Система національних рахунків

Охоплення навчанням – показник, який характеризує відношення кількості  тих, хто навчається (незалежно від  віку) в навчальних закладах І-ІІІ  рівнів освіти (початкової, середньої  та вищої) до чисельності тих вікових  груп, які мали бути охоплені цією освітою. В країнах Заходу в кінці ХХ ст. Цей показник дорівнював 94 %, в Україні – 76–78 %.

3) ВВП на одну особу – найслабша  ланка в структурі ІЛР для  України. За цим показником  наша країна займає 96 місце серед  162 країн світу. Цей показник становить менше половини світового рівня (49.5 %) і в грошовому доларовому виражені за паритетом купівельної спроможності в кінці ХХ ст. дорівнював 3458 дол. США. Найвищий показник мала держава Люксембург (42769 дол. США), на другому місці США – 31872 дол., на третьому Норвегія – 28433 дол. Причина такого вразливого для України становища полягає насамперед у двократному зниженні ВВП з 1990 по 1999 р.

2. Індекс економічної свободи (ІЕС) – агрегований показник, що включає десять факторів, які, в свою чергу, мають складну структуру і засвідчують рівень втручання уряду в економіку. Чим сильніший урядовий вплив на економіку, тим менший рівень економічної свободи, отже, чим вищий показник з будь-якого фактора, тим нижчий рівень свободи, і навпаки.

Фактори, що визначають ІЕС:

1) торговельна політика, про ступінь  свободи якої засвідчують такі  показники: 

• середній рівень тарифів;

• наявність нетарифних бар’єрів;

• корупція митних служб;

2) політика оподаткування, яка  характеризується:

• величиною податкової ставки на найвищі доходи;

• величиною податкової ставки на середні доходи;

• максимальною податковою ставкою  на доходи корпорацій;

3) втручання уряду в економіку,  про ступінь якого свідчать  показники: 

• процент відрахувань від ВВП  на утримання уряду;

• частка власності уряду в бізнесі  та індустрії;

• економічний результат діяльності уряду;

4) грошова політика, де втручання  уряду проявляється насамперед  у середньому рівні інфляції  за визначений період;

5) потоки капіталів та іноземних  інвестицій. Цей фактор вміщує у собі інформацію:

• про закон про іноземні інвестиції;

• наявність бар’єрів для іноземної  власності в бізнесі;

• наявність бар’єрів для промислових  компаній, відкритих для іноземних  інвесторів;

• наявність перешкод (бар’єрів) для  іноземних компаній;

• наявність чи відсутність дозволу  на земельну власність для іноземців;

• наявність бар’єрів для повернення інвестицій іноземцями;

6) банківська справа. Про рівень  урядового впливу у цій сфері  свідчать показники: 

• наявності державної власності на банки та її частки;

• наявності бар’єрів для відкриття  іноземними банками філіалів та дочірніх фірм;

• впливу уряду на розміщення кредитів;

• урядового регулювання у вигляді  страхування депозитів;

• свободи у наданні всіх видів  фінансових послуг (купівля і продаж нерухомості, безпеки, страхового захисту тощо);

7) контроль за цінами та рівнем  заробітної плати як фактор  урядового впливу включає: 

• закон про мінімальну заробітну  плату;

• вільне ціноутворення у приватному порядку незалежно від впливу уряду;

• урядовий контроль та його межі;

• державні субсидії бізнесу які  впливають на ціни;

8) права власності визначають  рівень економічної свободи за  допомогою таких показників:

• комерційних законів, що визначають контракти;

• санкціонування іноземного арбітражу у спірних питаннях контрактів;

• експропріації приватної власності;

• корупції судової влади;

• зволікання у судових рішеннях;

• гарантованої та захищеної законом  приватної власності;

9) державне регулювання економіки  включає: 

• ліцензування необхідності управляти  бізнесом;

• полегшення процедури отримання  ліцензій для бізнесу;

• корупцію бюрократії;

• регулювання праці (встановлення тривалості робочого тижня, оплачувана відпустка, у зв’язку з доглядом за дитиною та ін.);

• захист споживача;

• регулювання стану здоров’я працівників;

• регулювання оподаткування у  бізнесі;

10) чорний ринок – фактор, який  є свідченням непомірного впливу  уряду на економіку, вміщує  такі показники: 

• контрабанда;

• крадіжка інтелектуальної власності;

• поставка сільськогосподарських  продуктів;

• поставка промислових виробів;

• забезпечення транспортних перевезень;

• поставка робочої сили.

