Зовнішньоекономічна політика в умовах глобалізаційних процесів

• формування необхідної законодавчої бази;

• створення відповідного економічного середовища;

• розвиток інституційних  структур, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки.

Важливою передумовою  і водночас необхідною основою находження та поглиблення економічного співробітництва із зарубіжними партнерами є розвиток правової бази для такого співробітництва. Світова практика свідчить про те, що у міру інтенсифікації міжнародних господарських зв'язків, якісного та кількісного їх зростання надзвичайно ускладнюється характер взаємовідносин між учасниками. А це потребує чіткого правового регулювання як на національному, так і міжнародному рівні.

Важливими елементами механізму  зовнішньоекономічної діяльності в  умовах розвитку ринкової системи господарювання є валютна, податкова, кредитна, депозитна, цінова і митно-тарифна політика.

Одним з факторів підвищення ділової активності як серед національних товаровиробників і експортерів, так і серед зарубіжних інвесторів є формування сучасної податкової системи на експортно-імпортні операції та прибуток спільних підприємств.

 Дуже важливим інструментом  державного впливу на зовнішні  економічні зв'язки є кредити та субсидії. Кредитування експорт-імпортних операцій, великих будівельних проектів є невід'ємною частиною міжнародної ділової практики, що прискорює процес кругообігу капіталу.

Складовою частиною механізму  зовнішньої економічної діяльності є митна політика держави, покликана передусім виконувати функцію захисту внутрішнього ринку. Митна політика України повинна передбачати укладання митних союзів із заінтересованими країнами, що посилять їх взаємну довіру, приведе їхню митну політику до узгодженості.

Ставши на шлях лібералізації  зовнішніх економічних зв'язків  та побудови відкритої економічної  системи, Україна постійно відчуватиме  зростаючий вплив тенденцій світового  розвитку на свої внутрішні господарські процеси.

3.2. Шляхи розвитку та  удосконалення загальнодержавної ЗЕП.

Розвиток ринку та вступ України до міжнародної  економічної спільноти значною  мірою гальмується неповним використанням  економічного потенціалу країни. Становлення  України як незалежної європейської держави потребує критичної оцінки економічного курсу, удосконалення державного управління, мобілізації зусиль на розв'язання задач державної безпеки, опрацювання напрямків розвитку з урахуванням реальних можливостей.

 Проведені економічні  реформи пожвавили зовнішньоекономічну  діяльність України.

 На сьогодні вироблені  деякі пріоритети, до яких належать:

1. Затвердження відкритої  економіки. Українська економіка  до середини 90-х років мала  характерні риси майже закритої, ізольованої економіки. Відкритого  руху інвестицій, товарів, робочої сили, обміну ними з економіками зарубіжних країн майже не відбувалося. Тому зовнішньоекономічна діяльність України натрапляла на постійну упередженість зарубіжних партнерів, що гальмувало розвиток експортних виробництв і посилювало імпорт на український ринок. Загальновідомо, що відкритість економіки сприяє припливу зарубіжних інвестицій і прискоренню інтеграції країни у світові господарські зв'язки. Тому важливою засадою удосконалення зовнішньоекономічної діяльності є поступове затвердження відкритої економіки для рівноправного функціонування України у світовому економічному просторі.

2. Удосконалення платіжного  балансу. Погіршення платіжного  балансу призводить до зниження  курсу національної валюти, збільшення  позик за кордоном і зростання  заборгованості. Головними дестабілізаційними чинниками платіжного балансу в Україні є вартість енергоносіїв (90% їх купується за кордоном). Тому удосконалення платіжного балансу міжнародних розрахунків має бути важливим аспектом державного регулювання, тому що найбільшою мірою відтворює стан зовнішньоекономічних зв'язків країни.

3. Правова основа залучення  зарубіжних інвестицій. Закони про  зовнішньоекономічну діяльність, зарубіжні  інвестиції ще не надали належного  поштовху до припливу зарубіжних  інвестицій, тому що в Україні не сформовано відповідного балансу приватної і неприватної власності, немає належного впливу держави на економічні процеси в суспільстві і на господарську стабільність. Зарубіжні ж інвесторь обумовлюють вкладення своїх капіталів в українську економіку двома умовами: стабілізацією економічних процесів і забезпеченням правових механізмів захисту інвестицій і доходів інвесторів. Це потребує відповідного удосконалення законодавства.

