Режими валютного регулювання та його ефективність

В сфері валютного регулювання широкими повноваженнями наділений Національний банк України. На нього покладено здійснення валютної політики, виходячи з принципів загальної економічної політики України. Національний банк контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу i визначає при необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті банкам-нерезидентам. Національний банк наділений в межах, встановлених валютним законодавством, нормотворчими повноваженнями в галузі здійснення операції на валютному ринку України; його акти є обов'язковими для всіх юридичних i фізичних осіб i вступають в силу в строк, встановлений Національним банком.

До компетенції Національного  банку належить накопичення, зберігання i використання резервів валютних цінностей  для здійснення державної валютної політики, встановлення способів визначення i використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях. Національний банк контролює своєчасне надання звітів i документації про валютні операцiї за встановленими ним єдиними формами i публікує звіти про власні операції уповноважених банків. Згідно з статтею 68 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування можуть мати позабюджетні цільові валютні кошти, які перебувають на спеціальних рахунках в банках.

Основними функціями  валютного контролю, які випливають з Декрету Кабінету Міністрів  України "Про систему валютного  регулювання i валютного контролю", є: контроль за відповідністю валютних операцій чинному законодавству  наявністю необхідних ліцензій; перевірка обгрунтованості платежів в іноземній валюті резидентами i нерезидентами; перевірка повноти i об'єктивності обліку i звітності за операціями резидентів i нерезидентів". Валютний контроль в Україні здійснюється Кабінетом Міністрів України i Національним банком України, який спирається на уповноважені банки, та іншими органами.

Головним органом, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України, є Національний банк України. Контроль за валютними операціями резидентів i нерезидентів, здійснюваних через уповноважені банки, проводять ці банки. Фінансовий контроль за валютними операціями, які проводяться резидентами i нерезидентами на території України, здійснює податкова інспекція. Контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України  здійснює Міністерство зв’язку України, а за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон - Державний митний комітет України. Валютному контролю підлягають операції за участю резидентів i нерезидентів, а також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України.

 Органи, що здійснюють валютний  контроль, наділені повноваженнями  вимагати i одержувати від резидентів i нерезидентів повну інформацію  про здійснення ними валютних  операцій, стан банківських рахунків  в іноземній валюті  у межах своїх прав, а також про майно, що підлягає  декларуванню. Лібералізація валютного ринку в Україні, зняття валютних обмежень на операції, що зв'язані з рухом капіталу, можливістю нерезидентів виходити на валютний ринок України, вимагає посиленого контролю за дотриманням приписів, які містяться в Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю", в Указах Президента України "Про вдосконалення валютного регулювання" від 22.08.1994р. № 457/94 із змінами i доповненнями від 03.08.1995 р., "Про припинення здійснення роздрібної  торгівлі та надання послуг на території України за готівкову іноземну валюту" та нормативних актах Національного банку України. Виконуючи програму економічних реформ Президента України, Національний банк України здійснює курс на забезпечення поступової  лібералізації i децентралізації валютного ринку України.

Національний банк постійно інформує державні органи для того, щоб вони посилювали контроль шляхом узагальнення та аналізу стану розрахунків за зовнішньо-економічними операціями резидентів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів та Національного банку України від 26.12.95 р. "Про заходи щодо забезпечення валютного контролю". Національний банк інформує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків i торгівлі щодо обсягів надходження валютних коштів, одержаних від здійснення експорту товарів та обсягів перерахованих коштів за імпортними операціями, повернених з порушенням встановлених законодавством термінів обсягів інвестицій у грошовій формі за межі України, які декларуватися в Національному банку. Головна Державна Податкова адміністрація інформується щодо порушень резидентами встановлених законодавством термінів розрахунків у іноземній валюті під час здійснення експортних операцій та термінів надходження продукції т за імпортними операціями після здійснення платежів та переліку підприємств  які отримали дозвіл на відкриття рахунків у іноземних банках.

