Витоки семантики як науки

 

 

ВСТУП………………………………………………………………………….…4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОЇ ГРУПИ НАЙМЕНУВАНЬ ТРАНСПОРТУ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ…………………………….…………………………..8

1. Витоки семантики як науки……………………………………………….8
2. Мова як система……………………………………………………….….12
3. Мовна картина світу…………………………………………………..…..16
4. Значення та його різновиди………………………………………………20
5.      Історія вивчення найменувань транспортних             засобів…………………………………………………………………………22

Висновки до розділу 1…………………………………………………………...26

РОЗДІЛ 2 ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ НАЙМЕНУВАНЬ транспорту В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ…………………………………………………………………….…….28

2.1 Визначення поняття «транспорт» у порівнюваних мовах………………………………………………...……………………………28

2.2 Кількісна характеристика ЛСГ найменувань ТЗ в українській та англійській мовах………………………………………………………………..30

2.3 Лексико-семантична класифікація найменувань транспортних засобів…………………………………………………………………………….35

2.3.1 Підгрупа «Наземний транспорт»………………………………………...37

2.3.2Підгрупа «Повітряний транспорт»………………………………………..39

2.3.3 Підгрупа «Водний транспорт»……………………………........................40

2.4 Системні відношення між найменуваннями транспортних засобів.……40

2.4.1 Антонімічні відноини ………………….………………………………...41

2.4.2 Синонімічні відносини  ……………………………………………………42

2.4.3 Гіперомічні (видо-родові) відносини ……………………………………42

Висновки до розділу 2…………………………………………………….……..42

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..….......49

 

ВСТУП

 

Курсова робота належить до галузі порівняльної лексикології і присвячена дослідженню  лексико-семантичної групи слів на позначення найменувань транспортних засобів (далі НТЗ) в англійській та українській мовах, наприклад: англ. bus ‘автобус’ , coach ‘автобус’ , autobus ‘автобус’, omnibus ‘автобус’; укр. автобус.

НТЗ належать до базового словникового фонду кожної мовної спільноти. Особливе місце НТЗ у сприйнятті світу людиною зумовило значний інтерес до них як до об’єкта дослідження, оскільки транспортні засоби тісно пов’язані з матеріальною культурою людей і постають невід’ємною частиною їх життєдіяльності.

Сучасний етап розвитку лінгвістичної науки характеризується підвищеною увагою до проблем взаємодії мови і культури в умовах розширення міжкультурної комунікації. Останні два десятиліття характеризуються збільшеним інтересом мовознавців і методистів до порівняльної лінгвістики. З'явилася величезна кількість досліджень з зіставного вивчення мов, зокрема роботи Джона Лайонза [16], Р. В. Якобсона [45], У. К. Юсупова [44], А. П. Загнітко [11], М.П. Кочергана [14], В. М. Манакіна [19], А. А. Уфімцевої [42, 43] та ін. Вивченню різноманітних тематичних и лексико-семантичних груп присвячені роботи    Н. Д. Іванової [12],   А. Ф. Малюги [18], І. Ю. Проценко[30], та ін.

 Не дивлячись на наявність великої кількості робіт, присвячених зіставному аналізу лексичних систем, існує багато проблем у зв’язку із встановленням загальних закономірностей їх розвитку, створенням лексичної типології ще не вирішені і науковці продовжують працювати на основі добре налагоджених, традиційних підходів до зіставлення мовних даних з метою виявлення ізоморфних та аломорфних рис.

Останні роки розвитку семасіологічних досліджень характеризуються підвищеною увагою до системного аналізу лексики та поглибленим зіставним і типологічним вивченням тематичних груп (далі ТГ) і лексико-семантичних груп (далі ЛСГ). Це цілком підлягає розумінню, оскільки в ЛСГ, як в основній структурній одиниці лексичної системи мови, відбиваються всі її істотні ознаки. Сучасна семасіологія, і, зокрема, російське, українське мовознавство, мають у своєму розпорядженні дуже багатий досвід аналізу лексики на рівні різних тематичних та лексико-семантичних груп. На сьогоднішній день є актуальними дослідження дериваційного потенціалу лексико-семантичних груп слів різних частин мови, про що свідчать праці, які присвячені цьому питанню. Зокрема, У. К. Юсупова [44], З. І. Резанова [32], Л. М.  Денисюк [10], І. А. Пугачов [31], Н. В. Давидова [9] та ін. досліджували словотвірну спроможність різних структурно-семантичних груп іменників в російському мовознавстві. В українській мові напрацювань такого типу небагато. Словотвірні парадигми іменників на позначення певних тематичних груп досліджували О. Д. Микитин [20], О. А. Скварок [35], Р. А. Бачкур [3].

Актуальність даної роботи зумовлена відсутністю системних досліджень наіменувань транспортних засобів зіставного характеру із залученням декількох мов (зокрема англійської та української), необхідністю розробки питань, пов'язаних із системними характером діяльності людини.