4. Повернення в Україну  капіталу. Малі обсяги зарубіжних  інвестицій обумовлені тим, що український капітал не повертається в Україну, а кредитує інші держави. Крім того, мільярди доларів нерухомо лежать у населення (що значно більше, ніж обіцяна міжнародними фінансовими організаціями допомога). Ці капітали не працюють на розвинення національної економіки, оскільки в державі не відпрацьовані механізми взаємодії між українськими підприємствами та виконавчою владою. Це теж потребує відповідного удосконалення.

5. Експортоорієнтована  стратегія розвитку економіки.  Важливим напрямком зовнішньоекономічної діяльності є перехід до стратегії економічного розвитку на базі цілеспрямованого формування й активної реалізації експортного потенціалу України в пріоритетних галузях економіки. Саме така стратегія має стати матеріальною основою сталої її інтеграції у світовий економічний простір.

6. Лібералізація сфери  зовнішньоекономічних зв'язків.  Одним з пріоритетів зовнішньоекономічної  політики в Україні стає органічне  поєднання заходів щодо послідовної  лібералізації сфери світових  зв'язків, створення для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності усіх видів і форм власності рівних можливостей самоуправління з ефективною регулюючого роллю держави у цій сфері з переважним використанням ринкових (а не адміністративних) засобів. Це передбачає активне використання валютних, податкових, кредитних, страхових та інших ринкових важелів як засад регулювання зовнішньоекономічних зв'язків.

7. Удосконалення регіонального  спрямування зовнішньоекономічної  діяльності. Виходячи з геоекономічних  реалій, що склалися після розпаду СРСР, Україна і надалі розвиватиме економічне співробітництво з країнами колишнього Союзу по відновленню політично розірваних господарських зв'язків, ліквідації економічно необгрунтованих митних і платіжних перешкод для здійснення експортно-імпортних операцій. Разом з цим у країні радикально перебудовується нинішня система співробітництва з іншими державами на засадах взаємної вигоди та економічної доцільності, виробничої і науково-технічної кооперації, створення спільних підприємств, фінансово-промислових структур, розвитку спільних об'єктів інфраструктури, взаємодії на ринках третіх країн.

 Таким чином, Україна  повинна послідовно проводити  політику географічної диверсифікації  своїх зовнішньоекономічних зв'язків.  Цього потребують інтереси економічної безпеки держави, яка має спиратися не на господарську самоізоляцію, а на більш рівномірний, збалансований розвиток економічних зв'язків з різними країнами світу. У відносинах з державами з розвинутою ринковою економікою та з тими, що розвиваються, Україні слід вести пошук нових джерел критичного імпорту і нових ринків збуту продукції (переважно з тими країнами та їх регіональними угрупованнями, які не вбачають в Україні лише джерело дешевої сировини і робочої сили або ринок збуту за завищеними цінами товарів не найвищої якості). Пріоритет необхідно надавати тим, хто вбачає в нашій країні рівноправного партнера у співробітництві в галузях високої технології, виявляє готовність сприяти інвестиціям у пріоритетні переробні галузі промисловості, сільське господарство, транспорт, зв'язок, інші об'єкти, тобто допомагає значно підвищити якість економічного потенціалу. Всіляке заохочування вкладень в Україну іноземного капіталу, пов'язаного з новітніми технологіями, передовими формами організації виробництва і менеджменту має відбуватися за умов дотримання найжорсткіших вимог щодо охорони навколишнього середовища і здоров'я населення. Це потребує відповідного удосконалення законодавства.

ВИСНОВКИ

Основною тенденцією зовнішньоекономічної політики країн світу сьогодні є активна дії глобалізація. Глобалізація - це вільний рух між країнами товарів і факторів виробництва. Головнимїї критерієм для глобалізації є діалектична взаємодія природи, людини і суспільства за умов сучасної НТР. Цей процес бере свій початок з кінця XIX ст.

Зовнішньоекономічна політика базується на торговельній політиці, кредитно-грошовій політиці, валютно-кредитній політиці, двосторонніх та багатосторонніх договорах та угодах, митно-тарифним засобах, нетарифних засобах тощо.

В теперішній час Україна здійснює всі види зовнішньоекономічної діяльності,управління якою здійснюється як державою, в особі її органів і державних інститутів, недержавними органами управління, самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності . Регулююча роль Верховної Ради України складається в прийнятті законів в області ЗЕД. Виробіткою і здійсненням зовнішньоекономічної політики України у відповідності з законодавством займає Кабінет Міністрів України. Основним нормативним актом, що регулює даний вид діяльності в Україні, є ЗУ “Про зовнішньоекономічну діяльність".

