Організація міжнародної торгівельно-посередницької діяльності підприємства

Умови "із заводу" означає, що єдиним обов'язком продавця є  надання товару на його підприємстві, тому що покупець несе усі витрати  і відповідальність по навантаженню і доставці товару до пункту призначення.

б)FOB - "FREE ON BOARD ..." (name port of shipment) "франко-борт ..." (найменування порту призначення), де "франко" - пункт призначення, ризик по доставці до якого покупець не несе.

Товар вантажиться продавцем. Ризик втрати чи ушкодження товару переходить від продавця на покупця  в момент перетинання товаром  поручнів судна.

в) СІF - "COST, INSUARANCE AND FREIGHT ..." (named port of destination) "вартість страхування і фрахт ..." (найменування місця призначення)

Ці умови використовуються для морського і наземного  транспорту.

У даному випадку продавець  зобов'язаний оплатити фрахт і витрати, необхідні

для доставки товару в пойменований порт призначення, плюс забезпечити  страхування ризику втрати при морському  перевезенні. Ризик і будь-яке  збільшення витрат переходять до покупця  в момент перетинання товаром  поручнів судна в порту розвантаження .

г)DAF - "DELIVERED AT FRONTIER ..." (named place of delivery at frontier) "постачання до границі ..." (назва місця постачання на границі)

Ці умови означають, що зобов'язання продавця вважаються виконаними, коли товар прибув на прикордонну  станцію, але до перетинання їм митного  кордону країни, зазначеної в договорі. Даній умові віддається перевага при постачаннях вантажу автотранспортом  чи по залізниці.

д) DDP - "DELIVERED ... DUTY PAID" (named place of destination in the counrty of importation) "постачання ... з оплатою мита" (назва місця призначення в країні ввозу"

Означає максимальні зобов'язання продавця, тому що усі витрати і  ризики по доставці товару до місця  призначення в країні покупця  несе продавець.

Такі умови, як EXW і DDP передбачають максимальну відповідальність по постачанню товару з боку покупця в одному випадку, і продавця в іншому. Це дві як би протилежні умови, що не завжди зручні однієї зі сторін, тому в міжнародній  практиці переважно використовуються умови, що розділяють ризик постачання, тобто проміжні між EXW і DDP.

е) Упакування і маркірування. Визначення виду упакування залежить від особливостей товару. Якість упакування визначається відповідними стандартами, технічними умовами і перерахуванням вимог. Вартість упакування частіше  включається в ціну товару. Маркірування вантажу - це супровідна інформація, що містить реквізити імпортера, номер  контракту, номер місця, число місць  у партії та інше.

ж) В умовах транспортування  звичайно обмовляються: місце навантаження (вивантаження) товару; пункт перевалки, передачі вантажу; порядок передачі інформації про навантаження і визначення готовності транспорту до відправлення. Обмовляється також перелік необхідних при транспортуванні документів, таких як: чи коносамент накладна, рахунок-фактура, страхові документи.

з) Прийом-здача товару дає  покупцю можливість розпоряджатися товаром, а продавець вважається виконавшим свої зобов'язання.

По якості прийом-здача  товару виконується або на підставі документа, що підтверджує відповідність  якості умовам контракту, або перевіркою якості фактично поставленого товару в місці приймання. Місце приймання  може знаходитися як у країні покупця, так і в країні продавця.

В умовах прийому-здачі встановлюються також права та обов'язки сторін у випадку невідповідності якості поставленого товару умовам договору (знижки, заміна, усунення дефекту і  т.д.).

і) Ціна товару - безсумнівно  один з найважливіших пунктів зовнішньо торговельного контракту. У контракті вказуються: одиниця виміру, за якого встановлюється ціна, базис ціни, валюта ціни. Вибір одиниці виміру залежить від виду товару, наприклад, ціна за штуку, за вагову одиницю й ін. Сторони обмовляють, як розуміється встановлена ціна, тобто чи входять у неї витрати, зв'язані з відправленням вантажу, за тару, упакування, маркірування.

Ціна може бути виражена у валюті країни експортера, чи імпортера  у валюті третьої країни. Вибір  валюти ціни дуже важливий. Ціна на товар  може бути установлена твердо, не передбачаючи яких-небудь змін, але можна обмовити і можливість зміни ціни на випадок  зміни ринкових цін на цей товар. Ціни в контракті можуть узагалі  не вказуватися, а фіксуватися лише перед постачанням конкретної партії товару.

