Дидактична гра як засіб формування фонематичного сприйняття у дітей ІІ рівня ЗНМ

З раннього віку дитину оточує безліч різноманітних звуків: шум вітру, дощу, шелест листя, гавкіт собаки, сигнал машини, звуки музики, мова людей... Але всі ці слухові враження сприймаються дитиною неусвідомлено, зливаючись з іншими, більш важливими для неї сигналами. Дитина ще не вміє управляти своїм слухом, часом просто не помічає звуків, не може порівнювати і оцінювати їх за гучністю, силою, тембром [29].

Вміння зосереджуватись  на звуках – це важлива здібність людини. Без неї неможливо навчитися слухати та розуміти мовлення [9].

Для того, щоб дитина навчилась чітко й зрозуміло  вимовляти звуки та слова, правильно  користуватися голосом, вона повинна  навчитися напружувати слух, сприймати  та розрізняти звуки. Ця здібність не з'являється спонтанно, її слід розвивати. І робити це краще за все в процесі  ігор, деякі з яких приведені в  цій роботі (Додаток А).

Головна мета цих  ігор – відкрити для дитини особливий світ звуків, зробити їх привабливими, значними, повідомляючими про щось важливе [23]. Навчаючись вслуховуватись в світ оточуючих звуків, граючись з ними, дитина формує свій слух, намагається наблизити звучання своєї мови до мови оточуючих. Тому що без повноцінного сприймання фонем, без чіткого їх розрізнення, неможлива їх правильна вимова [13].

Розвиток фонематичного  сприймання слід починати на матеріалі  немовленнєвих звуків і поступово  охоплювати всі звуки мовлення: від  звуків, які вже засвоєнні дітьми до тих, які ще тільки формуються та вводяться у самостійне мовлення [29].

У процесі логопедичних занять дитина повинна перш за все  набути вміння контролювати свою вимову та виправляти її на основі порівняння особистого мовлення з мовленням  оточуючих.

У всій системі логопедичної роботи з розвитку фонематичного  сприймання найскладнішим, на мою думку, є навчити дітей диференціювати фонеми [14]. Цю роботу можна умовно по ділити на шість етапів:

1 етап – впізнавання немовленнєвих звуків;

2 етап – розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, звукосполучень та слів.

3 етап – розрізнення слів, близьких за звуковим складом;

4 етап – диференціація складів;

5 етап –диференціація фонем;

6 етап – розвиток навичок звукового аналізу.

Наголошую, що для  кожної дитини або групи дітей  термін кожного етапу ігри, вправи та матеріал для використання буде різний. У разі необхідності деякі  важкі для дітей вправи можна випускати або замінювати більш легкими для засвоєння і навпаки [8]. У дітей шестилітнього віку 1, 2, 3 етапи займуть короткий термін, а ось 5 та 6 будуть більш розгорнутими. Коротко зупинюся на кожному із вказаних етапів [10].

Отже, для вибору дидактичної гри необхідно знати  рівень підготовки вихованців, так, як в іграх вони повинні оперувати  вже наявними знаннями і уявленнями. Інакше кажучи, визначаючи дидактичне завдання, потрібно перш за все мати на увазі, які знання, уявлення дітей  повинні засвоюватися, закріплюватися, які розумові операції в зв'язку з цим розвиваються, а також, які  якості особистості дітей можна  формувати засобами даної гри [4].

У кожній дидактичній  грі своє навчальне завдання, що відрізняє одну гру від іншої. У кожній конкретній грі потрібно бачити основне завдання – завдання навчання і виховання дітей у відповідності з діючою програмою. Основна функція ігрових правил - організувати дії, поведінку дітей.  Правила можуть забороняти, дозволяти, робити гру цікавою, напруженою [6].

О. П. Янківською розроблена система ігор для розвитку мовлення дітей. Педагог стверджує, що кожна гра має збагачувати мовлення дітей формувати правильну звуковимову [17].

Уся робота, спрямована на розвиток фонетичної сторони мовлення, планується і проводиться на заняттях із виховання звукової культури мови. Деякі ігри і вправи (наприклад  на закріплення правильної вимови звуків. що діти ще недостатньо засвоїли) вихователем  можуть бути проведені і поза заняттями (в часи ігор та прогулянок) [18].