Кожний із 10 економічних факторів які включають близько 50 змінних, оцінюються в балах від 1 до 5. Потім визначається середньозважена оцінка в балах за десятьма факторами. Цей коефіцієнт і є кількісним показником рівня економічної свободи, яка, як і кожний з факторів, коливається в межах від 1 до 5 балів. Оцінка „1” – показник найбільшої в економіці. Оцінка „5” – сильний урядовий вплив і низький рівень економічної свободи.

За рівень економічної всі країни поділяються на чотири групи:

• вільні: 1,99 і нижче;

• в основному вільні: 2,00 – 2,99;

• в основному не вільні 3,00 – 3,99;

• репресивні: 4,00 і вище.

1. Рівень глобалізації – агрегований  показник, які включає чотири  параметри: 

1) рівень економічної інтеграції, який визначається обсягом зовнішньої  торгівлі, іноземних інвестицій  та „закордонних виплат”, включаючи  і заробітну плату; 

2) персональні контакти:

• кількість міжнародних поїздок;

• кількість туристичних поїздок;

• кількість користувачів міжнародною  поштою та інтенсивність обміну інформацією  цим способом;

• міжнародні телефонні зв’язки (кількість  користувачів та частота і тривалість контактів);

3) технології:

• загальна кількість Інтернет серверів;

• кількість користувачів Інтернету;

4) ступінь участі країн у міжнародних  зв’язках та діяльність міжнародних організацій.

Чим більше зазначені показники, тим  вище рівень глобалізації , відповідно, рівень життя та залучення до світової інфраструктури – явище взаємопов’язані. У країнах з вищим рівнем глобалізації вищий рівень доходів на одну особу. Найбільш глобалізованими виявились Ірландія, Швейцарія та Сінгапур. США займають 12-ту позицію в рейтингу, а Франція – 13-ту. Але, як стверджують науковці, рівень глобалізації не слід ототожнювати з рівнем задоволення життям. Людське щастя – феномен суб’єктивний. Він не може бути визначений тільки рівнем життя та комфорту. [1, 8, 9, 10, 14]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Основні напрямки  удосконалення СНР України

Комплексний аналіз сучасного стану  застосування СНР, проведений на основі даних Державного комітету статистики України за останні роки свідчить про те, що механізм застосування Системи  національного рахівництва потребує удосконалення,виходячи з таких вимог:

– системного моніторингу, аналізу  та регулювання економічного кругообігу інституційної сектора (одиниці), зокрема  національної економіки;

– системного моніторингу та аналізу  динаміки та структури бюджетів інституційних секторів(одиниць), системи та динаміки товарних і фінансових потоків, утворюваних валових та чистих доходів тощо;

– дослідження окремих аспектів відтворення галузей та інституційних  секторів (в рамках того чи іншого макроекономічного агрегату);

– цілеспрямованої координації  економічного кругообігу, підтримки  рівноваги та якісних характеристик  відтворення в рамках різних інструментаріїв  та інше.

Одночасно виявлено, що деталізований  моніторинг та аналіз економічного кругообігу, взаємодії інституційних секторів національної економіки можливий за рахунок досконалої форми представлення економічної інформації інституційних секторів та відповідної системи фінансових потоків. Результати економічних досліджень свідчать, що економічне зростання є наслідком попереднього відновлення рівноваги, зміцнення її якісних характеристик. Отже, економічне зростання в Україні слід розглядати не лише в контексті позитивної динаміки макроекономічних показників СНР, а ще за допомогою рішень, які дозволять розширити внутрішній споживчий попит та забезпечити високі темпи росту у відповідних галузях економіки.

