Дидактична гра як засіб формування фонематичного сприйняття у дітей ІІ рівня ЗНМ

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Департамент науки  і освіти

Харківської обласної державної  адміністрації

Комунальний заклад

«Харківська гуманітарно-педагогічна  академія»

Харківської обласної ради

 

 

 

 Кафедра корекційної освіти

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на тему: Дидактична гра як засіб формування фонематичного сприйняття у дітей ІІ рівня ЗНМ

 

 

 

 

 

 

Студентки 5 курсу 511д групи

галузі знань 0101 Педагогічна  освіта

спеціальності 7.01010101 Дошкільна  освіта

Кабанець О. П.

Керівник (старший викладач Таран І. В.)

Національна шкала ___________

Кількість балів: __________

Оцінка:ECTS_____

 

Члени комісії  __________   Ільченко О.В.

                        ___________ Тарасова В.В.

                        ___________ Табачник І. Г.

 

 

 

 

 

м. Харків 2012 рік

 

 

Зміст

 

ВСТУП.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні основи використання дидактичних ігор як спосіб формування фонематичного сприйняття у дітей із ЗНМ ІІ рівня...............5

1.1 Поняття ЗНМ та його рівні. Характеристика мовлення дітей із ЗНМ ІІ рівня......................................................................................................................5

1.2 Стан фонетичного сприйняття у дітей із ЗНМ ІІ рівня.............................8

1.3 Роль дидактичної гри у формуванні фонематичного сприйняття..........10

РОЗДІЛ 2. Екпериментальна перевірка впливу дидактичної гри на формування фонематичного сприйняття у дітей із ЗНМ ІІ рівня...............................................19

2.1 Виявлення рівня фонематичного сприйняття дітей дошкільного віку із ЗНМ ІІ рівня (констанстуючий етап)...............................................................19

2.2 Методика обстеження фонематичного сприйняття................................25

2.3 Результат логопедичної роботи з дітьми ЗНМ ІІ рівня...........................27

ВИСНОВКИ..............................................................................................................31

Список використаної літератури.....................................................33

Додатки.................................................................................................................36

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

За останні роки поглибилися методолого-методичні  принципи логопедії, створене її програмно-методичне  забезпечення, виконаний ряд фундаментальних  і практикоориєнтованих досліджень, спрямованих на вивчення, подолання  і попередження порушень розвитку мови.

З розвитком логопедичної науки, фізіології і психології мовлення, стало зрозуміло, що у випадках порушення  артикулярної інтерпретації почутого звуку може погіршуватися його сприйняття.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити вплив спеціально дібраних дидактичних ігор та ігрових прийомів для формування фонематичного сприйняття дітей з ЗНМ ІІ рівня.

Об`єкт дослідження: навчально-виховний процес фонетико-фонематичні  вади мови.

Суб`єкт дослідження: діти, які мають фонетико-фонематичні  вади мови.

Завдання дослідження: на основі аналізу наукових джерел з теми дослідження розкрити сутність понять: дидактичні ігри та ігрові прийоми, методика роботи формуванню фонематичного сприйняття, та особливості дітей з ЗНМ ІІ рівня.

Завдання дослідження:

1. Вивчити процес формування фонематичного сулху дітей дошкільного віку та причини виникнення вад мови
2. Вивчити особливості корекційних занять з дітьми дошкільного віку, що мають фонетико-фонематичні вади мови
3. Узагальнити дані науково-дослідницької роботи по впровадженню корекційних вправ в процесі фізичного виховання дітей дошкільного віку;
4. Розробити методичні рекомендації по проведенню занять з метою корекції фонетико-фонематичних вад мови.

Методи дослідження:

1. Аналіз наукової і науково-методичної літератури.
2. Аналіз педагогічного досвіду.
3. Педагогічне спостереження.
4. Практичні розробки дидактичних ігор.

Актуальність. Зкожним  роком збільшується кількість дітей  з ЗНМ. Тому проблема полягає в  тому, що за допомогою дидактичних  ігор ці вади янайшвидше лікувати. До цієї категорії відносяться діти з  нормальним слухом та інтелектом.

