Міждержавні відносини в давній Месопотамії

Між тим саме на Древньому Сході виникає цілий ряд процедур, що активно застосовувалися в практиці міжнародних відносин упродовж наступних декількох тисячоліть. Древній Схід, наприклад, став родоначальником міжнародних договорів як особливого типу угоди суб'єктів політики, що містить в собі фіксований набір відповідних зобов'язань сторін, недотримання яких спричиняє за собою введення силових і інших санкцій і обмежень відносно порушника договору. Засобами свого роду додаткової "страховки", що більшою чи меншою мірою гарантувала дотримання відповідних міжнародних договорів, стали династичні браки і інститут заложничества (зберігали значущість упродовж усієї історії Стародавнього світу і Середніх віків). В деяких випадках договірні зобов'язання одночасно скріплювалися і династичним браком, і видачею заручників. Древній Схід ввів в практику що в цілому дотримувався упродовж тисячоліть і закріплений пізніше серед основних норм міжнародного права звичай забезпечення недоторканості послів і посольств.

Дивлячись на все вищевикладене, витоки міжнародних відносин сягають  тривалої традиції взаємодії між  племенами та союзами племен, які  воювали, вели переговори та укладали союзи. З виникненням перших держав у долинах Нілу, Тигру та Єфрату.

Але не дивлячись на це, все ж таки встановлюються відносини  між державами, спочатку епізодичні, а пізніше – систематичні; з  часом вони набувають форм міждержавних договорів. Договори про союз і взаємодопомогу, про нейтралітет та обмін спірними територіями, про порядок поділу воєнної здобичі, про видачу втікачів, про правила торгівлі свідчать про розширення сфер міжнародної взаємодії та міжнародно-правове регулювання.

Як бачимо, в давнину  для укладання договорів та здійснення інших зовнішньополітичних завдань держави Дворіччя й єгипетські фараони виряджали посольства. Вони мали тимчасовій характер, хоча трапляються й постійні посольства, не обмежені спеціальними повноваженнями. Поступово почали формуватися й дипломатичні ранги (посли, герольди, гінці), поняття недоторканності посла, градація посольства відповідно до статусу держави, розробляється процедура прийняття посла. Вважалося, що посли мають покровительство фараона (царя, князя), й тому особисто є недоторканими. Часто вони одержували утримання від держави, яка їх приймала. Однак принцип особистої недоторканності послів ще не набув поширення, навпаки, історичні пам’ятки донесли приклади їхнього порушення. Під час дипломатичних і військових ускладнень посол міг стати заручником або бути вбитим.

Відсутність рівності на переговорах викликала необхідність для послів і навіть для царів  малих держав виконувати принизливу процедуру. Так, еламський правитель  цілував землю біля ніг послів царя Ассирії Ашурбаніпала, які прибули  до нього.

На кінець ІІ тис. до н.е. коло питань, що розв’язувалися шляхом міжнародних договорів, значно розширилося. Окрім договорів про союз і взаємну військову допомогу, зустрічаються договори про нейтралізацію прикордонних фортець та міст. Договорами визначався порядок поділу воєнної здобичі, видачі втікачів і надання притулку; ними встановлювалися правила ведення торгівлі чи заборона на неї.

Політико-правова думка  цих країн багата розробкою важливих проблем тогочасних міжнародних  відносин, зокрема міжнародного права, функцій і статусу посла. Багатою й своєрідною була переговорна практика держав цих регіонів.

