Шляхи зміцнення конкурентних позицій підприємства у зовнішньому середовищі

Організація становить взаємодію таких основних елементів, як цілі, структури, завдання, технології, люди, а також оточення політичне, економічне, культурне, ринкове, до якого вона повинна пристосуватися. Будь-яка організація перебуває у середовищі та функціонує, якщо середовище дає таку можливість.

Внутрішнє середовище організації є джерелом її життєвої сили і включає потенціал, що дає змогу організації існувати і виживати в певному проміжку часу, але воно може бути і джерелом проблем, навіть банкрутства організації в разі незабезпечення функціонально необхідних потреб.

Зовнішнє середовище організації — це сукупність елементів, які не входять до складу організації, але справляють на неї певний вплив.Зовнішнє середовище є джерелом забезпечення організації ресурсами, необхідними для підтримання її внутрішнього потенціалу на необхідному рівні для досягнення цілей.

Для визначення майбутньої поведінки організації її керівництву потрібно мати уявлення як про внутрішнє, так і про зовнішнє середовище, їх потенціал і тенденції розвитку, а також знати місце своєї організації в середовищі. Розрізняють зовнішнє середовище прямого і непрямого (опосередкованого) впливу.

Зовнішнє середовище прямого впливу — це середовище, яке включає елементи, що безпосередньо впливають на операції організації та зазнають прямого впливу операцій організації: споживачі, конкуренти, постачальники, закони, державні установи та ін.

Споживачі — це фізичні або юридичні особи, які використовують продукцію організації для особистих потреб або потреб своєї організації.

Конкуренти — це виробники подібної продукції на ринку.

Постачальники — фірми або окремі особи, які постачають машини, устаткування та інші матеріальні ресурси для задоволення технологічних або особистих потреб організації чи окремої особи.

Закони і державні установи — це правові та нормативні акти вищого органу законодавчої та виконавчої влади або їх спеціальні органи, які здійснюють нагляд за дотриманням державних вимог підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами.

Серед названих факторів зовнішнього середовища найважливішим є державне регулювання, тому що без втручання держави, без державного регулювання підприємство ніколи не зможе зробити виробництво економічно безпечним, гарантувати реалізацію соціально-економічних прав людини, вирівняти структурні та регіональні диспропорції тощо. Роль держави сьогодні в умовах ринку недосконалої конкуренції значно посилюється і стає об'єктивною потребою.

Держава виконує свої економічні функції, застосовуючи різноманітні форми і засоби впливу на економіку. Серед основних форм державного регулювання ринкової економіки виокремлюють форми правового, економічного та адміністративного регулювання. Правові регулятори захищають систему ринкового підприємництва, визначають права й обов'язки підприємств та інших суб'єктів ринкової економічної системи. До форм економічного регулювання належать фінансова, грошово - кредитна, цінова, структурна та соціальна форми регулювання.

Державне регулювання діяльності підприємств - це вплив держави на діяльність суб'єктів підприємницької діяльності та ринок з метою забезпечення нормальних умов їх функціонування. Для здійснення ефективного державного регулювання підприємництва створені відповідні механізми, тобто система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності. До цієї системи заходів належать державні органи та фонди, форми та методи реалізації державного регулювання, правовий та фінансовий механізми, механізм стимулювання, контролю, підтримки. Основними елементами є центральні та місцеві органи виконавчої влади й установи, які здійснюють державну політику, спрямовану на регулювання, підтримку та розвиток підприємництва.

Так, головним центральним органом державного регулювання підтримки та ліцензування підприємницької діяльності є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. До інших центральних органів влади, які здійснюють державне регулювання підприємництва, належать: Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, інші міністерства, відомства, Антимонопольний комітет України, Національний банк України, Державний комітет України з питань розвитку підприємництва, державні регіональні адміністрації, Ліцензійна палата України, Фонд державного майна України, Державний комітет України у справах захисту прав споживачів (Укрдержкомзахист), інші органи державної виконавчої влади.

Основними елементами механізму державного регулювання підприємництва є: система законодавчих і нормативних документів, затверджених органами державної влади та управління; податкова та фінансово-кредитна політика (встановлення ставок податків і процентів за державними кредитами, податкових пільг; політика цін і правил ціноутворення; ліцензії й торгові патенти; валютний курс, цільові дотації, економічні санкції, соціальні пільги, науково-технічні, економічні та соціально-економічні програми держави, антимонопольна політика, умови інвестиційної політики, державні замовлення на виробництво і постачання певних видів продукції; політика захисту прав споживачів).