Важливе значення для  розвитку мови дошкільників мають словесні дидактичні ігри. Усі дидактичні ігри, на думку А. К. Бондаренко, сприяють вирішенню одного з головних завдань розумового виховання, а саме, розвитку мовлення дітей: поповнюється і активізується словник, формується правильне звуковимовляння, розвивається зв'язне мовлення, уміння правильно висловлювати свої думки [20]. У цих іграх, за словами автора, дитина повинна вирішувати самостійно різноманітні розумові завдання, описувати предмети, відгадувати за описом, за ознаками схожості і розбіжності, групувати предмети за різними властивостями, самому придумувати розповіді. Ігри А.К.Бондаренко характеризуються оригінальними сюжетами, багатством варіантів [16].

У іграх і ігрових  вправах для розвитку мовлення Г. С. Швайко передбачено ознайомлення з навколишнім, формування словника, виховання звукової культури мови. Важливим є те, що майже усі ігри, запропоновані автором – багатоцільові. Відповідно, педагог неодноразово може звертатися до них, допомагаючи дітям засвоїти новий матеріал, закріпити пройдений [30].

Підводячи підсумок сказаного, відзначимо, що дидактична гра відіграє важливу роль у формуванні звукової культури мовлення дітей дошкільного  віку

Тому, робимо припущення, що вона може бути одним із провідних  засобів виховання звукової правильності мовлення дітей дошкільного віку.

Мовні ігри допомагають  ефективно розвивати фонематичний слух, закріплювати правильну вимову, виховувати плавність мовлення, тренувати  мовне дихання та м'язи органів  мовлення. Під час ігор уточнюються  і закріплюються поняття та уявлення дітей, розвивається їх творча уява, мислення, мова. Дитина в подальшому швидше і  легше сприймає новий матеріал, опановує новими знаннями і навичками [4].

Отже, розглянувши  в історичному плані виникнення і розвиток дидактичних ігор, ми прийшли до висновку, що вчені, педагоги, достатньо повно висвітлили дане питання у своїх працях. Але  формуванню звукової правильності мовлення дошкільників автори приділили мало уваги, в незначній мірі розглядають  чинники звукової культури мовлення. Тому перед нами було поставлено завдання розробити методику формування звукової культури мовлення дітей дошкільного віку засобами дидактичної гри.

РОЗДІЛ 2. Експериментальна перевірка впливу дидактичної гри на формування фонематичного сприйняття у дітей із знм іі рівня

 

2.1 Завдання констатуючого етапу дослідження, характеристика вибірки дослідження

ЗНМ характеризується порушенням всіх компонентів мовленнєвої системи, яка охоплює фонетико-фонематичну та лексико-граматичну сторони при нормальному слухові й інтелекті. Діагностичною ознакою може слугувати диссоціація між мовленнєвим і психічним розвитком, індивідуальний темп просування мовного розвитку дітей, проте є ряд особливостей, що проявляються при різних рівнях ЗНМ: труднощі формування пізнавально-комунікативної діяльності, уповільнений розвиток словникового запасу, граматичної будови, зв’язного мовлення та інш. Тому одним із головних завдань мовленнєвого розвитку дошкільників із ЗНМ є завдання розвивати комунікативно-пізнавальну потребу в мовленні (І рівень ЗНМ), оволодівати елементарними формами усного мовлення на основі практичних умінь відповідати на запитання, складати речення по моделях (ІІ рівень ЗНМ), подальшого розвитку словникового запасу, граматичної структури та зв’язного мовлення (ІІІ рівень ЗНМ) [3].

На сучасному етапі  розвитку логопедії в Україні  гостро стоїть питання про підвищення ефективності корекційно-розвивальних методик та оптимізацію на цій  основі усієї системи логопедичної роботи з дітьми із порушеннями мовлення, із ЗНМ ІІ рівня втому числі, бо науковим підґрунтям логопедичної діагностики є гуманістична психологія з позицій якої організація корекційного процесу передбачає реалізацію особистісно орієнтованого підходу [8]. Тому, одним з основних завдань, визначених «Концепцією лінгвістичної підготовки дітей до шкільного навчання», є забезпечення такого рівня корекційно-розвивального процесу, який би сприяв не тільки оволодінню дитиною мовленням, але й шкільними знаннями та мовою як шкільним предметом. У зв’язку з цим, метою нашої дослідницької роботи передбачалася розробка та експериментальна перевірка визначених напрямів та змісту формування лексико-граматичної сторони мовлення [11].

Для більш глибокого  вивчення проблеми дослідження та перевірки гіпотези нами був проведений педагогічний експеримент, який складався із констатуючого, формувального та контрольного етапів і вирішував такі завдання дослідження:

1. визначити критерії рівня екологічної вихованості дошкільників;
2. підібрати діагностичний матеріал;
3. провести діагностику рівня екологічної вихованості дітей.