 Порушення норм  валютного законодавства може  потягнути за собою цивільно-правову, адміністративну i кримінальну відповідальність у відповідності до законодавства України. Конкретні види правопорушень та відповідальність за них передбачені в декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" (ст. 16), Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземних валюті" та в інших актах. До їх числа, зокрема, можна віднести: - здійснення операцій з валютними цінностями без одержання генеральної ліцензії Національного банку України тягне за собою штраф в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення; - здійснення операції з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України тягне за собою штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій; - торгівля іноземною валютою банками та іншими кредитно-фінансовими установами без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку и умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, тягне за собою штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків, або без такого виключення; - невиконання уповноваженими банками обов'язків купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням i за рахунок резидентів тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється Національним банком України; - порушення резидентами встановленого Декретом порядку розрахунків тягне за собою штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовуються при розрахунках. перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України, на день здійснення таких розрахунків; - несвоєчасне подання. приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України; - невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф у cyмi, що встановлюється Національним банком України.

В Україні виділяють основні етапи розвитку формування системи валютного регулювання. Перший етап (1990-1991 р.) пов’язаний із прийняттям Декларації про державний суверенітет України. У цей період валютне регулювання мало переважно декларативний характер і зводилося до встановлення правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності. На другому етапі (1992 р.) воно здійснювалося шляхом використання спеціального податку на валютну виручку від експортних операцій.

Наступним найважливішим етапом, було, безумовно, прийняття у лютому 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання  і валютного контролю", який заклав основи валютного регулювання, що діють і по сьогодні. Саме в цей період було сформульовано два основних напрямки здійснення валютного регулювання — вибір режиму організації валютного курсу і введення системи валютних обмежень. Однак, в умовах відсутності повнокровної національної валюти не всі передбачені заходи регулювання можливо було застосовувати на практиці. Тому наступним етапом у формуванні сучасної системи валютного регулювання є введення в 1996 р. національної грошової одиниці. 2000-2008 р.р. можна охарактеризувати, як період поступової лібералізації валютного ринку України.

Переломним моментом на сучасному етапі розвитку валютного  регулювання стала фінансова  криза, що почалася у вересні 2008р. Виконання  функцій валютного регулювання  та контролю покладено на Національний банк України, уповноважені банки, Державну податкову адміністрацію України, Міністерство зв'язку України, Державний митний комітет України. Найбільш серйозним недоліком такої структури є відсутність органу, який би розробляв загальнодержавну політику валютного контролю, втілював би її у конкретні практичні заходи та координував діяльність вказаних органів. Валютне законодавство України потребує удосконалення шляхом приведення його норм у відповідність з вимогами часу, усунення колізій у діючих нормативних актах.

Доопрацювання та прийняття проекту  Закону України "Про валютне регулювання" значно підвищить ефективність валютного  законодавства, якщо забезпечить вирішення  проблем у цій сфері в межах  єдиного правового поля.

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень. Його сутність полягає в законодавчій й адміністративній забороні, лімітуванні (регламентації) операцій з валютою або валютними цінностям. За цих умов особлива роль у системі валютного регулювання належить ефективній організації валютного контролю. Беручи до уваги тривалу політичну невизначеність в Україні, ймовірно, що прийняття нового Закону про валютне регулювання є нереалістичним у стислі строки. Однак, у перспективі проведення змін існуючих правил валютного регулювання є критичним для того, щоб забезпечити стабільний і сталий розвиток української економіки.

Звичайно, що цілковита  відмова від правил валютного  контролю навряд чи трапиться в найближчому  майбутньому. Але у практичній площині  справи зміни до багатьох правил валютного  контролю, що утворюють проблеми для  діючих бізнесових установ України, є дуже бажаними. Процес валютного регулювання можна подати у вигляді послідовності певних етапів (рис. 1).

Рис. 1. Процес валютного  регулювання [5, с. 83]

Рис. 2. Структура системи  валютного регулювання 

5. Проблеми та перспективи розвитку валютного регулювання.

