Зовнішньоекономічна політика в умовах глобалізаційних процесів

 

Зміст

ВСТУП

 

РОЗДІЛ I. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

 

1. Сутність та напрямки ЗЕП
2. Складові і засоби ЗЕП
3. Правові засади функціонування ЗЕП в Україні

 

РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ЗЕП УКРАЇНИ

 

1. Багатовекторність геополітичних орієнтирів
2. Аналіз інвестиційної політики національної економіки

 

РОЗДІЛ III. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

 

3.1. Механізм реалізації  стратегічних напрямків ЗЕП

3.2. Шляхи розвитку та удосконалення загальнодержавної ЗЕП

 

ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Кардинальні зміни в  геополітичному становищі України, що відбулися після здобуття нею  незалежності, та ситуаційні особливості  сучасного стану трансформаційних процесів в економіці істотно підвищили роль зовнішньоекономічних відносин у розвитку країни. Посилення цього чинника об'єктивно диктується здійснюваними ринковими перетвореннями, які формують якісно нові засади подальшого економічного та соціального розвитку країни. Тому вкрай важливим і актуальним є дослідження зовнішньоекономічної політики України, визначення її головних пріоритетів та проблем.

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності проводиться з метою  створення сприятливих умов для  економічного розвитку країни і захисту її інтересів, збалансованого розвитку економіки, рівноваги внутрішнього ринку, стимулювання прогресивних структурних змін у зовнішньоекономічних зв’язках суб'єктами економічної діяльності і створення найсприятливіших умов для залучення власної економіки в систему світового поділу праці.

Основними складовими політики в галузі зовнішніх економічних  зносин України є зовнішньоторговельна політика, що включає експортну та імпортну політику), політика у сфері  залучення іноземних інвестицій і регулювання національних, капіталовкладень за кордоном, крім цього, зовнішньоекономічна політика має виконувати завдання щодо географічної збалансованості зовнішньоекономічних операцій з окремими державами та регіонами, що пов'язане з економічною безпекою країни.

Виходячи з принципу міжнародного поділу праці, геополітичного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, необхідно орієнтувати на реалізацію головної стратегічної мети у сфері зовнішньоекономічної політики - інтеграцію народногосподарського комплексу України у світову господарську систему.

У даній роботі ставлю перед собою мету дослідити такі питання: як питання правової та організаційної основ зовнішньоекономічної політики України, питання сутності та напрямів зовнішньоекономічної діяльності України, сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків України, проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України.

Метою цієї курсової роботи є дослідження сучасного стану  зовнішньоекономічної політики України  в умовах інтеграційних та глобалізацій них процесів, а також пошук  проблемних місць і прогноз перспективних  напрямків зовнішньоекономічних зв’язків України на світовому ринку.

За своєю структурою курсова робота розділена на три  частини: у першому розділи описані  основні засади зовнішньоекономічної політики в умовах глобалізацій них  процесів; другий розділ являє собою  аналіз сучасного стану зовнішньоекономічно політики України; у третьому йдеться про перспективні напрямки розвитку зовнішньоекономічної політики трансформаційної економіки.

Об'єктом дослідження  є сукупність світогосподарських зв’язків, що опосередковують процес становлення  і розвитку зовнішньоекономічної політики в перехідних економічних системах в умовах глобалізації світового господарства.

Предметом дослідження  є зовнішньоекономічна політика України, базовою структурою якої є  природно-ресурсний потенціал, інституціональна система держави та внутрішній економічний устрій країни, зумовлений ринковими перетвореннями і становленням державності України.

Для написання курсової роботи були використані підручники з міжнародної торгівлі,міжнародних  економічних відносин,міжнародної  економіки, зовнішньоекономічної політики, наукові статті, статистичні дані, а також ресурси  мережі Інтернет.

 

РОЗДІЛ I. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

1. Сутність та напрямки ЗЕП

Зовнішньоекономічна політика (ЗЕП) за стратегічною метою є логічним продовженням внутрішньої економічної політики, але з власними зовнішніми факторами та інструментами для реалізації, а отже, вона тісно взаємозв'язана з внутрішньою політикою. Це — національна політика країни стосовно інших суб'єктів світового господарства, якими можуть бути і держави, і міжнародні економічні організації, інститути й міжнародні акціонерні товариства. Позиції країни в міжнародних економічних відносинах характеризуються рівнем економічного і політичного розвитку, обсягом національного капіталу, життєвим рівнем населення, природними багатствами, ступенем розвитку науки та іншими чинниками. Інакше кажучи, зовнішньоекономічна політика — це функція економічної та політичної системи держави.

