Економічна ефективність виробництва картоплі та її вплив на грошові надходження підприємства

 

 

З даних таблиці 7 видно, що виробництво картоплі з кожним роком збільшується. Так, у 2013 році збільшилось на 34,8 %, площа посіву зменшилась на 25,1 %, урожайність збільшилась – на 79,9%. Щодо рівня товарності, то він показує, що підприємство не повністю реалізує картоплю.

В загальному, по підприємству за останні три роки спостерігається позитивна тенденція щодо збільшення урожайності картоплі, що призвело до підвищення величини валового збору даної культури.

Отже, збільшення виробництва картоплі пов’язане з тим, що у підприємстві дотримувались технологій вирощування культури, покращили структуру садіння, зменшились втрати під час збирання врожаю. На всю площу садіння під запланований врожай внесено відповідну кількість азотних, фосфорних та калійних добрив. Підприємство приділяє велику увагу підбору насіннєвого матеріалу, яке було оброблене від шкідників та хвороб. Насіння як якісний високопродуктивний посівний матеріал додає додатково від 20 до 30% збільшення врожайності. Вагомі виробничі здобутки дають можливість щорічно збільшувати чистий прибуток, який дальше направляється на виробничий і соціальний розвиток.

 

2.3.  Продуктивність  праці в картоплярстві.

Праця є одним із факторів виробництва в будь-якій галузі господарювання. Однією з найважливіших властивостей праці є її продуктивність – здатність конкретної праці виробляти певну кількість продукції або виконувати певний обсяг робіт за одиницю робочого часу. Вона характеризує ступінь ефективної діяльності людини протягом даного проміжку часу, в певній галузі виробництва.

Продуктивність праці в сільському господарстві характеризується системою показників, яка включає прямі та непрямі показники. Прямі в свою чергу поділяються на натуральні та вартісні. За допомогою натуральних показників визначають рівень продуктивності праці в зерновій та інших галузях, які виробляють однорідну продукцію. Показники продуктивності праці залежать також від того, в яких одиницях вимірюються її затрати. Найповнішим вимірником затрат живої праці є людино-година. Затрати праці поділяються на прямі та непрямі. При визначенні продуктивності праці в галузі картоплярства використовують, як правило, прямі затрати праці, тобто враховують працю робітників, які безпосередньо зайняті в цьому виробництві.

При визначенні економічної ефективності виробництва картоплі, продуктивність праці виступає одним із її показників. Між ними також існує деяка залежність: чим вища продуктивність праці, тим вищою буде ефективність виробництва, так як при незмінних затратах праці виробляється більший обсяг продукції [4, с.21-23].

 

2.4.  Собівартість  і рентабельність виробництва  картоплі.

Розвиток галузі картоплярства відбувається на основі підвищення ефективності виробництва ріпаку. За цих умов забезпечується збільшення валової і товарної продукції культури, зміцнюється матеріально-технічна база галузі. Економічна ефективність виробництва картоплі характеризується системою таких показників: урожайність; прямі затрати праці на 1ц; собівартість 1ц; ціна реалізації 1 ц посадкового матеріалу; прибуток чи збиток на 1ц, на1га , на 1 люд.-год; рівень рентабельності чи збитковості.

Собівартість продукції як економічна категорія є частиною вартості товару, включає всі витрати підприємства у грошовій формі, які необхідні для здійснення простого відтворення. В ній відображуються умови виробництва і результати виробничої діяльності, насамперед рівень фондоозброєності і продуктивності праці, ефективність прогресивних технологій, інтенсивність і продуктивність сільськогосподарських галузей.

Собівартість є одним з найважливіших показників, який характеризує виробничу і господарську діяльність підприємства. Зниження собівартості продукції свідчить про підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і має велике народногосподарське значення. Це основний шлях зміцнення економіки і важлива передумова підвищення матеріального добробуту працівників сільського господарства [3, с. 15-17].

При визначенні економічної ефективності виробництва картоплі, має місце обгрунтована система показників ефективності. Одним з найважливіших є показник собівартості виробництва 1 ц картоплі. Він являє собою відношення загальної виробничої собівартості продукції до загальної кількості продукції. Цей показник відображує величину витрат на одиницю продукції. Вивчення структури собівартості продукції дає змогу з’ясувати економічне значення окремих елементів витрат і основні фактори, під впливом яких  формуються їх рівень і динаміка. У розділі витрат на виробництво картоплі за елементами витрат відображуються позитивні й негативні тенденції розвитку галузі.

