Методика роботи над словом в початкових класах

Велика стилістична роль синонімів притаманна їх природі.

Синоніми - це слова, що означають  назву однакових понять, спільні  за своїм основним значенням, але  відрізняються значеннєвими відтінками, емоційно-експресивним забарвленням, сферою стилістичного вживання або можливостями поєднання з іншими словами. Наявність відмінностей між синонімами й забезпечує їм велику стилістичну значущість, адже в кожному конкретному випадку вживання можна знайти найбільш відповідне слово. Усі слова синонімічного ряду - велетенський, гігантський, колосальний, титанічний - означають «дуже великий за розміром, силою прояву і т. д.», проте кожне слово має певну своєрідність, що й дає можливість передати в найтонших відтінках цю ознаку. Різну міру прояву фізичної чи моральної сили можна передати, тільки вміло використовуючи синонімічні прикметники сильний, всесильний, могутній, дужий, потужний та ін.. оскільки однією з основних прикмет синонімів є здатність визначити одне й те саме поняття, то й існує потенціальна можливість заміни одного слова іншим. Саме ця ознака спершу й розкривається при вивченні теми «Синоніми» в 4 класі. Напевно, найзручніше давати перші відомості про синоніми шляхом аналізу таблиці, в якій подано синонімічні ряди слів. У процесі такого аналізу з'ясовується, що кожен з синонімів ряду має відмінність у значеннєвих відтінках, стилістичному забарвленні, сфері вживання чи можливостях поєднання з іншими словами.

Завершується вивчення синонімів  на уроці розглядом таблиці, в  якій подано використання синонімічних слів у реченнях. При цьому учитель з'ясовує, чим зумовлюється вибір синоніма в кожному конкретному випадку вживання.

Опрацювання розділу «Лексика»  в 4 класі завершується вивченням  антонімів. Це досить складна тема, адже слід домогтися усвідомлення того, що антоніми - це слова з протилежним  значенням, однак ці значення співвідносні, об'єднані змістом на основі протиставлення. «Протилежність включається (як компонент значення) у самий предметно-логічний зміст співвідносних слів, так що усвідомлення однієї з протилежностей неможливе без її проти члена…» (Новиков Л.А. Антонимы в русском языке. - М., 1973. - С.60.). Антонімічні слова - це видові поняття, що входять до якогось родового (ніч і день - частини доби, близько і далеко - поняття простору та ін.). Антонімія тісно пов'язана з багатозначністю слів, бо останні вступають в антонімічні зв'язки своїми окремими значеннями (спокійний сон - тривожний, спокійний океан - бурхливий). Антоніми відіграють велику стилістичну роль. Це засіб контрастної характеристики образів, предметів, явищ. За їх допомогою створюються антитези, що мають велику художньо-виразну силу.

Основні види тренувальних вправ з лексики такі:

I. Лексичний розбір, що передбачає визначення в тексті для аналізу слова, розкриття його лексичного значення, віднесення до певної групи й характеристику найважливіших його ознак.

Лексичний розбір може бути повний, коли визначаються всі характерні особливості слова, що визначаються в школі, і частковий.

Наприклад, після вивчення тем «Значення слова» та «Багатозначні й однозначні слова» аналізуються слова за такою схемою:

1) слово, що аналізується, в початковій формі;

2) визначити, до якої частини мови належить;

3) розкрити його значення в даному тексті;

4) однозначне воно чи  багатозначне;

5) якщо багатозначне, то  встановити, з якими ще значеннями вживається в мові.

Після наступної теми «Пряме і переносне значення слова» до схеми додається:

6) в якому значенні вживається слово - прямому чи переносному.

За окремою схемою можна  характеризувати омоніми, синоніми, антоніми. Наприклад, схема аналізу омонімів така:

1) слова, що аналізуються назвати в початковій формі;

2) визначити, до якої частини мови належать;

3) розкрити значення їх у тексті;

4) з'ясувати стилістичну роль.

Після завершення вивчення лексики в 4 класі складається схема лексичного аналізу, якою слід користуватися до часу вивчення нових питань:

1) слово, що аналізується, назвати в початковій формі;

2) визначити, до якої частини мови належить;

3) розкрити значення його в даному контексті;

4) однозначне воно чи багатозначне;

5) якщо багатозначне, то  встановити, з якими ще значеннями вживається;

6) в якому значенні вживається слово - прямому чи переносному;

7) чи має воно омоніми, якщо має, то дібрати їх;

8) дібрати до аналізованого слова синоніми, якщо вони є;

9) чи можливий добір антонімів; утворити всі можливі антонімічні пари (в межах багатозначного слова).

10) яким є слово щодо  сфери використання - загальновживаним, діалектним чи професійним;

11) чи належить слово  до запозичених? Визначити походження іншомовного слова;

12) визначити приналежність  слова до застарілих слів чи до неологізмів.