Розвиток і поглиблення  міжнародного поділу праці за умов територіально-адміністративної економічної відокремленості національних економік визначають потребу в тому, щоб міжнародні економічні ринкові відносини функціонували на підставі дії об'єктивних економічних законів. Кожний національний суб'єкт цих відносин дбає тільки про свої економічні інтереси, окреслює пріоритети з урахуванням реального стану національної економіки, сили національного капіталу. За обмежених ресурсів і підвищення ефективності виробництва, особливо в розвинутих країнах, зростає і загострюється конкуренція на світовому ринку між національними товаровиробниками. Вона посилює диференціацію країн на розвинуті й слаборозвинуті, на багаті та бідні. Економічно могутні країни, регіональні інтеграції в змозі проводити зовнішню політику з позиції сили та істотно впливати на міжнародні економічні відносини для обстоювання своїх національних інтересів. Країни з низьким рівнем розвитку змушені пристосовуватись до такого порядку і формувати свою зовнішню політику або на підставі реальних економічних можливостей, або об'єднуватись у регіональні економічні інтеграції.

В економічній літературі можна знайти багато різних визначень  зовнішньої економічної політики. Наприклад, її характеризують як один з основних макроекономічних зв'язків, що спирається на тарифи і ліцензії в нинішній торгівлі, установлення обмінного курсу національної валюти для стимулювання, прискорення або вповільнення економічного розвитку країни . Іще існує визначення зовнішньої економічної політики як системи заходів, націлених на досягнення економікою конкретної країни певних переваг на світовому ринку й одночасно на захист внутрішнього ринку від конкуренції іноземних товарів.

Найбільш чітко сутність зовнішньоекономічної політики можна  зрозуміти з такого визначення: "... це — комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування національної економіки в системі світового господарства" .

У навчальній та науковій літературі іноді ототожнюють поняття "зовнішньоекономічна політика" (ЗЕП) і "міжнародні економічні відносини" (МЕВ). Але це не ідентичні категорії, бо політика— це бажання, наміри суб'єкта економічної діяльності реалізувати свої економічні інтереси, а зовнішні (міжнародні) економічні відносини — це засіб, форма фактичної реалізації намірів, політики. Тому можна цілком погодитися з тим, що зовнішньоекономічна політика — це політичний курс дій суб'єктів зовнішньоекономічних відносин і діяльності, або політична стратегія суб'єкта в реалізації його зовнішньоекономічних інтересів. ЗЕП держави в процесі функціонування та розвитку МЕВ є суб'єктивним чинником, що породжує різні суб'єктивні відносини з цією системою. А загалом під зовнішньоекономічною політикою треба розуміти форму політичної організації публічної матеріальної можливості та спроможності соціального суб'єкта формувати й реалізовувати його зовнішньоекономічні інтереси та цілі у сфері міжнародних відносин .[15]

У цьому визначенні ЗЕП  поєднується формування і політики, і намірів та їхня реалізація в  міжнародних відносинах, а ось  міра реалізації намірів, цілей політики може бути різною (повною, частковою).

Зовнішньоекономічній  політиці притаманні власні специфічні ознаки, на відміну від внутрішньої  економічної політики, а саме:

1) установлення і реалізація  цілей ЗЕП (якщо за стратегічною метою і внутрішня, і зовнішня економічна політика держави можуть, практично, збігатися, то за засобами реалізації— відрізняються);

2) визначення національних  інтересів держави та їх узгодження  з інтересами інших держав, яке  може бути як стихійно-ринковим, конкурентним, так і ринково регульованим;

3) національне організаційно-інституційне  і теоретично-концептуальне забезпечення  ЗЕП (правова, організаційна структура  та інфраструктура національних  ринкових відносин, відповідна теоретична  концепція міжнародних економічних відносин, ключові вектори МЕВ).

Саме собою зовнішнє середовище не визначає суті зовнішньоекономічної політики (ЗЕП), оскільки її формують переважно  інтереси політичного панівного  класу. Зміст ЗЕП відповідної  держави обумовлюється її соціально-економічною організацією, а зовнішнє середовище надає ЗЕП лише форми, що відповідає об'єктивним умовам міжнародних економічних відносин на певному історичному етапі розвитку. Тому конкретна держава, інтегруючись у світове економічне співтовариство, змушена наближати свої інтереси і цілі до об'єктивної ситуації в системі міжнародних економічних відносин.

