Методика роботи над словом в початкових класах

Робота над лексикою в школі має велике загальноосвітнє і практичне значення.

Збагачуються знання учнів  з мови внаслідок вивчення слова  та усвідомлення існуючих зв'язків  між лексикою й іншими рівнями мови (фонетикою, словотвором, морфологією, синтаксисом, стилістикою). Учні знайомляться із сферою вживання слів, з джерелами їх походження, і це формує матеріалістичний погляд на мову.

Практична цінність вивчення лексики насамперед в тому, що учні свідомо підходять до розуміння значення і сфери вживання слова, до потреби збагачення словникового запасу і звільнення своєї мови від слів, які стоять за межами літературної норми (діалектизмів, жаргонізмів тощо). На основі теоретичних знань вони оволодівають навичками добору в кожному конкретному випадку вживання найбільш точних і виразних лексем.

Основним напрямом роботи над лексикою в процесі вивчення української мови є збагачення словникового запасу учнів. Воно має здійснюватися  щоденно на уроках мови. Нові слова  вводяться через усне мовлення вчителя, який на кожному уроці подає нові відомості, знайомить з новими термінами, користується дедалі ширшим колом слів, ураховуючи вікові особливості учнів, їхні можливості й потреби у збагаченні словника. Усі виучувані мовні явища так чи інакше пов'язані зі словом, реалізуються в ньому, а отже, й вивчаються та закріплюються на базі лексичних одиниць. Це дає можливість збагачувати лексичний запас учнів на всіх без винятку уроках мови.

Збагачується і розширюється словниковий запас дітей на уроках з інших предметів, а також  у процесі праці в майстернях, під час виробничого навчання.

Читання художньої, науково-популярної літератури, газет і журналів, перегляд кінофільмів і телепередач, слухання радіопередач, спілкування з дорослими - все це джерела збагачення словника учнів. Треба тільки збуджувати увагу дітей до незнайомих слів і виховувати навички не залишати жодного невідомого слова нез'ясованим.

Проте у справі збагачення словника учнів роль занять з української  мови особлива, бо саме на них здійснюється планомірне введення необхідних загальновживаних слів до словникового запасу учнів. З цією метою спеціально вибираються тематичні і лексико-семантичні групи слів та слова-синоніми. Складається словник-мінімум тематичних груп загальновживаних слів, який уточнюється на основі вивчення наявного запасу слів у дітей певного віку, і планується ознайомлення з ним школярів.

Лексико-семантичні групи  слів відбираються й опрацьовуються в процесі вивчення частин мови, зокрема семантичних класів (наприклад, прикметник на значення кольору, різних величин; дієслова на означення руху, мислення тощо). При відборі лексики крім уживаності й частотності слів ураховуються їх стилістичні властивості..(додаток В)

Синонімічні ряди слів входять  до тематичних або лексико-семантичних  груп слів, а тому й відбираються за тими самими принципами.

Оскільки програма з української  мови для збагачення словникового запасу учнів не відводить окремих годин, то й робота над відібраними групами слів ведеться в процесі вивчення фонетики, лексики, морфології, орфографії та інших розділів шкільного курсу мови. Лексичний матеріал є складовою частиною дидактичного матеріалу (слова подаються окремо, у складі словосполучень, речень чи текстів), що використовується для вивчення різних питань шкільного курсу мови або для підготовки до написання робіт з розвитку зв'язного мовлення.

Збагачення словникового запасу учнів насамперед передбачає з'ясування незнайомих школярам слів і  окремих значень багатозначного слова, уточнення семантики окремих  слів, ознайомлення з правильним їх уживанням відповідно до вимог стилю.

Усвідомленню семантики  слова допомагають учням знання таких теоретичних відомостей з  лексики, як багатозначність, переносне  вживання, синоніми, антоніми, омоніми, спорідненість слів, а також уміння здійснювати словотворчий аналіз. А  вироблення навичок умілого використання лексики спирається на розуміння  ролі контексту у виявленні значення слова, його стилістичних властивостей, сфери вживання, закономірності сполучуваності слів.

Значення слова розкривається в такий спосіб.

1. Нове слово записується  на дошці із знаком наголосу, витлумачується і співвідноситься з реалією. Розкривається етимологія, якщо це допомагає краще усвідомити семантику слів, зокрема термінологічної чи номенклатурної лексики. Полегшує засвоєння нової лексики демонстрація різних виучуваних предметів, приладів чи пристроїв.

2. Зіставлення невідомого за значенням слова з відомим, яке є в лексичному запасі учнів. Для зіставлення використовують синоніми або антоніми. Наприклад, до незнайомого слова добирається синонім, з'ясовується спільне значення і відмінність у додаткових значеннєвих відтінках, емоційному забарвленні чи інших ознаках.

3. З'ясування значення  із застосуванням словотворчого  (чи морфемно-словотворчого) аналізу,  коли виділяються складові частини  слова, розкривається їх значення, визначається спосіб творення  слова, добираються споріднені  слова. При необхідності такий  аналіз супроводжується етимологічними довідками.