Головними засобами забезпечення дотримання договорів у давнину  вважалися здійснення магічних обрядів, присяги та видача заручників. 
Найуживанішими методами міждержавних відносин стародавніх держав були натиск, погроза, застосування сили й війна та широко розбудована система розвідки, яка охоплювала не лише військову, а й політичну сферу. 
Відрядження посольств до інших країн, дипломатичне листування, договори й зустрічі між монархами – такими були форми тодішньої дипломатії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Баймуратов М.О. Міжнародне публічне право: підручник / М.О. Баймуратов.- Харків: Одіссей, 2008.- 704 с
2. Боярська З. І. Міжнародне комерційне право: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 143 с.
3. Броунли Я. Международное право: В 2-х кн. Кн. 2 / Пер. с. англ. к. ю. н. С. Н. Андрианова; Под. ред. чл.-кор. АНШР Г. Ч. Тункина. – М.: Прогресс, 1977. – 510 с.
4. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. Ю. С. Шемчушенка. – К.: Юридична думка, 2007. – 992 с.
5. Дахно І. І. - Міжнародне приватне право - Навчальний посібник. К.: МАУП, 2004 р.
6. Дмитрієв А. І., Муравйов В. І. Міжнародне публічне право: Навч. посібн. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 640 с.
7. Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право: Слов.–справ. / Под общ. ред. акад. МАИ, д.ю.н. В. Н. Трофимова – М.: ИНФРА. – М., 1997. – 368 с.  
8. Іванов Ю.А. Міжнародне право: посібник для підготовки до іспитів / Ю.А. Іванов.- 3-тє вид., стереотип.- К.: Паливода А.В., 2008.- 202 с.
9. Кошеваров В.П. Міжнародне право: навчальний посібник / В.П.Кошеваров.- Київ: Істина, 2009.- 208 с.
10. Лукашук И. И. Стороны в международных договорах. – М.: Юрлит,1966. – 151 с.
11. Лукашук И. И. Современное право международных договоров: В 2-х т./ Институт государства и права РАН. – М.: Вольтере клувер. – Т. 1. Заключение международных договоров. – М., 2004. – 658 с.; Т. 2. Действие международных договоров. – М., 2006. – 483 с. 
12. Мацко А. С. - Міжнародне право: Навч. посіб. — 2-ге вид., стереотип. — К.: МАУП, 2003. — 216 с.: іл. — Бібліогр.: с. 207–211.
13. Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин: Підручник. 2-е видання. - К., 2003. - 528 с.
14. Мартенс Ф. Ф. Современное международное право цивилизованных народов: В 2-х т. / Под ред. д. ю. н., проф. В. А. Томсинова. – М.: Зерцало, 2008. – Т. 1. – 368 с.
15. Мережко О. О. Право міжнародних договорів, сучасні проблеми теорії і практики. – К.: Таксон, 2002. – 344 с.
16. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. – Київ, 2004.
17. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. — Видання друге, перероблене і доповнене. — К.: КНЕУ, 2003. — 311 с. 
18. Пронюк Н.В. Сучасне міжнародне право: навчальний посібник/ Н.В. Пронюк.- К.: КНТ, 2008.- 344 с.
19. Пронюк Н.В. Практикум з міжнародного права: навчальний посібник/ Н.В. Пронюк.- К.: КНТ, 2008.- 224 с.
20. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн. – Харків, 2001.
21. Тищик Б.Й. Історія держави і права країн Стародавнього Світу. – Львів, 1999.
22. Талалаев А. Н. Юридическая природа международного договора. – М.: Изд-во ИМО, 1963.– 263 с.
23. Талалаев А. Н. Международные договоры в современном мире / Вопросы права международных договоров в свете работы Вен. конф. ООН 1968–1969 гг. – М.: Междунар. отношения, 1973. – 247 с.
24. Талалаев А. Н. Право международных договоров. Общ. вопр. – М.: Междунар. отношения, 1980. – 312 с.
25. Третьяков Д. Ієрархія законів і принципи «paсtasunt servanda» // Віче. – 2008. – № 13–14. – С. 53–54.
26. Трофанчук Г.І. Історія держави і права зарубіжних країн. – Київ, 2006.
27. Троян С.С. Вступ до теорії міжнародних відносин: Навч. посібник. - К., 2000.
28. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. – Київ, 1994.
29. Шевченко О.О. Історія держави і права зарубіжних країн. Хрестоматія. – Київ, Шуршалов В. М. Основные вопросы теории международного договора. – М.: Изд-во Акад.наук СССР, 1959. – 472 с.
30. Шепелєв М.А.Теорія міжнародних відносин. - К., 2004. - 622 с.
31. Шпакович О. Особливості способів імплементації міжнародно-правових норм // Віче. – 2010. – № 17. – С. 23–25.
32. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн. – Київ, 1994.
33. Хома Н.М. Історія держави і права зарубіжних країн. – Львів, 2000. 
34. Ушаков Н.А. Международное право: учебник/ Н.А.Ушаков; Н.А. Ушаков.- М.: Юристъ, 2005.- 304 с.
35. http://o-pravovedenii.ru/index
36. http://jurisprudence.com.ua
37. http://www.lib.ua-ru.net