Експериментальною базою дослідження був обраний ДНЗ №158, м. Харкова. Формуючи експериментальну групи ми обрали дітей середнього дошкільного віку із ЗНМ II рівня, всі компоненти мовлення у яких були сформовані на одному рівні.

Програма експериментальної роботи містила 3 етапи – констатувальний першого порядку, формувальний і констатувальний другого порядку. Була проведена підготовча робота: проведене логопедичне обстеження дітей логопедичної групи ДНЗ № 158 із ЗНМ II рівня.

Методами експериментального дослідження були: метод спостереження за дитиною в процесі гри та навчання, який дозволяє нам виявити як дитина спілкується з однолітками та дорослими, які компенсуючі механізми (жестикуляція, міміка, пантоміміка тощо) спостерігаються у дитини тощо; метод використання дидактичної гри на занятті та під час індивідуальної роботи; метод бесіди з дитиною дозволяє дізнатися як дитина іде на контакт, як поводиться з малознайомими людьми; застосовувалася методика логопедичного обстеження, що дозволяє визначити рівень сформованості мовлення дитини, його компонентів, виявити співвідношення активного і пасивного словника, об’єм словникового запасу, будову та рухливість артикуляційного апарату, фонематичні процеси, стан зв’язного мовлення, сформованістьпроцесів словотворення, словозміни тощо [19].

Робота з розвитку фонематичного сприймання передбачає формування слухової уваги, пам'яті та мислення; спроможності виконувати дії за мовленнєвими інструкціями; уміння розрізняти слова-пароніми, наслідувати мовні звуки, виділяти окремий звук серед інших, наслідувати склади з певними звуками, виділяти склади із заданим звуком серед інших з опорою на слухове сприймання [29].

У наступному підрозділі – ігри, що розвивають фонематичні уявлення. Їх мета – навчати виділяти спільний звук у запропонованих назвах малюнків, відгадках та ін. з опорою на слуховимовляння дитини.

Для розвитку фонематичного  аналізу ігри використовують у такій  послідовності: визначення першого, останнього звука у слові, визначення звука  в середині слова, визначення послідовності  та кількості звуків у слові.

Ці ігрові завдання, виконують за планом:

1) підкреслене вимовляння  звука (інтонаційне підсилення голосу протяжне –вимовляння);

2) виділення спільних  звуків із серії слів, тексту;

3) додавання пропущених  звуків;

4) впізнавання певних  звуків у словах, названих логопедом,  або у назвах предметних малюнків;

5) порівняння слів, що відрізняються одним звуком (слова-пароніми);

6) самостійне пригадування  та називання слів із певним  звуком.

Мета ігор підрозділу «Фонематичний синтез» – учити дітей складати слова з поданих звуків [16].

Зміст і послідовність  ігор розраховані на важкі випадки  недорозвитку фонематичних процесів. Тому з дітьми, які мають порушення  лише деяких складових сторін мовлення, немає потреби проводити повний комплекс ігрових завдань. Запропоновані  в іграх види робіт можна використовувати  на індивідуальних та групових заняттях із дітьми дошкільного та молодшого  шкільного віку. Такі завдання позитивно  впливатимуть на формування звуковимови, вдосконалення загального мовленнєвого розвитку, активізацію слухової уваги, пам'яті, слухового контролю тощо.

Пропонуємо ігрові завдання до II роздіду, підрозділу «Фонематичний  аналіз» (завдання з визначення першого  звука, звука в середині слова  проводяться аналогічно, змінюється лише мовленнєвий матеріал).

Завдання для  визначення послідовності та кількості  звуків у слові подаються вибірково [16].

На початку експерименту проводимо обстеження дітей на предмет формування у них слухової уваги, пам'яті та мислення. Для цього використовуємо дидактичні ігри [24].

1. Визнач кількість вимовлених голосних, приголосних звуків, складів:

а) у – а, і – е – у, а – о – и – е, е – у – о – а – и;

б) б – н, к – х д, ф – х с –п;

в) на – на, на – ну, за – зи – зу, ше – ши – ша – со.

2. Повтори склади:

та – да; та – да – та;

па – ба; па – ба – па;

ша – са; ша – са – ша;

ра – ла; ра – ла – ра;

зи  си; за  си зи.

3. Повтори слова-пароніми.

• Лак, так, мак, бак.
• Мити, шити, лити, бити,
• Мило, шило,´ рило,
• Рік, сік, бік, вік.
• Майка, гайка, чайка, байка.