4. Усвідомлення значення  слова в процесі перекладу  української мови російською  і навпаки. Цей прийом можна  практикувати й при розкритті  значення іншомовних слів, якщо  цьому допомагає дослівний переклад українською мовою, наприклад: сейсмічний (від гр.. seismos - землетрус) - пов'язаний з явищами землетрусу; адаптація (від лат. Adaptare - пристосовувати) - пристосування організму до навколишнього середовища; пристосування (полегшення) тексту для тих, хто тільки починає вивчати іноземну мову.

5. Розкриття ознак поняття  і на основі цього усвідомлення значення слова, яке називає поняття.

6. Введення слова в контекст, що дає можливість зрозуміти  його значення. В усіх випадках  контекст (словосполучення, речення  чи зв'язний текст) має бути  таким, щоб слово розкрилось  у всій повноті своєї семантики.

7. Звичайно, нерідко доводиться  з'ясовувати значення лексичних  одиниць, користуючись різними способами залежно від специфіки слів (конкретне чи абстрактне, з прямим чи переносним значенням, нейтральне чи емоційно забарвлене і т. ін.).(додаток Г)

Якщо слово має ввійти в активний словниковий запас учнів, то треба не тільки витлумачити його значення, а й з'ясувати сферу стилістичного використання та особливості лексичної сполучуваності.

Незамінним довідником при  з'ясуванні значення слова для вчителя  і учнів мають стати тлумачні та енциклопедичні словники. Знайомство із словниками передбачено програмою. Використання таких словників виробить в учнів прагнення до точного з'ясування значення слова, а не описово-приблизного. Щоб полегшити дітям роботу із словником і заохотити їх до систематичного користування ним, учитель повинен пояснити принципи побудови словника, розповісти про його практичну цінність.

Певна річ, нові слова, значення яких з'ясовані, не відразу стають надбанням учнівського словника. Для того щоб їх значення учні засвоїли, слід провести різні тренувальні вправи, знайти тлумачення за словником, добрати до слів їх тлумачення, що подані як матеріал для довідок, і навпаки; розкрити значення багатозначних слів; підібрати синоніми, антоніми, омоніми і пояснити значеннєві відмінності між ними та ін..

Навички вживання слова забезпечать  вправи, які передбачають введення слів у словосполучення, речення, тексти (перекази, твори тощо) та виправлення неправильного слововживання.

Таким чином працюючи над  збагаченням словникового запасу учнів, не можна обмежуватись лише з'ясуванням  значень слів, їх емоційного забарвлення  і сфери вживання. Учні мають знати  також у теоретичному і практичному плані закономірності сполучення слова, умови й особливості його використання. Отже, треба вчити не тільки розуміти слово, а й доцільно його вживати.

Успішне збагачення лексики  учнів у процесі пізнання об'єктивної дійсності, усвідомлення того, що слово служить засобом художньої виразності, можливе тільки внаслідок глибокого засвоєння основних теоретичних відомостей про лексику і її стилістичні можливості.

Із словом учні знайомляться з перших кроків навчання. І вже в початкових класах ведеться чимала практична робота над збагаченням словника. Проте тільки починаючи з 4класу учні одержують систематичні наукові знання з лексики.

Вивчення лексики розпочинається з ознайомлення учнів зі словом та його значенням. Слово - це основна, найважливіша одиниця мови, адже всі інші мовні одиниці реалізуються, існують у слові або нерозривно з ним пов'язані. У слові реалізують свої значення звуки, тільки в складі слова існують морфеми. Кожне речення складається зі слів. Хоч учням і не подається визначення слова, проте з характерними його ознаками їх слід ознайомити.

Слово як мовна одиниця  є в своїй більшості звуковим комплексом, що оформлений за фонетичними законами певної мови (квіти, червоний, працювати, добре), хоча зрідка слово може складатися й з однієї фонеми: а (сполучник), б (частка), з (прийменник), о (вигук) тощо. За кожним словом закріплене певне значення. Слів без значень в мові немає. Слово відтворюється у процесі мовлення, тобто існує і використовується в мовленні як готова мовна одиниця. Будь-яке слово характеризується лексико-граматичною віднесеністю, приналежністю до певної частини мови, кожна з яких виступає носієм специфічного лексичного значення.

Глибоке усвідомлення учнями значення слова як основної одиниці  мови стане міцним фундаментом, на якому  здійснюватиметься опрацювання  всіх питань лексики, а також свідома робота над розширенням і збагаченням словникового запасу.

Методи опрацювання програмових  питань лексики можуть бути різними: слово вчителя, бесіда, спостереження над мовою, робота з підручником. Крім цих пояснювально-ілюстративних і частково-пошукових методів, можливе застосування пошукового методу та елементів дослідницького.

