Організація транспортних послуг

Існує два  напрямки в області організації  транспортних послуг:

пристосування асортименту запропонованих послуг до специфічних потреб клієнтів;

активне формування попиту на послуги транспорту з метою прибуткової реалізації уже запроваджених. [7]

Визначальним  елементом транспортного ринку  є клієнт (відправник – отримувач  вантажів), який диктує транспортному  підприємству умови транспортного  обслуговування. Найголовніші критерії, які визначають поведінку споживача  послуг перевезення вантажів: швидкість  та технології доставки вантажів, якість та мобільність перевезень, цінова політика, номенклатура послуг, що надаються підприємством, географія обслуговування, наявність спеціалізованого рухомого складу.

Коли  споживач оцінює якість послуг, він  порівнює фактичні величини параметрів якості з тими, які очікував, і  якщо вони збігаються чи є близькими, то якість вважається задовільною.

Споживчі  очікування клієнта транспортних послуг ґрунтуються на таких параметрах:

мовних  комунікаціях (чутках), тобто на інформації про послуги, яку споживачі послуг передають один одному;

власних потребах (власних уявленнях клієнта  щодо якості, його запитах);

минулому  досвіді, тобто на подібних послугах, що надавалися йому в минулому;

зовнішніх комунікаціях, які надходять через  засоби масової інформації: радіо, телебачення, пресу.

Дослідження попиту на транспортні послуги свідчить про те, що однією з головних вимог  клієнтів до роботи транспорту є своєчасність відправки та доставки вантажів. Пов’язано  це з прагненням більшості вантажовласників до зменшення запасів як в сфері  виробництва, так і в сфері  обороту, оскільки їх затрати на утримання  запасів становлять по деяких галузях  – 20 % і більше від вартості продукції, що випускається. Відсутність гарантії своєчасної доставки чи відправки потрібного вантажу, можливість відмови чи неодноразового відкладення заявки на перевезення  були характерними особливостями системи  роботи транспорту, що склалися у нас  в країні. [6]

До критеріїв, які визначають попит на послуги, належать: рід вантажів та обсяг  перевезень; розміри території, що обслуговується; номенклатура товарів, що перевозяться; регулярність вантажопотоків; час доставки; рівень тарифів; необхідність зберігання товарів (технологічного простою-пересадки) в циклі доставки; юридичний стан відправника чи одержувача (підприємство чи приватна особа).

Характеризуючи  конкурентну ситуацію на транспортному  ринку, варто сказати, що в умовах ринкової економіки конкуренція  набуває якісно нових рис, оскільки тепер усі види транспорту розвиваються за рахунок власних джерел фінансування. За таких умов ринку кожне підприємство, що надає транспортні послуги, повинне  вміти оцінювати рівень своєї  конкурентоздатності і своєчасно  вживати заходи щодо запобігання  збитковості та банкрутству. Постійне збільшення якості транспортного обслуговування разом із зростанням обсягів перевезень позитивно відображається на конкурентоздатності підприємств на ринку транспортних послуг. Конкуренція на ринку транспортних послуг у зв'язку з виникненням безлічі дрібних приватних компаній та активним освоєнням східного напряму перевезень іноземцями у поєднанні з жорсткою податковою політикою і подорожчанням ресурсів поставили транспортні компанії перед необхідністю мобілізувати всі внутрішні резерви. Очевидним є те, що ефективна діяльність транспортних компаній вже неможлива без широкого використання інформаційних технологій і персональних комп'ютерів. Незважаючи на проблеми, пов'язані з упровадженням інформаційно-комп'ютерних технологій, цей процес необхідний і, більш того, неминучий. Це зумовлено зростаючим обсягом даних, які підлягають обробці. Звичайними, традиційними способами вже не вдається з цього потоку отримати всю корисну інформацію і використовувати її для управління підприємством. Визначальним чинником в управлінні стає швидкість обробки даних і отримання потрібних відомостей. [17]

Найвищий  рівень конкуренції спостерігається  в сегменті транспортно-експедиторських  послуг, що пов'язано з великою  кількістю компаній, що працюють в  сфері організації вантавантажоперевезень, і досягненням відносного балансу між попитом і пропозицією на ринку.

Ідентифікація потреби в транспортному обслуговуванні ґрунтується на принципі сегментації  послуг, тобто групування споживачів відповідно до тих чи інших критеріїв  обслуговування. На ринку руху товарів  та їх доставки споживачам можна виділити два сегменти обслуговування, тобто  дві групи покупців. Перша зосереджує свою увагу на постачанні товарів (термінах та інтенсивності, повноті замовлення); друга – віддає перевагу зв’язкам з постачальниками, якості комунікацій  та легкості замовлення.

