Організація міжнародної торгівельно-посередницької діяльності підприємства

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Июня 2013 в 09:58, курсовая работа

Описание работы

Актуальність даної теми полягає у тому , що торговельне посередництво — обов’язковий елемент ринку. Фірми використовують посередників для найбільш кваліфікованого забезпечення зручності придбання продукції за факторами часу, місця, форми і власності; зниження витрат на реалізацію продукції або здійснення операцій з матеріально-технічного забезпечення виробництва; зниження рівня запасів готової продукції або необхідних матеріально-технічних ресурсів; зменшення кількості постачально-збутових операцій; кращого контактування зі споживачами або постачальниками — банками, транспортними, складськими, експедиторськими, страховими фірмами, іншими суб’єктами сфери товарного обігу; досягнення високої оперативності реакції на зміни ринкової кон’юнктури; підвищення ступеня конкурентоспроможності товарів; забезпечення доступу до первинної ринкової інформації.

Содержание работы

Вступ
1. Соціально-економічна сутність торгово-посередницької діяльності
1.1 Поняття торгово-посередницької діяльності
1.2 Види торгово-посередницьких операцій
1.3 Організація діяльності торгівельно-посередницьких підприємств
2. Основні форми розрахунків у процесі здійснення торгово-посередницьких операцій на зовнішніх ринках.
3. Проблеми становлення та розвитку торговельно-посередницької діяльності в Україні.
Висновки
Список використаних джерел

Файлы: 1 файл

kursovaya.docx

— 130.81 Кб (Скачать файл)

3. Встановлення контактів — налагодження і підтримання зв’язків з потенційними покупцями.

4. Пристосування товарів — підгонка товару під вимоги покупців. Це стосується таких видів діяльності як виробництво, сортування, монтаж, упакування.

5. Проведення переговорів — спроби узгодження цін та інших умов для подальшого акту передачі власності.

6. Організація товароруху — транспортування і складування товарів.

7. Фінансування — пошук та використання кошт для покриття витрат діяльності з доставки товарів до споживачів.

8. Прийняття ризику — прийняття на себе відповідальності за доведення товарів до кінцевих споживачів [6].

   Переваги використання торгових посередників.

Використання торгових посередників створює для зарубіжних фірм певні  переваги, що й обумовлює їх важливу  роль у міжнародній торговій практиці.

Головна перевага використання торгових посередників полягає в  тому, що фірма-експортер не вкладає  якихось значних коштів в організацію  збутової мережі на території країни імпортера, оскільки торгово-посередницькі  фірми зазвичай мають власну матеріально-технічну базу (складські приміщення, демонстраційні зали, ремонтні майстерні ), а іноді  і свої роздрібні магазини.

Інша перевага торгово-посередницьких фірм - у звільненні експортера від  багатьох турбот, пов'язаних з реалізацією  товару (доставка до країни імпортера, сортування та пакування, підбір за асортиментом, пристосування до вимог місцевого  ринку).

Важливою перевагою є  також використання капіталу торгово-посередницьких фірм для фінансування угод як на основі короткострокового, так і середньострокового кредитування. Тут велике значення мають стійкі ділові зв'язки торгово-посередницьких фірм із банками, траспортно-експедиторськими й страховими компаніями.

І нарешті, ринки деяких товарів  повністю монополізовані торговими  посередниками (наприклад, брокерами  в Англії) і недоступні для встановлення прямих контактів із споживачами. У цьому випадку використання торгово-посередницької ланки викликаються необхідністю.

Як правило, торгово-посередницькі  фірми займаються лише комерційною  діяльністю, хоча найбільші з них  можуть і обробляти куплений товар.

Недоліком використання посередників є те, що експортер позбавлений  безпосередніх контактів із ринками  збуту і повністю залежить від  добросовісності посередника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Види торгово-посередницьких операцій

 

Залежно від характеру  взаємодії між експортером і  торговим посередником і функцій, які  виконує торговий посередник, розрізняють: операції з перепродажу, комісійні, агентські та брокерські операції (рис. 1.1).

За характером взаємовідносин між експортером і торгівельним посередником і функціями, виконуваними посередником

посередники, що укладають  угоди з третіми особами від  свого імені та свій рахунок

укладають угоди з третіми  особами від свого імені, але  за рахунок довірителя

Посередницькі операції

1) від свого імені та за  свій рахунок (купці, стокхолдери, дилери, оператори);

2) дистриб’ютори

з перепродажу

комісійні

агентські

брокерські

укладають угоди з третіми  особами від імені і за рахунок  довірителя (договір доручення)

посередники, що не мають  права укладати угоди з третіми  особами

1) комісіонери;

2) консигнатори

агенти

(довірені)

брокери, маклери, куртьє

За характером повноважень

 

Рис. 1.1. Види міжнародних  посередницьких операцій

 

Операції з перепродажу  товарів здійснює торговий посередник від свого імені і за свій рахунок, тобто торговий посередник сам виступає стороною договору як з експортером, так і з кінцевим покупцем і  стає власником товару після його оплати.

