Економічна ефективність виробництва картоплі та її вплив на грошові надходження підприємства

Рівень собівартості картоплі значною мірою впливає на його ціну реалізації. У зв’язку з цим економічно обґрунтована ціна реалізації 1 ц картоплі повинна перевищувати рівень його собівартості, що забезпечує не тільки відшкодування витрат, а й одержання необхідних нагромаджень.

Проаналізувавши всі необхідні показники економічної ефективності (собівартість, ціну реалізації та прибуток від реалізації), доцільно розглянути їх в системі і зробити загальний висновок, щодо економічної ефективності виробництва картоплі на протязі аналізованого періоду (таблиця 2.4.12).

Таблиця 2.4.12 Економічна ефективність виробництва картоплі в ФГ«Веприн»

Показник	2011р.	2012р.	2013р.	2013р. в % до 2011р.
Урожайність, ц/га	28,8	54	51,8	179,9
Затрати праці на 1 ц, люд.-год.	0,6	0,5	0,2	33,3
Собівартість 1 ц, грн.	195,6	173	141,8	74,5
Ціна реалізації 1 ц, грн.	148,1	98,2	190,1	128,4
Прибуток, збиток (-), грн.:	-1861	-442	6659	X
- на 1 ц картоплі	-5,40	-1,05	11,60	214,8
Рівень рентабельності, збитковості (-), %	-41,9	-6,8	88,1	X

 

 

Виробництво картоплі є високомеханізованим, завдяки впровадженню комплексної механізації виробничих процесів та підвищенню врожайності культури, затрати праці зменшуються. У 2011 році прямі затрати праці на 1 ц картоплі становили у ФГ «Веприн» – 0,6 люд.-год, а в 2013 році – 0,2 люд.-год.

Технічні засоби, що використовуються сьогодні у підприємстві для виробництва картоплі, дають можливість майже повністю виключити ручну працю.

Важливим показником економічної ефективності виробництва картоплі є собівартість продукції. Вона відображує якість роботи підприємства і значною мірою визначає рівень його доходності. Протягом останніх років собівартість 1 ц посадкового матеріалу у ФГ «Веприн» постійно зростає, у 2013 році зменшилась на 25,5%, що свідчить про зменшення витрат.

Більше половини всіх витрат на виробництво картоплі припадає на оплату праці, вартість насіння і добрив. Витрати на оплату праці в структурі собівартості 1 ц картоплі становили у 2013 році – 148,1%., на добрива – 668,4%. З інтенсифікацією картоплярства витрати на добрива зростають, що пов'язано із збільшенням кількості використовуваних добрив, а також їх значним подорожчанням. У цих умовах, незважаючи на підвищення врожайності картоплі, економічна ефективність використання добрив може знижуватись.

Ціни реалізації 1ц насіння картоплі за 2011-2013рр. підвищились на 41,8%. Вони покривали зростання виробничих витрат і забезпечували досить високу ефективність виробництва картоплі. Це дало змогу одержати в 2013 році  з розрахунку 1 ц картоплі 11,6 грн. прибутку.

Рівень рентабельності виробництва картоплі, що формується і залежить від його собівартості та середньої ціни реалізації,  в 2013 році зріс і становив 88,1%. Чим більша маса прибутку, тим більша можливість розширення виробництва. Таким чином, збільшення прибутку є економічною основою розширеного відтворення, головним фактором і показником ефективності виробництва картоплі. Конкретизуючись у вивченні економічної ефективності розглянемо рівень економічної ефективності в ФГ «Веприн» та СТОВ «Осички» за 2013 рік.

Таблиця 2.14 Економічна ефективність виробництва картоплі в

ФГ «Веприн» та СТОВ «Осички» 2013 р.

Показник	ФГ «Веприн»	СТОВ «Осички»
Урожайність, ц/га Собівартість 1 ц, грн. Ціна реалізації 1 ц, грн. Прибуток, збиток (-), грн.: - на 1 ц картоплі - на 1 га посадки Рівень рентабельності, збитковості (-), %	51,8 141,8 190,1 6659 190,1 11,60   88,1	29,1 225,8 200,0   - -25,8 -750,78 -11,4

 

Аналізуючи дані таблиці нами було відмічено, що з двох наведених підприємств найвищими показниками економічної ефективності відмічається ФГ «Веприн». Тут спостерігається найвищий рівень урожайності картоплі, відмічається нижча собівартість, найбільші прибутки та рівень рентабельності.  Відтак, за 2013р. у СТОВ «Осички» собівартість продукції на 84 грн. більша ніж у ФГ «Веприн», а ціна реалізації картоплі нижча на 58,2 грн., що і свідчить про збитки підприємства. Звідси можна робити висновки про збиткову діяльність СТОВ «Осички» в 2013 році в той час, коли ФГ «Веприн» отримав досить високий рівень рентабельності (88,1%) та високі прибутки.

Отже, великий досвід аналізованого підприємства по вирощуванні картоплі і вдосконаленні взаємовідносин з покупцями та постачальниками, свідчать про значні потенційні можливості підвищення економічної ефективності вирощування картоплі.

Важливим фактором підвищення ефективності виробництва картоплі є підвищення його урожайності, але це натуральний показник, який відображає лише одну сторону досягнення ефективності. Для визначення економічної ефективності необхідно також виявити кількість сукупних затрат праці, які забезпечили отримання даної урожайності. Важливість урожайності як економічного показника полягає в тому, що вона відображає рівень і ефективність використання землі, та результати інтенсифікації виробництва.

