Економічна ефективність виробництва картоплі та її вплив на грошові надходження підприємства

 

 

Розглянувши структуру грошових надходжень від реалізації продукції в ФГ «Веприн» за 2011 і 2013 роки ми можемо визначити, що господарство спеціалізується на вирощуванні картоплі і зерна. Господарство точно можна назвати спеціалізованим, бо воно має дві головні галузі, які займають понад 60% у структурі грошових надходжень від реалізації продукції.

Для визначення економічної ефективності виробництва в цілому по господарству застосовують таку систему показників:

-            вартість валової продукції в  розрахунку на 1га сільськогосподарських  угідь, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд-год, на 1 грн. основних виробничих фондів, на 1 грн. витрат виробництва;

 

-             чистий дохід на 1га сільськогосподарських  угідь, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд-год, на 1 грн. основних виробничих фондів, на 1грн. витрат виробництва;

-            прибуток на 1га сільськогосподарських  угідь, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд-год, на 1 грн. витрат;

-            норма прибутку;

-            рівень рентабельності. Визначається  як відношення прибутку до  повної собівартості, виражених  у відсотках.

Таблиця 3.1.2.Результати господарської діяльності ФГ «Веприн»

Показник	Роки			2013р. в % до 2011р.
	2011р.	2012р.	2013р.
Вартість валової продукції, тис.грн.: - 1 га с.г. угідь - 1 середньорічного працівника	2,7 158,6	5,5 86,9	7,2 126,1	266,7 79,5

Одержано прибутку, збитку (-), грн.: - на 1 га с.г. угідь - на 1 середньорічного працівника   Рівень рентабельності, збитковості (-), %

-1861,1   -1,1 -66,5     -41,9

-442,7   -0,4 -5,9     -6,8

6659   5,3 93,8     88,1

X   X X     X

 

Одержано прибутку, збитку (-), грн.: - на 1 га с.г. угідь - на 1 середньорічного працівника   Рівень рентабельності, збитковості (-), %

-1861,1   -1,1 -66,5     -41,9

-442,7   -0,4 -5,9     -6,8

6659   5,3 93,8     88,1

X   X X     X

 

Аналізуючи результати господарської діяльності ФГ «Веприн», ми бачимо, що вартість продукції в розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь, 1 середньорічного працівника і на 1 люд-год – зменшилась. Прибуток на 1га сільськогосподарських угідь збільшився – 5,3, а на 1 середньорічного працівника збільшився – 93,8. Рівень рентабельності збільшився – 88,1.

Отже, результати господарської діяльності ФГ «Веприн» по господарству можна визнати непоганими. Проте перегляд деяких моментів виробництва та реалізації продукції допоможе підвищити ці показники та загальну ефективність виробництва.

3.2.  Виручка  від реалізації та фактори, що  ті визначають.

Основним джерелом грошових надходжень на підприємство є виручка від звичайної діяльності, яка залежить від галузі функціонування підприємства, обсягів його діяльності, впровадження науково-технічних розробок, а отже, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції. В умовах розвитку підприємницької діяльності створюються об'єктивні передумови реального втілення в життя зазначених факторів.

Існує декілька підходів до визначення поняття «виручка». Так, група вчених на чолі з О.М. Бандуркою та М.Я. Коробовим визначають виручку як суму коштів, яка фактично одержана тим чи іншим способом (шляхом безготівкових або готівкових розрахунків, через залік або бартер) підприємством за відвантажену (відпущену) продукцію, виконані роботи, надані послуги.

О.С. Філімоненков подає дещо інше тлумачення виручки: «виручка – це сума коштів, отриманих підприємством від продажу продукції, товарів, надання послуг в оцінці за діючими цінами (тарифами)». С.М. Онисько та П.М. Марич стверджують, що виручка від реалізації – це вартість реалізованих товарів, робіт та послуг. А.М. Поддєрьогін дає таке визначення: «виручка від реалізації – це сума коштів, які надійшли на поточний рахунок підприємства в банку або в касу підприємства від продажу товарів та надання послуг».

Головним складовим елементом виручки є виручка від реалізації, а саме та її частина, яка залишається після вирахування матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Тому найважливішим завданням коленого господарюючого суб'єкта є одержання максимального прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії при витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає суспільному попиту і потребам покупців.

На розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) впливають такі фактори (рис. 3.2.1).

Рис. 3.2.1. Фактори, що впливають на розмір виручки від реалізації продукції [17].

 

3.3.  Планування  виручки від реалізації.