Оскільки питання з  лексики, що вивчаються в 4-5 класах, є  переважно новими, невідомими для  учнів, то слово вчителя як метод  теоретичного вивчення посідає важливе місце. До цього методу слід вдаватися в усіх випадках, коли матеріал складний і непосильний для самостійного опрацювання учнями. Яскрава розповідь учителя на основі глибокого аналізу мовних явищ дасть змогу учням зрозуміти матеріал, викличе потребу глибше вникнути в значення слова, пізнавати слово як назву реалій і засіб художньої виразності. Проте й бесіда може вільно застосовуватися під час опрацювання таких питань з лексики, коли учням посильно відшукати в дидактичному матеріалі виучувані категорії слів і виявити їх характерні ознаки. Цим методом, наприклад, можна користуватися, вивчаючи омоніми, антоніми тощо.

Спостереження над мовою  під час вивчення лексики також може застосовуватися, проте, як правило, в поєднанні з бесідою і словом вчителя. Це ж стосується й проблемного методу та роботи з підручником.

Однією з перших вивчається тема «Багатозначні й однозначні слова». Ознайомлення учнів з багатозначністю слів дає велику практичну користь у справі збагачення їх активного словника. Адже словник учнів поповнюється і завдяки засвоєнню нових слів, і шляхом пізнання нових значень уже відомих багатозначних слів. Знайомство з багатозначністю слів приведе до розуміння того, що багатство рідної мови визначається не тільки великою кількістю слів, а також і тим, що ці слова використовуються для найменування двох і більше реалій. Уміння розпізнавати значення багатозначних слів необхідне для роботи з антонімами і синонімами, адже в антонімічні чи синонімічні зв'язки входять не слова, а окремі значення їх. Найзручніше знайомити учнів з багатозначністю слів в такий спосіб. На таблиці подаються багатозначне слово і ряд речень, у кожному з яких слово виступає з іншим значенням. Такий матеріал можна заздалегідь записати на дошці чи спроектувати на екрані через калейдоскоп. У процесі бесіди з'ясовується, що подане слово багатозначне.

Подається визначення багатозначності, додатково наводяться ілюстрації багатозначних  слів - різних частин мови в реченнях, у словосполученнях.

Звичайно, ознайомлення з  багатозначністю - це лише початкова  ланка роботи. За нею має йти  система тренувальних вправ над  остаточним усвідомленням поняття  багатозначності, над збагаченням і уточненням словника учнів.

Усі теми, присвячені вивченню семантики слова, нерозривно між  собою пов'язані, і шляхи вивчення кожної з них дуже близькі. Так, під час вивчення прямого і переносного значення слів також подаємо ряд речень або уривок з тексту, де одне й те ж слово вжите в прямому і переносному значеннях.

Знайомити учнів з омонімами, їх характерними ознаками й стилістичною роллю також найзручніше шляхом аналізу таблиці, в якій подано речення з омонімами. Добре було б, коли б значення кожного омоніма ілюструвалося малюнками.

У процесі вивчення омонімів необхідно домогтися чіткого  уявлення їх відмінності від багатозначних  слів. Омоніми - це слова, що мають однаковий  звуковий склад, однакове звучання, але  відмінні за значенням.(додаток Ґ)

Багатозначність - це наявність  в одного й того самого слова двох чи більше зв'язаних між собою лексичних значень. Таким чином, одне слово використовується для найменування різних предметів чи явищ об'єктивної дійсності. У багатозначному слові одне лексичне значення виступає як основне, первинне, а інші - як вторинні. Між значеннями багатозначного слова існує семантичний зв'язок,що є підставою вважати їх значенням одного й того ж слова і відрізняти від омонімів, які не мають семантичної спільності. Обов'язково слід звернути увагу на те, як подаються у словнику омоніми (в кількох статтях) і багатозначні слова (в одній статті). Завдання вивчення цієї теми не тільки в тому, щоб збагатити словник учнів омонімами і навчити усвідомлювати значення кожного з них, розкрити стилістичну роль їх у мові.

У вивченні лексики взагалі  чільне місце має посісти робота над лексичною синонімікою. Мета цієї роботи, по-перше, збагатити словник учнів лексемами з спільним основним значенням і навчити відчувати та розрізняти змістові й емоційні відтінки цих слів; по-друге, познайомити учнів з різною сферою вживання синонімів відповідно до ідейно-тематичного змісту і цільової спрямованості висловлювань (чим і визначається стиль мови і мовлення); по-третє, виробити вміння і навички користуватися синонімами для точнішої, виразнішої і яскравішої передачі думок і почуттів. Значення синонімів і вміле їх використання роблять мову багатшою, здатною висловлювати найтонші відтінки думок, найглибші почуття і переживання. Незрівнянно велика роль синонімів у мові відзначена українським поетом і вченим М.Т. Рильським, він зазначав, що багатство синонімів - одна з питомих ознак багатства мови взагалі. Уміле користування синонімами, тобто вміння поставити саме те слово і саме на тому місці, - невід'ємна прикмета хорошого стилю, доконечна риса справжнього майстра. …Синоніми - могутня зброя в руках письменника, оратора, лектора, вчителя, матері, що виховує дітей, майстра, що показує учням, як працювати при верстаті, дипломата, що розмовляє з представниками іншої держави, і т. ін.