Экономическо-организационный механизм

,                           (2.5)

.

Чисті оборотні активи характеризують ту частину їх обсягу, що сформована за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу. Суму чистих оборотних активів розраховують за такою формулою (2.6):

= ,                 (2.6)

де ЧОА – сума чистих оборотних активів підприємства;

ОА – сума валових оборотних активів підприємства;

КФЗ – короткострокові поточні фінансові зобов’язання підприємства.

,тис.грн

При аудиті власних оборотних засобів доцільно визначити показник робочого капіталу (Рк), який представляє собою різницю між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов’язаннями. Тобто робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов’язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне платити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування. Для визначення величини робочого капіталу слід від суми підсумків розділів II та III активу балансу відняти підсумок III розділу пасиву (2.7):

,                 (2.6)

, тис.грн.

Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. Даний коефіцієнт визначається за формулою (2.7.):

=,                                                                       (2.7)

де - коефіцієнт покриття;

- поточні активи, тис. грн.;

- поточні пасиви, тис. грн.

.

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, наскільки короткострокові зобов'язання покриті найбільш ліквідними активами підприємства. До останніх належать грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції, розрахунки з дебіторами, інші оборотні активи, тобто загальна вартість оборотних активів зменшується на найменш ліквідну їх частину - запаси. Розраховується за формулою 2.8:

=,                    (2.7)

де - коефіцієнт швидкої ліквідності;

ПА - поточні активи, тис. грн.;

З – запаси, тис.грн;

ПП – поточні пасиви, тис.грн;

- поточні зобов’язання, тис. грн.

.

Коефіцієнт ліквідності абсолютної характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість та обчислюється за формулою (2.8):

=,                                                                       (2.8)

де - коефіцієнт ліквідності.

ПП – поточні пасиви, тис.грн;

Кошти – грошові кошти та їх еквіваленти.

.

Розрахунок вищезазначених показників за 2008-2010 рр. занасемо в таблицю 2.7.

Таблиця 2.7

Показники фінансової стійкості, ліквідності та  платоспроможності

ТОВ „УК Альянс Град” протягом 2008-2010 рр.

Аналіз даних, наведених в таблиці, свідчить про те, що коефіцієнт платоспроможності (автономії), який в 2009 році зменшився 28,19%, а в 2010 році збільшився на 181,64%, показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Тобто в 2010 році, коли значення коефіцієнту досягло відмітки 0,997, підприємство мало найбільш стійкий фінансовий стан. Однак, значення коефіцієнта фінансування в 2010 році дорівнювало 28,57, при нормі  <1, тобто ТОВ «Альянс Град» мало дуже високу залежність від залучених засобів. Коефіцієнт фінансової стійкості, який характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування був менше норми в 2008 та 2009 роках, і кардинально змінився в позитивний бік в 2010 році.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними коштами. Протягом досліджуваного періоду значення коефіцієнту зменшується, однак знаходиться в нормі.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка - капіталізована. Так, значення коефіцієнту змінюється – в 2009 зменшується, а в 2010 зростає, що є позитивним напрямом змін.

Аналіз розрахованих даних свідчить про те, що коефіцієнт покриття, який  свідчить про мож­ливість підприємства погашати поточні зобов'язання, зменшується протягом досліджуваного періоду. Критичне зна­чення коефіцієнта покриття прийняте за 1. Тому якщо коефіцієнт покриття менший 1, то підприємство має неліквідний баланс. У роз­робленому в Україні Положенні № 323 як орієнтовне значення кое­фіцієнта покриття наведено його теоретичне значення, яке має бути не меншим 2,0—2,5. Тобто тільки в 2008 році в ТОВ «Альянс Град» значення коефіцієнта покриття було в межах нормативного. Коефіцієнт ліквідності швидкої, який показує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів, зменшився в 2009 році на 25,25%, та в 2010 на 10,14%. Однак в жодному році значення показника не знаходилося в нормі.  Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначає ступінь покриття поточних зобов'язань поточними фінансовими інвестиціями і коштами та їх еквівалентами зменшився в 2009 році на 81,4%, а в 2010 на 75%. Це негативний напрям змін.

Отже, аналізуючи основні показники фінансово-господарської діяльності «УК Альянс Град» за 2008 – 2010 роки можна зробити висновок, що керуюча компанія працює нерентабельно хоча стабільно. Проаналізувавши показники платоспроможності і фінансової стійкості керуючої компанії за 2009-2010р. ми дійшли такого висновку: найбільш позитивними для досліджувального підприємства є показники платоспроможності, який вказує на фінансову стійкість підприємства в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності.

