Система національних рахунків

СНР охоплює і тіньову економіку, але оскільки її обсяги обчислюють опосередкованим шляхом і держави  погоджуються на оприлюднення інформації про тіньовий сектор, що виробляє незаборонені законом товари і послуги, але  уникають висвітлення інформації про виробництво заборонених законом товарів і послуг (нелегальне виробництво і торгівля зброєю, торгівля живим товаром та органами людей, наркобізнес тощо), то це дає змогу зменшити похибки підрахунку макроекономічних показників, але не дає змоги уникнути їх.

Слід зазначити, що умовна оцінка житлових послуг, які надаються домовласниками самим собі, здійснюється за допомогою  ставок квартирної плати за аналогічні будинки і квартири. Такий підхід нівелює вплив зміни частки орендованого житла на загальний обсяг національного доходу.

До річного результату виробництва  СНР не включає:

• результати природного приросту рослин і тварин, якщо цей приріст здійснюється без участі людської діяльності;

• зростання вартості активів, зумовленого інфляційними чинниками і т. ін.

Окрім зазначеного вище, СНР-93 ґрунтується  на концепції первинних доходів. Ця концепція дуже близька за змістом  до концепції факторних доходів. Головна відмінність між ними полягає у тому, що теорія факторних  доходів розглядає доходи держави як такі, що отримані внаслідок перерозподілу первинних доходів. Первинні доходи ж формуються такими факторами: земля, праця, капітал, здатність до підприємництва. Концепція первинних доходів виходить із того, що органи державного управління по суті є фактором виробництва. Первинні доходи, згідно з цією концепцією, – це доходи, які отримують суб’єкти економіки в процесі первинного розподілу створеної вартості. [3]

Принципи побудови Системи національних рахунків.

1. Відображення господарського кругообігу в трьох аспектах – виробництва, розподілу та кінцевого використання.

2. Групування інституціональних  одиниць у сектори економіки. 

Інституціональна одиниця – господарська одиниця, яка володіє активами, має право здійснювати господарську діяльність, веде повний набір бухгалтерських операцій і несе відповідальність щодо своїх зобов’язань.

Ознака інституціональної одиниці  властиві двом групам господарюючих  суб’єктів – юридичним особам і окремим особам, об’єднаним для  сумісного ведення домашнього господарства.

Домогосподарства СНР відносить  до самостійних суб’єктів з таких  причин:

• по-перше, доходи членів сім’ї (домогосподарства) повністю або частково передаються  в спільне володіння;

• по-друге, організація, облік витрат на споживання і заощадження здійснюється теж на сумісній (колективній) основі членів домогосподарств.

Домогосподарства та групи юридичних  осіб, які є інституційними одиницями, об’єднують (групують) у сектори  економіки.

СНР виокремлює такі сектори:

• не фінансові підприємства і корпорації;

• фінансові корпорації;

• сектор загальнодержавного управління;

• домогосподарства;

• некомерційні організації, що обслуговують домогосподарства;

3. Розмежування між рухом товарів  та послуг та потоками доходів  (заробітна плата, рентні та процентні доходи, прибуток).

4. Розмежування між потоками  і запасами.

Потоки – показники, які дають кількісну характеристику виробництва, закупівель, виплат тощо.

Запаси – показники, що характеризують наявність ресурсів на ту чи іншу дату. Наприклад, наявність основного капіталу на кінець року. Взаємозв’язок між цими показниками проявляється в тому, що величина запасу на кінець періоду дорівнює величині запасу на початок періоду плюс потік, що характеризує надходження даного ресурсу в запаси мінус вилучення цього ресурсу із запасів:

Запас ЗапасНадходження Вилучення

ресурсу = ресурсу + ресурсу в запас - ресурсу із на кінець на початок  протягом року запасів протягом року

5. Розмежування кінцевої і проміжної  продукції. 

Це розмежування необхідне для визначення результатів економічної діяльності без повторного рахунку.