к) При визначенні умов платежу  в контракті встановлюються: валюта платежу, термін платежу, спосіб платежу  і форма розрахунків.

Оплата товару також може вироблятися у валюті країни експортера, чи імпортера у валюті третьої  країни. Валюта платежу може не збігатися  з валютою ціни товару. У цьому  випадку, у контракті потрібно вказати  курс, по якому валюта ціни буде переведена у валюту платежу.

Від вибору валюти платежу, як і валюти ціни, багато в чому залежить ефективність угоди. Платіжні умови  контрактів із закордонними партнерами містять, як правило, різні валютні  застереження, спрямовані на мінімізацію  ризиків валютних утрат. Спосіб платежу  визначає коли виробляється оплата товару стосовно постачання.

Форма розрахунків установлює схему і механізм здійснення самого платежу. У контракті встановлюються конкретні терміни платежу. Указівка цієї умови відповідно до законодавства  є обов'язковим.

Крім того, платіжні умови  контракту містять положення  про порядку віднесення комісій  і витрат, що виникають на етапі  проведення розрахунків через банки.

л) Страхування - добровільний договір, по якому страховик на умові  одержання страхової премії, якщо відбудеться страховий випадок, передбачений у цьому договорі, зобов'язується виплачувати іноземному чи місцевому  страхувальнику визначену суму за товар, що поставляється.

У залежності від умов зовнішньоекономічного контракту, обов'язок страхування лежить на продавці, або на покупці. Якщо ж у договорі цей обов'язок на обговорена, то сторона, на якій лежить ризик випадкової загибелі товару в період транспортування, сама зацікавлена в його страхуванні.

У тому випадку, коли страхувати зобов'язаний продавець, він повинний надати покупцю страховий чи поліс  сертифікат, як один з документів до оплати.

м) Гарантії і рекламації. Сторони погоджують гарантійний  термін товару, обов'язку продавця протягом гарантійного періоду, порядок пред'явлення  претензій і задоволення рекламацій (письмових претензій у відношенні якості товарів).

Гарантійний період може обчислюватися  з різних дат: з дати постачання товару, з дати передачі товарів першому  споживачу, з дати пуску устаткування в експлуатацію. У контракті вказується: чиїми силами буде вироблятися усунення дефекту, але в будь-якому випадку  воно повинно вироблятися за рахунок  продавця.

н) За допомогою штрафних санкцій покупець чи продавець прагнуть підвищити відповідальність іншої  сторони за виконання своїх зобов'язань  і компенсувати свої можливі втрати. Звичайно сторони заздалегідь погоджують у застереженні про штрафи і неустойки  конкретну чи суму відсоток від суми контракту за кожний день прострочення чи платежу постачання.

о) Під форсом-мажором  розуміються обставини нездоланної  сили, тобто ті, котрі не залежать від бажання сторін, але які  унеможливлюють виконання ними чи однієї з них узятих на себе зобов'язань. До обставин нездоланної сили відносяться: пожежа, стихійні лиха, воєнні дії, заборона чи експорту імпорту. Якщо форс-мажорні  обставини продовжуються довше  погодженого терміну, то контракт може бути розірвуть.

п) Арбітраж - це порядок розгляду споровши. Цей порядок повинний вказуватися  в тексті договору разом з найменуванням  арбітражної організації, у якій підлягають до розгляду усі суперечки, що виникають із приводу виконання  договору.

р) Крім зазначених вище основних пунктів, зовнішньоторговельні контракти  часто містять пункт "Інші умови", що містить, наприклад, домовленості сторін про заборону переуступки чи прав перепродажу товарів.

У результаті, умови контракту  визначають конкретну схему взаємодії  торгових партнерів, тобто, з одного боку - руху товару, з іншого боку - руху грошей. Основою цієї схеми є механізм міжнародних розрахунків, що регулює  сам процес торгівлі. У зв'язку з  цим, розгляд різних умов і форм міжнародних  розрахунків піднімає питання визначення найбільш вигідних умов з погляду  фірми.