РОЗДІЛ 3

Індивідуальна робота на тему:

НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО – ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ КЕРУЮЧИХ КОМПАНІЙ

3.1. Рекомендації щодо оптимізації організаційної структури керуючої компанії

Житлово-комунальне господарство можна віднести до найбільш проблемних галузей народного господарства України. З метою покращення стану галузі в країні прийнята Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства, одним із головних напрямів якої є формування інститутів управління житловими будинками та залучення інвестицій в житлово-комунальне господарство. Це сприятиме створенню конкурентного середовища на ринку послуг з утримання будинків та підвищенню якості обслуговування .

В Законі «Про житлово-комунальні послуги», який було прийнято 24 червня 2004 р., вперше в історії законодавства у сфері житлово-комунального господарства було визначено такий вид житлово-комунальних послуг, як послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд (далі - керуюча компанія). До складу цієї послуги п.3 частини першої ст.13 зазначеного Закону віднесено балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль, виконання умов договору тощо.

Більшість підприємств комплексу не має мотивації до ефективного господарювання, що призводить до механічного перенесення їхніх невирішених проблем на споживачів відповідних послуг через підвищення цін та тарифів або на державний та місцеві бюджети – в частинах субсидіювання населення, а також виділення бюджетних коштів для утримання та розбудови інфраструктури ЖКГ.

В нашій державі тільки починають запроваджувати досвід управління житлом, який дасть змогу кваліфіковано здійснювати управління житловим фондом для забезпечення його якісного утримання, обслуговування, поточного ремонту, належного санітарного стану прибудинкових територій.

Водночас в Україні фактично немає керуючих компаній, які надають свої послуги відповідно до встановлених стандартів, норм та правил.

Саме цим і обумовлена необхідність розробки моделі керуючої компанії. Згідно з обсягом функцій, які повинна виконувати керуюча компанія відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил управління, вона має бути юридичною особою (що необхідно для здійснення різних функцій, зокрема з балансоутримання об’єкта), у статуті якої передбачається такий вид діяльності, як "управління житловою нерухомістю".

Організаційно-правовою формою управлінської компанії може бути: державне, комунальне чи приватне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство .

Створення керуючої компанії у формі державного чи комунального підприємства стримує процес демонополізації діяльності з управління житловим фондом та його утримання, водночас зменшує адміністративний тиск на суб’єкти господарювання, що працюють у сфері житлово-комунальних послуг.

Проте існує також небезпека надмірної комерціалізації послуг керуючої компанії приватного підприємства, що може спричинити певну напругу в такій соціально сфері, як надання житлово-комунальних послуг, насамперед з питань соціального захисту малозабезпечених верств населення.

Тому оптимальним варіантом є створення керуючої компанії із застосуванням засад публічно-приватного партнерства, а саме у формі господарського товариства за участю органу місцевого самоврядування.

Враховуючи труднощі із застосуванням законодавства щодо корпоративних прав, організаційно-правовою формою керуючої компанії можна визначити товариство з обмеженою відповідальністю, одним із засновників якого буде територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування. При цьому з метою запобігання надмірного впливу на фінансово-господарську діяльність керуючої компанії, пайова участь територіальної громади у статутному капіталі не повинна перевищувати 50%.

Незважаючи на обмеження втручання держави і місцевого самоврядування у сферу надання житлових послуг, їх участь у діяльності даної сфери необхідна. У першу чергу державне управління проявляється в необхідності встановлення правил ринкової гри та контролю за дотриманням цих правил. Так, регіональні органи влади в особі керуючий житлово-комунального господарства фінансують передбачені законодавством України пільги та субсидії на оплату житлових послуг. Одночасно державні регіональні органи влади здійснюють контроль за проведенням управліннями житлово-комунального господарства на місцевому рівні єдиної політики у сфері надання житлових послуг, проводять збір і обробку інформації, що надходить від місцевих органів влади і фінансово-кредитних інститутів. У свою чергу місцеві профільні комітети перераховують кошти на оплату субсидій та пільг з коштів з регіонального і місцевого бюджетів через комунальний або державний банк постачальникам послуг. Місцеві комітети з житлово-комунального господарства контролюють діяльність усіх суб'єктів ринку, які надають житлові послуги: комунальні підприємства, що здійснюють управління соціальним житловим фондом, приватні керуючі компанії, компанії-постачальники житлових послуг.

Підконтрольні та діючі у рамках законодавства керуючі компанії і компанії-постачальники послуг забезпечують населення послугами відповідно до умов, прописаних у договорі. За надані відповідно до законодавчих норм та договором послуги, населення вносить платежі на рахунки керуючих компаній, компаній-підрядників у банківську установу (комунальний або державний банк). Платежі вносяться на окремі рахунки відповідно до оформленими керуючої компанією квитанціями на кожного окремого мешканця.