 Об'єктом дослідження є лексеми, які входять до лексико-семантичної групи слів на позначення транспортних засобів в англійській та українській мові.

Предметом роботи виступають семантика та особливості найменування транспортних засобів у зіставлюваних мовах.

Мета дослідження: вивчити і узагальнити теоретичну літературу, що присвячена проблемам дослідження лексичного значення слова, і виконати порівняльную характеристику ЛСГ найменувань ТЗ в англійській та українській мовах.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1. визначити поняття лексико-семантичної групи, її структуру, враховуючи думки різних лінгвістів;
2. систематизувати теоретичні засади дослідження лексико-семантичних груп;
3. провести кількісний аналіз лексичних одиниць на позначення ТЗ;
4. розробити тематичну класифікацію найменувань ТЗ;
5. віявити спільні та відмінні риси у найменуванні транспортних засобів в українській  та англійських мовах.

  Методи дослідження: описовий метод, зіставний метод, метод

кількісного аналізу, компонентний аналіз (аналіз словникової дефініції).

Зіставний метод слугує основою для виявлення подібностей і розбіжностей у семантиці й функціонуванні НТЗ у різноструктурних мовах. За допомогою методу компонентного аналізу описано семантичний обсяг НТЗ. Описовий метод уможливлює комплексну презентацію отриманих результатів. Метод аналізу словникових дефініцій дозволяє виокремити НТЗ й опрацювати їх лексико-семантичну класифікацію. Використання кількісного сприяє отриманню об’єктивних даних про полісемію НТЗ.

Матеріалом дослідження слугують найменування транспортних засобів  в англійській та українській мовах. Обсяг вибірки для аналізу даної ЛСГ складає 373 лексем: 221 в англійській та 152 лексеми в українській мовах.  Лексичні одиниці були вибрані із тлумачних словників української мови (Великий тлумачний словник сучасної української мови [43] ) та англійської (Oxford Dictionary of English [56]) методом суцільної вибірки, при цьому було використано семантичний критерій відбору, наявність у словниковій дефініції слова семи укр. транспорт/англ.transport та англ. vehicle/укр.машина або їх синонімів та дериватів.

Розбіжності у кількісному складі вибірки зумовлені  впливом екстралінгвістичних факторів: відмінностями у сприйнятті світу носіями двох порівнюваних мов, а отже й розбіжностями у мовних картинах світу. Специфічні риси культур, неоднаковість сприйняття світу носіями порівнюваних мов також стають причиною наявності значної кількості національних реалій.

          Теоретичною базою для даної  роботи слугують праці Р. В. Якобсона [45], М. П. Кочергана [14], В. М. Манакіна [19], А. А. Уфімцевої [42, 43] та інших лінгвістів.

Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури. У першому розділі розглядаються та систематизуються теоретичні засади вивчення системності лексики, дослідження лексико-семантичних груп, подаються думки різних дослідників стосовно цих питань. Другий розділ, практичний, містить кількісну та порівняльну характеристику лексико-семантичної групи на позначення транспортних засобів в українській та англійській мовах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОЇ ГРУПИ НАЙМЕНУВАНЬ ТРАНСПОРТУ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

 

1. Витоки семантики як науки

Семантика (від грець. Σημαντικός - позначає) - 1) весь зміст, інформація, передані мовою або який-небудь його одиницею (словом, граматичною формою слова, словосполученням, реченням); 2) розділ мовознавства, що вивчає цей зміст, інформацію; 3) один з основних розділів семіотики [34, с. 17]. Для семантики як науки характерний кумулятивний [34, с. 18] тип розвитку: тобто етапи становлення даної науки формуються постійно.

Семантика як наука починає розвиватися в 2-ій половині 19 ст., коли на основі піонерських ідей В. фон Гумбольдта, висловлених ще на початку століття, з'явилися фундаментальні лінгвістично-гносеологічні концепції Х. Штейнталя, О. О. Потебні та В. Вундта, що визначили 1-й етап у розвитку семантики, який можна назвати психологічним і еволюційним [9, с. 34]. Для цього етапу характерний широкий еволюційний (але не завжди конкретно-історичний) підхід до культури і уподібнення мовної семантики психології народу. Схожість семантики пояснюється при цьому спільними психологічними закономірностями людства, а відмінності - розходженнями «психології народів». Згідно з ученням О. О. Потебні, мислення еволюціонує в тісному зв'язку з мовою за закономірностями, які носять семантичний характер (тобто, в розумінні Потебні, психологічний, але не логічний) [27, с. 54]. Слабкими сторонами теоретичних поглядів цього періоду є відмова від розгляду логічних закономірностей на користь виключно психологічних і недостатня увага до конкретної історії, яку відсунуто на другий план ідеями загальної еволюції і універсальної типології. У 20 ст. глобальні ідеї еволюції та типології послужили відправною точкою для концепцій «мовної картини світу», для фундаментальної семантико-синтаксичної концепції І. І. Мещанінова, але вони ж привели до відмови від конкретного історичного вивчення семантики в формах морфології і лексики в «новому вченні про мову» М. Я. Марра [19].

