Сучасні концепції бізнесу. TQM

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ  «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Кафедра менеджменту

 

 

РЕФЕРАТ

на тему: «Сучасні концепції бізнесу. TQM.»

 

 

 

Виконала студентка:

факультету Економіки та управління

4 курсу, спеціальності 6601/1, 2-гр.

Перевірив викладач:

Барабась Дмитро Олександрович

 

 

 

 

Київ–2013

 

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………….3

1.  Лідерство компаній на основі якості – ключова ідея сучасного бізнесу……………………………………………………………………...4

2. Досвід застосування  моделі TQM провідними компаніями світу та України………………………………………………………………...15

3. Конкурси та премії  якості як інструменти визнання  конкурентоспроможності продукції  та послуг…………………………23

Висновки……………………………………………………………27

Список використаних джерел…………………………………….29 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ 

Принципи загального керування  якістю виникли на основі результатів  роботи у сфері підвищення якості продукції в Європі, Америці і  Японії.

Особливістю робіт у сфері  підвищення якості продукції в Європі було те, що у всіх державах Європи існували різні підходи до рішення проблеми якості. Кожна з країн мала свою систему стандартів, у тому числі  й у сфері забезпечення якості продукції. Однак вимоги цих стандартів відрізнялися один від одного. Тому основні зусилля тут були зосереджені  на уніфікації вимог, введенні єдиної системи стандартів, у тому числі  і при забезпеченні якості продукції.     

Універсальність проблеми якості загальновизнана економічною  наукою. Проблема набуває особливої  актуальності в Україні у зв'язку з поглибленням трансформаційних відносин, загостренням конкуренції, зменшенням протекціоністських заходів держави. Якість продукції та послуг є одним  із найважливіших чинників успішної діяльності будь-якого окремого підприємства як складова внутрішньоорганізаційного  менеджменту, запорука досягнення і  підтримання ефективної діяльності організації [1, с. 21-22].    

Попри наявність сертифікатів на ринку  існує велика кількість неякісної  продукції. Це пов'язано з  тим, що підприємству, яке закупило неякісну сировину, вигідніше пустити  її на виробництво побічної продукції  чи менш матеріаломістких деталей, ніж  призупиняти виробництво для  того, щоб викликати експертів  і оформляти скарги. [2, с. 30].    

Загальновизнаними для формування загальної моделі менеджменту якості стали праці  зарубіжних вчених американської та європейської наукових шкіл - І. Ансоффа, М. Беста, Л. Водачека, Е. Демінга, Д. Джурана,  Д. Дюрана, та інших. Важливе місце у сучасній теорії менеджменту якості належить роботам  таких японських вчених як К. Імаї, Й. Каору, М. Мінору, І. Муто, Г. Тогучі, Ш. Шінгу та інших. Останнім часом дані проблеми активно досліджуються  і дослідниками на пострадянському  просторі, у тому числі і на Україні. До них слід віднести Ю. Адлера, Р. Бичківського, Д. С. Демиденко, В. Е. Ластовецького, П. Калиту, Ю. Койфмана, В. С. Пономаренка, О. І. Пушкаря, та інших.    

Тим не менше, цілий ряд проблем щодо управління якістю і досі практично  не розглядаються у науковій літературі. Це стосується передусім таких питань, як економіко-організаційні аспекти  зростання та підтримання якості, що і обумовило вибір теми контрольної роботи.    

Попри всю необхідність оцінки якості не існує єдиної обґрунтованої методики, яка б дозволяла повно та точно  визначати якість продукції.    

Отже, нагальною проблемою для розвитку сучасного вітчизняного товаровиробника  є неупереджена, обґрунтована та точна  оцінка якості його продукції.

 

1.  Лідерство компаній  на основі якості  – ключова ідея  сучасного бізнесу      

Сьогодні  в провідних країнах світу  питання якості знаходиться у  центрі економічних інтересів держави  та громадян, що дозволяє їм бути лідерами світових ринків.     

Лідерство у світовій економіці, успіхів у  соціальному і культурному розвитку досягають країни, спроможні забезпечити якість продукції, яка надає їх виробникам конкурентної переваги, а споживачам - задоволення їх потреб.     