Розглянемо структуру собівартості і розмір статей витрат на 1 ц картоплі.

Таблиця 2.4.8 Структура собівартості і розмір статей витрат на 1 ц картоплі в ФГ «Веприн»

Статті витрат	2011р.		2012р.		2013р.		2013р. в % до 2011р.
	грн.	%	грн.	%	грн.	%
Насіння та посадковий матеріал Мінеральні добрива Пальне та мастильні матеріали Електроенергія Запасні частини, ремонтні та будівельні матеріали для ремонту Оплата послуг і робіт сторонніх організацій Амортизація основних засобів Ін. витрати включаючи плату за оренду, В т. ч. орендна плата за земельні частки (паї) Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи	1604,3   860,4 878,0   34,0 425,2     714,6   850,8   457,0   451,4     669,0   245,6	23,8   12,8 13,0   0,5 6,3     10,6   12,6   6,8   6,7     9,9   3,6	949,1   1606,6 1205,0   45 346,5     1163,8   672,0   472,9   360,0     582,2   205,6	13,1   22,2 0,2   0,6 4,8     16,1   9,3   6,5   5     8,0   2,8	780,2   668,4 878,6   32,3 311,7     1994,0   783,8   1850,1   759,0     611,8   226,2	10   8,2 10,8   0,4 3,8     24,5   9,6   22,7   9,3     7,5   2,8	48,6   77,7 100   95 73,3     279   92,1   404,8   168,1     91,4   92,1
Всього витрат	6738,9	100	7248,7	100	8137,1	100	120,7

 

Аналіз даних таблиці 8 свідчить про зростання собівартості 1 ц картоплі на 20,7 %, за рахунок збільшення величини кожної з статтей витрат. В їх структурі напротязі аналізованого періоду спостерігаються значні зміни. Зокрема, збільшилась частка витрат по таких статтях: інші витрати, включаючи плату за оренду – 404,8 %, земельні частки (паї) збільшились на 68,1% . Однак, одночасно зменшилась частка таких статтей як: насіння на 51,4%, мінеральні добрива на 22,3%., електроенергія на 0,5%, запасні частини, ремонтні та будівельні матеріали для ремонту на 26,7%, амортизація основних засобів на 7,9%, витрати на оплату праці на 8,6%, відрахування на соціальні заходи на 7,9%. Досить високий рівень в структурі собівартості напротязі аналізованого періоду займали витрати на оплату послуг і робіт сторонніх організацій – 279%., що пов’язано з підвищенням її рівня оплати на вирощуванні продукції картоплі.

Отже, з аналізу статей витрат на вирощування картоплі та їх структури можна зробити висновок, що вони збільшуються. Тому завданням підприємства є точніше планувати витрати та відносно зменшувати їх за рахунок впровадження прогресивної структури управління, поглиблення спеціалізації і збільшення концентрації виробництва, дотримання режиму економії і недопущення непродуктивних витрат.

Структура собівартості продукції характеризується процентним співвідношенням окремих статей витрат у загальних витратах виробництва. Вона залежить від особливостей галузі та її виробничої спеціалізації, рівня технічної оснащеності і організації виробництва.

Скорочення витрат по окремих статтях забезпечується дотриманням прийнятої технології, раціональним використанням виробничих ресурсів.

Собівартість продукції є одним з найважливіших показників ефективності виробництва, в якому відображена оснащеність підприємства, раціональне використання техніки і землі, матеріальних, трудових і грошових ресурсів, продуктивність праці, організація і управління виробництвом.

Зниження собівартості продукції значно впливає на підвищення рентабельності виробництва і є важливим джерелом нагромаджень.

Одним з найголовніших факторів визначення прибутковості виробництва культури є собівартість і ціна реалізації, яка входить до системи показників економічної ефективності. Отже, розглянемо собівартість та рівень рентабельності на виробництві культури картоплі в ФГ «Веприн».

