Международная экономика

Тр - темп рентабельності

Так - темп авансованого капіталу.

Ця залежність означає, що:

• економічний потенціал підприємства зростає;
• у порівнянні зі збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації зростає більше високими темпами, тобто ресурси підприємства використаються більш ефективно;
• прибуток зростає випереджальними темпами, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва й обіги.

Наведене співвідношення можна назвати “золотим правилом економіки підприємства”. Але можливі відхилення від цієї ідеальної залежності, але не завжди їх варто розглядати як негативні. У цей час таке співвідношення ускладнюється впливом, що спотворює, інфляції.

Для реалізації другого  напрямку можуть бути розраховані різні  показники, що характеризують ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що позитивно впливає на оцінку соціальної ефективності підприємства.

У свою чергу вони підрозділяються  на дві групи:

1. група - загальні показники оборотності активів, до них ставляться:

• Коефіцієнт загальної оборотності авансованого капіталу (ресурсоотдачи) або коефіцієнт трансформації, що показує скільки разів за рік робить повний цикл виробництва й обігу, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів.

• Коефіцієнт оборотності мобільних засобів показує швидкість обороту всіх оборотних коштів підприємства.
• Коефіцієнт віддачі нематеріальних активів показує ефективність використання нематеріальних активів (в оборотах).
• Коефіцієнт фондовіддачі показує ефективність використання основних засобів підприємства (в оборотах). Його ріст може бути досягнуть або через підвищення обсягу реалізації продукції або за рахунок більше високого технічного рівня основних засобів.

2. група -  показники керування активами, до них ставляться:

• Коефіцієнт оборотності власного капіталу,  характеризує різні аспекти діяльності:

с фінансової точки зору - швидкість обороту вкладеного капіталу;

с економічної - активність коштів, якими ризикує вкладник;

с комерційної - відбиває або надлишок продажів або їхній  недолік.

• Коефіцієнт оборотності матеріальних засобів показує число оборотів запасів і витрат за аналізований період.
• Коефіцієнт оборотності коштів показує швидкість обігу коштів.
• Коефіцієнт оборотності засобів у розрахунках показує розширення або зниження комерційного кредиту, надаваного підприємством. По ньому судять скільки разів у середньому дебіторська заборгованість перетворювалася в кошти протягом періоду. Корисно порівнювати цей показник з коефіцієнтом оборотності кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє зіставити умови комерційного кредитування, який підприємство користується в інших підприємств, з тими умовами кредитування, які підприємство надає іншим.

Одним з показників, що характеризують оцінку соціальної ефективності підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними ресурсами  вчасно погасити свої платіжні зобов'язання. Аналіз платоспроможності необхідний для підприємства з метою оцінки й прогнозування фінансової діяльності, але й для зовнішніх інвесторів (банків). Особливо важливо знати про фінансові можливості партнера, якщо виникає питання про надання йому комерційного кредиту або відстрочки платежу. Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, тобто часу, необхідного для  перетворення їх у готівку. Поняття платоспроможності й ліквідності дуже близькі, але друге більше ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але й перспективу.

Аналіз ліквідності  балансів полягає в порівнянні засобів  по активі, згрупованих по ступені  убутної ліквідності, із зобов'язаннями по пасиві, які згруповані по ступені терміновості їхнього погашення. Величина власних оборотних коштів характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття поточних активів підприємства. Показник має особливо важливе значення для підприємств, що займаються комерційною й посередницькою операціями. Ріст цих показників у динаміку - позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток.

 

 

 

ОСНОВНІ ШЛЯХИ  ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВО - ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Пропозиції  підвищення соціальної ефективності

У результаті трудової діяльності виробляються товари й послуги, які характеризуються, по-перше, витратами виробництва, або  собівартістю, по-друге, ринковою вартістю. Співвідношення цих двох величин по кожному виді товарів і послуг, помножених на їхній обсяг, визначає прибутковість і рентабельність виробництва.

Результативність виробництва  може бути обмірювана також шляхом зіставлення його обсягів з вартістю основних виробничих фондів підприємства, зайнятого випуском цієї продукції. Такий показник називається фондовіддачею.

Узагальнюючим показником результативності праці є його продуктивність, що характеризує обсяги випущеної продукції  або зроблених послуг на одиницю  витрат праці. Розрізняють продуктивність праці в масштабі суспільства, регіону, галузі, продуктивність праці на підприємстві й продуктивність індивідуальної праці окремого працівника.

Кожне підприємство відрізняється  певним рівнем продуктивності праці, що може підвищуватися або знижуватися залежно від різних факторів. Неодмінною умовою розвитку виробництва служить ріст продуктивності праці. Він є вираженням загального економічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства незалежно від пануючої в ньому системи господарювання.

Підвищення продуктивності праці полягає в тім, що частка витрат живої праці в продуктах зменшується, а частка витрат минулої праці - збільшується, але при цьому загальна сума праці, укладена в кожній одиниці продукту, зменшується.

На рівень продуктивності праці впливає величина екстенсивного використання праці, інтенсивність праці, а також техніко-технологічний стан виробництва.

Екстенсивна характеристика праці  відбиває ступінь використання робочого часу і його тривалість у зміну  при сталості інших характеристик. Межею використання цієї праці буде максимальне використання робочого часу в межах законодавчо встановленого робочого дня. Інтенсивність праці характеризує ступінь його напруженості в одиницю часу й виміряється кількістю витраченої на цей час енергії людини. Чим вище інтенсивність праці, тим вище його продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму, а це означає, що інтенсивність праці має фізіологічні межі й не може бути необмеженої. Джерелом росту продуктивності праці, що не має меж, є науково-технічний прогрес,

Продуктивність праці - показник економічної  ефективності трудової діяльності працівників. Вона визначається відношенням кількості  випущеної продукції або послуг до витрат праці тобто виробленням  на одиницю витрат праці. Від рівня  й динаміки продуктивності праці залежать розвиток суспільства й рівень добробуту всіх його членів. Більше того, рівень продуктивності праці визначає й спосіб виробництва, і навіть сам суспільно-політичний лад.