На формування і реалізацію ЗЕП  впливають як об'єктивні, так і  суб'єктивні чинники. Об'єктивним підґрунтям формування ЗЕП є зовнішні економічні потреби, які своєю чергою стають фундаментом зовнішньоекономічного інтересу, а останній реалізується через політичний інтерес, перш за все економічний, і стає метою зовнішньоекономічної діяльності.

Реалізація зовнішньоекономічного  інтересу— це завжди можливість вибору способів, форм, механізмів для досягнення мети. Цей вибір залежить від розстановки економічних сил, класів, соціальних груп, партій, від певної системи політичних відносин, панівного класу або політичної партії, ідеології, теоретичної економічної концепції та інших факторів. Тому зовнішньоекономічна політика країни завжди має високий рівень суб'єктивізму, бо залежить від інтересів певного класу, соціальної групи або політичної партії, блоку партій в уряді.

Структурними елементами ЗЕП є  суб'єкти, об'єкти і ресурси (матеріально-технічні, організаційні, адміністративні, людські та духовні). Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності дбає про свої інтереси і цілі. Головним суб'єктом ЗЕП і МЕВ є держава, тому засадничим принципом зовнішньоекономічної діяльності є принцип всеосяжності, що означає загальнообов'язковість рішень держави для всіх суб'єктів міжнародних економічних відносин. Виразниками і втілювачами зовнішньоекономічних інтересів є фізичні та юридичні особи як суб'єкти ЗЕП, які обстоюють свої інтереси.[15]

Держава як виразник і втілювач національного  економічного інтересу також має  свої цілі або "дерево цілей" ЗЕП, яке складається з генеральних  і стратегічних цілей.

Першорядною метою зовнішньоекономічної політики є забезпечення добробуту  людей і розвиток особистості за умови економічної незалежності держави і стабільного економічного зростання.

Виділяють різні типи стратегічних цілей: кількісні (наприклад, зростання  зовнішньоторговельного обороту); якісні (підвищення конкурентоспроможності товарів  на світовому ринку); короткострокові (стимулювання експорту), середньострокові (створення спільних високотехнологічних підприємств з іноземними партнерами); довгострокові (регіональна інтеграція та довгострокове співробітництво з певними країнами).

Наприклад, вступ України до ЄС є не стратегічною метою, а засобом реалізації такої мети.

Реалізація всіх стратегічних цілей має бути підпорядкована генеральній  меті, а кінцевим завданням державної  ЗЄП є зміцнення й оновлення  соціально-економічних відносин у  державі.

Окремі цілі за їхнім  значенням у досягненні кінцевої мети можуть бути: а) гармонійними; б) автономними, що не залежать одна від одної; в) суперечливими, що частково перекривають одна одну; г) взаємовиключними, що заперечують одна одну; д) домінувальними, що відбивають пріоритети ЗЕП.

Слід зауважити, що зовнішня економічна політика мінлива й нестабільна, оскільки на неї впливають різноманітні внутрішні та зовнішні фактори: соціально-політична  ситуація в певній країні, становище  національної економіки, міжнародна ситуація в системі міжнародних відносин тощо.

Зовнішньоекономічну політику можна аналізувати з двох боків: захисного і наступального. Кожна  держава залежно від рівня  розвитку національної економіки і  системи ринкових міжнародних відносин проводить таку ЗЕП, яка відповідає її національним, перш за все економічним інтересам. В економічній теорії розглянуто кілька основних напрямків формування й реалізації зовнішньоекономічної політики.

Історично першим напрямком  зовнішньої економічної політики на етапі розвитку зовнішньої торгівлі у феодальному суспільстві був меркантилізм (від "тегкаще" — купець). Прихильники цієї політики виходили з того, що підґрунтям феодального суспільства був купецький капітал, переважно грошовий. Тому багатство держави ототожнювали з нагромадженням грошей (золота, срібла) і вважали, що зовнішня торгівля як напрям ЗЕП має бути зорієнтована на нагромадження дорогоцінних металів (реальних грошей) способом здійснення політики обмеження імпорту і розширення експорту за допомогою втручання держави та її контролю за станом імпорту та експорту.