Операції з перепродажу  товарів бувають двох видів. В  операціях першого виду торговий посередник стосовно експортера виступає як покупець, що здобуває товари на основі договору купівлі-продажу. Він стає власником товарів і має право реалізовувати їх на свій розсуд на будь-якому ринку і за будь-якою ціною. Після виконання сторонами своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу відносини між експортером і торговим посередником припиняються. Назви таких посередників у Великобританії дістали назви купці (merchants), торговці чорними металами – стокхолдери (stockholders), торговці какао – дилерами (dealers), а у Німеччині такі посередники мають назву хендлерн (handlerns). Найчастіше такий тип посередників називається дилерами.

В операціях другого виду експортер надає торговому посереднику, що іменується торговцем за договором, право продажу своїх товарів  на визначеній території упродовж погодженого  терміну на підставі договору про  надання права на продаж з глибокою деталізацією всіх інших аспектів угоди (дистриб'юторська угода). Торговці за таким договором у Великобританії дістали назви дистриб’юторів (distributors), а у Німеччині – фетрагсхендельрн (vetragshandlern).

Дистриб’ютори займаються продажем товарів від власного імені  та за власний рахунок. Вони самостійно відповідають за всі види ризиків, пов’язаних із псуванням чи втратою товарів, а також з неплатоспроможністю  покупця. Дистриб’юторські угоди вигідні  експортерам тому, що:

- дають змогу виходу на нові ринки і забезпечують на них рекламу його товару протягом встановленого у контракті терміну (зазвичай 3–5 років);

- супроводжуються договорами купівлі-продажу на постачання товарів;

- укладаються з фірмами, які мають власну збутову мережу.

Комісійні операції полягають  у здійсненні однією стороною, іменованою комісіонером (посередником), за дорученням іншої сторони, іменованої комітентом, угод від свого імені, але за рахунок  комітента. Іншими словами, комітент доручає  комісіонеру від імені комісіонера, але за рахунок комітента здійснити  операцію купівлі-продажу з третім контрагентом. Платіж за поставлені товари одержує комісіонер. Посередником комісіонер є тільки для комітента. Для третього контрагента комісіонер буде стороною контракту купівлі-продажу, а саме – продавцем, якщо комісіонеру доручено щось продати, чи покупцем, якщо комітент доручає комісіонеру щось купити.

З комітентом комісіонер регулює  взаємини на підставі договору комісії (комісійного договору), що звичайно є разовим. Згідно з комісійним договором  комісіонер не купує товари комітента, а тільки укладає угоди з купівлі-продажу товарів за рахунок комітента, тобто комітент залишається власником товару до його передачі в розпорядження кінцевого покупця.

Договір консигнації являє  собою різновид договору комісії. Він  передбачає, що експортер (консигнант) постачає товар на склад посередника (консигнатора) для подальшої реалізації їх на ринку консигнатора протягом певного терміну.

Консигнатор здійснює платежі  консигнанту по мірі реалізації товару зі складу. Нереалізовані товари посередник має право повернути експортеру.

Така форма торгівлі використовується за умови: слабкого освоєння ринку; поставки нових товарів чи товарів масового виробництва, в стійкому збуті яких експортер не впевнений.

Особливості договору консигнації:

1) визначення терміну консигнації, протягом якого товари повинні бути продані;

2) визначення суми вартості товарів, які одночасно зберігаються на консигнаційному складі і поповнюються залежно від ступеня їх реалізації;

3) визначення типу консигнації, який обирають сторони: незворотну, частково зворотну або зворотну.

- незворотна – якщо якась частина товару не буде реалізована у певний термін, консигнатор зобов’язується купити її у консигнанта за тверду суму;

- частково зворотна – консигнатор зобов’язаний реалізувати товар на певну суму, а товари на залишок суми, якщо їх не вдається реалізувати повернути консигнанту;

- зворотна – всі нереалізовані товари повинні бути передані консигнанту, або є можливість продовжити термін консигнації або надати знижку.

Агентські операції полягають  у дорученні однією стороною, іменованою принципалом, незалежній від неї  іншій стороні, іменованої агентом, здійснювати фактичні і юридичні дії, пов'язані з купівлею чи продажем товару на обговореній території  за рахунок і від імені принципала.