II. Віднаходження у словосполученні,  реченні чи тексті відповідних  лексичних явищ і характеристика  їх за певним зразком чи без нього.

III. Добір прикладів з названих джерел, які б ілюстрували дане лексичне явище.

IV. Самостійний підбір слів певної категорії. Наприклад, підібрати аноніми чи синоніми до поданих слів і т. ін.. Такий підбір необхідно здійснювати, враховуючи багатозначність слів, наприклад: свіжий (хліб) - черствий, свіжий (огірок) - маринований тощо.

V. Самостійне складання  речень із словами різних лексичних категорій (омоніми, синоніми, антоніми тощо), значення яких попередньо з'ясовується.

VI. Розташування поданих  синонімів у порядку градації (зростання міри якості, інтенсивності дії, ступеня емоційності тощо). Наприклад, пропонуємо синоніми гарний, чарівний, славний, хороший, прегарний, прекрасний, чудовий, чарівний розташувати в такому порядку, кожний наступний визначав більшу міру ознаки й емоційності, тобто таким чином: гарний, хороший, славний, прегарний, прекрасний, чудовий, чарівний. Завдання може бути й іншим: розташувати слова в порядку зменшення інтенсивності дії, міри ознаки і т. ін. Наприклад, подаємо синоніми швидко, хутко, прудко, шалено і розташовуємо їх так: шалено, прудко, хутко, швидко.

VII. Групування поданих  слів за певними ознаками, а також складання таблиць у процесі такої роботи. Наприклад, закріплюючи відомості про короткі й повні прикметники, про поділ їх на тверду й м'яку групи, подаємо учням ряд слів: широкий, хоробрий, красен, безкраїй, мужній, лагідне, радісна, важкі, безмежний, гарний, ласкавеє, тяжкії, веселая, славний. Після граматико-орфографічної характеристики слів ставиться завдання розташувати слова за синонімічними рядами, з'ясувати причини такого розташування:

Широкий, безкраїй, безмежний;

Хоробрий, мужній;

Лагідне, ласкавеє;

Важкі, тяжкії;

Радісна, веселая;

Гарний, славний, красен.

Цей вид занять можна успішно  поєднувати з вивченням словотворення  в межах різних частин мови, типів  відмін іменника, правопису прислівників та ін..

VIII. З вивченням словотворення і виробленням правописних навичок пов'язана і така лексична робота: утворення антонімічних пар від одного й того самого слова за допомогою префіксів з (с-, зі-), роз-, під-, від-, за-, ви- та ін.: з'їхатися - роз'їхатися, сформувати - розформувати, підійти - відійти, залетіти - вилетіти. Варіантом цієї вправи є утворення від поданих слів антонімів з префіксом без-: вітряний - безвітряний, корисливий - безкорисливий, збройний - беззбройний.

IX. З урахуванням специфіки занять населення місцевості, де проживають учні, аналізувати тексти з відповідною професійною лексикою (рибальською - в рибальських селищах, виноградарською - там, де вирощують виноград, гірничою - у шахтарських містах) і складати тематичні словники.

X. Визначення ролі виучуваного  лексичного явища в реченні  чи в тексті. Виконання такого  завдання реалізує зв'язок у  вивченні мови і літератури.

XI. Вибір потрібного слова з кількох поданих у процесі виконання творчих робіт. Наприклад, з поданого синонімічного ряду вибрати потрібне слово і вставити його в речення. Це, власне, один з різновидів творчого диктанту. Проводиться він так: у реченні пропускається слово, а учням пропонується ряд синонімів, з яких необхідно вибрати найбільш доречний і вставити на місці пропуску.

Виконуючи роботу такого типу, необхідно розкрити особливість  значення кожного синоніма, вмотивувати  доцільність вибору саме такого, а не іншого синоніма.

XII. Усунення повторення одного із слів у реченні чи в межах неширокого контексту.

XIII. Використання з певною  метою тих чи інших лексичних  явищ у різних видах робіт з розвитку зв'язного мовлення.

XIV. Переклад з російської  мови і порівняльна характеристика  лексики за походженням чи іншими ознаками.

XV. Здійснюючи міжпредметні  зв'язки, систематично проводити  спостереження над використанням  різних лексичних груп у художніх творах на уроках літератури, надаючи цій роботі стилістичного спрямування.

XVI. Боротьба за високу  культуру усного мовлення учнів  нерозривно пов'язана із збагаченням  їхнього словникового запасу  різними категоріями лексики, усуненням лексичних помилок, прищепленням навичок використовувати слово як виразовий засіб нашої мови.

Шкільний курс лексики  і фразеології має свої лінгвістичні основи, під якими слід розуміти той комплекс вихідних позицій мовознавства, що становлять теорію і практику вивчення лексики в школі. Такою вихідною точкою для методики лексики і фразеології є вчення про функціонально - структурну одиницю мови.

