої ланки може бути забезпечене шляхом здійснення систематичної пропедевтичної роботи з лексикології протягом перших чотирьох років навчання.

Це і визначає актуальність обраної теми нашого дослідження: методика роботи над словом в початкових класах (лексичний аспект).

Наукове обґрунтування методики формування у молодших школярів лексичних  умінь спирається на лінгвістичне положення про єдність мови і мовлення. Тому для ознайомлення молодших школярів з лексикологічними явищами рідної мови у підручниках для 2-4-х класів відібрано такі лексичні засоби, які дадуть учням можливість активно використовувати їх у власному мовленні. Програма орієнтує вчителя на практичне оволодіння молодшими школярами лексико-логічними поняттями. Лінгвістичне уявлення про слово формуватиметься в процесі словникової роботи яка, за визначенням М.Р. Львова, включає:

а) збагачення словника - засвоєння  нових слів або нових значень уже знайомих дітям слів;

б) уточнення словника - встановлення відмінностей між синонімами, робота з антонімами, аналіз багатозначних слів;

в) активізація лексики - включення  виучуваних слів у мовленнєву діяльність дітей;

г) усунення з дитячого мовлення нелітературних слів - діалектів, просторічних та ін.

Виділення в програмі з  рідної мови для 3-го класу невеликого розділу присвяченого лексичному значенню слова, передбачає цілеспрямоване практичне ознайомлення учнів з такими основними лексикологічними поняттями, як «пряме і переносне значення слів», «багатозначність слів», «омоніми» (без уживання терміна), «синоніми», «антоніми». Це дає учителеві можливість продовжити роботу над узагальненням і систематизацією в учнів уявлень і понять у процесі наступного опрацювання частин мови в 3-му класі, а також протягом вивчення усього курсу рідної мови в 4-му класі.

Виходячи з вищесказаного  визначаємо мету дослідження: теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити лексичний аспект роботи над словом у початкових класах.

Об'єктом дослідження є процес роботи над словом в початкових класах на його значеннєвому рівні, а предметом - методичне забезпечення цього процесу.

З питань роботи над словом на лексичному рівні працювали такі науковці, як М. Вашуленко, Я. Коменський, М. Львова, В. Мельничайко, Т. Мироненко, Л. Мовчун, М. Наумчук, Г. Передрій, В. Сич, В. Сухомлинський, Т. Усатенко, К. Ушинський, В. Шляхова, та багато інших.

Оскільки актуальність цього  питання є в стадії опрацювання  багатьох небайдужих до цього вчених, можна виокремити проблему дослідження: підвищення ефективності вміння учнів початкових класів роботи над лексичним значенням слова шляхом впровадження нових підходів.

Завданнями дослідження дипломної роботи є:

1. Здійснити комплексний  аналіз теорії і практики роботи  над лексичним значенням слова в початкових класах.

2. Визначити роль і місце  лексичного значення слів у навчанні та вихованні молодших школярів.

3. Обґрунтувати та розробити  модель процесу роботи над  словом в початкових класах (лексичний аспект).

4. Розробити методичні  рекомендації для вчителів щодо  роботи над лексичним значенням слова в початкових класах.

Ми визначили такі основні  етапи дослідження:

1. констатувальний етап.

Вивчити, проаналізувати масовий  передовий новаторський досвід роботи над лексичним значенням слова в початкових класах.

2. формувальний етап.

Розробити і уточнити авторську  систему роботи над словом в початкових класах (лексичний аспект).

3. підсумковий етап.

Вивчити, проаналізувати і  узагальнити остаточні результати експериментальної роботи.

У процесі роботи ми використовували  такі методи дослідження:

Теоретичні: системний аналіз педагогічної і навчально-методичної літератури з проблеми дослідження; моделювання педагогічних ситуацій; аналіз та обробка результатів педагогічного дослідження.

Емпіричні: спостереження, анкетування, тестування, бесіди з учнями і вчителями, встановлення рівнів сформованості вмінь. Дослідження окресленої проблеми.

Практичне значення дослідження. Матеріали дипломної роботи можуть бути використані при читанні лекцій з МВУМ у ВНЗ 1-4 рівнів акредитації, у виступах учителів початкових класів на методоб'єднаннях та запроваджені в практику роботи масової школи, зокрема на уроках української мови з метою підвищення їх ефективності.

Поповнення й активізація  лексичного запасу, формування вмінь  усного й писемного мовлення, забезпечення розумового розвитку школярів - головні  завдання навчальних занять з української  мови, визначені чинними документами. На цьому наголошують у своїх  працях і різні визначні педагоги.

Апробація окресленого дослідження здійснювалася під час виступів на науково-практичній студентській конференції ТНПУ імені В.Гнатюка (квітень 2007-2008рр.), на засіданні кафедри рідної мови і методики її викладання ТНПУ імені В. Гнатюка (квітень 2008р.), на засіданні методоб'єднань учителів початкових класів Полтвівської ЗСШ I-II ступенів, у процесі педагогічної діяльності вчителя початкових класів.

Наше дипломне дослідження містить два розділи: у першому - три параграфи, у другому - два; додатки та списки використаних джерел - в кількості 90.

