Зовнішньоекономічна політика в умовах глобалізаційних процесів

Таблиця 2.1

Рейтинг «Ведення бізнесу - 2011»

Рейтинг по категоріях	2011, рейтинг України	2010, рейтинг України	Зміна рейтингу
Ведення бізнесу	145	147	+2
Реєстрація підприємств	118	136	+18
Отримання дозволів на будівництво	179	181	+2
Реєстрація власності	164	160	-4
Доступ до кредитів	32	30	-2
Захист прав інвесторів	109	108	-1
Система оподаткування	181	181	Без змін
Міжнародна торгівля	139	139	Без змін
Забезпечення виконання контрактів	43	43	Без змін
Ліквідація підприємств	150	145	-5

 

                                                                                                    Рис. 2.1.

 

 

 

За даними Держстату у 2011 році в економіку України іноземними інвесторами вкладено 6,5 млрд.дол.США прямих іноземних інвестицій.

У цілому приріст сукупного  обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо у 
2011 році становив 4,6 млрд.дол.США.

Станом на 01.01.2012 року загальний обсяг прямих іноземних  інвестицій, внесених в Україну (кумулятивно), з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці, склав 49,4 млрд.дол.США, що в розрахунку на одну особу становить 1084,3 дол. США.

Інвестиції спрямовуються  у вже розвинені сфери економічної  діяльності.

На підприємствах промисловості зосереджено 30,9 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у фінансових установах – 33,1%.

                                                                                 Рис. 2.2.

 

Станом на 01.01.2012 на підприємствах  промисловості  зосереджено – 15238,6 млн.дол.США, у т.ч. переробної – 13056,8 млн.дол.США та добувної – 1492,4 млн.дол.США. Серед галузей переробної промисловості у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів унесено 6084,2 млн.дол.США прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів – 2065,7 млн.дол.США, хімічну та нафтохімічну промисловість – 1375,8 млн.дол.США, машинобудування – 1226,0 млн.дол.США, виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції –893,0 млн.дол.США. В організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, унесено 5721,5  млн.дол.США (11,6%), у підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 5193,5 млн.дол.США (10,5%).

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Велика Британія, Франція, Швеція, Віргінські Острови, Британські та Сполучені Штати Америки.

                                                                                              Рис. 2.3.

Незадовільна диверсифікація джерел залучення прямих іноземних  інвестицій в Україну по країнах-інвесторах може бути ризиком залежності економіки  України від політики кількох країн – основних інвесторів.

Спостерігається непропорційний розподіл обсягів залучення інвестицій у регіони України.

 

 

 

                                                                                             Рис. 2.4.

До восьми регіонів: Дніпропетровської, Харківської, Донецької, Київської, Львівської, Одеської, Запорізької, АР Крим та  до м. Київ надходить найбільше всього інвестицій – 89,7 відсотка всіх залучених прямих іноземних інвестицій. Таке спрямування прямих іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал в регіональному розрізі не сприяє рівномірному соціально-економічному розвитку регіонів та посилює подальше збільшення розриву у їх розвитку.

Слід зазначити, що структура  за формами залучення іноземного капіталу за період 2002-2011 роки значно змінилася. Так, у 2001-2004 рр. внески у вигляді рухомого і нерухомого майна займали від 28 до 36 відсотків. На сьогодні в структурі акціонерного капіталу нерезидентів  домінують вкладення в грошових внесках.

Обсяги залучення інвестицій в основний капітал підприємств України у січні-вересні 2011 року складають 117,2 млрд. грн., що становить 121,2 відсотків до відповідного періоду 2010 року.

 

 

                                                                   Рис. 2.5.

Аналіз динаміки освоєних інвестицій в основний капітал у 2009-2011 роках також свідчить про спад темпів їх зростання, що свідчить про можливість виникнення ризиків щодо незавершеного виконання та недофінансування інвестиційних проектів у перспективі.

Провідними сферами за обсягами залучення інвестицій в основний капітал залишаються: промисловість – 52,9 млрд. грн., операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 20,9 млрд. грн., діяльність транспорту і зв’язку –21,5 млрд. грн.

                                                                                                   Рис. 2.6.

 

 

 

Порівняно з січнем –  вереснем 2010 року обсяги інвестицій в  основний капітал у промисловість  зросли на 29,9 відсотків. Це насамперед зумовлено збільшенням  інвестицій у розвиток добувної промисловості та в підприємства з виробництва і розподілення електроенергії, газу та води, частка яких становила  
12,0 та 8,4 відсотка від усіх капіталовкладень у промисловість відповідно. Інвестиції у розвиток переробної промисловості збільшились на 7,0 відсотка.

У січні-вересні 2011 року відбулося збільшення інвестицій в  основний капітал за всіма видами економічної діяльності, крім операцій з нерухомим майном, оренди, інжинірингу  та надання послуг підприємцям.