Неодмінним показником зростання ефективності виробництва є підвищення продуктивності праці. Збільшення продукції залежить від маси праці, яка використовується у матеріальному виробництві, та її продуктивності.

В процесі виробництва праця пов'язана з природними та іншими факторами. З розвитком продуктивних сил роль праці не зменшується, а зростає. Ефективність використання трудових ресурсів проявляється в продуктивності праці: чим більше виробляється валової і чистої продукції на 1 люд.-год, або середньорічного працівника, тим вища ефективність виробництва. Ефективність виробництва характеризується також чистим доходом (прибутком), виробленим із розрахунку на одного середньорічного працівника, або на 1 люд.-год.

Збільшення ефективності, підвищення рентабельності виробництва залежить від собівартості продукції. Здешевлення або подорожчання одиниці продукції відбивається на зростанні або зниженні чистого доходу. На собівартості продукції позначаються результати всієї діяльності підприємства: рівень урожайності культур, продуктивність праці, економне витрачання матеріальних ресурсів, рівень спеціалізації та концентрації виробництва, використання досягнень науково технічного прогресу. Однак собівартість не показує, як змінюється дохідність виробництва, і не може бути синтетичним показииком його ефективності. Однак головним резервом підвищення ефективності виробництва є збільшення обсягів валової продукції при скороченні затрат праці й засобів із розрахунку на одиницю продукції.

У сучасних ринкових умовах господарюв господарювання з метою підвищення його ефективності підприємство повинно досягти не лише запланованого обсягу валової і товарної продукції, але і відшкодувати витрати на її виробництво та одержати прибуток. Чим більша маса прибутку, тим більша можливість розширення виробництва, вирішення соціально-побутових проблем.

Отже, розвиток галузі картоплярства відбувається на основі підвищення ефективності виробництва картоплі. В господарствах району та області в цілому, собівартість 1 ц картоплі знижується, при цьому підвищується ефективність вирощування картоплі покращуються кінцеві результати [12,с.74-80].

ФГ «Веприн» відшкодовує витрати на виробництво і реалізацію картоплі, завдяки значному підвищенню цін реалізації та збільшенні прибутку.

Рівень собівартості картоплі значно нижчий за ціну реалізації. Аналізоване підприємство відшкодовує витрати на виробництво і реалізацію картоплі, завдяки значному підвищенню цін реалізації та збільшенні прибутку.

Отже, в цілому вирощування картоплі у ФГ «Веприн» є ефективним.

РОЗДІЛ 3. Грошові надходження підприємства та їх вплив на фінансові результати господарювання.

3.1.  Класифікація  та структура грошових надходжень.

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств. Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою ринковою економікою 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включають:

1. виручку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;
2. виручку від іншої реалізації;
3. доходи від фінансових інвестицій;
4. доходи від інших позареалізаційних операцій.

Доходи від фінансових операцій справляють прямий, безпосередній вплив на формування загального прибутку.

Відповідно грошові надходження підприємств тепер включають:

• Доходи від основної (операційної) діяльності - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.
• Доходи від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання кредиторської заборгованості; одержані гранти, субсидії, інші доходи).
• Доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, одержані дивіденди, одержані відсотки за облігаціями, інші доходи.
• Доходи від іншої звичайної діяльності: реалізації фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів; ліквідації необоротних активів; не операційних курсових різниць; безоплатно отриманих оборотних активів; уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій.
• Доходи від надзвичайних подій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.

Отже, грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу [22].

Спеціалізація сільського господарства – це переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції в окремих регіонах, підприємствах чи їх підрозділах. Відповідно до цього спеціалізація характеризується переважним розвитком тих галузей сільського господарства, які забезпечують виробництво даних видів продукції. У свою чергу вона вимагає зосередження засобів виробництва та робочої сили для організації розвитку цих галузей і виробництва певних видів продукції.

Розглянемо структуру грошових надходжень від реалізації продукції в ФГ «Веприн» і визначимо спеціалізацію даного господарства (Табл. 3.1.1)

 

 

Таблиця 3.1.1 Структура грошових надходжень від реалізації  продукції в ФГ «Веприн»

Продукція	2011р.		2013р.		2013р. в % до 2011р.
	тис.грн.	%	тис.грн.	%
Пшениця озима Пшениця яра Жито Овес Ін. зернові та зернобобові Картопля Овочі відкритго грунту Ін. продукція рослинництва	474,6 - 157,8 75,1 74,7 2886,3 716, 2 59,6	10,7 - 3,6 1,7 1,7 65,0 16,1 1,3	486,9 342,6 113,1 127,4 56,4 6002,2 1088,3 2,4	5,9 4,2 1,4 1,6 0,7 73,0 13,2 0,02	102,6 - 71,7 169,6 75,5 208 152 4,03
Всього по рослиництву	4438,3	100	8219,3	100	185,2
Продукція тваринництва У т. ч. -вовна	3,0	0,07	-	-	-
-ВРХ	-	-	30,8	0,3	-
-вівці	-	-	483,2	5,4	-
Інша продукція тваринництва	-	-	221,9	2,5	-
Всього по рослинництву і тваринництву	4441,3	100	8955,2	100	-