 

Розділ 1. Лінгводидактичні основи роботи над словом в початкових класах

1.1 Робота над словом  в початкових класах, як лінгводидактична проблема

Невід'ємною ознакою високої  мовної культури є володіння лексичним  і фразеологічним багатством рідної мови. Школярі, засвоюючи лексичні поняття, розвивають увагу до слова і його значення, розширюють активний запас слів і фразеологізмів, виробляють уміння користуватися ними в усному і писемному мовленні.(додаток А)

Вивчення лексики в  освітньо-пізнавальному плані забезпечує засвоєння учнями наукових відомостей з лексикології, передбачених шкільною програмою. Учні знайомляться зі словом як лексичною одиницею, із значенням слова, багатозначністю, прямим і переносним значенням, омонімами, синонімами, антонімами, знайомляться з лексичними шарами української мови з погляду походження і продуктивності вживання (спільнослов'янські, власне українські, запозичені слова, неологізми і застарілі слова), з погляду функціонування в мовленні (загальновживані слова, професіоналізми і діалектизми). Це дозволяє вивчати граматику на лексичній основі, показувати взаємозв'язки, які існують між лексикою та іншими розділами шкільного курсу мови, і створює умови для цілеспрямованого збагачення словникового запасу учнів. Засвоєння теоретичних основ української лексики забезпечує систематичне здійснення нормативно - практичного аспекту - формування в учнів умінь застосовувати лексичні шари в різних ситуаціях спілкування й удосконалювати власне мовлення.

Лексичні форми і значення тісно зв'язані з фонетичними, словотвірними граматичними формами  та значеннями. Вивчення фонетичної системи, граматичної будови мови неможливе  без урахування її лексичного складу. Вивчення лексики поряд з фонетикою, граматикою, стилістикою, розвитком мовлення необхідне, щоб учні засвоїли мову як «систему систем» і опанували літературною нормою української мови. Зв'язок лексики з граматикою виражається в єдності лексичного і граматичного значень слів. Кожне слово має лексичне значення, визначає явище дійсності і належить до певної частини мови, є носієм певних граматичних значень: іменники - це назви предметів, понять, прикметники називають ознаки, якості чи властивості предметів, дієслова визначають дію, процес тощо. Усвідомлення значення слова конче потрібне для успішного засвоєння морфологічних і синтаксичних понять, і отже, вивчення морфології і синтаксису повинне здійснюватись на семантичній основі. Вивчаючи лексику, школярі усвідомлюють особливості граматичної будови, а вивчаючи граматику, - краще пізнають семантику слова. Так, наприклад, лексичним значенням іменників селянство, молодь, хода зумовлена одна числова форма - множина. Запозичення слів з інших мов пояснюють наявністю невідмінюваних іменників: журі, бюро, кашне та ін..

Вивчення лексики пов'язане  також із словотворенням та орфографією. Засвоєння неморфологічних способів творення слів ґрунтується на розумінні  їх семантики. Успішне вивчення орфографії теж можливе лише на широкій лексичній основі.

Зв'язок із стилістикою і розвитком мовлення легко простежити, з'ясовуючи вживання слів у текстах того чи іншого стилю.

Так, синоніми говорити, балакати, глаголити, базікати мають різне стилістичне забарвлення, і отже, нерівноцінні з погляду стилістичного вживання. Знання лексики, її синонімічного й емоційно - експресивного багатства, вміння ним користуватися забезпечує доцільний вибір лексичних засобів при конструюванні зв'язних висловлювань того чи іншого стилю.

Вивчення фразеології, зокрема  ознайомлення з фразеологізмами, сприяє глибокому розумінню природи  різних типів словосполучень, їх семантики і функціонування, впливає на збагачення мови учнів певним багажем влучних виразів, що роблять її емоційнішою, образнішою.

Вивчаючи лексику і  фразеологію, школярі знайомляться з системою лексичних понять, перед  ними розкриваються існуючі внутріпредметні  зв'язки, що створює необхідні передумови для вивчення різних розділів шкільного курсу на лексичній основі, для цілеспрямованого збагачення словникового запасу учнів.

Робота з лексики формує в учнів уміння користуватися  різними словниками, що має важливе практичне значення.

Робота над лексикою в школі проводиться в двох аспектах. З одного боку, відповідно до шкільної програми подаються наукові відомості з лексикології. Учні знайомляться зі словом та його значенням, з багатозначністю слів, прямим і переносним значенням, омонімами, синонімами, антонімами. Вони також одержують поняття про склад української лексики з погляду її походження і розвитку (запозичені слова, застарілі слова, неологізми), про використання слова в різних сферах застосування мови (загальновживані слова, діалектизми, професіоналізми).(додаток Б)

З другого боку, на основі певного кола наукових знань з лексикології здійснюється систематична і цілеспрямована робота над збагаченням словника учнів і виробленням навичок свідомого, вмілого користування словом. Адже, чим багатший запас слів у людини, тим вищий рівень її загального розвитку, тим кращі в неї знання, бо, як говорив О.М. Горький, «слово - одяг усіх фактів, усіх думок». У слові закріплені результати пізнавальної діяльності людини. Разом із словом до людини приходить знання про навколишній світ, розвивається мислення, забезпечується успішне спілкування між людьми. Від багатства активного словника залежить змістовність, яскравість і виразність усного і писемного мовлення.