Розвиток  цивілізації погіршує якість навколишнього середовища та харчових продуктів (ХП), що призводить до погіршення здоров'я людей та катастрофічного зниження якості життя. Для власного захисту споживачі вимагають убезпечити продукцію та довкілля.      

Ураховуючи  економічний, екологічний і соціальний стан в Україні проблему забезпечення якості можна розглядати як найактуальнішу проблему збереження генофонду.     

Метою роботи було вивчити, які заходи здійснюються в Україні щодо забезпечення якості та безпечності ХП.      

Було  досліджено закони та нормативно-правові  акти (НПА) України, якими регулюються  відносини між виробниками, споживачами і державою щодо забезпечення якості та безпечності ХП.     

Конституцією  України [3, с. 23] всім громадянам гарантується право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право вільного доступу до інформації щодо стану довкілля, якості та безпечності ХП і предметів побуту.     

Забезпечується  це право громадян законами, НПА, якими  встановлюються правила і порядок  регулювання якості та безпечності.     

Згідно  з Законом [4, с. 45] споживач має право  на захист своїх прав державою; належну  якість продукції та обслуговування: безпеку продукції (товарів); необхідну доступну, достовірну та своєчасну інформацію щодо продукції її кількості, якості, асортименту; виробника (виконавця, продавця); відшкодування шкоди (збитків), завданих неякісною чи фальсифікованою продукцією, а також майнової та моральної шкоди; звернення до суду та інших уповноважених органів виконавчої влади за захистом порушених прав тощо.      

У Законі [5, с. 29] подано перелік заходів, за допомогою яких держава убезпечує  якість ХП з метою захисту життя і здоров'я населення від шкідливих факторів, які можуть бути присутніми у ХП. Серед них: встановлення обов'язкових параметрів безпеки для ХП, мінімальних специфікацій якості, санітарних заходів та ветеринарно-санітарних вимог до об'єктів та осіб, зайнятих у процесі-виробництва, зберігання, продажу; встановлення стандартів для ХП, убезпечення нових ХП для споживання громадянами до початку їх обігу в Україні; забезпечення наявності в ХП спеціального дієтичного харчування, функціональних ХП і дієтичних добавках, заявлених особливих характеристик та їх безпечності для споживання людьми, зокрема особами, які мають особливі дієтичні потреби, встановлення вимог щодо знань, умінь, стану здоров'я відповідального персоналу виробників, продавців (постачальників); здійснення державного контролю на об'єктах, де виробляються та переробляються продукти та держнагляду за дотриманням встановлених вимог, а також встановлення відповідальності осіб, які не виконують обов'язкові вимоги і положення.     

Продукція, яка може нести небезпеку для  здоров'я і життя людей, тварин, рослин, майна громадян, довкілля згідно з Законом [6, с. 19] перебуває у законодавче регульованій сфері. Це означає, що на таку продукцію у законодавчому порядку розроблено максимально (гранично) допустимі рівні (концентрації) показників безпеки. І така продукція підлягає обов'язковій процедурі підтвердження відповідності встановленим законодавством допустимим нормам. Процедуру підтвердження відповідності здійснює третя, незалежна від виробника чи споживача, сторона, якою є уповноважені органи сертифікації продукції, підпорядковані центральним органам виконавчої влади (ЦОВВ) у сфері підтвердження відповідності. Процедура підтвердження відповідності у законодавче регульованій сфері є обов'язковою для виробника, постачальника чи уповноваженого органу з сертифікації.     

Згідно  з Законом [7, с. 30], на продукцію, яка може нести небезпеку для життя і здоров'я людей, тварин, рослин, довкілля, розробляється технічні регламенти задля захисту життя та здоров'я людини, тварин, рослин, запобігання недобросовісній практиці.     

З метою захисту прав споживачів та запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя та здоров'я громадян, була прийнята Постанова Кабміну [8, с. 45], якою зобов'язано Держстандарт України посилити контроль за якістю й безпекою ХП вітчизняного та закордонного виробництва на відповідність їх вимогам стандартів, а також розширити перелік ХП, що підлягає обов'язковій сертифікації. Уся продукція, що реалізується у роздрібній торгівлі, повинна мати на етикетках (упаковці) повну інформацію, яка характеризує продукцію і виробника. Зверталась увага на обов'язкову інформацію щодо складу, враховуючи перелік харчових добавок, барвників тощо, а також на те, що підтвердження відповідності продукції обов'язковим вимогам повинно здійснюватись шляхом її сертифікації.      

