Зовнішньоекономічна політика в умовах глобалізаційних процесів

Теоретичною основою  геостратегії сучасної Росії є доктрина "багатополюсного світу", на основі якої передбачається створення такого світопорядку, де б не було диктату  однієї держави чи групи держав. Розуміючи під "полюсами" інтеграційні угруповання держав, Росія вважає країни СНД зоною свого політичного впливу, під який, звісно, підпадає й Україна. Намагання Росії утримувати, а в подальшому посилювати контроль за ситуацією в межах пострадянського простору не збігається зі стратегічними інтересами України, яка обрала шлях інтеграції до європейської спільноти.[24]

Відповідно, є досить значні розходження між нашими   країнами   й   у   питанні   про   характер взаємовідносин з  ЄС. Росія веде свою гру на європейському полі, намагаючись створити достатньо надійну опору для реалізації своїх геостратегічних задумів і використовуючи для цього той очевидний факт, що для провідних європейських країн Росія є стратегічним партнером, якого, до того ж, можна використовувати у боротьбі за зменшення впливу США в Європі. Метою європейської політики Росії як держави, що прагне стати самостійним центром сили, є співробітництво з Європою як іншим центром геополітичного впливу, в той час як "стратегічна мета України в європейському інтеграційному процесі означає, по суті, прагнення зменшити вплив Росії у пострадянському просторі.

І все ж, незважаючи на розходження щодо стратегії стосунків  з Євросоюзом, Росія так само, як і Україна, зацікавлена у розвитку своїх відносин з ним не лише в економічній, а й у політичній сферах. Таке прагнення Росії цілком відповідає інтересам України. Більше того, можна стверджувати, що гармонізація відносин Росії із Заходом є досить жорстким імперативом для України, оскільки, по-перше, це   сприяє   певному  переплетенню   взаємних  національних інтересів обох країн, а по-друге, відповідає намірам західноєвропейських країн "прив'язати" Росію до Європи і їх прагненню залучити до цього процесу Україну як найближчого і системно рівного партнера Росії. Той факт, що між Росією і Європою досі не створено надійних відносин, містить у собі величезну потенційну загрозу. Для України ж — держави, що розташована між цими двома центрами сили, налагодження стосунків між Європою і Росією має ключове значення і в плані безпеки, і в плані вибору курсу розвитку.

Американський вектор співпраці

Не менш важливим є  питання про встановлення відносин стратегічного партнерства між  Україною і Сполученими Штатами  Америки. Національні інтереси України  в розвиткові партнерських відносин із США визначаються тією особливою роллю, яку відіграє ця країна в геополітичному ракурсі. Адже йдеться про наймогутнішу державу світу, єдину наддержаву, статус якої визначається економічним і військовим потенціалом, впливом на міжнародні фінансові організації, лідерством у розробці і впровадженні новітніх технологій та багатьма іншими чинниками.

 США займають домінуючі  позиції у чотирьох сферах  світової влади, що мають вирішальне  значення: у військовій сфері  вони мають глобальні можливості  для розгортання своїх збройних сил; в економічній— залишаються основною рушійною силою світового розвитку, навіть незважаючи на жорстку конкуренцію з боку Японії та Німеччини; у культурній— мають   безпрецедентну привабливість, особливо серед молоді усього світу, не зважаючи на деяку її примітивність; у технічному плані— зберігають абсолютне лідерство у провідних сферах науки і техніки. Тому, зрозуміло, що за таких умов будь-яка держава, в т. ч. і Україна, зацікавлена у встановленні партнерських відносин із ними.

США теж зацікавлені у розвиткові партнерських стосунків з Україною, враховуючи особливості її геополітичного положення і розглядаючи її як своєрідний геополітичний центр Центрально-Східної Європи та "українську карту" у розвиткові своїх стосунків із Росією.

Реальні процеси розвитку українсько-американських відносин далеко не завжди свідчать про прагнення США розвивати ці відносини як дійсно рівноправні і партнерські. І це є болючою проблемою у стосунках між обома державами, оскільки час від часу досить виразно проявляється прагнення США втручатися у внутрішні справи нашої країни, що порушує принципи рівноправності і не відповідає національним інтересам України. І цю обставину, безсумнівно, слід ураховувати у розбудові наших відносин із США, рішуче відстоюючи власні інтереси і власний суверенітет.

Співпраця у  рамках регіональних організацій

Зрозуміло, що вказані  геостратегічні вектори попри свою важливість, не можуть обмежити коло геополітичних  інтересів України. Як держава із специфічними геополітичними показниками Україна має можливість, і навіть більше, змушена урізноманітнювати свій зовнішньополітичний курс, спрямовуючи зусилля на розвиток зв'язків і контактів у багатьох напрямах.

У цьому відношенні слід особливо наголосити на необхідності активізації діяльності України в рамках Співдружності Незалежних Держав, а також з окремими державами—учасницями цієї організації. Україна у своєму ставленні до СНД виходить, передусім, з реалій економічної доцільності існування Співдружності, прагнучи трансформувати її в ефективний механізм економічного співробітництва, спрямований на створення зони вільної торгівлі, оптимізацію її структури, сприяння інтеграції країн СНД у світовий економічний простір. Проте, на нашу думку, Україні потрібно активізувати свою роль у СНД, насамперед з метою посилення економічних інтеграційних процесів усередині цієї організації і не відмовлятися від співпраці з іншими членами СНД у політичній сфері.

Вельми важливим і  перспективним напрямом української  зовнішньої політики є її участь в  Організації Чорноморського Економічного Співробітництва. Відповідає національним інтересам України й активізація її співпраці в рамках консультативного форуму ГУАМ, який об'єднує чотири держави — Грузію, Україну, Азербайджан та Молдову. Україна виступає за організаційне оформлення цього об'єднання і надання йому формального статусу.

Азійський вектор співпраці

У контексті модифікації  стратегії багатовекторності закономірно  постає питання про можливості залучення  України до економічного співробітництва  в АТР, яке набуло там форми багаторівневої інтеграції. Посилення трансрегіонального співробітництва на євразійському континенті, спонукає Україну активніше використовувати свій промисловий і науково-технічний потенціал для розвитку взаємовигідних відносин з провідними країнами АТР, передусім Східної і Південно-Східної Азії. Серед них слід відзначити Китай, Японію, Південну Корею, Малайзію, Таїланд і В'єтнам — на них припадає близько 7% зовнішньоторговельного обороту України.

Підключення України  до виробничих і обмінних процесів у АТР матиме як реальні, так і потенційні вигоди. У цілому інтереси України в АТР, який є індикатором глобальних трансформацій, можна звести до таких аспектів:

1) налагодження та  розвиток відносин з тими країнами  АТР, які роблять найбільший  внесок у зміцнення регіональної і міжнародної стабільності;

2) розвиток торговельно-економічних  відносин з Китаєм, Японією, Південною  Кореєю, провідними країнами АСЕАН  та іншими державами, що входять  до АТЕС;

3) залучення коштів  фінансових центрів регіону, що  виступають як кредитори та експортери капіталу, для оновлення основних фондів та економічної інфраструктури України (вступ з цією метою до Азійського банку розвитку);

4) участь у діяльності  Економічної і соціальної комісії  у справах Азії і Тихого  океану (ЕСКАТО), міжнародних конференцій з питань економічного співробітництва та регіональної безпеки;

5) приєднання до Форуму  Азія-Європа (АСЕМ) з метою повноправної  участі у трансрегіональному  співробітництві. Однак, європейський  статус України позбавляє її  можливості безпосередньо користуватися перевагами регіональної інтеграції — пільговим торговельним, митним та інвестиційним режимами, які поширюються на країни Південно-Східної Азії відповідно до угоди про зону вільної торгівлі АСЕАН (АФТА).

Азійсько-тихоокеанський вектор у стратегії реалізації економічних інтересів України має безліч переваг. По-перше, розбудова співробітництва з провідними країнами АСЕАН і АТЕС не матиме для нас наслідків асиметричної залежності. По-друге, отримати вигоду від цього співробітництва можна у найкоротший термін. Нарешті, східний вектор здатний виконувати важливу функцію балансування зовнішньополітичних інтересів України в рамках міжнародної системи, яка тяжіє до мультиполярної.

Набуття впливових партнерів  з числа країн вищезгаданих об'єднань має значення не тільки для диверсифікації зовнішньоекономічних зв'язків України. Сьогодні АСЕАН з її півмільярдним населенням стає природним балансом великих "гравців" у АТР — Китаю, США, Японії і, можливо, Росії, з якими Україна прагне підтримувати стабільні партнерські відносини. Для успішного входження в економічний простір АТР Україні необхідно значно поглибити ринкові реформи. Насамперед потрібно реструктуризувати виробничий комплекс, оновити основні фонди та поліпшити інвестиційні і правові умови двостороннього співробітництва.  Необхідні також радикальні зміни у науково-технічному, інформаційному та маркетинговому забезпеченні цього напряму зовнішньоекономічної діяльності.

Подальший розвиток співробітництва  з країнами АТР вимагає врахування досвіду європейських країн, які прагнуть перенести свої виробництва і технології у східноазійський регіон, де накопичений великий потенціал адаптаційної індустрії і якому пророкують стабільний розвиток у XXI ст.

2. Аналіз інвестиційної політики національної економіки

Протягом 2011 року Уряд продовжував вирішувати поставлене завдання з відновлення економічного зростання і створення на цій основі платформи для започаткування невідкладних системних реформ. В цілому, в Україні за оперативними даними Держстату у ІІІ кварталі 2011 року відбулося зростання ВВП на 6,6 відсотка по відношенню до відповідного періоду 2010 року (у 1 кварталі 2011 року – 5,3 відсотка, у 2 кварталі 2011 р. – 3,8 відсотка). Уповільнення зростання порівняно із результатами І кварталу пов’язано в основному з ефектом статистичної бази.

Результати роботи промисловості  за 2011 рік дозволяють позитивно оцінювати  перспективи розвитку реального  сектору економіки у поточному  році, хоча темп приросту обсягів промислового виробництва дещо уповільнився і становив 7,3 % (за 11 міс. – 7,8 %). Це переважно зумовлено більш прискореним сповільненням зростання виробництва у експортоорієнтованих галузях промисловості, зважаючи на триваюче погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури, яка характеризувалася як низьким зовнішнім попитом на вітчизняну промислову продукцію, так і продовженням тенденції до зниження цін на світових сировинних ринках.[27]

Активізація виробничої діяльності, зростання внутрішнього попиту також сприяло прискореному збільшенню виробництва з боку внутрішньоорієнтованих галузей.

Окремо слід відзначити суттєве зростання виробництва  машинобудування у 2011 р. – 16,9 % (проти 17,4 % у січні-листопаді поточного  року) - виду промислової діяльності, який орієнтований на виробництво продукції  з високою часткою доданої вартості.

Отже, результати роботи промисловості за 2011 рік дозволяють з оптимізмом очікувати перспективи  розвитку реального сектору економіки  у поточному році.

Активізація виробничої діяльності, яка спостерігається  в Україні, починаючи з 2010 року, відобразилась на позитивній динаміці фінансових результатів (за 11 місяців 2011 року  - 107,6 млрд. грн., що в 2,2 раза більше, ніж за відповідний період 2010 року) .

За підсумками 11 місяців 2011 року чисельність прибуткових  підприємств перевищувала чисельність збиткових (60,7 відсотка проти 39,3 відсотка загальної кількості підприємств).

Поряд з цим, зменшується кількість зареєстрованих безробітних.

При цьому прискореними темпами відбувається зростання  реальної (з урахуванням інфляції) середньомісячної заробітної плати (у 2011 році приріст становив 8,7 відсотка). Збільшення реальної заробітної плати відбулося завдяки позитивній динаміці виробництва та черговому підвищенню мінімальної заробітної плати з 1 грудня до 1004 грн. (у січні-грудні 2011 р. до відповідного періоду 2010 р. підвищення мінімальної заробітної плати склало 8,4%).

До позитивних індикаторів  стабілізації, а також до стримуючих інфляцію факторів, слід віднести:

• сезонність, що спричинила зниження цін на плодоовочеву продукцію;
• продовження тенденції зростання депозитів населення;
• відносну стабільність на валютному ринку;
• уповільнення зростання споживчого попиту на продовольчі товари та поступова його переорієнтація на непродовольчі товари середньо- та довготривалого використання.

Отже, поступове відновлення вітчизняного промислового виробництва та покращення ситуації на ринку праці, поступове  покращення ситуації у зовнішній  торгівлі демонструє міжнародним експертам  та іноземним інвесторам здатність  України закріпити позитивну  динаміку економічного зростання.

Потенційно наша країна, володіючи  значним внутрішнім ринком, розгалуженим промисловим і сільськогосподарським  потенціалом, багатими та різноманітними природними ресурсами, а також вигідним геополітичним розташуванням, може стати одним із провідних реципієнтів інвестицій.

За результатами щорічного  рейтингового дослідження Міжнародної  фінансової корпорації, група Світового  банку “Ведення бізнесу - 2011” Україна  покращила своє місце на 2 позиції  з 147 на 145 місце, за рахунок збільшення рейтингу по категоріях: “реєстрація підприємств” та “отримання дозволів на будівництво”, водночас відбулося зменшення рейтингів по категоріях: “реєстрація власності”, “доступ до кредитів”, “захист прав інвесторів” та “ліквідація підприємств”.