Витоки семантики як науки

Мовна картина світу - це відбитий засобами мови образ свідомості-реальності, модель інтегрального знання про концептуальну систему уявлень, що репрезентується мовою. Мовну картину світу прийнято відмежовувати від концептуальної або когнітивної моделі світу, яка є основою мовного втілення, словесної концептуалізації знань людини про світ [14, с. 46].

Мовну або наївну картину світу так само прийнято інтерпретувати як відображення повсякденних, «обивательських» уявлень про світ. Ідея наївної моделі світу полягає в наступному: у кожній природній мові відбивається певний спосіб сприйняття світу, що нав'язується в якості обов'язкового всім носіям мови. Ю. Д. Апресян мовну картину світу називає наївною в тому сенсі, що наукові визначення та мовні тлумачення не завжди збігаються за обсягом і навіть змістом [1, с. 30]. Концептуальна картина світу або «модель» світу, на відміну від мовної, постійно змінюється, відображаючи результати пізнавальної і соціальної діяльності, але окремі фрагменти мовної картини світу ще довго зберігають реліктові уявлення людей про світобудову.

Серед великого розкиду думок про сутність поняття мовна картина світу, безперечним залишається те, що мовне членування світу відрізняється у різних народів. У процесі діяльності у свідомості людини виникає суб'єктивне відображення існуючого світу. Людина освоює мову так само, як і навколишню дійсність; при цьому поряд з логічною (понятійною) картиною світу виникає і мовна, що не суперечить логічній, але і не тотожна їй.

Як бачимо, існує багато інтерпретацій поняття «мовна картина світу». Це зумовлено існуючими розбіжностями у картинах світу різних мов, так як сприйняття навколишнього світу залежить від культурно-національних особливостей носіїв конкретної мови. Кожна з картин світу задає своє бачення мови, тому дуже важливо розрізняти поняття «наукової (концептуальної) картини світу» і «мовної (наївної) картини світу».

Таким чином, можна констатувати, що на сучасному етапі розвитку лінгвістики, мовні моделі світу стають об'єктом опису і інтерпретації в рамках комплексу наук про людину. Картина світу будь-якої мови розглядається не тільки в контексті фольклору, міфології, культури, історії, звичаїв і психології даного народу, але і в контексті лінгвістики.

4. Значення та його різновиди

Багато дослідників розглядають значення слова як його словникове тлумачення, і, отже, семантична спільність слів проявляється в спільності їх словникових тлумачень. Оскільки те чи інше значення слова реалізується за умов певної дистрибуції і сполучуваності, дистрибуція і сполучуваність можуть вважатися ознаками значення. Таким чином, дистрибуція і сполучуваність слів, сумісні з їх семантичної спільністю, важливі як ознаки, що визначають значення слова, в якому це слово може виявитися семантично суміжним іншому слову або поєднанню слів.

Лексикологи виділяють два види значень, - значення слова, не залежне від його дистрибуції і сполучуваності, і значення, залежне від цих двох ознак. Багато дослідників розглядають лексичне значення слова як складається з двох компонентів, - денотативного і конотативного (емоційне або стилістичне забарвлення слова) [7, 9, 12].

Значення - інформація, що передається знаком у процесі комунікації. Значення є невід'ємною приналежністю будь-якого знака, будь то сигнал світлофора, рукостискання, знак додавання в арифметиці, елемент герба або слова. Найбільш розвинена, всім знайома і найдовше досліджувана знакова система - це природна мова, і розглядати значення найзручніше на прикладі природних мовних знаків [27].

У лінгвістиці, науці про мову, поняття значення застосовується насамперед до слів і їх еквівалентів - фразеологізмів. Але значення є і у частин слова - коріння, афіксів, закінчень. Носієм значення може бути і інтонація. Значення слів, об'єднуючись за певними правилами зі значеннями синтаксичних та інтонаційних конструкцій, створюють значення речення. Вивченням значення одиниць мови і побудованих з них мовних виразів займається наукова дисципліна, що носить назву семантики.

У лінгвістичній семантиці термін «значення» вживається в широкому і у вузькому сенсі. Пояснити це розходження можна на прикладі значення слова.

У вузькому сенсі значенням слова називають тільки основну частину його змісту - те, що дане слово позначає. При цьому значенням слова зазвичай називають не сам об'єкт, явище, властивість або відношення в дійсному чи уявному світі, до яких слово відсилає (= референт, денотат), а їх відображення в свідомості людини у вигляді набору істотних ознак цього об'єкта, явища, властивості або відносини (= повсякденне поняття, сигніфікат). Тлумачення слова в тлумачному словнику зазвичай зводиться до вказівки для відповідного класу сутностей найближчої родової категорії (лат. genus proximum) і відмінних ознак (лат. differentia specifica), за якими члени цього класу відрізняються від інших членів родової категорії [24].