Агентські операції відбуваються на основі агентської угоди, що укладається  на визначений чи невизначений термін. Угода укладається на термін 1–5 років і в ньому передбачається можливість його продовження на погоджений чи невизначений термін (поки одна зі сторін не заявить про своє бажання перервати  угоду). Незалежність агента полягає  в тому, що він не є суб'єктом  трудових відносин з принципалом  і може здійснювати свою діяльність самостійно за певну винагороду (2–5% від вартості контракту).

В залежності від місця  на ринку агентів поділяють на простих, з правом «першої руки», та ексклюзивних.

Прості агенти отримують  право здійснювати збут певної номенклатури товарів на обумовленій території  і отримувати від нього винагороду. Така угода не обмежує права принципала, який може самостійно або через інших  агентів виходити з цими ж товарами на той самий ринок без виплати  простому агенту будь якої винагороди або компенсації.

Згідно з договором  про агентство з правом «першої  руки» принципал зобов’язаний спочатку запропонувати товар агенту і  тільки після його відмови продавати  товар на цьому ринку самостійно або через інших посередників без виплати винагороди агенту.

Ексклюзивні агенти отримують  монопольне право продавати товари принципала певної номенклатури на обумовленій  території протягом встановленого  терміну і отримувати на обумовленій  території протягом встановленого  терміну і отримувати за це винагороду.

Брокерські операції –  встановлення через професійного посередника (іменованого broker в англо-американському праві, makler – у німецькому, courtier – у французькому) контакту між продавцем і покупцем, що сприяє укладання угоди між зацікавленими клієнтами.

Брокери допомагають збуту  і придбанню великих партій товарів (як правило, біржових та аукціонних товарів), але самі стороною договору ні як продавця, ні як покупця не виступають, їх завдання – знайти покупця для продавця і продавця для покупця і сприяти  підписанню контракту між ними. Отже, брокер не є представником, він не перебуває в договірних відносинах ні з покупцем, ні з продавцем  і діє на основі окремих доручень.

Винагороду за посередництво  брокер, як правило, одержує від тієї сторони, яка звернулася до нього  першою. Така винагорода дістала назву  брокерідж і її розмір при товарних операціях коливається в межах від 0,25 до 3% вартості угоди.

До торговельно-посередницьких фірм належать ті, які в юридичному та господарчому відношенні незалежні  від виробника та споживача товарів  та діють з метою одержання  прибутку. Прибуток можна отримувати ними двома способами:

– як різниця між цінами закупівлі товарів у експортера і цінами, за якими ці товари продаються покупцям;

– у вигляді винагороди за надані послуги по просуванню товарів  на зовнішні ринки.

Основним видом діяльності торгово-посередницьких фірм є комерційна діяльність, але в окремих випадках здійснюється виробнича діяльність, транспортування вантажів та страхування.

Наведемо основні типи торговельно-посередницьких фірм в  залежності від характеру здійснюваних операцій (рисунок 1.2).

1. Торгові фірми здійснюють  операції з перепродажу за  свій рахунок і від свого  імені та працюють в основному  з постійними постачальниками,  підтримуючи з ними довготривалі  відносини.

За характером здійснюваних операцій торгові фірми поділяються  на:

2) торговельні доми, які закуповують товари у виробників чи оптовиків своєї країни та перепродують їх за кордоном і закуповують іноземні товари за кордоном, щоб перепродати їх місцевим оптовикам або роздрібним торговцям, а також промисловим споживачам;

2) експортні фірми є торговельними підприємствами, які закуповують на власний кошт товари на внутрішньому ринку з метою перепродажу їх від свого імені за кордоном. В окремих випадках вони виконують і комерційні доручення, виступаючи при цьому як комісіонери зарубіжних фірм, а не підприємств своєї країни.

Залежно від виконуваних  функцій та номенклатури товарів  експортні фірми поділяються  на:

- спеціалізовані експортні фірми – торгують якимось одним товаром чи товарами, схожими за номенклатурою (до спеціалізованих умовно відносять фірми, в яких на угоди за певною групою товарів припадає понад 50% продажів);

- універсальні експортні фірми – реалізують широкий асортимент в основному масових споживчих товарів і вивозять продукцію кількох галузей. Вони закуповують товари в багатьох підприємств, не обмежуючись навіть одним районом та продають їх у кілька країн.

 

 

Види посередницьких операцій

З перепродажу

Информация о работе Організація міжнародної торгівельно-посередницької діяльності підприємства