Для нормальної життєдіяльності підприємства будь-якої галузі та частина його валового доходу, що являє собою виручку від реалізації (як власної товарної продукції, так і іншої реалізації), має величезне значення. З цього погляду особливий інтерес для підприємств має обсяг реалізації продукції, за якою завершені розрахунки з покупцями, тобто за якою одержані кошти за відвантажену (відпущену) продукцію покупцям або завершені розрахунки в інший спосіб (бартер, залік тощо). Саме обсяг такої реалізації є важливим об’єктом внутрішньогосподарського планування. Дуже важливо, що обсяг реалізації визначає суму прибутку й валового доходу підприємства [22].

Своєчасне і повне надходження виручки від реалізації є предметом особливої уваги бухгалтерської та фінансової служб підприємства. Ці служби повинні реально планувати обсяги грошових надходжень від реалізації, постійно слідкувати за дотриманням договірної дисципліни, за своєчасністю розрахунків з покупцями, а також за величиною реалізації.

На підприємстві виручка від реалізації продукції – це важливий об'єкт планування. На плануванні величини виручки від реалізації базується все фінансове планування підприємства.

У процесі фінансово-господарської діяльності фінансові служби підприємства можуть здійснювати планування виручки від реалізації продукції на наступний рік, квартал та оперативне планування.

Річне планування виручки ефективне при стабільній економічній ситуації. В умовах нестабільності, коли співвідношення попиту та пропозиції підлягає змінам, які складно спрогнозувати, і законодавчо встановлені правила поведінки юридичних осіб у податковій, кредитній та фінансовій сферах постійно змінюються, річне планування ускладнене і не є об’єктивним орієнтиром для підприємства.

Тому для визначення прибутку можливим і необхідним є квартальне планування.

Оперативне планування виручки використовується для контролю за своєчасністю надходження грошей за відвантажену продукцію на грошові рахунки підприємства.

Планування виручки від реалізації необхідне для визначення валового доходу, прибутку, а також для складання оперативних, фінансових і касових планів. Правильне планування виручки від реалізації має велике значення для нормальної господарської діяльності підприємства. Якщо план реалізації є економічно обґрунтованим та успішно виконується, то підприємство має в своєму розпорядженні грошові кошти, що є достатніми для господарської діяльності. Несвоєчасне і неповне надходження виручки призводить до фінансових ускладнень та порушує нормальну діяльність підприємства.

Таким чином, виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За ринкової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кінцевому рахунку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства. На плануванні величини виручки від реалізації базується все фінансове планування підприємства. Планування виручки є першочерговою задачею усіх фінансових служб підприємства [8].

Розглянемо діяльність фермерського господарства «Веприн» за основними показниками.

Таблиця 3.3.1 Аналіз діяльності ФГ «Веприн» за основними показниками за 2011-2013рр.

Показник	2011р	2012р	2013р
Прибуток, тис.грн.	-1861,1	-442	6659
Собівартість 1ц картоплі,грн	195, 6	173	141,8
Реалізовано картоплі,ц	34458	41908	57389

 

У 2013 році прибуток став позитивним, порівняно з 2011-2012 рр., причиною цього стало зменшення собівартості та збільшенням реалізованої продукції. Тобто, на 2013р. фермерське господарство «Веприн» вважається прибутковим.

 

ВИСНОВКИ

Ефективність виробництва - це складне і багатогранне явище. Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів - робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі виробництва здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Отже, будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величиною результати. В такому випадку кажуть, що підприємства ведуть виробництво з різною ефективністю [23].

Провівши аналіз економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та її вплив на фінансовий стан аграрного підприємства на прикладі ФГ «Веприн» можемо підвести певні підсумки.

Досліджуване підприємство ФГ «Веприн» розташоване в с.Веприн, Радомишльського району, Житомирської області. Землі ФГ «Веприн»  знаходяться в зоні Полісся.

Господарство було створене у 2003 році, виробничий напрямок – зерно та картопля – має вигідне природне і географічне розташування, достатню кількість опадів і помірну температуру. кліматичні умови господарства сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур.

Загальна земельна площа господарства у 2013 році становила 1250 гектарів; в тому числі ріллі 1250 гектара, що нижче майже в два рази ніж у 2011 році. (1667,1га). Зменшення площі відбулося за рахунок виходу частини земель із складу господарства.