Розмежування продукції на кінцеву  і проміжну здійснюється не на основі фізичного змісту продукції, а на основі способу використання. Наприклад, борошно, яке домогосподарка купила для випічки пирогів для своєї родини – кінцевий продукт. Борошно, яке купує хлібокомбінат для випічки хліба – проміжний.

Кінцева продукція – продукція, призначена для кінцевого споживання, інвестицій або експорту.

Проміжна продукція – продукція, яка використовується для виробничого споживання.

6. Розмежування між доходами, отриманими  від виробництва та реалізації  товарів і послуг, тобто первинними  доходами, та доходами, отриманими  від перерозподілу. Цей принцип  важливий також для уникнення  подвійного рахунку.

7. Розмежування доходів та витрат  на поточні та капітальні і  відображення їх у різних рахунках. Додавати чи віднімати ці види  затрат неправомірно. Поточні доходи  – отримання заробітної плати,  прибутку, трансфертів (пенсії, стипендії,  допомоги тощо).

Поточні витрати – затрати на купівлю споживчих товарів, перерозподільчі поточні платежі (сплата податків, внесків тощо). Капітальні доходи – це трансферти одноразового характеру, які фінансують витрати на придбання основного і оборотного капіталу та заощадження.

8. Розмежування податків на продукти  та податків на виробництво. 

Податки на продукти встановлюють пропорційно  вартості або обсягу виробленої та реалізованої продукції (це ПДВ, акцизи, податок з продажу і т. ін.). Інші податки на виробництво встановлюють пропорційно факторам виробництва (податок на землю, збір за забруднення, будівлі, основний капітал, фонди заробітної плати). СНР розглядає субсидії як від’ємні податки. Їх також поділяють на субсидії на продукти та інші субсидії на виробництво. Субсидії на продукти встановлюють пропорційно обсягам вироблених і розподілених продуктів. Інші субсидії на виробництво розподіляють пропорційно факторам виробництва, використання яких субсидують. [10]

Економічні операції та система  цін у СНР 

СНР відображає систему економічних операцій між суб’єктами макроекономіки. Економічні операції – це добровільна взаємодія між двома господарюючими суб’єктами у зв’язку з виробництвом та використанням продукції, розподілом та перерозподілом доходів, придбанням фінансових активів та прийняттям фінансових зобов’язань.

Оцінювання операцій в СНР здійснюється в таких цінах:

• Валовий внутрішній продукт (ВВП) оцінюється в цінах кінцевого покупця.
• Валовий випуск оцінюється в цінах виробника, або в основних цінах.
• Ціни виробника менші за ціни кінцевого покупця на величину

торговельно-транспортних націнок та ПДВ.

ЦВ = ЦКП – (ТТН + ПДВ), де ЦКП – ціни кінцевого покупця; ПДВ – податок на додану вартість; ЦВ – ціни виробника; ТТН – торговельно-транспортні  націнки.

 

ОЦ = ЦВ – ПДВ + СВ, де ОЦ – основні ціни; СП – субсидії на продукти.

Основні ціни менші за ціни виробника  на величину ПДВ, але включають субсидії на продукти:

 

 

 

Якщо від основної ціни відняти  податки на виробництво і додати інші субсидії на виробництво, матимемо факторну вартість (ФВ).

ФВ = ОЦ – ПВ + СВ, де ПВ – податки на виробництво; СВ – субсидії на виробництво.

Хоча СНР допускає оцінку валового випуску в цінах виробника  і в основних цінах, точніший результат  відображають основні ціни, оскільки вони включають субсидії. [5]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Система національних рахунків України та перспективи ії удосконалення

 

1. Загальна характеристика СНР України.

Дослідження динаміки застосування СНР  , що нещодавно оприлюднила Державна служба статистики, із результатів даних рахунків України за 2001-2009 р., вказують на очевидне входження країни в світову фінансову кризу.

Україна, як і інші країни СНД, розпочала перехід на уніфіковану СНР-93. За методологією, запропонованою Статистичною комісією ООН, почали обраховувати основні макроекономічні показники: ВВП, НД та похідні від них показники. Запроваджено складання секретних національних рахунків за п’ятьма секторами. У 1998 р. в Україні запроваджено нову бюджетну класифікацію, узгоджено з міжнародними стандартами. Внесено зміни в методологію визначення рахунків первинного розподілу доходу (податків на виробництво та імпорт) і доходів від власності, що сплачують до бюджету суб’єкти підприємницького сектору.

