Організація міжнародної торгівельно-посередницької діяльності підприємства

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Июня 2013 в 09:58, курсовая работа

Описание работы

Актуальність даної теми полягає у тому , що торговельне посередництво — обов’язковий елемент ринку. Фірми використовують посередників для найбільш кваліфікованого забезпечення зручності придбання продукції за факторами часу, місця, форми і власності; зниження витрат на реалізацію продукції або здійснення операцій з матеріально-технічного забезпечення виробництва; зниження рівня запасів готової продукції або необхідних матеріально-технічних ресурсів; зменшення кількості постачально-збутових операцій; кращого контактування зі споживачами або постачальниками — банками, транспортними, складськими, експедиторськими, страховими фірмами, іншими суб’єктами сфери товарного обігу; досягнення високої оперативності реакції на зміни ринкової кон’юнктури; підвищення ступеня конкурентоспроможності товарів; забезпечення доступу до первинної ринкової інформації.

Содержание работы

Вступ
1. Соціально-економічна сутність торгово-посередницької діяльності
1.1 Поняття торгово-посередницької діяльності
1.2 Види торгово-посередницьких операцій
1.3 Організація діяльності торгівельно-посередницьких підприємств
2. Основні форми розрахунків у процесі здійснення торгово-посередницьких операцій на зовнішніх ринках.
3. Проблеми становлення та розвитку торговельно-посередницької діяльності в Україні.
Висновки
Список використаних джерел

Файлы: 1 файл

kursovaya.docx

— 130.81 Кб (Скачать файл)

- товарні біржі;

- аукціони;

- постійні закупівельні контори, що відкриваються імпортними фірмами за кордоном [4].

Зростає значення імпортних  фірм у торгівлі машинами й устаткуванням, оскільки вони беруть на себе після продажне технічне обслуговування. Багато імпортних фірм мають у своєму розпорядженні широку мережу дилерів, які безпосередньо реалізують машини й устаткування споживачам та здійснюють після продажне обслуговування.

Оптові фірми - це підприємства, які виступають як посередники між  промисловими або заготівельними підприємствами і роздрібними торговими фірмами. Вони закуповують за свій рахунок  товари за кордоном великими партіями і реалізують їх на місцевому ринку  окремим споживачам більш дрібними партіями, одержуючи прибуток за рахунок  різниці в ціні.

Роздрібні фірми - це підприємства, які самостійно виконують експортно-імпортні операції. Свою діяльність вони реалізують через створення власних закордонних  філій у вигляді магазинів  роздрібної торгівлі, а також через  організацію представництв і  агентств із закупівлі товарів у  дрібних місцевих виробників. Великі роздрібні фірми мають у своєму розпорядженні широку мережу своїх  філій, дочірніх компаній і закупівельних  контор за кордоном.

Розрізняють також посилкові  роздрібні фірми, які приймають  замовлення від іноземців і громадян, що проживають за межами своєї країни.

Дистриб'ютори - це фірми, які  знаходяться в країні імпортера  і здійснюють в основному імпортні операції із купівлі-продажу товарів  від свого імені і за свій рахунок  на основі угоди про надання їм права на продаж.

Стокісти - це фірми в країні імпортера, які здійснюють операції з експорту й імпорту на основі спеціального договору про консигнаційний склад. Цей договір слугує доповненням до основного договору про надання права на продаж, агентському договору, договору комісії.

Стокісти мають у своєму розпорядженні власні склади, купують і продають товари за свій рахунок і від свого імені, їх функція іноді є однією з додаткових функцій оптової фірми.

2. Діяльність комісійних  фірм пов'язана з комісійними  посередницькими операціями. Вони  виконують разові доручення комітентів  від свого імені, але за рахунок  комітентів. Залежно від виду  здійснюваних операцій і характеру  взаємин з комітентом розрізняють  експортні й імпортні комісійні  фірми.

Комісійні експортні фірми  виступають представниками продавця або  покупця.

Комісійна фірма - представник  продавця виконує доручення вітчизняного виробника-експортера з продажу  його товарів на закордонному ринку. В її обов'язки входить своєчасне  постачання товару покупцеві, фінансування і документальне оформлення угоди, виконання всіх формальностей у  країні покупця, здійснення гарантійного технічного обслуговування (за узгодженням  сторін), організація збереження товарів  у своїй країні чи за кордоном (за дорученням комітента). Комісійну винагороду фірма одержує від виробника-експортера.

Комісійна фірма - представник  покупця виконує доручення іноземного покупця по закупівлі товарів  на ринку своєї країни і розмішає замовлення іноземних імпортерів у  виробника своєї країни. В обов'язки фірми входить також транспортування  і страхування вантажів, підписання контракту і здійснення розрахунків  від імені покупця. Комісійну  винагороду фірма одержує від  покупця.

Серед комісійних фірм-представників  покупця найважливіше місце посідають  конфірмаційні доми. Їх характерною  рисою є прийняття на себе ризику по кредитах, які від імені виробника-експортера вони надають покупцям, крім того ці фірми здійснюють фрахтування, страхування  і кредитування імпортера, коли візі цього вимагає, здійснюючи платіж готівкою за поставлені експортером товари.

Комісійні імпортні фірми  є представниками покупців своєї  країни і розміщують замовлення в  іноземних виробників від свого  імені за рахунок вітчизняних комітентів. Вони також надають комітентам різні послуги, наприклад, складають інформаційні огляди кон'юнктури товарних ринків, стежать за відвантаженням товарів, підтримують контакт із постачальниками, для чого мають за кордоном своїх представників, можуть одержувати від іноземних виробників товари на консигнацію [5].

3. Агентські фірми виконують  агентські операції і виступають  від імені і за рахунок принципала. Вони можуть самі укладати  угоди від його імені і за  його рахунок чи тільки бути  посередником при укладанні угод. Характерними рисами агентських  фірм є довгострокове представництво, тісний контакт із принципалом  і юридично повна незалежність  від нього.

Більшість агентських фірм мають західноєвропейське походження, їх філії спеціалізуються на імпорті-експорті готових виробів і послуг незалежних постачальників. Найбільшу активність ці фірми проявляють на ринках з  обмеженою місткістю. Агентські  фірми мають стабільні позиції  в західноєвропейському експорті товарів  і послуг у країнах, що розвиваються. їх частка в цих операціях становить 10-20%.

Залежно від місцезнаходження агентські фірми класифікуються на:

а) агентів у країні принципала, до яких відносяться:

- експортний агент - торгова  фірма, що виступає за дорученням  одного або невеликого числа  промислових фірм своєї країни  на основі агентського договору, що укладається між ними. Така  фірма одержує від промислових  фірм зразки, каталоги, прейскуранти  і на їх підставі шукає покупців. Великі фірми для одержання  імпортних замовлень використовують  свої закордонні відділення і  збутові агентства. Транспортні  витрати агентської фірми відшкодовуються  промисловим підприємством;

- імпортний агент - торговельна  фірма, що знаходиться в країні  принципала і здійснює імпортні  операції за його рахунок. Ці  фірми можуть здійснювати додаткові  послуги по збереженню товарів  іноземних постачальників на  наявних у них складах в  очікуванні надходження замовлень,  а також по рекламі для просування  товарів на ринок;

б) агентів в іноземній  державі, до яких відносяться:

- закордонний збутовий  агент - фірма, якій надане право  компанією іншої країни діяти  від її імені і за її рахунок  на визначеній території в  іноземній державі за встановленою  номенклатурою товарів. Ці фірми  організовують збут товарів принципала  на ринку, здійснюють технічне  обслуговування машин і устаткування, створюють склади запасних частин, демонстраційні майданчики для  показу устаткування, організовують  рекламу. Для великих фірм характерна  наявність розгалуженої мережі  власних відділень, філій і  контор на території своєї  країни;

- іноземна закупівельна  агентська фірма, що виконує  операції по закупівлі товарів  за кордоном для своїх принципалів,  її послугами, як правило, користуються  імпортери, що не мають за  кордоном власних філій і не  посилають туди своїх представників.

4. Брокерські фірми виконують  брокерські операції. Це посередницькі  фірми, що зводять контрагентів  міжнародної торговельної угоди.  За законодавством ряду країн,  брокери не можуть виступати  покупцями чи продавцями товарів,  які їм доручено продати чи  купити. Фахівців брокерських фірм  характеризує високий професіоналізм, гарне знання товару, цін на  біржові товари, стан ринку, достатня  поінформованість про запити  покупців і можливості постачальників. Дані фірми підтримують міцні  зв'язки з банками, що дозволяє  їм іноді фінансувати угоди  і видавати поручительства за  кредитоспроможність покупців (делькредере).

5. Фактори - це торговельні  посередники, що виконують різноманітні  посередницькі обов'язки від імені  експортера. У їх функції входить:  здійснення експорту продукції  принципала; фінансування експортних  операцій (надання делькредере, оплата  авансу виробнику, видача кредитів  покупцям); страхування експортних  кредитів; інкасація платежів у  країні збуту; сприяння в підборі  закордонних агентів; проведення  операцій з приймання товарів  у портах призначення, тому  що їх численні контори розташовані  в країнах збуту.