Зовнішньоекономічна політика України на даному етапі знаходиться  у досить складному положені. Декілька можливих векторів розвитку і невизначеність України в своїх політичних вподобаннях  призводить до нечітких дій влади і неможливості світової спільноти у визначені політичного положення нашої країни. Одним з напрямків є Росія, яка диктує умови цінами на газ і намагається не сплачувати за транзит газу до Європи, другим вектором є Європа та Америка, яких Україна цікавить як буфер між ними та Росією (в тому числі в розміщені на території нашої держави військових об’єктів, таких як комплекси протиповітряної оборони, та ядерні боєголовки малого та середнього радіусу дії), і третім фактором який зараз набирає все більшого впливу є Азія, в основному Китай, який зацікавлений в Україні як в ресурсній базі та землі, наприклад, перенесення прийняття земельної реформи в Україні на початку цього року відвернуло загрозу скупівлі Українських земель Китаєм (такий сценарій був одним з прогнозованих).

Інвестиційна позиція України свідчить, що вона залишається привабливою для інвестицій, є достатньо інтегрованою у світове господарство. Для суттєвого покращення місця України у зазначеному рейтингу актуальним є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Механізм реалізації зовнішньоекономічної діяльності повинен базуватися на принципах демократизації, демонополізації зовнішніх економічних зв'язків, які передбачають максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт - імпорт, підвищенні ролі митного та валютного регулювання, надання об'єктам зовнішньоекономічної діяльності широкої самостійності згідно з міжнародною практикою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 21 липня 1991 р. // ВВР України. — 1991. — № 29.
2. Бєляєв О. О. (кер. кол. авт.), А. С. Бебело, М. І. Диба та ін./Економічна політика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2004. — 287 с.
3. Богорош О., Гриньов Б. Прогнозування міжнародного науково-технічного співробітництва України з країнами СНД і ЧЕС // Вісн. НАН України, 2001, № 9-10. – С. 55-67.
4. Винод Т., Нэш Д. Внешнеторговая политика: опыт реформ. М.: ИНФРА, 1996.
5. Гаврилюк О. В., Румянцев А. П. Економічна інтеграція в сучасному світі. — К.: Наукова думка, 1999. — 400 с.
6. Експортний потенціал України на російському векторі: стан і прогноз / За ред. Пирожкова С.І., Сухорукова А.І. – К.: НІУРВ, 1998. – 168 с.
7. Кругман П., Обстфельд М. Международная политика. М., 1997.
8. Мировая экономика и международные отношения. № 7. 1998.
9. Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин / А. С. Філіпенко, І. В. Бураковський, В. С. Будкін та ін. — К.: Либідь, 2001. — 254 с.
10. Основи світогосподарських зв’язків:: Під ред. В. Н. Гриневой, В. В. Парамонова. Х.: Основа, 1993.- 156 с.
11. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения / Пер. с франц. М.,1990.
12. Розміщення продуктивних сил України:- за редакцією Є.П. Качан. /Київ “Вища школа”. - 1997р.
13. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 1998. — С. 359—373.
14. Уманців Ю. Механізм економічної політики - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2010. - 136 с.
15. Храмов В. О., Бовтрук Ю. А. Зовнішньоекономічна політика: Навч. посібник. — К.: МАУП, 2002., с. 83—84
16. Шишаев А. И. Регулирование международной торговли товарами. — М.: Центр экономики и маркетинга, 1998.
17. Шреплер Х. А. Международные экономические организации. — М.: Междунар. отношения, 1998.
18. Журнал “Провізор” серпень N20, 1998р.
19. Лукінов І. “Інтереси України в розвитку партнерських взаємовідносин з країнами Центральної Азії та Кавказу” / Економіка України. — 2001. — №5.
20. Рубський Б. “Конкурентоспроможність української економіки: орієнтири макрополітики в кризових умовах” // Економіка України. — 2002. —№4.—С. 4—15.
21. Формування економічних відносин в умовах ринку збірник наукових праць під редакцією професора І.Д.Фаріона. Тернопіль 1998.
22. http://www.geograf.com.ua
23. Офіційний сайт міністерства економіки України: http://me.kmu.gov.ua
24. Офіційний сервер Верховної Ради України: http://www.rada.kiev.ua