Наукова новизна: узагальнені  сучасні наукові дані про деякі  шляхи підвищення ефективної корекції фонетико-фонематичних вад мови при  застосування різних вправ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Науково-теоретичні основи використання дидактичних ігор як спосіб формування фонематичного сприйняття у дітей із знм іі рівня

 

1.1 Поняття ЗНМ та його рівні. Характеристика мовлення дітей із ЗНМ      ІІ рівня

Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ) – складне мовленнєве порушення, при якому у дитини з нормальним слухом та інтелектом порушуються усі компоненти мови: лексика, фонетика, граматика. Мовленнєвий недорозвиток може бути виражений в різному ступені: від повної відсутності мовленнєвих засобів спілкування до розгорнутого мовлення з окремими елементами лексико-граматичного та фонетичного недорозвитку.

Перший рівень мовленнєвого розвитку. Мовленнєві компоненти спілкування вкрай обмежені. Цей рівень характеризується або повною відсутністю мовлення або активний словник дітей складається з невеликої кількості звуконаслідувань та звукових комплексів. Широко використовуються жести та міміка. Діти користуються одним й тим самим комплексом для позначення предметів, дій, якостей, інтонацій та жестів, пояснюючи різницю значень. Лепетні утворення, в залежності від ситуації, можна розцінювати як однослівні речення [1].

Відсутнє розуміння значень  граматичних категорій. При сприйманні зверненої мови домінуючим виявляється  лексичне значення. Звукова сторона  мовлення характеризується фонетичною невизначеністю. Відмічається нестійке фонетичне оформлення. Кількість  дефектних звуків може значно перевищувати кількість звуків, що вимовляються правильно. Основною відмінністю мовного  розвитку цього рівня є обмеження  сприймання та відтворення складової  структури слова [18].

Другий рівень мовленнєвого розвитку. Перехід до нього характеризується підвищеною мовленнєвою активністю дитини. Спілкування здійснюється шляхом використання постійного, але все ще спотвореного та обмеженого запасу загальновживаних слів.

Диференційовано позначаються назви предметів, дій, окремих ознак. На цьому рівні можливе користування займенниками, простими прийменниками  в елементарних значеннях. Діти можуть відповісти на запитання за картиною, пов’язані з сім’єю, знайомими  подіями навколишнього життя [3]. 

Мовленнєва недостатність  чітко проявляється в усіх компонентах. Діти користуються лише простими реченнями  з 2-3, іноді 4 слів. Словниковий запас  значно відстає від вікової норми: виявляється незнання багатьох слів, що позначають частини тіла, тварин та їх дитинчат, одягу, меблів, професій.

Відмічаються грубі помилки  у використанні граматичних конструкцій:

– змішування відмінкових форм ( їде машину замість на машині);

– часте використання іменників у називному відмінку, а дієслова в інфінітиві або у формі 3-ї особи однини та множини теперішнього часу;

– у використанні числа та роду дієслів, при змінюванні іменників за числом («пат стіця»  – п’ять стільців);

– відсутність узгодження прикметників з іменниками, числівників з іменниками [8].

Фонетична сторона мовлення характеризується наявністю багаточисленних  спотворень звуків, замін та змішувань. Порушена звуковимова м’яких та твердих  звуків, шиплячих та свистячих, африкат, дзвінких та глухих («папуся» – бабуся, «дупа» – рука). Проявляється дисоціація між здібністю правильно вимовляти звуки в ізольованому положенні та їх використанням у спонтанному мовленні [4].

Типовими залишаються  також ускладнення в засвоєнні  звуко-складової структури. Часто  при правильному відтворенні  контуру слів порушується звуконаповненість: перестановка складів, звуків, заміна або пропуск складів. 

Третій рівень мовленнєвого розвитку характеризується наявністю розгорнутого фразового мовлення з елементами лексико-граматичного та фонетико-фонематичного недорозвитку [2]. 