У широкому сенсі слова значенням називають всю інформацію, носієм якої виступає слово, причому різновиди цієї інформації також називають значеннями, додаючи при цьому уточнюючі визначення.

Говорячи про одне й те саме слово, необхідно по-різному визначати його значення в залежності від того, як ми розглядаємо це слово як одиницю мовлення, спожиту в конкретному тексті, в певній ситуації спілкування, або ж як одиницю мови, елемент її словникового складу. У першому випадку значення слова може бути визначено максимально точно і конкретно.

Щоб визначити значення слова як одиниці мови, потрібно виявити загальну частину тих актуальних значень, яких воно набуває в мові, звану семантичним інваріантом. Для слова, як і для більшості інших слів, що позначають об'єкти чи ситуації дійсного або уявного світу, зробити це найчастіше не вдається, і в таких випадках слово визнається який має два або більше значень - багатозначним. Однак для багатьох службових слів - прийменників, спілок, частинок, - позначають різного роду стосунки, можна сформулювати інваріантне значення.

При відсутності семантичного інваріанту значенням слова як одиниці мови, або, інакше кажучи, віртуальним значенням вважається сукупність його узуальних значень (кожне з яких узагальнює певний підклас актуальних значень). Так, значенням слова є в мові буде сукупність узуальних значень, кожне з яких реалізується в певному типі контекстів.

5. Історія вивчення найменувань транспортних засобів

У лінгвістичній літературі існує ряд робіт, в яких приділяється увага лексиці транспортної тематики. Г. Д. Томахін розглядає лексичні одиниці - транспортні реалії США [35, 36, 37, с. 117-118]. У ряді робіт приділяється увага неформальній лексиці, пов'язаної з транспортом [43; 44]. Деякі дослідники проводять аналіз відмінностей у лексиці, в тому числі лексичних одиниць транспортної тематики [45; 46, с. 194-195; 48]. С. А. Сафонкіна на прикладах лексики транспортної тематики розглядає спосіб представлення енциклопедичної та лінгвокраїнознавчої інформації в тлумачному словнику, відзначаючи при цьому, що поєднання в словнику мовного та немовного знання дає можливість читачам при вивченні мови вивчати і культуру [31, с. 106-113]. JI. A. Манерко аналізує мову сучасної техніки у світлі когнітивно-дискурсивної парадигми, використовуючи транспортну лексику [18]. А. Ю. Морозов досліджує виразні можливості рекламного тексту на прикладах американської реклами автомобіля [22]. У ряді робіт, присвячених розвитку транспортних засобів, відзначається вплив «морської термінології» на формування лексики, пов'язаної з автомобільним та залізничним транспортом [44].

Лінгвокультурологічне дослідження ЛСП «Транспорт» з позицій традиційної структурної лінгвістики в поєднанні з підходами когнітивної лінгвістики дало можливість вивчити особливості пізнавальної діяльності мовного колективу в даній сфері через її мовне уявлення; об'єднати власне лінгвістичне дослідження з вивченням відповідної предметної області реального світу; виявити, як впливає людський досвід і мислення людей на аналізовану область лексичного складу транспортних засобів.

У цьому дослідженні система транспорту США розглядається як джерело формування конвенціональних знань, що лежать в основі семантики лексичних одиниць досліджуваного поля. Унікальність транспортної системи Сполучених Штатів пояснюється багатьма факторами, в тому числі географічними та історичними умовами, в яких зароджувалося і розвивалося американське суспільство. Це призвело до створення національно-специфічної моделі транспорту в країні.

Історію США називають «історією народу, що знаходиться в русі» («people on the move»). Роль різних видів транспорту змінювалася в різні періоди розвитку американського суспільства. На етапі освоєння північноамериканського континенту першорядну роль грав водний транспорт. Приплив великої кількості іммігрантів, необхідність просування фронтиру на захід, «золота лихоманка» (1848 р.) вимагали швидкого розвитку наземного транспорту та вдосконалення транспортних засобів. У 1852 р. в США зазначалося саме бурхливе будівництво залізниць, і цей період в історії країни був названий «залізничною лихоманкою» («railroad fever»). Масове виробництво автомашин отримало назву «автомобільної революції» («automobile revolution»). У США ця революція відбулася раніше, ніж в інших країнах, і мала більш широкі масштаби. У XX в. сталася друга «транспортна революція», пов'язана з розвитком повітряного транспорту: літак став основним засобом масових перевезень.