Ключовою  проблемою  для  інвестиційної  привабливості  країни  є  здатність  правил валютного  регулювання  (у  країнах,  які  мають  такі  правила)  бути  якомога  гнучкими відносно  іноземних  інвесторів  (окремих  фізичних  та  юридичних  осіб).  Більш  того,  ці правила  валютного  регулювання повинні дозволяти місцевим фізичним  та юридичним особам  ефективно  працювати  на  міжнародних  ринках  та,  зокрема,  співпрацювати з  провідними  міжнародними  банками  та  фінансовими  установами,  які  можуть запропонувати  багато  фінансових  продуктів  для  проведення  міжнародних  операцій фізичними  особами  та  місцевими  компаніями. Якщо  піти  цим шляхом,  то  витрати  на фінансування бізнесу країни стануть більш ефективними, а сама країна стане набагато помітнішою на міжнародних ринках, і, внаслідок цього, багато нових рішень та інновацій впроваджуватимуться  у  фінансову  систему  країни. У  довгостроковій  перспективі  таке “відкриття воріт” країни приведе до  значного  зменшення витрат на  залучення ресурсів як для окремих фізичних осіб, так і для підприємств в Україні.

Більшість країн світу  мають правила валютного регулювання  чи валютного контролю в тій чи іншій формі. Існування таких  правил валютного регулювання завжди відзначалося як  важлива  складова  державного  регулювання, яка впливає на  всіх  учасників закордонних транзакцій у країні. Деякі розвинуті країни виявили свою перевагу у тому, що  лібералізували  валютне регулювання,  але були  в змозі це  зробити тільки  завдяки тому, що  їхні валюти були настільки стабільні та торгівельно-спроможні, що ці валюти взагалі  не  потребували  впровадження  жодних  правил  валютного  регулювання  для захисту  відповідних  націй  та  компаній  від  мінливості  міжнародних  грошових  ринків. Однак, більшість економік, що розвиваються, на зразок України, все ще мають правила валютного регулювання.

Починаючи  з  2000  року,  економіка  України  значно  зростає  завдяки,  в  значній  мірі,  зростаючому  експорту  до  інших  країн  та  значному  імпорту  продуктів,  які не  виробляються  в  достатній  кількості  в  Україні.  Будь-які  перешкоди  зростаючій українській  міжнародній  торгівлі  можуть  мати  значний  вплив  як  на  економічний розвиток  усієї  країни,  так  і  на  добробут  певних  компаній  та  осіб.  Сувора  система валютного  контролю  є  найбільш  очевидним  прикладом  таких  перешкод  міжнародній торгівлі,  які  в  змозі  зупинити  та  загальмувати  розвиток  багатьох  сфер  міжнародної торгівлі, які б в  іншому випадку були доступними для компаній та громадян в Україні.

Цілком слушно, що знищення цих перешкод має бути одним  із перших завдань реформ українських  правил валютного регулювання. Багато  дослідників  та  вчених  дотримуються  думки, що  українські  правила  валютного контролю  є  за  своєю  природою  обмежуючими  та  наближуються  до  дуже  суворих. Хоча Національний банк України  (“НБУ)”  ініціював проведення  значної кількості  змін щодо  існуючих  правил  валютного  контролю шляхом  пропонування  змін  до  існуючого законодавства  чи  шляхом  впровадження  власних  роз’яснювальних  правил,  такі  зміни є  здебільшого  частковими  та  дуже  повільними.  Отже,  українські  правила  валютного контролю залишаються відсталими та не оновлювалися впродовж дуже довгого терміну часу.  Такі  застарілі  правила  не  в змозі адекватно відповідати потребам  економіки, що  розвивається,  та,  найбільш  вірогідно,  лише  гальмують розвиток  багатьох  сфер економіки.

Для  того,  щоб  знайти  вихід  з  критичної  ситуації,  що  склалася  навколо  правил валютного регулювання в Україні, було зроблено кілька спроб повністю переробити  їх. Результатом цих спроб стало подання до Верховної Ради України 21 березня 2007 року законопроекту  №3043  “Про  валютне  регулювання  та  валютний  контроль  в  Україні”, який було прийнято у першому читанні Верховною Радою України 11 квітня 2007 року. Прийняття  цього  законопроекту  буде  мати  безперечно  позитивний  вплив  на  валютне регулювання  в  Україні,  але  найбільш  важлива  увага  цього  законопроекту  приділена розподілу владних повноважень між різними державним установами, тоді як розробка деталізованих правил валютного регулювання передана на розсуд НБУ. Беручи до уваги суперечливі пояснювальні листи, які у минулому надавав НБУ, такий підхід може мати своїм результатом відсутність практичних змін, навіть якщо буде прийнято новий Закон про валютне регулювання.

Запропоновані такі можливі напрямки вирішення  проблем валютного контролю в  Україні: