Методика роботи над словом в початкових класах

 

Уміння тлумачити лексичне значення повнозначного слова належить до умінь універсального характеру, оскільки потребує відповідної мовної, комунікативної та логічної підготовки. Людина реалізує це вміння протягом усього свого свідомого життя, оскільки мова - це живий суспільний організм, який безперервно оновлюється за рахунок зміни лексичних одиниць та семантичних зрушень у складі лексеми.(додаток З)

 

Почувши нову лексему або  ж незвичайне семантичне наповнення давно відомої, мовець намагається  певним способом витлумачити для себе її значення - звертається до тлумачного словника, до іншого носія мови чи контексту. Універсальність уміння виявляється в тому, що його можна кваліфікувати як загальномовне (виявляє вміння виділяти в слові лексичне значення), нормативне (передбачає тлумачення, адекватне поданому в словнику, який кодифікує норму), комунікативне (доречне використання лексеми у власній мовленнєвій продукції). Значна частина тлумачень базується на реалізації логічних умінь мовця встановлювати родо-видові співвідношення, тобто добирати до цього більш широке - родове - поняття, порівнювати аналізоване поняття з іншими однорідними, виявляти ознаки, що є специфічними лише для поняття, яке тлумачиться. Отже, виразно виявляється розвивальний характер формованого уміння.

 

Сучасна лінгводидактика  багато уваги приділяє збагаченню словникового запасу дітей, що немислиме без тлумачення лексичних значень відомих учням  та нових слів. Перша група слів тлумачиться на уроках лексикології при формуванні відповідного вміння, друга група упродовж всього шкільного  курсу мови, оскільки лексикологічна робота сьогодні пронизує вивчення кожної теми.

 

Однак нові лексеми тлумачаться, як правило, вчителем, підготовленим учнем чи записуються зі словника. Значна частина учнів та випускників не вміє тлумачити значення правильно, хоча нерідко використовує лексему доцільно, учні не знають прийомів тлумачення, не можуть проаналізувати конкретність почутого тлумачення.

 

Учням контрольного та експериментального класів початкової школи було запропоновано  з'ясувати лексичне значення вже  відомих слів з різних прошарків лексики (загальновживаної, власне української та запозиченої), багатозначних слів та омонімів.

 

Жоден з учнів не впорався із завданням повністю. Лише два  слова правильно з'ясовані більшістю  учнів класу. Це - українське за походженням - чорногуз (76%) та запозичене - педіатр (18%), оскільки з цими словами учні часто зустрічаються в повсякденному  житті. Лексичні значення цих слів знають, але пояснити не можуть. Так, слово  «зразковий» учні вводять у контекст (96%), про слово «жито» зазначають лише, що це рослина (48%), а яка саме і для чого вирощується, не з'ясовують. Омонім «балка» тлумачать лише, як «яр, заглибина» (52%). Жоден учень не зазначив, що це ще й «брусок». Багатозначне слово «китиця» пояснюють контекстуальне: «китиця винограду», «китиця від хустки», «грона горобини». Отримані дані ми представили у зведеній таблиці (див. табл. 2).

 

Таблиця 2.

 

Уміння визначати лексичне значення слів

 

Слово 

Характер відповіді 

 

Повна правильна 

Неповна правильна 

Неправильна 

 

Учні контрольного класу 

Учні експериментального класу 

Учні контрольного класу 

Учні експериментального класу 

Учні контрольного класу 

Учні експериментального класу 

 

жито 

44% 

25% 

48% 

75% 

8% 

0% 

 

зразковий 

4% 

50% 

0% 

50% 

96% 

0% 

 

балка 

0% 

0% 

52% 

33% 

48% 

67% 

 

китиця 

0% 

4% 

8% 

67% 

92% 

29% 

 

смарагдовий 

0% 

25% 

32% 

46% 

68% 

29% 

 

чорногуз 

76% 

8% 

4% 

92% 

12% 

0% 

 

педіатр 

64% 

88% 

28% 

12% 

0% 

0% 

 

козуб 

4% 

12% 

4% 

20% 

92% 

67% 

 

оксамит 

0% 

12% 

40% 

44% 

60% 

40% 

 

 

 

Аналіз отриманих даних  свідчить, що найкраще учні можуть визначити лексичне значення слів у контексті.

 

Проведений експеримент  дав змогу виявити причини  помилок при тлумаченні. По-перше, мовці не можуть з'ясувати лексичне значення, оскільки не знайомі зі словом, не використовують його у власній  мовленнєвій практиці (тобто через бідність словника); по-друге, учні мають нечітке уявлення про лексему, знають, що таке слово в мові є, однак у власній мовленнєвій діяльності ним не послуговуються; по-третє, учні використовують лексему у власному мовленні доречно, хоча визначення дають неповне чи частково правильне, оскільки не навчені тлумачити лексичне значення з урахуванням логічної та лінгвістичної характеристики слова.

