Організація міжнародної торгівельно-посередницької діяльності підприємства

Організація міжнародної  торгівельно-посередницької діяльності підприємства.

 

Зміст

Вступ

1. Соціально-економічна сутність  торгово-посередницької діяльності

1.1 Поняття торгово-посередницької діяльності

1.2 Види торгово-посередницьких операцій

1.3 Організація діяльності торгівельно-посередницьких підприємств

2. Основні форми розрахунків  у процесі здійснення торгово-посередницьких  операцій на зовнішніх ринках.

3. Проблеми становлення  та розвитку торговельно-посередницької  діяльності в Україні. 

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

     Торгівля –  це одна з найважливіших сфер  економічної діяльності, від якої  значно залежить якість життя  людини, розвиток економіки та  її конкурентоспроможність у  глобалізованому світі. [17]  Торгівля  визначає форму економічного  зв’язку між виробництвом і  споживанням, що здійснюється безпосередньо ринком.

Проблемам розвитку торгівлі як сфери національної економіки  присвячено багато наукових публікацій. Теорію і практику цього питання  розглянуто у працях таких вітчизняних  і зарубіжних вчених як В. Апопій, Н. Голошубова, Л. Лігоненко, А. Мазаракі, І. Бланк, Н. Власова та ін. У роботах цих авторів розкрито суть торгівлі загалом та її структурних елементів, визначено умови розвитку галузі, а також обґрунтовано чинники, які впливають на ефективність діяльності торговельних підприємств.

Актуальність даної теми полягає у тому , що торговельне  посередництво — обов’язковий елемент  ринку. Фірми використовують посередників для найбільш кваліфікованого забезпечення зручності придбання продукції  за факторами часу, місця, форми і  власності; зниження витрат на реалізацію продукції або здійснення операцій з матеріально-технічного забезпечення виробництва; зниження рівня запасів  готової продукції або необхідних матеріально-технічних ресурсів; зменшення  кількості постачально-збутових операцій; кращого контактування зі споживачами  або постачальниками — банками, транспортними, складськими, експедиторськими, страховими фірмами, іншими суб’єктами сфери товарного обігу; досягнення високої оперативності реакції  на зміни ринкової кон’юнктури; підвищення ступеня конкурентоспроможності товарів; забезпечення доступу до первинної  ринкової інформації.

Правильний вибір посередника  багато в чому визначає ступінь ефективності угоди. При виборі посередника аналізується ступінь солідності фірми, розглядається, наскільки сумлінно вона відноситься  до своїх обов’язків, її діловий  авторитет, можливість технічного обслуговування, професійний рівень інженерно-технічного обслуговування, наявність матеріально-технічної  бази.

Вибір фірми-посередника  визначається й тим, наскільки велике коло клієнтів, що обслуговується нею  оскільки експортер воліє звернутися до посередника, у якого він є  єдиним принципалом із продажу даного товару.

Регулювання оптового ринку  не можливе без визначення об’єктивної  характеристики та відповідних закономірностей  його розвитку. За таких умов, особливої  актуальності набувають питання  дослідження обсягів та  структури торговельно-посередницької діяльності на споживчому ринку. Останнім часом в Україні, активізувалися наукові дослідження розвитку оптової торгівлі,  про що свідчать  наукові праці  таких вітчизняних вчених як: Голошубова Н.О. та Торопков В.М. , Балабан М.П. , Азарян Е. М. , Лагутін В.Д. , Носуліч А.М. [18]. Проте,  такі дослідження мають бути системними  і вимагають подальшого розроблення.

Окремим напрямком досліджень є вивчення зовнішньоторгових посередників: їх визначення, класифікація, оцінка обсягу наданих повноважень, правове підґрунтя  співробітництва, оцінка ефективності їх діяльності тощо. Зазначені питання  досліджувались в роботах Стровського Л.Є , Дегтярьової О.І. , Герчікової І.Н. , Прокушева Є.Ф. , Ноздрьової Р.Б. , Гринько І.С. , Дроздової Г.М. та ін. Зокрема, значна увага в працях вищезгаданих фахівців приділена необхідності залучення посередників при здійсненні певних торгових операцій на зовнішньому ринку, умовам застосування окремих типів договорів про виконання посередницьких функції, докладно розглянуті різноманітні види посередників в міжнародній торгівлі. Проте, деякі питання торгівельного посередництва в сфері зовнішньоекономічних операцій залишаються ще недостатньо проробленими. Так, не визначені критерії класифікації зовнішньоторгових посередників, відсутня чітка класифікація посередників в залежності від умов їх співпраці з принципалом.