 

2. Інтеграція транспортних  мереж України у міжнародну  транспортну систему

 

2.1 Потенційні можливості транспортної  системи України

 

Транспортна система України є розвинутим сучасним промислово-господарським  комплексом і включає усі види транспорту – автомобільний, залізничний, повітряний, морський, річковий, трубопровідний і шляхи сполучення загального користування. Вона має розгалужену інфраструктуру для надання всієї сукупності транспортних послуг. До найважливіших  якісних характеристик цієї системи  належать: цілісність вантажів і безпека  пасажирів; регулярність і надійність транспортних зв'язків; швидкість; вартість перевезень.

Порівняно з іншими галузями народного господарства, транспорт має розподілену лінійно-вузлову  структуру розміщення основних фондів. Саме транспорту властива мережна структура, що характеризується наявністю двох елементів транспортної мережі –  транспортних вузлів і транспортних магістралей.

Транспортні вузли поділяються на спеціалізовані (з одним видом транспорту) й  інтегровані (з кількома видами транспорту).

Серед транспортних магістралей розрізняють водні  і наземні. Останні, у свою чергу, поділяються на автомобільні шляхи  і залізничні колії сполучення.

Система морських портів становить другий за важливістю після флоту елемент  морського транспортного комплексу  України. Вона складається з 19 виробничих одиниць, що розміщені по морському  узбережжю країни, у гирлах річок  Дунай, Дніпро, Південний Буг, у Картинітській затоці, на узбережжі Криму, на півдні й у північній частині Азовського моря.

За своїм  географічним розташуванням та роллю  в транспортному обслуговуванні економіки та зовнішньоекономічних зв'язках України її морські порти  поділяються на чотири основні групи:

Дунайські порти: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ;

Причорноморські порти: Бєлгород-Дністровський, Іллічівськ, Одеса, Південний, Октябрськ, Миколаїв, Херсон, Скадовськ;

Кримські  порти: Євпаторія, Севастополь, Ялта, Феодосія;

Азовські  порти: Керч, Бердянськ, Маріуполь.

Основні транспортно-виробничі характеристики українських морських портів такі:

площа території  – 1461 га;

кількість причалів – 189 одиниць;

протяжність причалів – 29971 р. м;

площа критих складів – 2203 тис. кв. м;

проектна  пропускна спроможність портів – 119,73 млн. тонн вантажу на рік; у тому числі  по Дунайському регіону – 26,95 млн. тонн, Чорноморському регіону (Причорномор’я  та Крим) – 74,09 млн. тонн, Азовському регіону  – 18,69 млн тонн.

Крім  цього, Україна має 12 річкових портів із загальною протяжністю причалів 17457 р. м, з яких на механізовані вантажні та вантажопасажирські причали припадає 11384 р. м.

Судноплавство здійснюється по річках Дунай, Дніпро, Десна, Дністер, Південний Буг, Ворскла, Горинь. Їх глибина сягає 0,7– 4,5 м. Експлуатаційна довжина внутрішніх судноплавних шляхів становить 3,2 тис. км, у тому числі  по р. Дніпро – 1000 км. [18]

Інфраструктура  залізничного транспорту України найбільш багатогалузева і становить понад 45 відсотків усіх основних фондів транспортної галузі.

У складі Державної адміністрації залізничного транспорту – 6 залізниць, 17761 станція, більш як 430 депо, 68 вантажних вагонних депо, 235 пунктів технічного обслуговування.

Рух на залізницях України забезпечується двома видами тяги – електричною і тепловозною. Експлуатаційна довжина першої з  них – 8595 км, у тому числі на змінному струмі – 3819 км.

Сортувальна робота виконується на 54 опорних  станціях та цілому ряді менших станцій  за єдиним планом формування потягів.

Шляхи і  шляхове господарство це: 63731 км стрілок, 13878 км безстикувальних шляхів, 55196 тис. одиниць шпал. Середня вага рейки на головних шляхах – 61,4 кг/п.м., середня вантажонапруженість – брутто 27,2 млн ткм/км на рік, частка термоукріплених рейок – 46,1 відсотка.

Вагонне господарство забезпечує обслуговування 10,6 тис. пасажирських і 224,1 тис. вантажних  вагонів різних типів. На цей час  електрифіковано 38 відсотків мережі, з них 55 відсотків – постійним  і 45 відсотків – змінним струмом. [10]

Загальна  протяжність автомобільних шляхів в Україні становить 172,6 тис. км, у  тому числі з твердим покриттям  – 163,9 тис. км.

Потенційні  можливості Державної корпорації "Укравтодор" в утриманні автошляхів у технологічно нормальному стані дають змогу  забезпечити щорічно будівництво  і реконструкцію 2500 км і ремонт 30 тис.км доріг. Однак у зв'язку з економічною кризою і недофінансуванням ці потужності використовуються не більше, ніж на 50 відсотків.