 

Згідно з цим можна  виділити рівні освоєння слова носієм української мови: низький рівень - рівень, за якого носій мови або зовсім не ідентифікує мовну одиницю, або розрізняє її лише як зовнішню форму; середній - мовець має невиразне уявлення про загальне значення слова, дібрати гіперонім, але не з'ясовує визначальних ознак поняття, стилістичних особливостей лексеми, достатній рівень - за якого мовець правильно визначає лексичне значення та вводить лексему в контекст; високий - коли мовець знає не лише значення, але й смисл слова, тобто його стилістичні та експресивні характеристики, особливості його функціонування.

 

Безперечно вчитель не повинен вимагати однакового рівня опанування всієї лексики, що зустрічається в шкільних підручниках чи художніх текстах: має діяти принцип частотності, доступності, відповідності інтелектуальним можливостям мовця, значимості для формування мовленнєвої компетенції.

 

Згідно з експериментом, більшість учнів контрольного та експериментального класів мають середній рівень засвоєння лексичного значення. Очевидно, зустрічаючи нову лексему в тексті вправи, диктанту чи переказу, вчителі за браком часу обмежуються неповним з'ясуванням лексичного значення, підведенням під більш широке поняття, без стилістичних та емоційно-експресивних ремарок.

 

Отже, варто подбати про  мотиваційний аспект опрацювання лексичного значення з тим, щоб учні усвідомили потребу в опрацюванні слова  та удосконалити методику ознайомлення зі способами його тлумачення.

 

В експериментальному дослідженні ми запропонували вчителям-класоводам експериментального та контрольного класів використовувати представлені нами завдання.

 

Лексичні вправи - це завдання, спрямовані на усвідомлення суті лексичних  вмінь. Вони активізують і збагачують словниковий запас учнів, виховують у них увагу до слова, його значення, розвивають мислення. Практичний матеріал лексичних вправ дає широкі можливості для виховної роботи на уроках української мови.

 

При складанні лексичних  вправ перед учителем стоять такі завдання:

 

1) відповідність змісту  вправ теоретичним відомостям  з лексики, передбаченим програмою;

 

2) добір лексичних вправ зумовлюється характером навчального матеріалу;

 

3) лексичні вправи повинні  формувати мовленнєві уміння  й навички;

 

4) вправи повинні сприяти  розвиткові логічного і художнього  мислення учнів;

 

5) зміст вправ повинен носити виховний характер.

 

З погляду дидактичних завдань лексичні вправи об'єднують в кілька типів:

 

1) з'ясування суті лексичного  явища;

 

2) відшукування виучуваного  явища серед слів(у реченні, зв'язному тексті) за зразком чи без нього;

 

3) добір прикладів, що ілюструють виучуване лексичне явище;

 

4) групування виучуваних  лексичних явищ за певними  ознаками;

 

5) заміна слів і виразів  іншими;

 

6) лексичний розбір;

 

7) складання речень і  зв'язних текстів з використанням  певного лексичного явища;

 

8) знаходження лексичних  помилок та їх виправлення.

 

Названі типи вправ сприяють закріпленню учнями виучуваних лексичних  понять, їх специфіки та зв'язку, формуванню лексичних умінь виявляти те чи інше явище, аналізувати його, визначати його роль у мовленні.

 

Добір лексичних вправ залежить від змісту і специфіки виучуваних лексичних понять. Так, при ознайомленні із значенням слова необхідні такі вправи:

 

1) тлумачення лексичного  значення слова, використаного  у тексті (за зразком чи без нього);

 

2) визначення лексичного  і граматичного значень слова;

 

3) впізнавання слова за  його тлумаченням;

 

4) відшукування в тексті слова з певним лексичним і граматичним значенням;

 

5) введення в контекст слова з указаним значенням;

 

6) відшукування значення (значень) слова в тлумачному  словнику.

 

Однією з важливих лексичних  вправ є розбір. Він дозволяє організувати спостереження над лексичними явищами  в текстах різних стилів. Учні повинні навчитись швидко відшукувати в тексті аналізоване слово, вільно користуватись тлумачним словником при розборі, встановлювати значення аналізованого слова в даному контексті. Лексичний розбір повинен зайняти належне місце серед інших видів мовного аналізу.[53, с.139-142]

 

Загадки, як і будь - які  твори мистецтва, впливають на почуття  дитини, змушують її хвилюватися. Але  те, що хвилює,завжди добре запам'ятовується. Іноді всього декілька слів учителя,які несуть цікаву інформацію і подані таємничо, інтригують дитину і тим самим виводять її із стану байдужості, створюють позитивний емоційний настрій у класі. Всі психічні процеси (в тому числі і мислення) протікають в дитини значно краще, коли вона перебуває в гарному настрої і, навпаки, якщо навчання супроводжується негативними емоціями, воно мало ефективне, в учнів формується стійка відраза до нього. А це вже така проблема, з якою впоратись надзвичайно важко.