Фактори використовуються, як правило, дрібними і середніми  промисловими підприємствами для просування товарів (в основному текстильної  продукції, шкіри, м'яса) на ринки США  й інших західних країн.

У міжнародній торгівлі існують  ще три особливих типи посередників, роль яких настільки значна, що їх відносять  до організаційних способів торгівлі: міжнародні товарні біржі, аукціони, торги [5].

2. Основні форми розрахунків  у процесі здійснення торгово-посередницьких  операцій на зовнішніх ринках.

Міжнародна торгівля породжує більш високі ризики для торгових партнерів у порівнянні з торгівлею  усередині країни. Питання зниження ризиків при зовнішньоекономічній діяльності прямо залежить від того, які умови торгівлі передбачає зовнішньоекономічний контракт і того, наскільки ефективно  сторони уміють використовувати  існуючі фінансові інструменти  міжнародних розрахунків [8]. Ця обставина визначає необхідність більш ретельного аналізу контракту, як базису зовнішньоторговельних відносин.

Для того, щоб визначити  на якій основі будуються відносини  між зовнішньоторговельними партнерами, необхідно хоча б коротко проаналізувати

Документ, що визначає права та обов'язки сторін, тобто контракт (договір, угода). Зовнішньоторговельний контракт [9] - це домовленість про взаємні обов'язки закордонних партнерів, де кожен берет на себе визначені зобов'язання. Метою однієї сторони при цьому є одержання товару, іншої сторони - виторгу за товар.

Форма зовнішньоторговельного контракту може носити довільний  характер, однак, практика привела до необхідності дотримання деяких загальноприйнятих  норм щодо змісту і форми контракту. Загальна структура зовнішньоторговельного контракту виглядає так [9]:

а) Предметом контракту  може бути продаж і постачання того, чи іншого товару, передача технології і т.д. Предмет контракту варто  вказати детально: вид, марка, модель. Якщо ж товар поставляється в  асортименті, то усі види товару повинні  бути перераховані в специфікації, прикладеної до контракту і складової  його невід'ємну частину.

в) При визначенні кількості  товару, у контракті встановлюються одиниці виміру. Кількість товару може бути визначене як твердо фіксованою цифрою, так і встановленням меж  по кількості. Основним документом, що підтверджує якість товару, є сертифікат якості, видаваний або фірмою - виготовлювачем, або спеціальною організацією, що здійснює перевірку якості товару.

с) Термін постачання - це час, протягом якого продавець повинний передати товар покупцю. Термін постачання в контракті купівлі-продажу може бути наступним: визначений календарний  день постачання; період, протягом якого  повинна бути зроблена постачання; кількість днів, тижнів, місяців  з моменту здійснення якої-небудь події (наприклад, з моменту підписання чи контракту через стільки-то днів після постачання попередньої партії).

д) Базисні умови контракту  визначають, хто несе витрати, зв'язані  з транспортуванням товару від експортера до імпортера. Ці умови називаються  базисними, оскільки встановлюють базис  ціни в залежності від того, включаються  витрати по доставці в чи ціну ні. Базисні умови визначають основні  обов'язки продавця і покупця.

Основні обов'язки продавця включають:

- поставити товар в  обговорений пункт;

- повідомити покупця про  відвантаження товару;

- забезпечити упакування  товару;

- оплатити мита і податки  по експорті;

- забезпечити на свій  страх і ризик одержання експортної  чи ліцензії

дозволу на вивіз товару, якщо такі вимагаються;

нести ризик і витрати  до моменту надання товару в розпорядження  покупця в місці, установленому  базисними умовами й у термін, обумовлений у контракті.

Основні обов'язки продавця:

- прийняти товар, наданий  у його розпорядження в місці  й у термін, позначені в договорі, чи документи на товар і  сплатити ціну товару відповідно  до контракту;

нести усі витрати і  ризики, якою може піддаватися товар  з дати настання терміну постачання;

- оплатити мита і податки  по імпорті;

- забезпечити на свій  страх і ризик одержання імпортної  чи ліцензії дозвіл на ввіз  товару, якщо це необхідно;

Загальний підхід до базисних умов був визначений Міжнародною  Торговельною Палатою (ICC - International Chamber of Commerce) у довіднику тлумачення термінів - Інкотермс (Incoterms).

Розглянемо деякі основні  варіанти базисних умов [10]:

а) EXW - "EX WORKS" (ex factory, ex plantation, ect.) "с заводу" (з підприємства, із плантації і т.д.)

Информация о работе Організація міжнародної торгівельно-посередницької діяльності підприємства