Тому зменшення бартерних операцій та зростання грошових платежів у  паливо-енергетичному секторі, дозволить  зменшити частку тіньової економіки  та збільшити надходження до бюджету. Застосування СНР перебуває в стані постійного удосконалення та розвитку. Проте одним із базових принципів розвитку СНР залишається взаємоузгодженість та взаємодоповнюваність із новими методологічними розробками. Вважається, що такий підхід дозволяє поряд з традиційними напрацюваннями методології СНР та діючою Концепцією розвитку і застосування СНР, органічно доповнювати її новітніми розробками (у сфері туризму, екологічні рахунки, рахунки розвитку тощо), розширювати методологічну базу національних рахунків.

Це дозволяє, відповідно, розширювати  систему моніторингу та аналізу  економічного кругообігу, органічно  інтегрувати її у світовий економічний  простір. Аналіз процесів відтворення  за рахунок методики СНР слід здійснювати, аналізуючи темпи росту певних макроекономічних агрегатів, структуру доходів та витрат відповідних рахунків, темпи їх росту (спаду) щодо попереднього періоду. Якісні зміни також характеризуються динамікою валових та чистих доходів, їх пропорціями, структурними змінами у ВВП.

Необхідно удосконалити і посилити актуальність аналізу та моніторингу  економічного кругообігу в рамках СНР  з метою проектування рівноваги  відтворення інституційних секторів (підсекторів, одиниць), налагодження розподільчих та перерозподільних операцій між інституційними секторами.

Результати дослідження діючої СНР показали:

1) склад, зміст і коди рахунків  подавалися згідно з СНР-93 та  врахуванням особливостей національного  рахівництва України;

2) методологічні пояснення, довідки,  рахунки у порівняльних цінах, перелік змін і доповнень до показників досліджувалися згідно діючої СНР-93;

3) усі розрахунки зроблено на  базі офіційної інформації, в  деяких випадках – з використанням  експертних оцінок, оскільки бракувало  частини даних про зовнішньоекономічну діяльність та інших даних;

4) внесено поправки до розрахунків  для усунення інфляційного впливу  на показники національних рахунків;

5) внесено поправки щодо удосконалення  економічних класифікацій.

Але в умовах розвитку господарського механізму країни національне рахівництво потребує вдосконалення, методологія макрообліку потребує доопрацювання з урахуванням змін в економіці.

Застосування діючої методики СНР  у сфері господарського механізму  країни має дещо суперечливий характер,тому слід приділити увагу інформаційній базі, за якою складаються національні рахунки. Інформаційно-методичний аналіз необхідно відстежити від міні-рівня (окремі підприємства) до макрорівня.

Вже існуюча інформаційна база СНР  ґрунтується на внутрішніх та зовнішніх  джерелах інформації, а саме на системі обов’язкової статистичної звітності. З метою поглибленого дослідження доцільно всю сукупність методологічних принципів дослідження макрообліку умовно поділити на п’ять груп:

1) комплексне дослідження, яке  включає бухгалтерську (фінансову)  звітність, підприємницьку звітність підприємств;

2) галузеве дослідження, яке  надає інформацію від галузі  промисловості, сільськогосподарської  галузі, транспортної галузі тощо;

3) дослідження праці, зайнятості  та заробітної плати;

4) дослідження домогосподарств;

5) спостереження за системою  ціноутворення.

Аналіз застосування СНР свідчить, що не всі галузі надають достовірну інформацію, існує гостра проблема всіх часів - корупція, яка охоплює  майже всі сфери господарювання. Національне рахівництво потребує удосконалення інформаційних джерел сфери первісного обліку.

Необхідно посилити контроль над достовірністю  інформації, що надходить до органів  статистики, а саме первісної фінансової (бухгалтерської) звітності.

Перш за все, на підприємстві організовується  система захисту інформації.

1) впровадження внутрішнього контролю  інституційної одиниці адміністративними  методами, методом контрольно-ревізійних  перевірок, методом внутрішнього  аудиту на щоквартальній та  річній основі;