До форм розрахунків, які  використовуються у міжнародній  торгівлі, належать такі :

100%-ний авансовий платіж;

оплата після відвантаження;

оплата після отримання  товару(торгівля по відкритому рахунку)

документарний акредитив;

документарне інкасо;

міжнародний факторинг;

міжнародний форфейтинг;

Одержання повної (100%) оплати авансом перед відвантаженням є  найбільш безпечним варіантом для  експортера. У цьому випадку експортер  не підданий ризику відмови іноземного покупця від платежу за товар. Авансовий платіж означає також, що експортер, не надаючи покупцю  товарного кредиту, не повинен сам  фінансувати цей продаж, тобто  вкладати грошові кошти в оборотний  капітал для експортної торгівлі.

Очевидним же недоліком авансового платежу для покупця є небезпека  того, що експортер не виконає доставку товарів чи вони надійдуть не в  належному стані і не відповідно до вимог специфікацій. Роблячи авансовий  платіж, покупець фінансує продаж за якийсь час до надходження товару в його розпорядження. У тому випадку, якщо експортер не виконає своєї частини  зобов'язань за контрактом, імпортер зможе застосувати лише юридичний  вплив через суд, якщо це виправдає  його витрати часу, зусиль і грошей, адже судовий орган може, у тому числі, знаходитися в країні експортера чи в третій країні.

У міжнародній торгівлі широко використовується часткова передплата, при якій друга частина ціни товару оплачується за допомогою іншого методу. Цей варіант одержав поширення  незважаючи на те, що стосовно залишку  платежу експортер повинний погодитися на один з менш безпечних з його погляду способів платежу.

У випадку оплати після  відвантаження відповідно до контракту  продавець сплачує вартість товару тільки після того, як буде зроблене відвантаження. За цією схемою експортер  повинний послати телеграму чи телекс покупцю, сповіщаючи його про відвантаження, і указати всі подробиці відвантаження. Після цього продавець очікує негайного виконання платежу  покупцем. Якщо імпортер не виконає  платіж після відвантаження, то експортер  усе ще має право власності  на товар, оскільки тримає в себе документи  на право власності.

Для імпортера даний спосіб трохи безпечніший авансового платежу. Для експортера ж виникає питання  про те, що робити на місці призначення  з товаром у випадку відмови від оплати, адже товар вже на шляху доставки.

Оплата після одержання  товару (торгівля по відкритому рахунку) являє собою продаж у кредит, при  якій в експортера немає ніякої гарантії, що покупець розрахується зі своїм  боргом у передбачений термін.

Експортер відправляє товар  покупцю разом з відвантажувальними документами, отже, він втрачає контроль над товаром, а також своє юридичне право власності на нього. При  цьому імпортер, даючи згоду сплатити товари в обговорений термін у  майбутньому, може розпоряджатися товарами за своїм розсудом.

На відміну від авансового платежу, оплата після одержання  товарів забезпечує експортеру найменший  ступінь безпеки, імпортеру ж  навпаки - найбільшу ступінь волі.

Даний спосіб розрахунків  припускає велику довіру до імпортера, що виникає, як правило, у процесі  регулярних ділових відносин між  торговими партнерами.

Частка акредитивної форми (документарний акредитив) в міжнародних  розрахунках значно скромніше в  порівнянні з іншими формами, одначе, саме акредитив найбільш повно забезпечує своєчасність одержання експортного  виторгу, тобто максимально відповідає інтересам експортера.

Використання акредитивів  у міжнародних розрахунках регулюється  спеціальним документом - "Уніфіковані  правила і звичаї для документарних  акредитивів", що розроблений Міжнародної Торгової Палатою (ICC) .

Документальний акредитив  являє собою грошове зобов'язання банку, що виставляється на підставі доручення його клієнта - імпортера, на користь експортера. Банк, що видає  зобов'язання, повинний здійснити платіж експортеру чи забезпечити здійснення платежу іншим банком (тратта - документ, що містить наказ продавця (експортера) покупцю (імпортеру) здійснити платіж визначеної суми в зазначений термін).

Зобов'язання банку є умовним, тому що його реалізація зв'язана з  виконанням експортером визначеної вимоги - пред'явлення в банк передбачених акредитивом документів, що підтверджують  виконання всіх умов акредитива .

Відповідно до Уніфікованих правил, у кожнім акредитиві повинний бути чітко обговорений спосіб його виконання шляхом:

платежу по пред'явленні  документів;

шляхом платежу з розстрочкою  по пред'явленні документів;

негоціації (покупки) тратт (переказних векселів) бенефіціара (одержувача платежу).