Конкурентоспроможність потенціалу підприємства та її рівні на прикладі підприємства «ДП МО КАРЗ АВІАКОН»

 

3.2 Виробництво  авіаційної техніки в рамках  підвищення конкурентоспроможності  підприємства

 

Для розбудови відкритої національної економіки слід враховувати динамічні зміни, що відбуваються у світі. Україна належить до групи небагатьох країн, котрі мають науково-технічний потенціал для створення і виробництва найсучаснішої авіатехніки. Задоволення потреб народного господарства України сучасним транспортом виступає ключовим фактором забезпечення його сталого розвитку. Вагоме місце при цьому відводиться авіаційному транспорту. Це стосується таких галузей як вантажні і пасажирські перевезення, оборона і безпека держави, ліквідація наслідків стихійних лих і техногенних катастроф, охорона здоров‘я тощо. Важлива роль в цьому належить вертольотам як ефективному транспортному засобу, що здатний вирішувати завдання за складних природних умов [7].

Враховуючи той факт, що Україна не є державою-виробником вертольотів, пріоритетним завданням для підприємств авіаційної галузі стає підготовка виробництва до здійснення самостійної збірки гвинтокрилих машин та отримання статусу ліцензійного сертифікованого центру з виконання технічного обслуговування авіаційної техніки іноземного виробництва [5].

Україна має всі технічні передумови для створення виробництва вертольотів. До них слід віднести наступні:

1. розробник двигуна – Запорізьке державне підприємство «Івченко-Прогрес»;
2. виготовлювач двигуна – Запорізьке акціонерне товариство «Мотор Січ»;
3. готовий двигун українського виробництва для встановлення на вертольоті – АІ-450;
4. мережа ремонтних заводів для проведення ремонту вертольотів та їх агрегатів – концерн «Авіавоєнремонт»;
5. виробничій і кадровий потенціал для організації робіт з розробки та виробництва вертольоту [10].

За оцінками аналітиків, в Україні успішно функціонує два підприємства, які б могли організувати виробничі потужності для ліцензійного складання вертольотів. До них відносять ПАТ «Мотор Січ» та ДП КАРЗ «АВІАКОН». На сьогодні ці підприємства мають виробничий та науково-технічний потенціал, який у співробітництві з іншими країнами матиме можливість забезпечити організацію та подальший розвиток вітчизняного вертолітного виробництва. Однак, вертолітне виробництво може бути впроваджене лише за умови державної підтримки та наявності внутрішніх та іноземних інвестицій. При дотриманні цих умов ДП КАРЗ «АВІАКОН» у кооперації з іншими підприємствами здатне забезпечити організацію виробництва зі складання вертольотів у найближчому майбутньому.

За прогнозами експертів, в майбутньому виробництво на ДП КАРЗ «АВІАКОН» сягатиме до 40 вертольотів на рік, а в 2015 році планується вихід на зовнішні ринки [9].

Експерти визначають переваги й недоліки можливих варіантів розв‘язання проблеми створення виробництва вертольотів в Україні (табл.3.2) [7].

 

Таблиця 3.2 – Переваги та недоліки створення виробництва вертольотів в Україні

Переваги	Недоліки
сучасна конкурентоздатна модель, що матиме перспективи реалізації на міжнародному ринку; технологічна модернізація підприємств, що будуть брати участь у програмі; наявність сертифікату типу на повітряне судно в цілому; певна кількість нових робочих місць.	висока вартість закупівлі ліцензії на виробництво; необхідність закупівлі нового високопродуктивного обладнання; залежність від умов угоди про спільне виробництво з підприємством-розробником машини; достатньо довгі терміни створення виробництва.

 

Виходячи з наведених переваг і недоліків створення виробництва вертольотів є найбільш перспективним варіантом для України з точки зору її економічних інтересів.

Прогнозується, що реалізація стратегії виробництва вертольотів сприятиме:

• створенню та розвитку серійного виробництва вітчизняної вертолітної техніки;
• задоволенню потреб держави та приватних структур у вертолітній техніці,та, як результат, підвищенню експортного потенціалу України;
• розвитку високотехнологічного сектору вітчизняної економіки та підвищенню її конкурентоспроможності в цілому;
• розвитку стратегічного партнерства авіабудівної галузі України з провідними світовими виробниками авіаційної техніки;
• якісному розвитку наукового, інженерно-технічного, виробничого та управлінського кадрового потенціалу галузі;
• підвищенню інвестиційної привабливості галузі .

Крім цього, реалізація стратегії у запланований період 2011-2020 роках, а також за умови систематичного фінансування в цілому сприятиме досягненню позитивних результатів (табл. 3.3) [5].

 

Таблиця 3.3 – Результати впровадження стратегії створення виробництва вертолітної техніки

Орієнтована потреба державних структур у легкому вертольоті на період до 2020 року	100 машин
Орієнована ціна легкого вертольоту	2 млн. дол. США
Загальна вартість поставок 100 вертольотів	200 млн. дол. США
Орієнтована сума перерахувань до держбюджетів всіх рівнів на період поставок 100 вертольотів	65 млн. дол. США
Орієнтовна річна середня заробітна плата одного працюючого	6 000 дол. США
Орієнтовна кількість додатково створених робочих місць на вертольотобудівних підприємствах на період поставок 100 вертольотів	10 000 чоловік.
Орієнтовна кількість додатково створених робочих місць на суміжних підприємствах	80 000 чоловік
Орієнтована сума перерахувань до держбюджетів всіх рівнів на період поставок 100 вертольотів від додатково створених робочих місць на суміжних підприємствах	220 млн. дол. США

 

Фінансування розробленої стратегії планується здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, інвестиційних та інноваційних фондів, кредитів, позичок, власних коштів підприємств, які прийматимуть безпосередню участь у реалізації проекту.

В таблиці 3.4 наводяться попередні оціночні витрати на створення виробництва вертольотів. Із зазначених вище орієнтовних витрат на створення виробництва вертольоту в сумі 60-140 млн. дол. США за рахунок коштів держбюджету пропонується асигнувати 42-84 млн. дол. США, відповідно, можливість чого може вважатися реальною, зважаючи на період виконання проекту (до 7 років). При цьому передбачається, що частка позик, кредитів, коштів підприємств у витратах складатиме 18-56 млн. дол. США [14].

 

Таблиця 3.4 - Витрати на створення виробництва вертольотів

Варіант створення виробництва вертольотів в Україні	Витрати бюджету, млн. дол. США	Позики, кредити, кошти підприємств, млн. дол. США	Загальні витрати, млн. дол. США
Виробництво українського вертольота покращеної модифікації із застосуванням українських комплектуючих	24	16	40

 

Очевидним є факт, що підґрунтя для залучення ДП КАРЗ «АВІАКОН» до створення авіаційної техніки на сьогодні закладено. Проте, на сьогодні однією з найбільших проблем реалізації проекту є хронічний дефіцит фінансових ресурсів авіазаводу. Задовільне фінансово-економічне становище як ДП КАРЗ «АВІАКОН», так і авіаційної галузі України в цілому свідчить про неефективну державну стратегію розвитку галузі та підприємства.

Дестабілізуючим чинником також виступає неефективне управління авіаремонтним заводом «АВІАКОН» з боку Міністерства оборони України. Утворений з метою об'єднання розробників і виробників авіаційної техніки в єдиний комплекс Державний концерн «Авіавоєремонт» не має реального впливу на підприємства - учасників концерну, іноді зустрічає протидію з боку окремих учасників концерну щодо реалізації покладених на його завдань. Це в сукупності призводить до низької ефективності використання коштів, одержаних від виробничої, комерційної, торговельної та іншої господарської діяльності підприємствами - учасниками концерну, а також зриву виконання зовнішньоекономічних контрактів із виробництва та поставки літаків до іноземних держав, що завдає шкоди авторитету України на міжнародних ринках авіаційної техніки [7].

