Международная экономика

 

52

ПЛАН

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

• ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ФИНАНСОВО – ЕКОНОМІЧНОГО СОСТОЯНІЯ ПІДПРИЄМСТВА

• Ефект і ефективність підприємства

• .Критерії економії й соціальної ефективності

• АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ  ТА  ФІНАНСОВОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ  

• Характеристика загальної спрямованості діяльності підприємства

• Аналіз економічного положення

• Аналіз фінансового становища

• ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

• Пропозиції підвищення соціальної ефективності
• Організаційно-економічні фактори виробництва й керування.

• Визначення виробничих фондів і ефективності їх використання.

• Розрахунок чисельності робочих підприємства.

• Визначення трудових ресурсів і ефективності їх використання

• Визначення виробничої потужності та виробничої програми підприємства

• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

ВСТУП

Відомо, що для визначення оцінки ефективної діяльності підприємства необхідний  аналіз його господарської  діяльності. У результаті останніх трьох-чотирьох років відбувається розподіл аналізу господарської діяльності на фінансовий і управлінський аналіз. Основою для такого розподілу послужив підрозділ бухгалтерського обліку на фінансовий і управлінський.

З огляду на масштаб впливу соціальної ефективності на діяльність виробництва, соціальна ефективність є економічною категорією. Розглянута під даним кутом зору, соціальна ефективність виступає як сложне організаційне явище, що включає в себе ряд структурно організованих складових, що істотно впливає на такі показники як продуктивність праці, рівень якості виконуваних робіт, плинність кадрів і т.д.

Взаємодія економічної  й соціальної ефективності здійснюється на основі транзакційних витрат. Система контрактів, що містять між економічними суб'єктами, створює певне інституціональне середовище. Підприємство, структурно пов'язане з постачальниками й споживачами рамками інституціонального середовища виявляється поза полем дії законів вільного ринку й губить можливості регулювання цін і обсягів поставляє продукції, що. У цих умовах падіння продуктивності праці або якості зробленої продукції, що відбулося у зв'язку з низькою соціальною ефективністю, збільшує транзакційних витрати, пов'язані з необхідністю дотримання умов укладених контрактів. У випадку якщо  обсяг даних транзакційних витрат перевищує поточні можливості економічного суб'єкта, відбувається руйнування інституціонального середовища із втратою для даного суб'єкта ринків збуту своєї продукції.

Однієї з оцінок соціальної ефективності підприємства є оцінка його фінансового стану. Оскільки фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, що відбивають процес формування й використання його фінансових засобів, то в ринковій економіці воно відбиває кінцеві результати діяльності підприємства. Фінансовий аналіз є неодмінним елементом як фінансового менеджменту на підприємстві, так і економічних взаємин його з партнерами, з фінансово-кредитною системою, з податковими органами.

Питання, які я розкриваю  в даній роботі, збігаються із завданнями аналізу економічної й соціальної ефективності підприємства АТ «Орентекс»  і основних шляхів їхнього підвищення. Для цього будуть розглянуті наступні питання:

• виявлення зміни показників фінансового стану підприємства;
• виявлення фактів, що впливають на фінансовий стан підприємства;
• оцінка кількісних і якісних змін у фінансовому становищі підприємства;
• оцінка соціальної ефективності підприємства на певну дату;
• визначення тенденцій зміни соціальної ефективності підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ФИНАНСОВО – ЕКОНОМІЧНОГО СОСТОЯНІЯ ПІДПРИЄМСТВА

Ефект і ефективність підприємства

 

Під оцінкою соціальної ефективності підприємства (СЭП) розуміється  здатність підприємства фінансувати  й розвивати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими  ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними й фізичними особами, платоспроможністю й фінансовою стійкістю.

СЭП може бути стійким, нестійким  і кризовим. Здатність підприємства вчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарний фінансовий стан. СЭП залежить від результатів його виробничої, комерційної й фінансової діяльності.

Стійке фінансове становище  у свою чергу впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності спрямована на забезпечення планомірного надходження й витрати грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного й позикового капіталу й найбільш ефективного його використання. Головною метою фінансової діяльності є рішення, де, коли і як використати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва й одержання максимального прибутку.

Щоб вижити в умовах ринкової економіки й не допустити банкрутства  підприємства, потрібно добре знати, як управляти фінансами, який повинна  бути структура капіталу по складу й джерелам утворення, яку частку повинні займати власні й позикові засоби. Треба знать і такі поняття ринкової економіки як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику, ефект фінансового важеля й інші, а також методику їхнього аналізу.

Критерії економії й  соціальної ефективності підприємства

 

Метою аналізу складається  не тільки в тім, щоб установити й  оцінити  соціальну ефективність підприємства, але й у тім, щоб  постійно проводити роботу, спрямовану на його поліпшення. Аналіз СЭП показує, по яких напрямках треба вести цю роботу, дає можливість виявити найбільш важливі аспекти й найбільш слабкі позиції в соціальній ефективності підприємства. Відповідно до цього результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші способи поліпшення СЭП у конкретний період його діяльності. Але головною метою аналізу є вчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності й знаходити резерви поліпшення СЭП і його платоспроможності. Для оцінки стійкості СЭП використається ціла система показників, що характеризують зміни:

• структури капіталу підприємства по його розміщенню до джерел утворення;
• ефективності й інтенсивності його використання;
• платоспроможності й кредитоспроможності підприємства;
• запасу його фінансової стійкості.

