Організація транспортних послуг

На мою  думку для поліпшення результативності роботи транспортних мереж України, виведення якості транспортних послуг на світовий рівень існують наступні шляхи:

поліпшення  фінансування шляхом передачі прав на експлуатацію транспортних мереж суб’єктам  приватної власності;

залучення іноземних інвестицій у транспортну  галузь України;

пошук нових  партнерів-споживачів транспортних послуг.

Отже, виходячи з вищенаведеного, для поліпшення інвестиційного клімату, та захисту інтересів інвесторів необхідна виважена державна транспортна політика, яка враховувала б особливості галузі та її роль у процесах економічних і соціальних перетворень. Для створення ефективної системи правового регулювання ринку транспортних послуг потрібно почати з формулювання та закріплення основних положень національної транспортної політики, а також на законодавчому рівні закріпити визначення основних понять “національна транспортна політика”, “ринок транспортних послуг”, “транспортні послуги”, необхідно удосконалювати законодавчу базу та змінювати її відповідно до економічного розвитку країни, цим самим забезпечуючи правове регулювання відносин на транспорті.

Потрібні  також нові законодавчо закріплені механізми контролю за використанням  коштів, які застосовуються для розвитку транспортної системи України та інтегрування її до міжнародного ринку  транспортних послуг.

Список використаної літератури

1. Актуальні проблеми правового регулювання ринку транспортних послуг / Правовий тиждень. – № 30–31(103–104), 22 липня 2008 р.
2. Гриневецкий С.Р. Транспортные коридоры: перспективы для региона // Судоходство. – 1998. – № 6-7. – с. 7-11.
3. Заблоцька Р.О. Світовий ринок послуг: Підручник. – К.: Знання України, 2004. – 280 с.
4. Зеркалов Д.В. Транспорт України. Довідник. – К.: Основа, 2002. – 416с.
5. Кірпа Г.М. Інтеграція залізничного транспорту України в Європейську транспортну систему. – Дніпропетровськ: ізд. ДНУСТ, 2003. – 268с.
6. Киреев А.П. Международная экономика: В 2-х ч. – Ч. 1. Международная микроэкономика: движения товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. – М.: Междунородные отношения, 2006. – 416 с.
7. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.В. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. – Київ: Знання – Прес, 2004. – 408 с.
8. Костина К.В. Система регулювання торгівлі послугами на глобальному рівні // Зовнішня торгівля: право та економіка – 2007. – №1 (30). – с. 41–48
9. Кудров В.М. Мировая экономика: Учебник М.: Издательство БЕК, 2000. – 464 с.
10. Кушнірчук В.Г., Петров В.І., Зеркалов Д.В. Перевезення вантажів залізничного транспорту. Довідник. – К. Основа, 2001р. – 512 с.
11. Мельник Ю. Міжнародний ринок послуг в умовах транснаціоналізації економіки // Вісник київського національного торгівельно-економічного університету. – 2007. – №3. – с. 84–94
12. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 948 с.
13. Пузакова Е.П. Международные экономические отношения. – Ростов-на-Дону: Изд. центр «МарТ», 2004. – 442 с.
14. Романків І.Я. Розвиток ринку послуг в Україні // Фінанси України. -2005. – №11. – с. 38–45
15. Румянцев А.П., Коваленко Ю.О. Міжнародна торгівля послугами. – К.:Центр навчальної літератури, 2003. – 109 с.
16. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка. – К.: Либідь, 1999. – 288 с.
17. Соколенко С.И. Современные мировые рынки и Украина. – К.: Демос, 1995. – 335c.
18. Таран В.М. Морские порты Украины в системе международных транспортных коридоров.Труды Международной конференции “Транспорт – в XXI век. Транспортные перевозки в странах СНГ, Балтии, Европы и Ближнего Востока". Одесса. 21-22 октября 1998.
19. Транспортний сектор економіки України: тенденції та проблеми розвитку / Економіст. – № 6, червень 2007.
20. Транспорт / Економіст. – № 7, липень 2008.
21. Філіпенко А.С. Міжнародні економічні відносини: історія: Підручник. – Київ: Либідь, 2006. – 392 с.

Ра