 

За допомогою загадок, як і за допомогою творів мистецтва  дитина пізнає світ, вчиться розрізняти предмети за їх ознаками. Якщо більшість загадок, як фольклорна творчість, відомі дітям ще з дитячого садочка, то в творчості С.С. Пальчевського (доцента Рівненського гуманітарного університету) можна знайти новий струмінь творчої думки, що стосується жанру загадки. Загадки С.С. Пальчевського можна успішно використати на уроках читання, рідної мови, природознавства і ознайомлення з навколишнім середовищем.

 

Нижче подаю кілька загадок  складених автором.

 

Хто ж то жолуді збирає,

 

У дупло мерщій ховає?

 

Потихесеньку - потрішки

 

В шпарки запиха горішки.

 

Хвостик - прапор мить у мить

 

То згасає, то вгонить.

 

(Білочка)

 

Я стрічаю дивну пору.

 

Ось вона вже йде до двору

 

І несе мені для втіхи

 

Сливи, яблука, горіхи.

 

А за нею вітри в'ються,

 

Між собою в небі б'ються,

 

Бо вона багатство має,

 

Щирим золотом палає

 

(Осінь)

 

З успіхом також можна використати «Загадки із бабусиної грядки», що вміщені в газеті «Початкова освіта», № 37 за 2001рік.

 

Всім подобаюсь, одначе,

 

Хто мене ножем поріже,

 

Неодмінно сам заплаче.

 

(Цибуля)

 

Шукає тичку, щоб вчепиться,

 

Ще й сонячних чаїв напиться.

 

І на городі й серед поля

 

До неба пнеться що?

 

(Квасоля)

 

Красуня червона сидить у  травиці.

 

І кожному хочеться їй уклониться,

 

Бо ім'я її …

 

(Суниця)

 

Доведено, що учні початкових класів не можуть довго зосереджувати  увагу на якомусь одному завданні, тому для урізноманітнення процесу  навчання пропонуємо вчителям використовувати  на уроках рідної мови і читання ігри. Наведені нижче приклади розвиваючих ігор для роботи над лексичним значенням слова.

 

Гра «Скажи чому ми так називаємо  слова».

 

Учитель зачитує слова, назва  яких відповідає змістові, і запитує  дітей, чому ці слова саме так називаються. Наприклад: чому літак називається  літаком, а жнива - жнивами? Гра примушує дітей замислюватися над змістом слів, міркувати.

 

Для гри можна використати  такі слова:

 

Літак, рукавичка, зошит, тракторист, комбайнер, робітник, їдальня, пральня, книгарня, годинник, лісник, садівник, зелень, бігун, брід, варення, взуття, школяр, в'юн.

 

Решту ігор подаємо в додатку  И.

 

2.2 Перевірка ефективності  запропонованої методики роботи  над словом в експериментальному  дослідження

 

 

Організація і проведення експериментального дослідження дозволила нам оцінити і перевірити ефективність використання лексичного матеріалу у літературному розвитку молодших школярів.

 

У процесі експериментального дослідження стало очевидним, що уроки з використанням завдань лексичного спрямування набагато ефективніші.

 

Запропонована нами методика роботи над лексичним значенням  слова в початкових класах була випробувана  у початкових класах, де вчитель-класовод на уроках рідної мови та позакласного читання окрім запланованих завдань додатково виконував з учнями деякі ігри та вправи з тих, що вказані в матеріалах дипломної роботи.

 

У процесі проведення експерименту стало очевидним, що уроки читання  і рідної мови в 3 класі повинні проводитися із застосуванням видів роботи, спрямованих на свідоме сприйняття слова, що відіграє значну роль для розвитку мовлення учнів, сприяє розумовому розвитку учнів, збагачує словниковий запас школярів.

 

Застосування різних видів роботи над лексичним значенням слова на уроках читання і рідної мови при проведенні експериментального дослідження сприяло підвищенню навчального і розвиваючого потенціалу уроків, їх ефективності в цілому.

 

В експериментальному класі  більше уваги приділялося систематичній  і різнобічній роботі над лексичним значенням слова. Такий підхід сприяв значній динаміці збільшення словникового запасу (його покращенню) учнів експериментальних класів. Спостерігалися позитивні зміни у напрямку впорядкування лексичного ладу мовлення, у побудові речень, усних зв'язних висловлювань, розширенні словникового запасу учнів, виразності мовлення, дикції та орфоепії.

 

У роботі над лексичним  значенням слова ми акцентували  увагу на логічних, лексичних, емоційних, граматичних зв'язках, адже у правильному  мовленні вони всі повинні бути. У мовленні логічні зв'язки виділялися в умінні учнів передавати думку послідовно, відносно повно, точно і чітко. Ознакою логічного зв'язного мовлення вважалась послідовність розташування думок за єдиною логічною основою. Ми прагнули допомогти дітям навчитися розкривати повноту задуму теми висловлювання, тобто виявляти, наскільки у мовленні розкрито суть кожного поняття, що входить до нього.