Лексика - це сукупність слів, словниковий склад мови, а лексикологія - наука, що досліджує цей запас. Оскільки лексика тієї чи іншої мови не є звичайною сумою слів, а певною системою співвідносних і взаємозв'язаних фатів, то лексикологія видається нам наукою не про окремі слова, а про лексичну систему мови в цілому. У лексикології слова вивчаються з точки зору:

1) їх смислового значення;

2) місця в загальній  системі лексики;

3) походження;

4) вживаності;

5) сфери застосування в процесі спілкування;

6) їх експресивно - стилістичного характеру.

Як розділ науки лексикологія має свій об'єкт дослідження і володіє своєю системою понять. Слова в мові тісно пов'язані між собою. Як одиниця мови, слово виконує номінативну функцію. Воно являє собою сукупність значень, котрі по-різному виявляються в мовленні.(додаток Д)

Слова служать для називання  явищ дійсності: предметів, ознак, дій, кількостей (поле, добрий, гарно, працювати, п'ять), позначення смислових відношень  між словами і реченнями (навчаються у школі, мир буде збережено, бо цього  прагнуть усі), для вираження (але  не називання) різних почуттів (ах, гей), передачі криків тварин чи імітації інших звуків (цвірінь - цвірінь, тік - так). За своїм значенням, функцією, граматичними ознаками слова поділяються на три групи - самостійні, службові, вигуки і звуконаслідувальні слова. Самостійні слова мають лексичне значення, оскільки означають щось конкретно існуюче або таке, що мислиться як конкретне явище. Під час вивчення лексики необхідно враховувати співвіднесеність самостійних слів з реальною дійсністю, наявність у них лексичного і граматичного значень. Основна ознака слова, яка відрізняє його від інших одиниць (звуків, морфем), - єдність звучання і значення.

Так, комплекс звуків (дім) викликає у нас уявлення про споруду, а (великий) - про розмір. Лексичне значення слів не залежить від граматичного значення. Воно в слові залишається незмінним, хоч у зв'язку з відмінюванням чи дієвідмінюванням більшість самостійних слів міняють частково або повністю своє звучання (мир - миру, червоний - червоному, робити - роблю, ти - тебе).

Під час навчання лексики у школі,необхідно враховувати, що самостійні слова, зберігаючи єдність лексичного значення, можуть мати різні граматичні форми. Вони мають по декілька значень, кожне з яких виражається тільки в конкретній мовленнєвій ситуації, у конкретному реченні.

Розрізняють три типи лексичних  значень слова: номінативне, фразеологічно  зумовлене і синтаксично зумовлене. Слова називають певну реалію і водночас можуть виражати ставлення  мовця до предмета висловлювання (позитивне, негативне тощо) і ставлення до слова, підкреслюючи сферу його вживання (нейтральну, офіційну та ін.). Отже, номінативне (понятійне) значення слова супроводжується додатковими - експресивними і стилістичними значеннями. Наприклад, базікати (зневажливе) і ректи (урочисте). Іноді одне й те ж слово може мати, окрім номінативного, експресивне і стилістичне значення. Наприклад, слово швендяти. Розкриття усіх значень слова має важливе значення, бо забезпечує єдність вивчення лексики і стилістики.

Значення окремих слів можуть бути фразеологічно або синтаксично  зумовленими. Так, значення слів теревені правити сприймається тільки у фразеологізмі, а значення слова сокіл у реченні  Мати не надивиться на свого сокола (Панас Мирний) зумовлене його синтаксичною функцією. Більшість слів мають основне номінативне значення, у якому відбивається об'єктивна реальність, з його допомогою визначаються й називаються поняття. Номінативне значення є основою для виникнення й існування інших значень слова.

З типами лексичних значень учні безпосередньо не знайомляться, але на практиці учителю доведеться з'ясувати залежність значення слова від контексту, від зв'язку з іншими словами. Опора на типи лексичних значень необхідна при вивченні фразеологізмів, а також семантики різних типів речень.

Серед багатьох значень слова  виділяється пряме і переносне. Воно служить базою для створення  метафор, що в свою чергу є важливим для роботи над зв'язним мовленням  і мовою художніх творів. Сукупність усіх значень становить лексичне значення слова і складає його семантичну структуру. Скажімо, слово  книжка: номінативне (пряме) значення - назва зброшурованої й оправленої певної кількості друкованих або  рукописних аркушів, емоційне - книжечка (розм., поет.), синтаксично обумовлене - записна книжка, фразеологічно  обумовлене - братися за книжку. Працювати  над лексичним значенням слова  найдоцільніше в контексті, бо саме там найтонше розкриваються усі його значення. Слова в мові перебувають у різних смислових відношеннях. Ці відношення створюють системні зв'язки, які ґрунтуються на семантиці слів, приналежності їх до різних частин мови і сполучуваності з іншими словами в контексті.