Капіталовкладення у діяльність готелів та ресторанів збільшились на 113,0 відсотки порівняно з відповідним періодом попереднього року і становили 2,1 відсотка від їхнього загального обсягу. Також збільшилися обсяги капіталовкладень в надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту – на 89,9 відсотки (4,1 відсотка); у державне управління – на 67,9 відсотка (0,5 відсотка); в сільське господарство, мисливство та лісове господарство – на 63,5 відсотка (8,1 відсотка); в освіту на 44,5 відсотка (0,8 відсотка); у торгівлю; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – на 29,3 відсотка (7,1 відсотка); у будівництво – на 19,2 відсотка (3,6 відсотка); у діяльність транспорту та зв’язку – на 14,4 відсотків (16,1 відсотка); у рибальстві, рибництві – на 7,3 відсотка (0,0 відсотка); в охорону здоров`я та надання соціальної допомоги – на 6,3 відсотка (0,9 відсотка); у фінансову діяльність – на 3,5 відсотка (1,3 відсотка).

Зменшення інвестицій в основний капітал спостерігалось у операціях з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям - на 14,3 відсотка порівняно з відповідним періодом попереднього року  і становили 15,7 відсотка від їхнього загального обсягу;

Головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств і організацій, за рахунок яких за 9 місяців 2011 року освоєно 59,0 відсотка капіталовкладень. Частка залучених і запозичених коштів, у тому числі кредитів банків та інших позик, коштів іноземних інвесторів у загальних обсягах капіталовкладень становила 19,6 відсотків.

За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно 8,7 відсотка інвестицій в основний капітал. Частка коштів населення на будівництво  власного житла становила 8,6 відсотка усіх капіталовкладень.

                                                                                       Рис. 2.7.

 

Така структура джерел фінансування інвестицій в основний капітал, зокрема домінування в  ній внесків за рахунок власних  коштів підприємств, ставить в залежність розвиток підприємств та їх інвестиційну активність від їх прибутковості.

Отже, у цілому статистичні дані та міжнародна інвестиційна позиція України свідчать, що Україна залишається привабливою для інвестицій, водночас вона не знаходиться осторонь світових процесів, є достатньо інтегрованою у світове господарство і порушення макростабільності на зовнішніх ринках має свій відголос в Україні.

Для суттєвого покращення місця України у зазначеному  рейтингу актуальним на сьогодні є  питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. [сайт міністерства економіки]

РОЗДІЛ III. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

3.1. Механізм  реалізації стратегічних напрямків  ЗЕП.

Серед комплексу невідкладних завдань щодо забезпечення ефективного  включення України у світове  господарство і міжнародне співробітництво першочергове значення має формування механізму зовнішньоекономічних зв'язків, його теоретична розробка та практичне втілення в життя. При цьому йдеться про створенні фактично нового механізму, який має регулювати взаємовідносини України з навколишнім світом на принципово нових засадах.

Під механізмом зовнішньоекономічних зв'язків розуміють сукупність конкретних їх форм, а також систему правових, організаційно-управлінських та фінансово-економічних  важелів, які забезпечують ефективну взаємодію національних народногосподарських комплексів із світовими з метою прискорення розвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показників життя її громадян.

Виходячи з принципу міжнародного поділу праці, геополітичного становища України, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих науково-технічного та ресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формується в країні, необхідно орієнтувати на реалізацію головної стратегічної мети у сфері зовнішньоекономічної політики - інтеграцію народногосподарського комплексу України у світову господарську систему. Ця інтеграція передбачає досягнення таких цілей:

• формування розвинутої ринкової системи господарства, яка  базувалася б на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах;

•  використання можливостей  світового ринку для структурної  перебудови національного господарства;

•  перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного та високоефективного економічного зростання.

На відміну від раніше діючої системи державного адміністрування  у зовнішній економічній сфері  сьогодні повинен забезпечуватися абсолютний пріоритет товарно-грошових, тобто економічних важелів у регулюванні даної сфери діяльності. Саме вони в країнах з ринковою економікою є основними елементами механізму управління господарською діяльністю як на національному, так і на міжнародному рівнях. Тому при розробці нового механізму зовнішньоекономічних зв'язків необхідно відмовитися! від старої методологічної основи регулювання цих процесів.

В основу функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності повинні бути покладені принципи демократизації, демонополізації зовнішніх  економічних зв'язків, які передбачають максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт імпорт, підвищення ролі митного та валютного регулювання народних господарських зв'язків, надання об'єктам зовнішньоекономічної діяльності широкої самостійності згідно з міжнародною практикою.

Водночас зовнішня економічна політика має відповідати національним інтересам держави, забезпечувати взаємовигідне співробітництво з іноземними партнерами, стимулювати конкуренцію між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з метою підвищення якості продукції та послуг на українському ринку. Для створення нового дієвого механізму зовнішньоекономічних зв'язків необхідне вирішення таких основних проблем: