Основні теоретичні засади виникнення ризику на підприємстві що займається ЗЕД

Портфельні інвестиції зв'язані  з формуванням інвестиційного портфеля і являють собою придбання  цінних паперів і інших активів.

Ризик зниження прибутковості  включає наступні різновиди: процентні  ризики і кредитні ризики.

До процентних ризиків  відноситься небезпека втрат  комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними інститутами в результаті перевищення процентних ставок, виплачуваних ними по залучених коштах, над ставками по наданих кредитах. До процентних ризиків відносяться також ризики втрат, що можуть понести інвестори  в зв'язку зі зміною дивідендів по акціях, процентних ставок на ринку по облігаціях, сертифікатам і іншим цінним паперам.[22]

Ріст ринкової ставки відсотка веде до зниження курсової вартості цінних паперів, особливо облігацій з фіксованим відсотком. При підвищенні відсотка може також початися масове скидання цінних паперів, емітованих під більш  низькі фіксовані відсотки і за умовами  випуску , достроково прийнятих назад  емітентом. Процентний ризик несе інвестор, що вклав кошти в середньострокові і довгострокові цінні папери з фіксованим рівнем відсотка. Іншими словами, інвестор міг би одержати приріст  доходів за рахунок підвищення відсотка, але не може визволити свої кошти, вкладені на зазначених вище умовах.[26]

Кредитний ризик - небезпека  несплати позичальником основного  боргу і відсотків, що належать кредитору. До кредитного ризику відноситься також  ризик такої події, при якому  емітент, що випустив боргові цінні  папери, виявиться не в змозі виплачувати  відсотки по них чи основній сумі боргу.[3]

Кредитний ризик може бути різновидом ризику прямих фінансових втрат.

Ризики прямих фінансових втрат включають наступні різновиди: біржовий ризик, селективний ризик, ризик банкрутства, а також кредитний  ризик.

Біржові ризики являють собою  небезпеку втрат від біржових угод. До цих ризиків відносяться  ризик неплатежу по комерційних  справах, ризик неплатежу комісійної винагороди брокерської фірми.[12]

Селективні ризики - ризик  неправильного вибору видів вкладення  капіталу, виду цінних паперів для  інвестування в порівнянні з іншими видами цінних паперів при формуванні інвестиційного портфеля.

Ризик банкрутства являє  собою небезпеку в результаті неправильного вибору вкладення  капіталу, повної втрати підприємцем  власного капіталу і нездатності  його розраховуватися по взятим на себе зобов'язанням.[10]

Вважається, що для виникнення економічного ризику повинні мати місце  такі умови:

• наявність невизначеності й випадковості, тобто відсутність  вичерпної інформації про умови  прийняття рішень;

• зрілість економіки: за низького рівня виробництва на душу населення  розвиток економіки практично детермінується стратегією виживання, суворою необхідністю забезпечення мінімальних потреб населення;

• активне керівництво  і регулювання економікою;

• існування матеріальної зацікавленості в кінцевому результаті прийнятих рішень, наявність стимулів;

• ризик може створюватися штучно, наприклад, через азартні  ігри.[4]

У сучасних умовах ризик  набув особливостей, що характеризують епоху,у якій ми живемо. Основні з  них наведені на рис.1.3.

Конкретних причин підприємницького ризику безліч. Так чи  інакше вони завжди  мають  місце, саме тому підприємницький  ризик неминучий.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2  Основні особливості ризику, пов’язані  з функціонуванням в сучасних

умовах, що характеризують епоху, в якій ми живемо [4]

За джерелами походження фактори пливу на визначення і  оцінку ризиків діяльності підприємства можна поділити на внутрішні та зовнішні. Внутрішні фактори визначення ризику діяльності – це ті чинники, які  впливають на суб’єктів прийняття  рішення всередині самого підприємства. Зокрема, такими внутрішніми факторами  визначення і оцінки ризику можуть бути наступні: досвід попередньої  діяльності підприємства; накази і  розпорядження керівництва; рівень кваліфікації і обізнаності персоналу підприємства; спеціалізація і сфери діяльності підприємства; рівень розвитку системи внутрішнього інформаційного забезпечення управлінського персоналу; наявність внутрішніх методик виявлення і оцінки ризиків на підприємстві та ін. Внутрішні фактори визначення ризиків діяльності підприємства, як бачимо, можуть впливати на суб’єкта прийняття рішення як опосередковано, так і безпосередньо. З огляду на це можемо виділити серед внутрішніх факторів визначення ризиків діяльності: прямі та непрямі. [14]

Прямі фактори – це ті чинники, які прямо впливають  на діяльність відповідальних за визначення ризиків працівників. Зокрема, такими факторами можуть бути розпорядження  чи накази керівництва підприємства стосовно розгляду того чи іншого виду ризику для певної сфери діяльності. Також до прямих факторів визначення ризику можемо віднести і наявність  на підприємстві затверджених методичних положень і рекомендацій стосовно визначення і оцінки певних видів ризиків. [18]

Непрямі фактори – це ті чинники, які здійснюють вплив  на визначення ризиків діяльності підприємства відповідними суб’єктами опосередковано. Так, непрямими внутрішніми факторами  впливу на визначення ризиків діяльності конкретного підприємства може бути спеціалізація підприємства чи сфери  його діяльності, досвід його діяльності на ринку.[27] Дані чинники відносяться  до непрямих факторів тому, що вони не можуть здійснювати прямий вплив  на прийняття рішень відповідальними  суб’єктами. Так, зокрема, ідентифікувати той чи інший ризик діяльності підприємства відповідний працівник  може за наявності прямих вказівок чи рекомендацій керівництва або  ж на основі власних знань і  досвіду, власного розуміння специфіки  діяльності своєї організації. Однак, за відсутності керівних положень, працівник при здійсненні визначення ризиків діяльності свого підприємства керується його специфікою, сферами  господарської діяльності. Але цей  вплив на суб’єкта прийняття рішення  вже не є прямим, оскільки в даному випадку ризик-менеджер самостійно вирішує які ризики для підприємства є актуальними і самостійно визначає порядок і методи проведення їх оцінки. [20]

Зовнішні фактори визначення ризиків діяльності підприємства –  це ті чинники, які не залежать від  діяльності конкретного підприємства чи його управлінського персоналу. Такими чинниками є всі ті обставини, які здійснюють свій вплив на підприємство ззовні. При цьому, зовнішні фактори  впливу на визначення ризиків діяльності підприємства також можна поділити на прямі та непрямі. Прямі зовнішні фактори впливу на діяльність ризик-менеджерів підприємства – це ті чинники, які  формуються у законодавчому полі держави чи на міжнародному рівні. До таких чинників, зокрема, можна віднести вимоги чинних у країні законодавчих актів та інших нормативних документів, які визначають перелік ризиків  для певних видів підприємств, методичні  рекомендації чи положення стосовно порядку визначення та оцінки окремих  ризиків господарської діяльності. [4]

Непрямими зовнішніми факторами  визначення ризиків діяльності підприємства є ті чинники (інформація), що надходять  на підприємство ззовні, не здійснюючи при цьому прямого впливу на суб’єктів  здійснення його ризик-менеджменту. Таким  чином, факторами непрямого зовнішнього  впливу на визначення ризиків підприємства є інформація стосовно ризиків аналогічних  підприємств або підприємств, які  займаються схожими видами діяльності. Виходячи з вищезазначеного, класифікацію факторів визначення ризиків діяльності підприємства можна представити  у вигляді, як це показано на рис. 1.3.

Рис. 1.3 Класифікація факторів визначення ризиків  діяльності підприємства [20]

Накази і розпорядження  керівництва – це задокументовані  вимоги керівних осіб або власників  підприємства стосовно обов’язкового  управління певними видами ризиків. Саме ці документи зобов’язують персонал ризик-відділу підприємства особливу увагу звертати на виділені у них  ризики, їх оцінку та ефективне управління ними. Наявність відділу ризик-менеджменту  є чи не найголовнішим прямим фактором визначення ризиків діяльності підприємства, оскільки в разі існування відділу  управління ризиками імовірність того, що всі можливі для підприємства ризики будуть визначені і оцінені  підвищується у кілька разів. [18]

Наявність внутрішніх методик  виявлення і оцінки ризиків –  це важливий прямий фактор їх визначення. Адже за умови існування таких  методичних положень чи вказівок персонал відділу ризик-менеджменту в першу  чергу займається виявленням, оцінкою  і попередженням саме даних різновидів ризику діяльності підприємства.

Попередній досвід діяльності підприємства – це всі ті ризики, які виникали в ході здійснення ним  діяльності і успішно чи не зовсім успішно усувалися внаслідок  прийняття управлінських рішень. Саме попередній досвід діяльності досить часто є головним фактором при  визначенні зовнішніх і внутрішніх ризиків підприємства, оскільки ризик-менеджери  в будь-якому разі при прийнятті  рішень опираються на отриманий раніше досвід управління ризиками на своєму підприємстві. [14]

Наступним фактором визначення ризиків підприємства, звичайно ж, є  його спеціалізація і сфери діяльності. Адже кожна сфера виробничої діяльності характеризується існуванням і певних ризиків. Звісно, що переважна більшість  ризиків діяльності є фактично однорідною для будь-яких підприємств. Однак, кожна  сфера діяльності виробляє свою специфіку  фактично одних і тих же ризиків, що в свою чергу, вимагає специфіки  і у визначенні таких ризиків  та управлінні ними. [14]

 Рівень розвитку системи  внутрішнього інформаційного забезпечення  на підприємстві – це фактично  індикатор рівня його ризик-менеджменту.  Адже загальновідомо, що лише  на основі чітких, правильно підібраних  і вчасно отриманих аналітичних  даних щодо показників діяльності  підприємства, можуть прийматися  адекватні управлінські рішення.  Тобто, чим більш інформованим  буде ризик-менеджмент підприємства, тим більшими можливостями він  володітиме щодо попередження  виникнення для підприємства  різного роду несприятливих ситуацій. [20]

Законодавче регулювання  порядку визначення і оцінки ризиків  – це всі ті нормативно-правові  акти, методики чи положення, які регламентують  порядок визначення і оцінки ризиків  у певних сферах виробничої діяльності чи на певних видах підприємств.

Іще одним прямим зовнішнім  фактором впливу на визначення ризиків  діяльності підприємства є міжнародні нормативно-правові акти, які встановлюють вимоги до визначення і оцінки ризиків  у певних сферах діяльності.

До непрямих зовнішніх  факторів визначення ризиків діяльності підприємства належать всі ті інформаційно-аналітичні дані про розвиток аналогічних підприємств, чи про стан фінансово-економічного сектору, чи про політичне становище, чи про зміни і новації у  законодавчому полі, які можуть слугувати  для визначення внутрішніх і зовнішніх  ризиків діяльності підприємства та прогнозування можливих ризиків. [4]

 

 

1.2 Методи  виміру ризиків зовнішньоекономічної  діяльності підприємства.

 

Оцінка ризику зовнішньоекономічної діяльності підприємства являє собою  сукупність регулярних процедур аналізу  ризику та будується на загальному вивченні економічної діяльності підприємства і середовища його функціонування на предмет джерел ризику, аналізі зовнішніх  і внутрішніх факторів ризику, визначенні показників рівня ризику,а також  встановленні механізмів і моделей  взаємозв’язків показників  оцінки рівня ризику, а також і встановленні механізмів і моделей взаємозв’язку  показників і факторів ризику.

 

Рис.1.4 Загальний алгоритм оцінки ризиків ЗЕД підприємства [13]

На першому етапі необхідно  отримати інформацію , яка буде використана  в процесі аналізу та оцінки рівня  ризиків ЗЕД підприємств .

Під час другого та третього етапу доцільно визначити зміст  ризиків та зробити фіксацію ризиків , тобто обмежити кількість існуючих ризиків , використовуючи досвід впровадження аналогічних проектів .Цей принцип ґрунтується на обліку найбільш значимих і найпоширеніших ризиків для оцінки зовнішньоекономічної діяльності [13,16].

Четвертий етап в оцінці ризиків зовнішньоекономічної діяльності призначений для поетапного вибору існуючих підходів аналізу ризиків .

У загальному вигляді систему  методів оцінки ризиків зовнішньоекономічної діяльності слід поділити на дві групи :

1)Якісні методи оцінки  –з їхньою допомогою здійснюється  виявлення зовнішньоекономічних  ризиків,властивих реалізації передбачуваного  рішення; визначення кількісної  структури ризиків, виявлення  найбільших ризикових регіонів  в розробленому алгоритмі прийнятого  рішення.