2-й етап, порівняльно-історичний, ознаменувався виділенням семантики  в особливу область мовознавства  під найменуванням «семасіологія» (в працях М. М. Покровського та інших російських і німецьких вчених) або «семантика» (спочатку в 1883 в роботі М. Бреаль, а потім і інших французьких лінгвістів). Цей період характеризується впровадженням в семантику загальних принципів конкретно-історичного порівняльного дослідження і спробою формулювання історичних законів семантики. Так, М. М. Покровський сформулював наступні основні положення: 1) закони семантики виявляються не в окремих словах, а в групах і системах слів, в «полях слів»; 2) ці групи - двох родів: об'єднання внутрімовні, по «за сферами уявлень», та об'єднання позамовні, за предметними галузями, наприклад поняття «ярмарки», «ринку», «ігор і видовищ», «мір і ваг» тощо. У позамовних об'єднаннях діють конкретно-історичні закономірності, пов'язані з виробничим та соціальним життям суспільства: у внутрішньомовних об'єднаннях діють інші, психологічні закономірності; ті й інші можуть комбінуватися, приводячи, зокрема, до концептуалізації духовного світу за зразком матеріального; 3) універсальні, головним чином синтаксичні, закономірності пов'язані з побудовою і перетворенням висловлювань [26, с. 18-34].

Порівняльно-історичний підхід розвивається в подальшому і в сучасних дослідженнях, головним чином у зв'язку з вивченням етимології. Ґрунтуючись на ідеях «функціональної семантики» та «полів», О. М. Трубачов (1966) [38] показав масовий перехід древніх індоєвропейських термінів плетіння і гончарного виробництва на ткацтво. Особливу гілку становить дослідження термінів духовної культури, яке в Росії було розпочато «Філологічними розвідками» Я. Грота (1873) [8] і в СРСР продовжено роботами В. В. Виноградова, Ю. С. Сорокіна, В. В. Веселітского, Р. А. Будагова, Ю. А. Бєльчикова та ін. Універсально-синтаксичний підхід, в рамках цього етапу лише намічений, отримав повний розвиток пізніше [17].

3-й етап починається приблизно в 20-х рр. 20 ст. Він характеризується зближенням семантики з логікою та філософією, орієнтацією на синтаксис, тому його можна назвати синтактико-семантичними або логіко-семантичним. Для цього етапу характерні наступні основні теоретичні положення: 1) об'єктивний світ розглядається не як сукупність «речей», а як сукупність подій, що відбуваються або «фактів», відповідно основним осередком семантики визнається не слово - назва речі, а висловлювання про факт - пропозицію; 2) деякі слова мови мають безпосередні «виходи» до позамовної реальності, вони визначні в термінах спостережуваних предметів або фактів; інші слова і вирази мови визначні тільки через їх внутрішньомовні перетворення, що відбуваються за допомогою речення; 3) для останніх головним прийомом аналізу є характер взаємного розташування таких слів і виразів в реченні і в мові взагалі - їх дистрибуція, а також їх взаємні перетворення - трансформації, перифрази, функції; 4) опис первинних, вихідних значень , до яких зводяться інші, складають особливе завдання - так зване встановлення «семантичних примітивів» [14, с. 21]. Ці мовознавчі погляди формувалися і відповідні їм завдання ставилися і вирішувалися в тісному зв'язку з еволюцією загальнометодологічних поглядів на мову. Спочатку вони виникли в англо-американському мовознавстві, де виявилися тісно пов'язаними із загальною еволюцією логічного позитивізму - від «логічного атомізму» Б. Рассела і раннього Л. Вітгенштейна (роботи 20-х рр.). До «логічного аналізу мови» 50-70 - х рр. (Роботи Вітгенштейна, А. Дж. Айер, У. О. Куайна, Дж. Р. Серлі, П. Ф. Стросона, З. Вендлер та ін.) У ранній період, пов'язаний з логічним атомізмом, переважало прагнення встановити деякі «первинні», «ядерні» вирази, від яких можна було б проводити шляхом різних трансформацій інші вирази. У більш пізній період, пов'язаний з логічним аналізом, встановлюється погляд на «значення як вживання» [11, с. 45]. Існує прямий зв'язок між цим твердженням і поняттям дистрибуції в семантиці у американських лінгвістів: значення слова є сукупність його оточень іншими словами, спільно з якими дане слово зустрічається при його використанні в мові. Незважаючи на обмеженість такого розуміння значення, дистрибутивний аналіз значень зіграв свою роль у розвитку семантики і, як окремий прийом, продовжує використовуватися [9].