Рівень продуктивності праці характеризується двома показниками: вироблення продукції в одиницю часу (прямій показник) і трудомісткість виготовлення продукції (зворотний показник).

Залежність між зниженням трудомісткості (ЗТ) і ростом вироблення (РВ) визначається по формулах:

ЗТ =  [ РВ / (РВ + 100) ] 100

РВ = [ ЗТ / (100 -  ЗТ) ] 100

Вироблення продукції в одиницю  часу - найпоширеніший і універсальний  показник продуктивності праці. Ріст  продуктивності праці на підприємствах  проявляється у вигляді:

• збільшення маси продукції, створюваної в одиницю часу при незмінній її якості;
• підвищення якості продукції при незмінній її масі, створюваної в одиницю часу;
• скорочення витрат праці на одиницю виробленої продукції;
• зміни співвідношення витрат живої й минулої праці убік росту частки витрат минулої праці при загальному скороченні витрат праці;
• скорочення часу виробництва й обігу товарів;
• збільшення маси й норми прибутку.

Існують різні комбінації видів  росту продуктивності праці. Залежно  від того, у яких одиницях виміряється  обсяг продукції, виробленої на підприємстві, застосовуються різні методи виміру продуктивності праці: натуральний, умовно-натуральний, вартісний і трудовий.

Існує також поняття  соціальна ефективність  праці. Вона ширше, ніж продуктивність, і включає крім економічного (продуктивність праці) ще психофізіологічний і соціальний аспекти. Психофізіологічна ефективність праці визначається впливом трудового процесу на організм людини.  Із цього погляду ефективним може бути визнаний тільки така праця, що поряд з певною продуктивністю забезпечує нешкідливі, сприятливі санітарно - гігієнічні умови й безпеку; достатню змістовність праці й дотримання границь його поділу; можливості всебічного розвитку фізичних, розумових сил і здатностей людини в процесі праці; запобігає негативному впливу виробничої обстановки на працівника. Звідси випливає й поняття соціальної ефективності праці, що включає вимоги гармонічного розвитку особистості кожного працівника, підвищення його кваліфікації й розширення виробничого профілю, формування позитивного соціального клімату в трудових колективах, посилення соціально-політичної активності й удосконалювання всього способу життя.

Якщо зазначені вимоги не дотримуються, то неминуче знижуються й темпи росту продуктивності праці. Так, несприятливі санітарно-гігієнічного й шкідливі для здоров'я умови  праці викликають втрати робочого часу у зв'язку із захворюваністю, наданням додаткових відпусток, скорочення самого активного періоду трудової діяльності людини. Занадто  дробовий поділ праці обмежує можливості розширення виробничого профілю людини й росту його кваліфікації. Негативні соціальні взаємини в трудових колективах можуть також істотно знизити продуктивність праці за інших рівних умов його організації.

Отже, ефективність праці  обумовлюється його продуктивністю в їхньому тісному взаємозв'язку, що необхідно постійно враховувати при визначенні факторів і резервів росту продуктивності праці.

Велике значення, що має  ріст продуктивності праці для окремих  підприємств і всього суспільства, робить необхідним вивчення всіх факторів, що впливають на рівень продуктивності праці, і розкриття резервів її підвищення.

  Фактори - це сили, причини, зовнішні обставини, що впливають на який - або процес або явище. Залежно від ступеня й характеру впливу на рівень продуктивності праці фактори можна об'єднати в три групи: матеріально-технічні, організаційно-економічні й соціально-психологічні.

Матеріально-технічні фактори  пов'язані з використанням нової  техніки, прогресивної технології, нових  видів сировини й матеріалів.

Рішення завдань удосконалювання  виробництва досягається шляхом: модернізації встаткування; заміни морально застарілого  обладнання новим, більше продуктивним; підвищення рівня модернізації виробництва: установки верстатів-автоматів, автоматизованого встаткування, використання автоматичних ліній, автоматизованих систем виробництва; впровадження нових прогресивних технологій; використання нових видів сировини, прогресивних матеріалів, і іншими мірами.

Науково-технічний прогрес - головне джерело всебічного й послідовного росту продуктивності. Тому для використання у виробничому процесі досягнень науково-технічного прогресу в сучасних умовах потрібне напрямок інвестицій у першу чергу на реконструкцію й технічне переозброєння діючих виробництв, впровадження прогресивних технологій і новітньої техніки, підвищення частки витрат на активну частину основних виробничих фондів      - машин, устаткування.

Комплекс  матеріально-технічних  факторів і їхній вплив на зміну  продуктивності праці можна охарактеризувати наступними показниками:

енергооснащеністю праці - споживанням всіх видів енергії на один промислового робітника;

електрооснащеністю праці - споживанням електроенергії на один промислового робітника;

технічною озброєністю  праці - обсягів основних виробничих фондів, що доводяться на один працівника;

рівнем механізації  й автоматизації  - часток робітників, зайнятих

механізованою й автоматизованою  працею;

хімізацією виробництва - застосуванням прогресивних матеріалів і

хімічних процесів, збільшенням  частки хімізованих процесів виробництва, у загальному  його обсязі.