Таблиця 2.4.9 Собіварстість і рентабельність виробництва картоплі в ФГ «Веприн»

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. в % до 2011р.
Реалізовано картоплі, ц Собівартість 1 ц, грн. Ціна реалізації 1 ц, грн. Прибуток, збиток (-) на 1 ц, грн. Рівень рентабельності, збитковості (-),%	34458 195,6 148,1 -0,05 -41,9	41908 173 98,2 -0,01 -6,8	57389 141,8 190,1 0,11 88,1	166,5 74,5 128,4 X X

 

 

Аналізуючи дані таблиці 9 можемо свідчити про значне збільшення рівня рентабельності в 2013 (88,1%). За рахунок збільшення ціни реалізації в 2013р. на 28,4% підприємство досягло підвищення прибутку у порівнянні з 2011р.Це говорить про те, що підприємство застосовувало максимум зусиль для отримання прибутковості, максимально використовуючи свій потенціал.

Проведемо аналогічний аналіз в СТОВ «Осички».

Таблиця 2.4.10 Собіварстість і рентабельність виробництва картоплі в СТОВ «Осички»

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. в % до 2011р.
Реалізовано картоплі, ц	612	1405	186	30,4

 

 

 

 

продовження табл. 2.4.10

Собівартість 1 ц, грн. Ціна реалізації 1 ц, грн. Прибуток (збиток) на 1 ц, грн. Рівень рентабельності, збитковості (-), %

78,92 111,3 32,38   41

165,3 175,0 9,7   5,9

225,8 200,0 -25,8   -11,4

286,1 179,7 х   х

 

 

Дивлячись на дані таблиці помітно, що знизився рівень товарності картоплі у 2013р. – на 69,6%, швидкими темпами зросла собівартість цієї культури майже втричі і у 2013р. становила 225,8 грн., що на 186,1% більше ніж у 2011р. (78,92). Хоча і на 79,7% збільшилась з 2011 по 2013рр., але остаточного негативного впливу принесла і ціна реалізації, котра на 25,8 грн. була меншою за її ж собівартість. Це і призвело до збитковості виробництва картоплі в СТОВ «Осички» за 2013 рік.

Одним з основних факторів зниження собівартості є підвищення продуктивності праці, що досягається за рахунок підвищення врожайності, кращої організації праці, правильного комплектування агрегатів, перевиконання ними норм виробітку, належної якості робіт, правильного обліку затраченого часу тощо.

Щоб встановити причини зміни рівня собівартості продукції, вивчають фактори, які впливають на нього. Рівень собівартості продукції рослинництва залежить від двох комплексних факторів – виходу продукції і затрат на її виробництво. Тому зниження собівартості можна досягти збільшенням виходу продукції, витрачанням матеріалів, праці й коштів відповідно до нормативів прийнятих у підприємстві.

Для нейтралізації впливу площі посіву при розрахунку кількісного впливу основних факторів на зміну рівня собівартості вихід продукції і затрати беруть в розрахунку на 1 га посадки [7].

Розглянемо детальніше як змінюється собівартість 1 ц картоплі за рахунок зміни урожайності та затрат праці на 1 га посадки(табл. 2.4.11).

 

Таблиця 2.4.11 Виявлення впливу основних факторів на зміну собівартості картоплі в ФГ «Веприн»

Показники	2011р «0»	2013р «1»	Відхилення (+, -)
Витрати на 1 га, грн.	28144	23945	-4199	Z
Врожайність, ц/га	356,1	275,7	-80,4	Y
Собівартість 1 ц картоплі, грн.	79,0	86,9	7,9	Z/Y
Собівартість 1 ц картоплі за рахунок витрат фактичного і продуктивності базового року, грн.	67,2		-	Z1/Yo
Зміни в собівартості 1 ц картоплі, грн.	-7,9		-	Zo/Yo-Z1/Y1
За рахунок:				-
Виробничих витрат	-19,7		-7,9	Z1/Yo-Z1/Y1
Урожайності	11,8			Zo/Yo-Z1/Yo

 

 

За даними табл. 2.4.11, собівартість 1 ц картоплі 2013 році була нижчою за 2011 рік на 4199грн. Зменшення врожайності зумовлене зменшенням витрат.

Отже, собівартість 1 ц картоплі збільшується при зменшення затрат на 1 га посадки і підвищення врожайності. Проте в підприємстві залежність собівартості від основних факторів проявляється по різному. Зменшення витрат на 1 га посадки зумовлює значне зниження урожайності. За таких умов собівартість зростає, тому що знижується рівень урожайності. З іншого боку при підвищенні урожайності культури, за рахунок використання позитивної дії факторів, затрати на 1 га посіву можуть збільшуватись, але собівартість 1 ц продукції в такому разі знижується, тобто існує тісний взаємозв’язок і взаємозалежність між основними факторами зміни собівартості.