Показники повинні бути такими, щоб всі ті, хто пов'язаний з підприємством економічними відносинами, могли відповістити на запитання, наскільки  надійне підприємство як партнер, а, отже, прийняти рішення про економічну вигідність продовження відносин з ним. Фінансовий аналіз підприємства ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції практично неможливо привести в порівнянний вид. Відносні показники можна порівнювати з:

• загальноприйнятими “ нормами ” для оцінки ступеня ризику й прогнозування можливості банкрутства;
• аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні й слабкі сторони підприємства і його можливості;
• аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденції поліпшення або погіршення соціальної ефективності підприємства.

Аналізом СЭП займаються не тільки керівники й відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою  вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування й визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень засобів у бюджет і т.д.

Відповідно  до цього  аналіз підрозділяється на:

• Внутрішній, котрий проводиться службами підприємства і його результатів використаються для планування, контролю й прогнозування СЭП. Ціль такого аналізу полягає у встановленні планомірного надходження коштів і розміщенні власних і позикових засобів таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, одержання максимального прибутку й виключення банкрутства.
• Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, що контролюють органами на підставі публикуемой звітності. Ціль такого аналізу полягає у встановленні можливості вигідного вкладення засобів, щоб забезпечити максимальний прибуток і виключити ризик втрати.

 

 

 

 

АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ  ТА ФІНАНСОВОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ  

Аналіз економічного положення

 

Стійкість фінансового становища підприємства в значній мірі залежить від доцільності й правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. У процесі функціонування підприємства й величина активів, і їхня структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне подання об якісних змінах, що мали місце, у структурі засобів і їхніх джерел, а також динаміці цих змін можна одержати за допомогою вертикального й горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їхніх джерел. Є дві причини, що спричиняються необхідність і доцільність проведення такого аналізу: з одного боку - перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціалу й результатів діяльності підприємств, що розрізняються по величині використовуваних ресурсів і інших об'ємних показників; з іншого боку - відносні показники деякою мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності й тим самим утруднити їхнє зіставлення в динаміку. Вертикальному аналізу можна піддати або вихідну звітність, або модифіковану звітність.

 

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних  таблиць, у яких абсолютні показники  доповнюються відносними темпами росту (зниження). Як правило, беруться базисні темпи росту за суміжні періоди (роки), що дозволяє аналізувати не тільки зміни окремих показників, але й прогнозувати їхнього значення. Один з варіантів горизонтального аналізу представлений у таблиці 3.

Цінність результатів  горизонтального аналізу істотно  знижується в умовах інфляції. Проте, ці дані можна використати при  міжгосподарських порівняннях. Горизонтальний і вертикальний аналізи взаимодополняют  один одного. Тому на практиці нерідко  будують аналітичні таблиці, що характеризують як структуру, так і динаміку окремих показників звітної бухгалтерської форми. Ці види аналізу коштовні при міжгосподарських зіставленнях, тому що дозволяють порівнювати звітність зовсім різних за родом діяльності й обсягам виробництва підприємств.

Критеріями змін у  майновому положенні підприємства, що мали місце, і ступеня їхньої прогресивності є такі показники, як частка активної частини основних засобів в активній частині, коефіцієнт придатності, питома вага быстрореализуемых активів, частка орендованих основних засобів, питома вага дебіторської заборгованості (див таб. 4).

Показниками, що характеризують майнове положення підприємства, є:

• Сума основних засобів (СОС), що перебувають у розпорядженні підприємства, дає узагальнену вартісну оцінку активів, що значаться на балансі підприємства. Це облікова оцінка не збігається із сумарною ринковою оцінкою активів. Ріст цього показника говорить про нарощування майнового потенціалу підприємства.
• Частка активної частини основних засобів розраховується по даним “Додатка до бухгалтерського аналізу” (як і три наступні показники). Відповідно до нормативних документів під активною частиною основних засобів розуміють машини, устаткування й транспортні засоби. Ріст цього показника в динаміку розцінюється як сприятлива тенденція.

Коефіцієнт зношування, характеризує частку вартості основних засобів, що залишилася до списання на витрати в наступних періодах. Використається в аналізі як характеристика стану основних засобів. Доповненням цього показника до 100 % (або 1) є коефіцієнт придатності. Коефіцієнт відновлення, показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

• Коефіцієнт вибуття показує, яка частина основних засобів, з якими підприємство початок діяльність у звітному періоді, вибула через старість і з інших причин.

Аналіз фінансового  становища

 

Відомості, які приводяться  в пасиві балансу, дозволяють визначити: які зміни відбулися в структурі  власного й позикового капіталу, скільки притягнуте в оборот підприємства довгострокових або короткострокових позикових засобів, тобто пасив показує, звідки взяли засобу, кому зобов'язане за них підприємство. Оцінка соціальної ефективності підприємства багато в чому залежить від того, які засоби воно має у своєму розпорядженні й куди вони вкладені. По ступені приналежності використовуваний капітал підрозділяється на власний і позиковий.