З розвитком автомобільного транспорту почалася «ера автомобіля» («automobile age», «automotive age», «automobile era», «Motor-Car Era») і з'явилося поняття «автомобільна культура» («car culture»), яке в умовах американської дійсності набуло особливого значення. Автомобіль у США став невід'ємною частиною життя американців, об'єктом поклоніння і любові. Поняття «мобільність», що ставиться спочатку до просування на Захід, значно розширилося, і з'явився термін «auto-mobility», що відноситься до всього, що пов'язано з автомобілем, і відображає широкі можливості, які відкрилися перед людиною з розвитком цього виду транспорту.

Початок «ери автомобіля» і періоду наприкінці 1920-х рр. («Triumph of the automobile») зв'язується з ім'ям одного з найбільших автопромисловців Г. Форда (Ford, Henry), який створив перший масовий дешевий автомобіль «Модель Т» (або «Форд Т», «Т») (Model Т, Ford Model Т, «Т»), що став автомобілем-символом в США. Вважається, що Г. Форд «зробив революцію в житті людей в усьому світі», став «символом промислової технології».

Розвиток системи транспорту в США зробив істотний вплив на лексичну підсистему «Транспорт». Відповідно до загальноприйнятої періодизації історії нами виділяються ранній (XVII - XVIІІ ст.) і пізній (з XIX ст. по теперішній час) етапи розвитку лексичної підсистеми «Транспорт».

Формування досліджуваного поля на ранньому етапі відбувалося, головним чином за рахунок закріплення слів, що вийшли з ужитку або рідко вживаних (британських архаїзмів, регіональних діалектизмів); розвитку нових значень слів; запозичення слів з мов корінного населення; запозичення слів з мов перших поселенців; утворення неологізмів шляхом словотвору. На цьому етапі відзначається поява перших лексичних одиниць з національно-культурним компонентом значення. Однак ЛСП «Транспорт» цього періоду було ще нечисленним і поповнювалося незначно у зв'язку з повільним розвитком транспорту.

На пізньому етапі формування ЛСП «Транспорт» з'являється значна кількість лексичних одиниць з національно-культурним компонентом значення; формується власний набір лексичних одиниць; у слів розвиваються нові значення; активізуються процеси словотворення; активізується процес утворення словосполучень; запозичуються слова з мов іммігрантів тощо. У XIX-XX ст. широке поширення отримав новий спосіб словотвору - аббревіація, що став однією з найбільш характерних рис сучасної англійської мови.

Можна виділити у складі ЛСП «Транспорт» три основних види («Водний транспорт» / Water Transportation, «Наземний транспорт» / Land Transportation, «Повітряний транспорт» / Air Transportation). Лексична група «Наземний транспорт» складається з двох ЛСГ («Автомобільний транспорт» / Automobiles і «Залізничний транспорт» / Railway Transportation).

Таким чином, ЛСП «Транспорт» фіксує відповідну даній сфері дійсності концептуальну область, чи область, відображену свідомістю. Таким чином, досліджуване поле є, з одного боку, лексичною підсистемою, елементи якої співвідносяться з певною сферою дійсності, а з іншого боку, схематизацію досвіду членів мовного колективу в даній сфері - фреймом (складним фреймом, «макрофреймом»).

Аналіз ЛСП «Транспорт» дозволив виділити наступні ключові концепти аналізованої області знання: 1) наземний транспорт, 2) водний транспорт, 3) повітряний транспорт. Кожен з базових елементів є підставою для реконструкції всієї концептуальної схеми «Транспорт».

Висновки до розділу 1

Мова є матеріальним засобом спілкування людей, або, конкретніше, вторинною матеріальною, або знаковою системою, яку використовують як знаряддя чи засіб спілкування. Без мови не може бути спілкування, а без спілкування не може бути суспільства, а тим самим людини.

Мовна система базується на відношеннях. Відношення між мовними одиницями бувають: парадигматичні, синтагматичні та ієрархічні. Парадигматичні відношення - відношення вибору, асоціації, що ґрунтуються на подібності й відмінності, позначувальних і позначуваних одиниць мови. Синтагматичні відношення - відношення одиниць, розташованих лінійно-це здатність мовних елементів поєднуватися синтагматично. Ієрархічні відношення – відношення структурно простіших одиниць до складніших: фонеми до морфеми, морфеми до лексеми, лексеми до речення.