Указом  Президента [9, с. 167] було створено Національне  агентство з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного  призначення, а контроль необхідно  здійснювати у процесі виробництва, експорту та імпорту цих об'єктів.     

Указом  Президента [10, с. 345] передбачено, що Кабмін зобов'язаний забезпечити необхідні  заходи щодо упровадження систем управління якістю (СУЯ) та охорони довкілля на підприємствах відповідно до міжнародних стандартів серії ISO 9000 та серії ISO 14000, а також проведення в Україні щороку Європейського тижня якості та конкурсу «100 кращих товарів України». Така робота в Україні проводиться щорічно.     

У 2002 році Кабміном була затверджена  Концепція  державної політики у сфері управління якістю продукції [11, с. 378], в якій визначено стратегічні напрямки, методи і механізми реалізації державної політики у сфері управління якості. Передбачалось, що державна політика у сфері якості повинна орієнтуватись на задоволенні потреб споживачів на якісну та безпечну продукцію, збереженні та відновленні безпеки довкілля, упровадженні СУЯ продукції та довкілля відповідно до вимог міжнародних стандартів тощо.     

Підвищення  якості та конкурентоспроможності продукції повинно також базуватись на використанні ресурсозаощадних, екологічно чистих, прогресивних технологій та нових видів сировини, а науково-технічний рівень виробництва повинен відповідати вимогам міжнародних та європейських стандартів.      

Отже, Законодавством України встановлено  правовий порядок убезпечення та якості ХП, що виробляється, перебуває в обігу, імпортується, експортується. Встановлено основні положення державної політики, регулюються відносини між ЦОВВ, виробниками та споживачами, встановлено права та обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, громадян, зайнятих у цій сфері тощо.     

Якість  як економічна категорія - це сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення. Стандарти серії ISO 9000, прийняті у понад  90 країнах світу, застосовні до будь-яких підприємств незалежно від їхнього розміру і сфери діяльності [12, с. 5].     

В умовах ринкових відносин якість забезпечується і гарантується підприємством. А  якщо вона не забезпечується і не гарантується – підприємство гине: автоматично  забезпечує це той же ринок, але нормальний ринок, із збалансованим попитом  і пропозицією. В 60-70-і роки вважали, що для успіху виробника достатньо, щоб продукції було багато і вона була дешевою. В 80-і роки стало очевидним, що виникла конкуренція не цін, а  якості: 80% покупців приймали рішення  про покупку, звертаючи увагу  в першу чергу на якість продукції. Таким чином, конкурентоспроможною могла стати лише продукція, яка мала, при інших рівних умовах, меншу виробничу собівартість і вищу якість.     

В 1982 р. в США була видана книга Едварда  Демінга «Якість, продуктивність, конкурентоспроможність», в якій автор виклав свою концепцію  постійного підвищення якості у вигляді 14 знаменитих постулатів.     

Зараз весь світ працює над проблемою забезпечення якості. Методичною її основою є  так звана «петля якості», яка  в класичному варіанті має такий  вигляд (рис. 1.1).       

 

 

 

  
  

 

 

 

 

 

 

 

 

    Рис. 1.1. «Петля якості», або етапи, на яких забезпечується якість     

На  якість продукції впливає значна кількість факторів, які діють  як самостійно, так і в взаємозв’язку  між собою, як на окремих етапах життєвог циклу продукції, так і на кількох. Всі фактори можна об’єднати в 4 групи: технічні, організаційні, економічні і суб’єктивні.    

До  технічних факторів належать: конструкція, схема послідовного зв’язку елементів, система резервування, схемні вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний  рівень бази проектування, виготовлення, експлуатації та інші.    

До  організаційних факторів належать: розподіл праці і спеціалізація, форми  організації виробничих процесів, ритмічність  виробництва, форми і методи контролю, порядок пред’явлення і здачі  продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту  та інші.