Перспективи розвитку банківської системи України

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Февраля 2015 в 00:20, курсовая работа

Описание работы

Метою дослідження є вивчення теоретичних і практичних аспектів функціонування банківської системи в період становлення ринкових відносин.
Досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження передбачає розв’язання таких завдань:
– проаналізувати сучасні методологічні підходи до питання сутності банківської системи, визначити економічну сутність та функціональне призначення;
– узагальнити зарубіжний досвід становлення та розвитку банківських систем з метою його адаптації та використання в Україні;
– проаналізувати макроекономічні умови становлення та розвитку банківської системи України;

Содержание работы

ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

5
1.1. Сутність та структурна побудова банківської системи України
5
1.2. Характерні риси і функції банківської системи України
11
1.3. Розвиток банківської системи в розвинутих країнах світу
15
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
24
2.1. Основні чинники впливу на функціонування банківської системи України

24
2.2. Аналіз сучасного стану банківської системи України
30
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

50
3.1. Перспективи розвитку банківської системи України
50
3.2. Шляхи вирішення проблем банківської системи України
56
3.3. Використання закордонного досвіду розвитку банківської системи в умовах ринкової економіки України

61
ВИСНОВКИ
66
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Файлы: 1 файл

Курсова Банківська система.docx

— 342.84 Кб (Скачать файл)

 

 


Рис.3.2. Сценарії макроекономічних змін

 

Базовими для будь-яких сценаріїв розвитку банківського сектора в найближчі роки будуть наступні тренди:

  • налагодження синергетичного ефекту в роботі з різними клієнтськими сегментами;
  • орієнтація на клієнтів з середнім і вище середнього рівнем доходу;
  • розвиток віддалених систем обслуговування клієнтів;
  • підвищення якості ризик-менеджменту;
  • розширення каналів дистрибуції.

Втім, якщо розглядати позитивний сценарій, а саме відносну валютну стабільність і зниження напруженості на світових боргових ринках, то можна припускати стабілізацію вітчизняного банківського сектора і формування позитивних тенденцій. Динаміка активів банківського сектора може досягти 8 - 12%. обсягів кредитування в 2012 р. - 5%. з подальшим нарощуванням приросту показника до 10%. Також можна анонсувати неоднорідне відновлення зі збереженням тенденції щодо зниження простроченої заборгованості за рахунок формування резервів та утримання якості кредитів на високому рівні.

Для пом’якшення наслідків настання негативного сценарію Національним банком України розпочато ряд превентивних заходів, серед яких варто відзначити: збільшення регулятивного капіталу (від 120 млн. грн. і більше) а також введення з 1 січня 2012 року нового нормативу співвідношення регулятивного капіталу до зобов’язань банку - НЗ-1 (не менше 10%). Ці та інші заходи вжито з метою зниження ризиків по банківській системі та зміцнення довіри як до банківського сектору в цілому.

Враховуючи вищесказане, можна спрогнозувати. що в найближчі три роки банківському сектору прийдеться пройти нелегкий шлях якісного зростання, спрямований на подальше підвищення рівня капіталізації та ліквідності, так як на цей момент банки України у зв’язку з введенням НБУ регулюючих актів підготувалися до того, щоб у разі форс-мажорних ситуаціях забезпечити себе стабільністю.

 

3.2. Шляхи вирішення проблем  банківської системи України

 

Основні проблеми розвитку вітчизняної банківської системи можна поділити на зовнішні, які лежать поза її межами, і внутрішні, які обумовлені внутрішньобанківськими особливостями їх функціонування в конкурентному середовищі.

До основних зовнішніх проблем, які спричиняють найбільший вплив на розвиток банківської системи, можна віднести: повільні темпи ринкових перетворень вітчизняної економіки; наявність макроекономічних диспропорцій, особливо значного дефіциту державного бюджету; нестійкий і недостатньо прозорий фінансовий стан значної кількості підприємств; недостатній розвиток фондового ринку, ринку нерухомості, а також відсутність ринку землі; низький рівень довіри з боку населення до окремих банків, недостатній рівень захисту прав кредиторів і вкладників та інші.

До проблем, притаманних самій банківській системі, можна віднести: недостатній рівень капіталізації та концентрації банківського капіталу, низький рівень корпоративного управління в банках, недостатній рівень управління банківськими ризиками, вузький спектр банківських послуг і продуктів, недостатній рівень прозорості діяльності та комунікацій з інвесторами і населенням тощо.

Чітке визначення проблем функціонування вітчизняної банківської системи на сучасному етапі дає можливість окреслити основні напрями їх подолання та розвитку банківського сектору в середньостроковій перспективі. До таких напрямів, на наш погляд, слід віднести:

  1. дальше підвищення рівня капіталізації банків і забезпечення їх надійними джерелами ресурсів, збалансованими за обсягами, ціною і термінами, з метою постійної підтримки достатнього рівня ліквідності та стабільного функціонування;
  2. розширення спектра, підвищення якості та конкурентоспроможності банківських послуг;
  3. забезпечення діяльності вітчизняних банків відповідно до міжнародних стандартів корпоративного управління;
  4. розвиток систем ризик-менеджменту та вдосконалення управління ризиками;
  5. підвищення рівня забезпечення захисту прав кредиторів і вкладників банків.

Розглянемо основні заходи щодо подолання проблем розвитку вітчизняної банківської системи більш детально в розрізі окремих напрямів. Підвищення рівня капіталізації банківської системи може бути здійснено шляхом: залучення до банків додаткового акціонерного капіталу; розроблення банками планів підвищення рівня капіталізації з урахуванням зростання обсягів активних операцій; консолідації банків; поліпшення якості капіталу та забезпечення достатнього рівня покриття капіталом ризиків, що приймаються банками; стимулювання капіталізації прибутку банків.

З метою розширення спектра підвищення якості та конкурентоспроможності банківських послуг доцільним є реалізація таких заходів:

  • оптимізація структури банківської системи на основі поєднання діяльності великих банків із розгалуженою мережею філій, регіональних, кооперативних і спеціалізованих банків, що дозволить наблизити повноцінні банківські офіси до клієнтів і споживачів банківських послуг;
  • підвищення рівня надійності банківських автоматизованих систем, їх резервування (дублювання), а також розроблення ефективних планів відновлення безперебійного функціонування зазначених систем у разі негативної дії на них зовнішніх факторів;
  • створення умов для розширення спектра електронних банківських технологій і електронних послуг;
  • створення умов для суттєвого розширення безготівкових розрахунків в економіці шляхом заміщення готівкових розрахунків на безготівкові платіжні інструменти на основі запровадження сучасних технологій оплати праці, виплати пенсій тощо, а також збільшення масштабів здійснення населенням платежів за товари і послуги в безготівковій формі, зокрема за допомогою платіжних карток;
  • стимулювання поліпшення банківського обслуговування населення, малого та середнього бізнесу, розвиток нових видів банківських послуг і нових сегментів фінансового ринку, орієнтованих на широке коло юридичних і фізичних осіб - клієнтів банків.

Для поширення практики використання в діяльності вітчизняних банків міжнародних стандартів корпоративного управління, на нашу думку, потрібно забезпечити:

  1. удосконалення нормативного забезпечення організації корпоративного управління в банках і запровадження Національним банком України системи оцінки якості корпоративного управління;
  2. підвищення рівня відповідальності керівників і власників банку за безпечність його роботи та стабільність функціонування;
  3. розширення переліку та посилення вимог до розкриття інформації про діяльність банку (інформація про фінансовий стан, власників істотної участі, структуру управління, якісні характеристики менеджменту, основні інвестиції тощо) з метою підвищення довіри до банків з боку інвесторів і кредиторів;
  4. запровадження механізмів попередження виникнення та врегулювання конфлікту інтересів у банку;
  5. підвищення якості та ефективності систем внутрішнього контролю в банках, внутрішнього і зовнішнього аудиту, у тому числі за рахунок забезпечення належної реалізації Міжнародних стандартів аудиту та об’єктивної сертифікації зовнішніх аудиторів;
  6. підвищення рівня захисту прав міноритарних акціонерів;
  7. продовження роботи щодо адаптації вітчизняної нормативно-правової бази з питань банківської діяльності до вимог законодавства Європейського Союзу та Базельського комітету з питань банківського нагляду.

Удосконалення управління ризиками та розвиток систем ризик-менеджменту в банках потребує:

  • забезпечення постійного моніторингу та оцінки ризиків з метою ефективного функціонування систем ризик-менеджменту, запобігання прийняттю неконтрольованих і нерегламентованих рішень, пов’язаних із банківськими ризиками;
  • дальше наближення зовнішнього аудиту банків до вимог стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів;
  • удосконалення методики формування банками резервів на покриття ризиків під активні операції;
  • підтримки розвитку бюро кредитних історій, забезпечення ефективної системи збереження, обміну та використання інформації;
  • поліпшення правових умов функціонування ринку похідних фінансових інструментів;
  • запровадження додаткових диференційованих ставок регулярного збору з банків до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою стимулювання підвищення якості управління ризиками в банках;
  • удосконалення системи банківського регулювання та нагляду.

З метою посилення захисту прав кредиторів і вкладників, а також підвищення довіри до банків з боку населення необхідним є:

  1. удосконалення порядку розкриття у звітності банків інформації про їхніх власників і найбільших акціонерів, визначення критеріїв оцінки ділової репутації засновників, учасників і керівників банків;
  2. розвиток мережі рейтингових агентств;
  3. внесення змін до законодавства, згідно з якими мораторій на задоволення вимог кредиторів повинен вводитися не раніше від публікації про порушення справи про банкрутство банку;
  4. уніфікація та спрощення процедури звернення стягнення на предмет застави і задоволення забезпечених заставою вимог кредиторів;
  5. сприяння практичному застосуванню позасудових процедур звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом застави, шляхом надання права заставодержателям укладати нотаріально посвідчені правочини із заставодавцями - юридичними особами в будь-який момент дії зобов’язання, а не лише терміну виникнення підстав для звернення стягнення на заставлене майно;
  6. забезпечення реалізації публічного доступу до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців з метою надання кредиторам можливості отримувати необхідну інформацію стосовно державної реєстрації юридичної особи, її керівників і власників;
  7. удосконалення механізмів злиття та приєднання банків, ліквідації банків, у яких відкликано банківську ліцензію, і створення інституту корпоративних ліквідаторів.

Завдяки роботі Національного банку України значна частина із сформульованих завдань щодо дальшого розвитку банківської системи вже набуває практичного втілення шляхом розроблення проектівзаконодавчих і нормативних актів. Так, протягом 2010-2011 рр. Національним банком започаткована низка заходів для боротьби з нестабільністю в українському банківському секторі, включаючи заходи, що мають на меті запобігання відпливу коштів, забезпечення належного рівня ліквідності та безперебійного здійснення розрахунків, а також збалансування попиту і пропозиції щодо іноземної валюти. Зокрема, Національний банк України запровадив особливий режим контролю, який передбачає обмеження щодо діяльності банку шляхом призначення куратора банку, на якого покладено повноваження щодо здійснення постійного контролю за проведенням банком операцій. Законопроект «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з метою сприяння процесу фінансового оздоровлення проблемних банків передбачає створення «перехідного банку», а також суттєво підвищує рівень повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і наділяє його повноваженнями щодо виконання функцій тимчасового адміністратора і ліквідатора. Законом України «Про банки і банківську діяльність» з метою поліпшення банківського нагляду визначено чіткиймеханізм ідентифікації реальних власників банків та осіб, що їх контролюють. Крім того, розроблено низку законопроектів і пропозицій з метою сприяння реструктуризації проблемних активів банків, удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб, посилення вимог щодо розкриття інформації, підвищення відповідальності за неналежне використання інсайдерської інформації на ринку цінних паперів. Відбуваються процеси дальшої капіталізації банків та консолідації у фінансовому секторі, запроваджується нагляд на консолідованій основі, проводиться активна робота щодо переходу всіх фінансових установ на Міжнародні стандарти фінансової звітності.

 

3.3. Використання закордонного досвіду розвитку банківської системи в умовах ринкової економіки України

 

Перехід до ринкової економіки вимагає відповідних змін в структурі банківської системи, викликає необхідність її реформування з урахуванням нових явищ та процесів. Вирішенню цих проблем у великій мірі може сприяти намагання спроектувати західну банківську систему (практику) на власні реалії економічного життя.

Зараз важливо використати все конструктивне, що нагромаджене банками, не повторюючи їх помилок. У формуванні банківської системи, адекватній ринковій економіці, ігнорувати закордонний досвід означало б «винаходити велосипед», та ще й без гарантій, що на ньому можна буде їздити.

Реальна міра «ринковості» грошово-кредитної системи України, співвідношення у ній централізованих і децентралізованих засад визначається мірою «ринковості» економічного устрою країни. Банківська система, не може бути за всіма характеристиками повністю адекватною класичним дворівневим системам розвинутих країн із стабільною ринковою економікою.

Навідміну від них, це – банківська система перехідної економіки, з її нестабільністю і значними структурними зрушеннями. Вона повинна, з одного боку, обслуговувати процес реформ (диверсифікацію власності, демонополізацію, становлення нових ринків, а також інтеграцію в світову економіку), а з іншого – забезпечити максимальну стійкість грошової системи в цей період, сприяти стабільному функціонуванню основної маси підприємств.

Сьогодні банківська система в Україні розвивається на базі розширення приватної власності у фінансовому секторі, різноманітності видів кредитних інститутів. У напрямку західних моделей поступово відбувається закріплення централізму у банківській системі, підвищується роль НБУ і представницьких органів держави, яким він підзвітний.

 На  відміну від розвинутих країн, окремою і найважливішою проблемою  формування національної банківської  системи України є правове  забезпечення побудови її інституціональної  структури, вдосконалення банківського  нагляду, розвиток інформаційних  технологій і зв’язку, банківських асоціацій, банківської освіти тощо.

У цьому плані велике значення має прийняття Закону «Про Національний Банк України», де має бути чітко і конкретно визначено правовий статус представницьких органів держави і НБУ, який цим органам підзвітний, їх функції, повноваження і міру компетенції. Необхідно забезпечити повноваження НБУ по посиленню монетарної стабільності, створити чітку і конкретну систему реальної підзвітності НБУ Верховній Раді України.

Информация о работе Перспективи розвитку банківської системи України