За таких умов основні зусилля держави мають бути спрямовані на підтримку фінансово-економічної ситуації в оборонно-промисловому комплексі, а саме:

• забезпечення сталого фінансування державного оборонного замовлення як ключового фактору при створенні внутрішнього ринку військової техніки та надання послуг оборонного призначення;
• державне сприяння економічному стимулювання фінансово-кредитних і банківських установ, що забезпечують довготривале співробітництво з вітчизняною оборонною промисловістю [5].

Авіаційний комплекс виступає одним із провідних та перспективних у високотехнологічному секторі України. Саме тому, питання підвищення його конкурентоспроможності залишається суттєвим питанням, яке потребує негайного вирішення. На сьогодні стан вітчизняного авіаційного комплексу можна охарактеризувати як незадовільний, крім цього, у стратегії його розвитку не враховані тенденції розвитку авіапромисловості провідних країн світу. Очевидно, що на тлі «деградації» українського авіабудування розвиток вертольотобудування може стати альтернативною високотехнологічною підгалуззю, попит на продукцію якої завжди є як на внутрішньому ринку, так і за кордоном.

 

 

 

 

3.3 Військово-технічне співробітництво як інструмент реалізації інтересів підприємства в контексті пріоритетів національного розвитку

 

Удосконалення державної політики з питань національної безпеки у сфері оборони має на меті посилення міжнародного співробітництва як ключового фактору запобігання виникненню воєнних загроз та підтримання миру у всьому світі.

На рубежі ХХ–ХХІ століть в світі поряд із інтеграційними процесами набули широкого розмаху процеси дезінтеграції окремих держав, які призводять до виникнення внутрішніх та регіональних конфліктів, що супроводжуються грубим порушенням прав людини. Проблема запобігання збройних конфліктів та їх регулювання виступає на перший план у зовнішній політиці багатьох країн світу, стає об’єктом пильної уваги політиків, дипломатів, державних та міжнародних організацій [54].

Україна як одна із засновників і повноважний член ООН, прагне до активної участі у регулювання збройних конфліктів, сприянню встановленню та підтримки миру між державами.

Миротворча діяльність стала одним із найважливіших напрямків зовнішньополітичної діяльності України і виступає засобом підтримки міжнародної безпеки та захисту своїх національних інтересів. Така позиція, насамперед, знайшла своє відображення у «Основних напрямах зовнішньої політики України», де одним із пріоритетів визначена участь нашої держави у миротворчій діяльності [11].

За своїм змістом та результатами міжнародне співробітництво спрямоване на:

1. забезпечення європейської інтеграції України й участі в удосконаленні та розвитку європейської системи колективної безпеки;
2. розвиток двосторонніх відносин з Російською Федерацією на основі стратегічного партнерства, дружби і добросусідства, взаємовигідного співробітництва;
3. забезпечення виконання положень Хартії Україна – США, формування механізмів стратегічного партнерства на засадах ефективного і взаємовигідного співробітництва;
4. підтримання діалогу з ключовими партнерами України, країнами-сусідами, іншими провідними державами світу та міжнародними організаціями з безпеки;
5. продовження конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору з усіх питань, що становлять взаємний інтерес [11].

Миротворча діяльність представляє собою систему скоординованих політико-дипломатичних та воєнних методів колективних міжнародних зусиль під егідою ООН по відновленню миру та підтримці стабільності в конфліктних регіонах.

Варто зазначити, що за сучасних умов проекти взаємовигідного військово-технічного співробітництва України з ООН набули широкого розмаху. Протягом останніх років форми та способи воєнно-технічного співробітництва набули великого розмаїття. Вони розвиваються виходячи із внутрішніх та зовнішніх умов, які складаються у воєнно-економічній, воєнно-технічній сферах, у відносинах між країнами, а також удосконалюються у відповідності до завдань, які ставлять перед собою основні суб’єкти цієї діяльності – країни-експортери та країни-імпортери озброєння та воєнної техніки, задовольняючи потреби забезпечення своєї національної безпеки [68].