Розрізняють прямі і непрямі адміністративні методи державного регулювання.

Прямі здійснюються на основі законодавчих актів, а також впливу на діяльність підприємств органів державної виконавчої влади й управління.

Непрямі охоплюють комплекс таких інструментів економічної і фінансової регуляторної політики, як розроблення механізму ціноутворення, систем оподаткування, кредитування, пільг і процентних ставок тощо.

Середовище непрямого (опосередкованого) впливу визначає напрями процесів у економіці, формує загальні тенденції розвитку галузі на віддалену перспективу. Виокремлюють такі фактори непрямого впливу:

1. економічні: стан економіки, рівень зайнятості, стабільність валюти, платіжний баланс країни, середньорічний темп інфляції, дефіцит бюджету країни, частка приватної власності в загальній власності країни, показники податкової системи та зовнішньоекономічної діяльності тощо;
2. політичні: потрібно враховувати політичну ситуацію в країні, будувати свою діяльність відповідно до норм, законів та інших правових аспектів, зважати на митну, антимонопольну політику, стежити за кредитною політикою місцевої влади, нормативними актами місцевих органів влади та центрального уряду, кримінальним станом у країні тощо;
3. технологічні: керівництво організації повинно постійно стежити за технологічним зовнішнім середовищем, щоб не пропустити появи в ньому тих змін, які становлять загрозу організації, й існуванню, тобто не пропустити момент появи нових технологій, нової обчислювальної техніки, змін у технології збирання, оброблення та передавання інформації;
4. ринкові: легкість входу на ринок, місткість ринку та захищеність його урядом, рівень конкуренції, життєвий цикл різних товарів і послуг, рівень прибутків населення та їх розподіл, зміни демографічних умов;
5. міжнародні: якщо фірма розташована за кордоном, її майбутнє залежить від міжнародних відносин, протекціоністських законів, доступу в іншій країні до ресурсів тощо. Для вітчизняних підприємств важливо відстежувати політику інших країн, яка передбачає зусилля, спрямовані на захист чи розширення національного ринку в цілому та в окремих галузях;
6. фактори конкуренції: потрібно весь час аналізувати майбутні цілі конкурентів, оцінювати поточні стратегії конкурентів, вивчати їх сильні та слабкі сторони, стежити, що робить конкурент, що ним рухає, у чому він вразливий, що може спровокувати конкурента на найефективніші кроки;
7. соціальні: виявляють вплив зміни суспільних цінностей, прав, звичаїв суспільства, традицій тощо. У нашій країні низка факторів соціального середовища набула особливого значення. В умовах економічної нестабільності постало багато соціальних проблем, таких як загострення національного почуття, негативне ставлення значної частини населення до підприємництва, порушення і зловживання у процесах приватизації, деформації в розподілі національного багатства, поглиблення соціальної нерівності, недосконале і нестабільне законодавство, високі процентні ставки за кредит, низька платоспроможність населення, зміни в системі соціальних цінностей та інші чинники. Дотепер в Україні остаточно не сформувалися соціально-економічні умови для успішного розвитку підприємництва і бізнесу: реальний плюралізм форм власності (реалізації цієї умови перешкоджає тотальна приватизація, наявність значного тіньового сектору економіки); розвинута інфраструктура підтримки підприємництва; стабільна науково обґрунтована політика держави; державне регулювання економіки за допомогою економічних важелів (дотепер переважають адміністративні важелі регулювання); раціональна внутрішня і зовнішня економічна політика (зокрема виважена політика протекціонізму, захисту вітчизняного товаровиробника) тощо.

РОЗДІЛ 2. Аналіз ефективності діяльності підприємства

2.1 Загальна характеристика  діяльності підприємства

Міжнародна Кондитерська Корпорація ROSHEN – один з найбільших європейських виробників кондитерських виробів.

Корпорація "ROSHEN" є лідером українського ринку шоколаду, заснована в 1996 році. Об'єднує 4 кондитерські фабрики - Вінницьку, Київську, Маріупольську та Кременчуцьку. А з 2002 року до складу корпорації увійшла Ліпецька кондитерська фабрика "Ліконф" (Росія), із виробничими потужностями до 30 тис. т продукції на рік. У 2006 році до складу корпорації приєдналася Клайпедська кондитерська фабрика (Литва). "ROSHEN" входить до складу групи «Укрпромінвест». Ключовий співвласник групи - відомий український бізнесмен і політик, голова ради Нацбанку України Петро Порошенко.

Об'єднання продукції під однією маркою відбулося з метою:

1. Чіткої ідентифікації бренду як українського, що випускає продукцію високої якості.
2. Підвищення знання марки.
3. Підвищення рівня продажів виробів під ТМ Roshen.

В ході написання курсової роботи проведемо аналіз діяльності ТМ Roshen на прикладі "Київської кондитерської фабрики "Рошен". Знаходиться фабрика за наступною адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26/9. Публiчне акцiонерне товариство "Київська кондитерська фабрика "Рошен" є повним правонаступником всiх прав та обов’язкiв Закритого акцiонерного товариства "Київська кондитерська фабрика iм. Карла Маркса".

Закрите акцiонерне товариство "Київська кондитерська фабрика iм. Карла Маркса" створено шляхом реорганiзацiї (перетворення) Орендного пiдприємства "Київська кондитерська фабрика iм. Карла Маркса" внаслiдок

повного викупу державного майна цього пiдприємства Органiзацiєю 21 орендарiв Київської кондитерської фабрики iм. Карла Маркса за договором купiвлi-продажу державного майна вiд 30.12.1993 р. № 48. Засновниками Товариства виступили фiзичнi та юридичнi особи, що набули право власностi на акцiї Товариства в процесi реорганiзацiї (перетворення) Орендного пiдприємства "Київська кондитерська фабрика iм. Карла Маркса". За організаційно-правовою формою підприємство є публічним акціонерним товариством. Розглянемо організаційну структуру підприємства. Вона представлена загальними зборами акціонерів, Наглядовою радою, Дирекцією і Ревізійною комісією. Загальнi Збори акцiонерiв - вищий орган управлiння Товариства.

Наглядова рада - орган, який здiйснює захист прав акцiонерiв Товариства, i вмежах компетенцiї, визначеної законодавством України та Статутом, контролює та регулює дiяльнiсть Дирекцiї. Дирекцiя - виконавчий орган Товариства, який здiйснює управлiння поточною дiяльнiстю Товариства.

Ревiзiйна комiсiя - орган, що здiйснює перевiрку фiнансово-господарської дiяльностi Товариства.  Слід зазначити, що ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" веде бухгалтерський облiк господарських операцiй щодо майна i результатiв своєї дiяльностi в натуральних одиницях та в узагальненому грошовому виразi, шляхом безперервного документального i взаємопов'язаного їх вiдображення. Бухгалтерський облiк господарських операцiй здiйснюється методом подвiйного запису згiдно з Планом рахункiв бухгалтерського облiку у вiдповiдних журналах - ордерах та аналiтичних вiдомостях. Бухгалтерський облiк повнiстю автоматизований. Бухгалтерський та податковий облiк ведеться вiдповiдно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi" вiд 16.07.99 р., № 996-XIV, затверджених Положень (стандартiв) бухгалтерського облiку, iнших нормативних документiв з питань органiзацiї бухгалтерського облiку та оподаткування та Наказу "Про ведення бухгалтерського облiку та формування облiкової полiтики ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен".22 На сьогодні асортимент підприємства нараховує більше 100 найменувань кондитерських виробів. Серед них основними видами продукції "Київської кондитерської фабрики "Рошен" є:

1. шоколад та цукристi кондитерськi вироби;
2. какао,сухарi, печиво, пироги, тiстечка тривалого зберiгання;
3. хлiб та хлiбобулочнi вироби;
4. оптова торгiвля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами.

Доцільно, на нашу думку, визначити постачальників, посередників, а також споживачів, на яких спрямований випуск продукції. Постачальниками для компанії "ROSHEN" є:

1. швейцарська компанія Taloca – какао-боби;
2. ТМ "NEMIROFF", ТМ "Златогор", ТМ "Французький бульвар", ТМ

"ВінЛюкс", "Бюро Вин", Одеський вино-коньячний завод  – виробники і постачальники алкогольної продукції;

3. Bears (Київ), "Етол-Україна" (Борислав Львівської обл), "Есаром- Україна" (Харків), "Лев" (Дніпропетровськ), "Аромат" (Хмельницький;
4. дочірнє підприємство Санкт-Петербурзького комбінату) – харчові добавки (ароматизатори);
5. "Світ Юніон" (Київ), "Авіс" (Макіївка), "ЗІМ" (Рівне), "Ін-Вайс" і "Троя" (Дніпропетровськ) – какао-порошок;
6. Полтавський цукрозавод – цукор;
7. Австралія – рослинні жири (для начинки);
8. Польська компанія „Пемпакс” – сухе молоко;
9. Німецька компанія „Vita+” – емульгатори, ванілін.