На даному етапі діти вже  користуються всіма частинами мови, правильно вживають прості граматичні форми, намагаються будувати складнопідрядні  та складносурядні речення. 

Покращується стан звуковимови, відтворення слів різної складової  структури. У дітей вже немає  труднощів у називанні предметів, дій, ознак, якостей, добре знайомих їм з життєвого досвіду. Вони можуть вільно розповідати про свою сім’ю, про себе, складають невеличкі розповіді.

Однак, більш глибоке вивчення всіх сторін мовлення дозволяє з’ясувати, що усі компоненти мови: лексика, граматика, фонетика, – залишаються недорозвиненими.

У вільних висловлюваннях переважають прості поширені речення, майже не використовуються складні конструкції.

Відмічаються аграматизми: помилки в узгодженні числівників  з іменниками, прикметників з іменниками в роді, числі та відмінку [5]. 

Розуміння зверненої мови значно розвивається та наближується до норми. Відмічається недостатнє розуміння  змін значення слів за допомогою префіксів, суфіксів; спостерігаються труднощі в розрізненні морфологічних  елементів, що виражають значення числа  та роду, розуміння логіко-граматичних  структур, що виражають причинно-наслідкові, часові та просторові відношення.

Недостатній розвиток фонематичного  слуху та сприймання призводить до того, що у дітей самостійно не формується готовність до звукового аналізу  та синтезу слів, що згодом не дозволяє їм успішно оволодіти грамотою без допомоги логопеда [15].

Причини ЗНМ:

Під час внутрішньоутробного розвитку: інтоксикації, токсикоз, порушення кровообігу плоду.

Під час пологів: мозкові крововиливи, гематоми, асфіксія, пологові травми.

У ранньому віці дитини:травми голови.

Логопедична робота при першому рівні ЗНМ: розвиток розуміння мовлення

розвиток наслідування; розвиток зорової та слухової уваги, памяті

При другому рівні ЗНМ: розвиток звукової сторони мовлення; розвиток складової структури; розвиток просодики (темп, ритм, інтонація); розвиток граматичної будови; накопичення словникового запасу; розвиток фразового мовлення.

При третьому рівні знм: практичне засвоєння лексичних та граматичних засобів мовлення; удосконалення зв'язного мовлення; формування правильної звуковимови; підготовка до навчання грамоти [2].

 

1.2 Стан фонетичного сприйняття у дітей із ЗНМ ІІ рівня та вплив дидактичної гри

Фонематичний слух – тонкий систематизований слух, який має здатність  здійснювати операції розрізнення  і операції фонем, які складають  звукову оболонку [8].

Фонематичне сприймання –  спеціальні розумові дії та диференціації  фонем і встановленню звукової структури  слова. Порушення фонематичного  слуху виявляються в сприйнятті власної мови як нормальної, що пояснюється  зниженням артикуляційні кінестезії і патологічний зворотний зв’язок.

Проблема формування фонематичних процесів у дітей із порушенням мовлення є однією з найважливіших  у логопедії. Вона охоплює виховання  культури мовленнєвого слуху, вироблення умінь розпізнавати визначений логопедом  звук у слові, навчання аналізувати  звуковий склад слова та вироблення узагальнювальних уявлень про диференціальні ознаки фонем.

Без уміння чітко  диференціювати на слух фонеми рідної мови неможливо оволодіти навичками  звукового аналізу й синтезу, а це робить неможливим повноцінне засвоєння грамоти [9].

Численні дослідження  показали, що недорозвинення фонематичних процесів: фонематичного слуху (фонематичного  сприймання), фонематичного аналізу  та синтезу, фонематичних уявлень – може спричинювати вади звуковимови, письма й позначається на розвитку лексико-граматичного ладу мовлення.

Дуже часто у  дошкільників спостерігають недостатній рівень розвитку слухового сприйняття. Це може бути обумовлено різними причинами: віковими особливостями формування слухового сприйняття; педагогічною занедбаністю; інтелектуальними, мовленнєвими порушеннями; фізіологічними порушеннями органів слуху та їхніх функцій [5].