Навіть  такий надто короткий опис транспортно-дорожнього комплексу України свідчить про  його величезні потенційні можливості. Але його технічний стан з кожним роком дедалі погіршується. Тому практично  безальтернативним варіантом виводу із кризи цього системоутворюючого для економіки країни комплексу є його включення у систему міжнародних транспортних коридорів. [4]

 

 

2.2 Перспективи інтеграції  транспортних мереж України у  міжнародну транспортну систему

 

Вступ України  до міжнародних транспортних організацій  і структур, ратифікація ряду міжнародних  угод, конвенцій та інших документів з питань транспортних систем і перевезень стали першими кроками, з яких почалася інтеграція українського транспортно-дорожнього комплексу в Європейську транспортну  систему. Усі його об'єкти (автомобільні шляхи і залізниці, ТС тощо) розвиваються відповідно до визначених у вищезгаданій Концепції пріоритетів і послідовності  створення транспортних коридорів.

Автомобільний транспорт має перспективу стійкого зростання, що зумовлено рядом факторів. Це, зокрема, зміна структури розвитку економіки, насамперед галузей-споживачів послуг автоперевезень (легка промисловість, виробництво товарів широкого вжитку). Іншим фактором сприяння є розвиток малого і середнього підприємництва.

Вантажний автотранспорт дає кращу якість послуг та є більш надійним і безпечним. Порівняно із залізничними перевезеннями, тут легше контролюється цілісність вантажів, дотримання графіка завантаження і руху.

Залізничний транспорт має переваги як перевізник масових вантажів у великих обсягах  на далекі відстані (300 км і більше).

У зв'язку зі спеціалізацією автомобільного і  залізничного видів транспорту на різних вантажоперевезеннях Концепцією не обумовлюється пріоритетність розвитку одного з них по відношенню до іншого. При цьому передбачається, що масові вантажі (паливо, руда, нафта, ліс, будівельні матеріали тощо) будуть перевозитись залізницями, а вантажі невеликого обсягу (особливо ті, що швидко псуються) – автомобілями. Таким чином, обидва види транспорту – автомобільний  і залізничний – створюватимуть основу для міжнародної національної транспортної мережі України.

Створення МТК не тільки сприяє поліпшенню транспортного  обслуговування, але й справляє значний  безпосередній вплив на соціально-економічний  розвиток смуги прилеглої території  шириною 80-130 км. Спорудження автомагістралей  та створення сучасної сервісної  інфраструктури вздовж них забезпечить  роботою сотні тисяч чоловік  як на будівництві, так і при експлуатації траси. При цьому виконання розрахованої мінімум на 15-20 років Програми замовлень  на дорожньо-будівельні матеріали, машини і механізми сприятиме піднесенню і зростанню окремих секторів економіки, дасть потужний поштовх розвитку великої кількості підприємств транспортного машинобудівного комплексу та промисловості будівельних матеріалів (зокрема по виробництву цементу, металу і металоконструкцій). транспортних морський порт міжнародний

За рахунок  поліпшення роботи транспорту набудуть прискореного розвитку галузі народногосподарського  комплексу регіонів, територією яких проходитимуть автомагістралі. Розширяться  можливості переробки продукції  на місцях з доставкою її споживачу  у відповідному товарному вигляді. Разом з тим, треба мати на увазі, що транспорт має шкідливий вплив  на навколишнє середовище. Це насамперед отруйні викиди у повітря, забруднення  земель, поверхневих і ґрунтових  вод, підвищення шуму.

Створення національної мережі МТК має значно зменшити негативний вплив автотранспорту на навколишні території. Досягатиметься це завдяки істотному поліпшенню умов руху, зменшенню перевантаження автомобільних шляхів, здійсненню на нових автомагістралях певних природоохоронних заходів та підвищенню рівня обслуговування водіїв, пасажирів і автотранспорту.

Забезпечення  сприятливих умов руху на магістралях, більш рівномірна швидкість, усунення затримок і необґрунтованих змін режиму руху істотно зменшать шкідливі викиди в повітря.

Більше  того, МТК вимагатимуть істотного  поліпшення якості двигунів і використання тільки високоякісного палива для них. На автомагістралях транспортних коридорів  будуть побудовані водовідстійники  і споруди для очищення води.

За рахунок  прокладання автотрас поза межами населених  пунктів, регулювання забудови в  їхній зоні, дотримання відповідних  правил і параметрів при будівництві  житлових і виробничих будівель можна  значно знизити шкідливий вплив  шуму від руху автотранспорту. Автомагістралі, розташовані поблизу населених  пунктів, обов'язково будуть обладнуватися  протишумовими спорудами. [2]

Будівництво і функціонування транспортних коридорів  по зазначених у Концепції напрямках  забезпечується відповідними підприємствами, підпорядкованими Міністерству транспорту України.