У господарстві відбулося суттєве збільшення трудових ресурсів: у 2011 році середньоспискова чисельність робітників становила 28 чоловік, що на 43 чоловіка менше ніж у 2013 році. (71чол.) Основна частка працюючих- люди пенсійного віку, дуже низька частка молоді в структурі працівників підприємства.

Основні засоби підприємства збільшились у два рази.

Урожайність картоплі  у 2013р. (51,8)  порівняно з 2011р. (28,8) зросла на 79,9%.

Затрати праці на 1ц., люд.год за період 2011-2013 рр значно зменшились.

Собівартість 1 ц картоплі зменшився і становить 74, 5 %. Разом з тим зросла ціна реалізації 1 ц зерна за досліджуваний період на 28,4%., прибуток у 2013р. становив 6659 тис. грн.), прибуток на 1 ц зерна збільшився на 114,8%. Виробництво картоплі в ФГ «Веприн» є рентабельним в 2013році. Рівень рентабельності у 2011 р. становив – -41,9 %, у 2012 р. – -6,8 %, у 2012 р. –88,1%.

В  одержанні високих врожаїв сільськогосподарських культур важливе місце займають форма обробітку ґрунту, внесення оптимальних доз мінеральних та органічних добрив, зрошення земель, впровадження високоврожайних сортів культур, запровадження сівозмін.

Господарство досить забезпечене основними засобами, які не потребують капітального оновлення.

Загальна ситуація по підприємству не є стабільною, тому що молодому,  малому та ще й сільськогосподарському господарству вижити в умовах сучасності досить складно, тому для економічно ефективного сільськогосподарського виробництва просто необхідною є державна підтримка.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алєксєєв І. В., Мороз А. С., Романів Р.М., Хома І. Б. Фінансовий аналіз: техніка розрахунків та моделювання економічних ситуацій: навч. посібник.- Львів: видавництво "Бескид Біт", 2008. – 152 с.
2. Алімов Д.М., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва. – К: Вища школа, 2006 – 235 с.
3. Андрійчук В.Г. Внутрішня будова ринку сільськогосподарської продукції: теорико-методологічний аспект// Економіка АПК. – 2011. - №3 – с.29-34
4. Батюта В.Г. Резерви підвищення продуктивності картоплі. – К.: Вища шк., 2012. – с .34 – 45.
5. Білан Ю.Б. Ефективність виробництва картоплі // Економіка АПК. – 2001. - № 2. – с. - 106 – 108.
6. Білоножко М.А. Рослинництво. – К.: Урожай, 2011 – 392с.
7. Бойко В.І. До проблеми формування ринку картоплі// Економіка АПК. – 2010. - №3 – с.35-37
8. Бондар В.В. Стан та шляхи підвищення ефективності картоплярства на Чернігівщині // Агроінком. – 2001. - № 7. –с. 13 – 16.
9. Бугутьський Ю. О. Забезпечення населення картоплею // Економіка АПК. – 2008. - № 6 – с. – 74 – 77.
10. БуткоМ.П.,Зеленський С.М.,Зеленська О.О. Організаційні аспекти функціонування сільського господарства Чернігівщини і перспективи його розвитку// Економіка АПК. – 2011. - №5 – с.28-35
11. Войцешина Н. І. Сортові особливості амінокіслотного складу картоплі // Вісник Аграрної науки. – 2000. - № 9. с. 11 – 14.
12. Волков В.Д. Інтенсивная технологія виробнийтва картоплі. – Київ.: Урожай. – 2009. – с. – 96 – 99.
13. Замотаєв А.І. Інтенсивна технологія виробництва картоплі. К. – Вища шк. – 2007. с. – 56 – 72.
14. Киценко П.Т. Монетний двір Полісся. – 2013. – с. 6 – 39.
15. Держкомстат України, 2013р.
16. Кушко А.А. Фізіологічні основи формування врожаю і якості картоплі. – К.: Довіра. – 2000. - с. – 128.
17. Оненко В. Резерви картопляного поля // Картопляр. – 2001. - № 2. – с. – 4.
18. Теслюк П.С. Картопля другий хліб. - К.: Довіра. – 2001. – с. – 101 – 104.
19. Господарський кодекс України // Голос України. – 2003 – 14 березня
20. Економічна ефективність виробництва картоплі в сільському господарстві А.О. Погорілий // Економіка АПК, 2013, №4 – ст. 90 – 92.
21. Ефективність виробництва картоплі. Ю.Б. Білан // Економіка АПК, 2011, №2г ст.. 106 – 109.
22. hh://potatoclub.com.ua
23. http://base.dnsgb.com.ua