Певні здобутки має Україна у  справі визначення кінцевих споживчих  витрат домогосподарств.

І все ж слід зазначити, що наша держава робить ще перші кроки  у напрямку запровадження цілісної СНР-93. ключовою проблемою для здійснення переходу на СНР-93 у повному обсязі є запровадження різних класифікацій. До 2000 р. вся статистична звітність в Україні базувалась на Загальному класифікаторі галузей народного господарства (ЗКГНГ), розробленому у 1987 р., який відповідав вимогам системи БНГ, і чітко розмежував галузі економіки на два сектори – виробничий та невиробничий.

З 2001 р. Україна здійснює перехід на Класифікацію видів економічної діяльності (КВЕД), згідно з міжнародними стандартами СНР. У зв’язку з цим деякі галузі ЗКГНГ розподіляються у КВЕД між властивими їй видами економічної діяльності. Це, зокрема, матеріально технічне постачання і збут; заготівлі; інформаційно-обчислювальне обслуговування; загальна комерційна діяльність із забезпечення функціонування ринку; геологія і розробка надр; геодезична і гідрометеорологічна служби; побутове обслуговування і т. ін.

З’являються види діяльності, згідно з вимоками КВЕД, сформовані з окремих галузей ЗКГНГ:

• виробництва та розподіл електроенергії, газу, води;

• готелі та ресторани;

• операції з нерухомістю;

• здавання в оренду та послуги  юридичним особам;

• колективні, громадські та особисті послуги.

З’являються нові види діяльності, повністю відсутні у ЗКГНГ;

• послуги домашньої прислуги;

• екстериторіальна діяльність, що здійснюється міжнародними організаціями, тощо.

Статистичні обстеження за напрямками діяльності в останній час в Україні ще не проводились. Це ще тільки перспектива.

Для запровадження рахунків кінцевого  використання домогосподарств, сектору  некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства, та сектору державного управління, слід запровадити такі класифікації:

• класифікацію індивідуального цільового  споживання (КІЦС);

• класифікацію цілей некомерційних  організацій (КЦНО), що обслуговують домогосподарства;

• класифікацію функцій органів  державного управління (КФОДУ).

КІЦС відображає витрати домогосподарств на харчування, утримання житла, комунальні послуги, особисті речі, предмети домашнього вжитку, транспорт, освіту, медицину тощо. КЦНО відображає витрати на послуги в галузі досліджень, охорони здоров’я, соціальної допомоги, релігії, культури, профспілкових об’єднань тощо. КФОДУ – витрати сектору на товари і послуги, які покращують добробут населення (освіта і охорона здоров’я, соціальне забезпечення і соціальна допомога) або пов’язані з діяльністю і послугами у виробничій сфері (послуги паливно-енергетичного комплексу, сільського, лісового та рибного господарства, добувної та обробної промисловості, будівництва та ін.), а також на ті, які не покращують добробут (забезпечення охорони правопорядку, оборони).

Для аналізу доходів і заощаджень СНР використовує такі типи господарств:

• домогосподарства осіб, які працюють за наймом;

• домогосподарства підприємців;

• домогосподарства самозайнятих (особи вільних професій, дрібні фермери тощо);

• домогосподарства осіб, які живуть на трансферти (пенсіонери, студенти й ін.);

• домогосподарства осіб, які живуть на доходи від власності (проценти, дивіденди, орендна плата).

Це класифікація не запроваджена ще в жодній із країн СНД.

Підбиваючи підсумок з цього  питання, слід зазначити, що перед Україною стоїть ще багато невирішених проблем щодо збору, обробки і систематизації інформації, необхідної для запровадження повноцінної системи національного рахівництва. Але початок покладено і багато вже зроблено. Одна попереду ще напружена і кропітка робота, яка потребує значних фінансових та висококваліфікованих кадрових ресурсів. [12,13,14]