Економічна ефективність виробництва картоплі та її вплив на грошові надходження підприємства

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Навчально-науковий інститут бізнесу

кафедра економіки підприємства

кафедра фінансів і кредиту

 

 

 

Курсова робота

з дисциплін: «Економіка сільського господарства» та «Фінанси підприємств»

на тему: «Економічна ефективність виробництва картоплі та її вплив на грошові надходження підприємства»

 

 

Виконала:

студентка 3 курсу, 6 групи

економічного факультету

напрямку «Фінанси і кредит»

Чирка Олександра

 

Перевірив:

Чалий А.А.

Борщ А.Г.

 

 

Київ - 2014 
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва картоплі……………………………………………………………..6

1.1. Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва…….6

1.2. Показники економічної ефективності виробництва картоплі і методика їх визначення……………………………………………………………………………9

РОЗДІЛ 2. Сучасний стан та економічна ефективність виробництва картоплі і методика їх визначення……………………………………………...12

2.1.  Виробничі ресурси господарства та їх використання…...............................12

2.2.  Посівні площі, урожайність і валовий збір картоплі…................................19

2.3.  Продуктивність праці в картоплярстві………………………………………22

2.4.  Собівартість і рентабельність виробництва картоплі………………………23

РОЗДІЛ 3. Грошові надходження підприємства та їх вплив на фінансові результати господарювання……………………………………………………..33

3.1.  Класифікація  та структура грошових надходжень…………………………33

3.2.  Виручка від реалізації та фактори, що ті визначають……………………....37

3.3. Планування виручки від реалізації…………………………………………..38

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….43

ДОДАТКИ 
ВСТУП

У кожній державі, у будь – якому суспільстві рослинницька галузь є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси буквально кожної людини. Адже нині понад 50% фонду споживання формуються за рахунок продукції рослинницької галузі. Тому виробництво її є найпершою умовою існування людства.

Однак для України, яка стала на шлях ринкової економіки рослинницька галузь має особливо велике значення тому, що вона є однією з найбільших галузей народного господарства. Однією з провідних у сільськогосподарському виробництві є галузь картоплярство. Адже недарма в народі картоплярство називають другим хлібом.

Серед сільськогосподарських культур важко знайти таку , яка могла б зрівнятись з картоплею за універсальністю використання. Окрім харчових цілей вона використовується для виробництва крохмалю, спирту. Науково обгрунтована норма споживання картоплі встановлена-135 кг однією людиною в рік, а реальне споживання населенням України становить 116-130 кг. Сучасні обсяги виробництва картоплі в Україні коливаються в межах 17-18 млн. тонн на рік, що при нинішній структурі споживання цілком достатньо для задоволення внутрішнього попиту.

Картоплярство - традиційна галузь сільськогосподарського виробництва Чернігівщини. Загальна площа під нею в Україні становить близько 1,5 млн. га.

Питома вага області у виробництві і реалізації картоплі в Україні складає 25-30% [10,c 12-13].

Серед сільськогосподарських культур картопля має найбільший ареал поширення, її з успіхом вирощують майже в усіх грунтово - кліматичних зонах нашої країни, починаючи від Крайньої Півночі і кінчаючи самими південними районами України. В Україні картоплю вирощують в усіх областях і районах.

Винятково велике значення має картопля як сировина для промисловості. З неї виготовляють крохмаль, клей, патоку, спирт, глюкозу тощо. На заводах і фабриках з продукті переробки картоплі виготовляють кінематографічну плівку, цінні лаки, каучук, духи, сагову крупу, картопляну крупу, смажену і сушену картоплю, крекери, різноманітні ліки та інші вироби.

Близько 70 % усього крохмалю, що виробляється тепер, одержують з картоплі. Крохмаль з картоплі, крім використання для продовольчих цілей, широко застосовують у різних галузях промисловості: текстильній, консервній, м'ясо-молочній, паперовій, хімічній та ін.

З лікувальною метою використовуються майже всі органи цієї рослини: стебла з листками, бульби, квітки, квітковий пилок. Найширшого застосування у практиці лікування різних хвороб набули бульби. Це справді невичерпне джерело дієтичних поживних речовин, вітамінів, макро- й мікроелементів, незамінних амінокислот, що в поєднанні зумовлює їхні цілющі властивості. Так вітаміни , які містяться у бульбах картоплі широко застосовуються для профілактики та лікування різних хвороб.

У текстильній промисловості широко використовують крохмаль при виготовленні пряжі, тканин, трикотажу, штучного шовкового волокна, а також у паперовій та деревообробній промисловості, у виробництві фармацевтичних і косметичних виробів. Крохмаль і його похідні продукти використовують при бурінні свердловин для нафти, очищенні і збагаченні руди, при виготовленні ливарних форм, у виробництві будівельних конструкцій і органічних кислот. А ще вона належить до цінних кормових культур для всіх видів сільськогосподарських тварин. Бульби згодовують великій рогатій худобі (молокогінний корм для годівлі дійних корів), використовують для відгодівлі свиней. Картопля є також цінним кормом для птиці.

Особливо важлива роль картоплі у польових і овочевих сівозмінах приміських господарств, які зобов'язані у великих кількостях постачати населенню міст і великих індустріальних центрів ранню картоплю. У багатьох приміських зонах республіки ранньостиглі сорти вже в кінці червня або на початку липня можуть звільняти поле для посіву на ньому післяжнивних чи озимих культур [11,с.8-12].

Метою даної курсової роботи є проведення аналізу ефективності виробництва картоплі та її вплив на грошові надходження підприємства.

Виходячи з мети, доцільно буде визначити задачі курсової роботи:

• Дослідження наукових основ підвищення економічної ефективності виробництва картоплі.
• Аналіз сучасного стану виробництва картоплі в господарстві.
• Вплив грошових надходжень на фінансові результати  господарювання.

Актуальним питанням є науково обґрунтована організація та планування виробництва картоплі, на основі системного аналізу діяльності підприємства.

Об’єктом дослідження є фермерське господарство «Веприн».

Предметом дослідження є економічна ефективність виробництва картоплі та її вплив на грошові надходження підприємства.

Актуальність теми підвищення ефективності виробництва полягає в тому, що в процесі реформування народного господарства України в умовах посилення конкуренції як на внутрішніх так і на зовнішніх ринках виникла об’єктивна необхідність досліджень та пошуку напрямів подальшого розвитку і підвищення економічної ефективності всіх галузей виробництва. В умовах існуючої економічної кризи 2008-2009 року, поки що не вдалося призупинити спад виробництва, особливо в промислових та обслуговуючих їх галузях. Темпи скорочення попиту набувають незворотного характеру. Низькі ціни на продукцію, а також примітивізація технологій можуть призвести до фінансового краху більшої частини національних підприємств.

Джерелами даних є статистична звітність підприємства, робочі плани, фінансова звітність.

Задача даної роботи ознайомитись із сучасними підходами до понять ефективності, визначенні методики її оцінки, ознайомлення із системою показників аналізу та економічної інтерпретації показників економічної ефективності, визначенні основних факторів впливу на данні показники, а також ознайомлення із можливими шляхами підвищення економічної ефективності виробництва в умовах ринкових відносин.

РОЗДІЛ 1. Наукові основи підвищення економічної ефективності виробництва картоплі.

1. . Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва — визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект — це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур.

Економі́чна ефекти́вність — це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Ефективність визначається відношенням результату (ефекту) до доходів.

Економічна ефективність = Прибуток/Доходи

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення. У зв'язку з цим підвищення ефективності суспільного виробництва в збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції [21,с.58].

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві — продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-тех­нічного прогресу постійно вдосконалюються.

Підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва сприяє зростанню доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці і поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Суть проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат — матеріальних, трудових і фінансових – досягти істотного збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Отже, економічна ефективність сільського господарства проявляється у збільшенні виробництва продукції і сировини в необхідному асортименті та належної якості на одну особу [21,с.58-62].

Значення картоплі як важливої культури у сільськогосподарському виробництві академік Д.М. Прянишников охарактеризував так: "Вирощувати картоплю на полях - це те ж саме, що одержувати три колоси там, де раніше ріс один" [18, с.32].

В Україні виробництво картоплі є одним із пріорітетних напрямків аграрного сектора. Найбільша частка посівних площ під картоплєю зосереджена в поліській ( 43,6 % загальної площі посадки ) та лісостеповій зоні (36,8 % ).

У регіонах, де розташовані великі міста та промислові центри, значний вплив на формування виробничих типів сільськогосподарських підприємств здійснюють господарства приміської зони.

У таких господарствах сконцентровано виробництво найменш транспортабельної та найбільш важливої для населення продукції. Інші господарства регіону формують свою галузеву та виробничу структуру з урахуванням особливостей господарств приміської зони.

Тривалий час у приміських зонах великих міст розміщувалися спеціалізовані підприємства, які забезпечували населення дієтичною, малотранспортабельною та швидкопсувною продукцією, зокрема молоком, овочами, фруктами, ранньою картоплею. Найбільш розвинуті комплекси господарств такого напрямку склалися навколо таких міст, як Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Одеса, Львів, Кривий Ріг, Луганськ.

Проблемам формування й ефективного функціонування виробничих типів господарств приміської зони багато уваги приділяли в своїх дослідженнях: Амбросов В.Я., Бойко В.І, Зальцман Л.М., Криворучко В.І., Жадан І.І., Кутиков С.І., Омельяненко А.О., Рижков В.Г., Скупий В.М., Гризенков В.М., Гризенкова З.І. та інші вчені [5, с 72-81].

У сучасних умовах залишаються практично невивченими особливості формування галузевої та виробничої структур приміських господарств, системи кооперативних та інтеграційних зв’язків у процесі їх функціонування. Важливим є вивчення наслідків роздержавлення радгоспів і створення на їх базі нових форм господарювання підприємницької спрямованості, виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, ефективного функціонування господарств у ринкових умовах.