Метою курсової роботи є  вивчення видів посередницьких агентів, оцінка ефективності торгово-посередницької діяльності, вивчення основних форми розрахунків у процесі здійснення торгово-посередницьких операцій на зовнішніх ринках, та дослідження доведення товарів до споживачів  та  реалізації через посередника.

Інформаційною базою дослідження  є підручники, навчальні посібники  з дисципліни «Зовнішньоекономічна діяльність», засоби масової інформації, ресурси Internet.

Об’єктом даної роботи є міжнародні торгово-посередницькі  операції, їх особливості та специфіка.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Соціально-економічна сутність торгово-посередницької діяльності

1.1 Поняття торгово-посередницької діяльності

Діяльність посередників у міжнародній торгівлі згідно з  її природою слід класифікувати як таку, що належить до сфери послуг. Разом  з тим основне призначення  такої діяльності – обслуговування міжнародної торгівлі товарами, а  також іншими послугами.

Торговельне посередництво - дуже важлива і невід'ємна частина  сучасної ринкової економіки. Об'єктивна  економічна необхідність і висока ефективність торгово-посередницької ланки в  міжнародній торгівлі сировиною, напівфабрикатами, готовими виробами, машинами і устаткуванням, а також послугами доведені всією  практикою роботи в сфері реалізації зарубіжних виробників, експортерів  та імпортерів [1].

Торгово-посередницька діяльність – це ініціативна, самостійна діяль-ність юридичних та фізичних осіб щодо виконання комерційних операцій, пов’язаних із купівлею-продажем товарів та встановленням комерційних зв’язків від імені, або за дорученням третьої сторони.

Торгівельно-посередницьки операції – операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, що виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього торговим посередником на основі укладеної між ними угоди чи окремого доручення.

Торговельне посередництво є дуже широким поняттям. Воно охоплює значне коло послуг. Види і характер торгово-посередницьких операцій обумовлюються функціями, що їх виконують посередники. Сьогодні посередницькі операції значно розширилися, що пов’язано зі зростанням ролі торгово-посередницької ланки в міжнародний торгівлі.

Торговельне посередництво  охоплює широке коло послуг:

- пошук іноземного контрагента;

- підготовка і укладання  договорів;

- кредитування сторін  і надання гарантій оплати  товару покупцем;

- здійснення транспортно-експедиторських  операцій;

- страхування товарів  при транспортуванні;

- виконання митних формальностей;

- проведення рекламних  та інших заходів щодо просування  товарів на зовнішні ринки;

- здійснення технічного  обслуговування та інші послуги. 

Торговельний посередник несе певні витрати при здійсненні своєї діяльності, основними з  яких є:

- заробітна плата управлінського персоналу та працівників сервісних служб;

- амортизаційні відрахування на будівлі, спорудження, канцелярське устаткування, машини;

- витрати на підтримку будівель, споруджень, на зв’язок, рекламу, представницькі витрати;

- митні і транспортно-експедиторські витрати;

- витрати на підтримку субагентської мережі;

- податки і збори [7].

Посередники - це особи, що з'єднують  сторони, які бажають укласти  угоду. Самостійна торгівля на зовнішніх  ринках часто буває не під силу самим виробникам, тому вони й використовують посередників. В ролі останніх можуть виступати спеціалізовані посередницькі  фірми або такі форми продажу, як торги, аукціони, біржі [2].

Метою залучення посередників у міжнародній торгівлі є підвищення ефективності експортно-імпортних  операцій за рахунок використання послуг кваліфікованих фахівців, їхньої інформаційної  бази та встановлених ними раніше господарських  зв’язків, прискорення обігу капіталу, отримання необхідних правових, консультаційних  послуг, оформлення необхідної документації.

Передусім слід відзначити, що непряма торгівля – торгівля через посередників, хоча і являє  собою факультативний спосіб організації  міжнародного товарообміну, є його переважною формою. При цьому в  деяких напрямах (мається на увазі  товарно-галузева специфіка) опосередкована через посередників торгівля є найбільш типовим способом торгівлі, наприклад  при торгівлі сировиною.

Торговельне посередництво  як особливий вид підприємницької  діяльності на ринку товарів та послуг.

Торговельно-посередницька  діяльність – явище доволі поширене на міжнародних і внутрішніх ринках. В таких країнах, як Великобританія, США, Японія, Німеччина, Швеція на частку посередників приходиться до половини обороту товарів та послуг В Україні  торговельно-посередницька діяльність розвивається досить суперечливо: з  одного боку – лібералізація торгівлі, розширення зовнішньоекономічних зв’язків, роздрібненість і віддаленість постачальників і покупців, ускладнення комерційних  операцій об’єктивно потребують прискореного формування інституту торгових посередників як елементу інфраструктури товарного  ринку; з іншого – не розробленість  нормативної бази, низький професійний  рівень посередників, загальне недовір’я  стримують процес формування посередницьких структур, заганяє їх діяльність в  «тінь»

В зв’язку з цим особливої  актуальності набувають питання  сутності змісту посередництва в  умовах національної економіки, форми  проявлення, а також механізму  регулювання торговельно-посередницької діяльності.

Сутність торгового посередництва  у нас, нажаль, трактується вузько і не зовсім правильно. Це поняття  зводиться до здійснення угод суб’єктами від імені і за рахунок третьої  особи. Насправді ж його потрібно розглядати як підприємницьку діяльність юридичних або фізичних осіб по забезпеченню комерційних операцій або як стадію обороту товарів та послуг. При  цьому посередники здійснюють угоди  як від імені і за рахунок замовника, так і від свого імені.

Торговельно-посередницька  діяльність має ряд особливостей: представляючи виробників, експортерів, покупців, посередники здійснюють за їхнім дорученням як юридичні, так  і фактичні дії;посередники не тільки здійснюють угоди, а часто і фінансують їх, надають послуги, беруть на себе ризик;посередники здійснюють угоди  і представляють інтереси замовника;n угоди здійснюються на договірній основі.

Таким чином, торговельне  посередництво виступає особливим  видом підприємницької діяльності на ринку товарів та послуг. Державний  класифікатор України(введений Держстандартом України з 01.07.97.р) також відносить  торговельне посередництво до окремих  видів економічної діяльності у  сфері обігу, яка має виражений  підприємницький характер.

Торговельне посередництво  – обов’язковий елемент ринку. Фірми  використовують посередників для найбільш кваліфікованого забезпечення зручності  придбання продукції за факторами  часу, місця, форми і власності; зниження витрат на реалізацію продукції або  здійснення операцій з матеріально-технічного забезпечення виробництва; зниження рівня  запасів готової продукції або  необхідних матеріально-технічних  ресурсів; зменшення кількості постачально-збутових операцій; кращого контактування  зі споживачами або постачальниками  – банками, транспортними, складськими, експедиторськими, страховими фірмами, іншими суб’єктами сфери товарного  обігу; досягнення високої оперативності  реакції на зміни ринкової кон’юнктури; підвищення ступеня конкурентоспроможності товарів; забезпечення доступу до первинної  ринкової інформації.

Розглядаючи торговельно-посередницьку  діяльність в широкому розумінні, важливо  визначити його зміст, види операцій, об’єкти і суб’єкти торговельного  посередництва.

Функції торговельних посередників.

Види і характер торговельно-посередницьких операцій обумовлюються функціями, які виконуються посередниками:

1. Дослідницька робота — збір інформації, необхідної для планування і покращання обміну.

2. Стимулювання збуту — короткотермінові заходи, спрямовані на збудження швидкої реакції ринку у відповідь на пропоновану фірмою продукцію.