Дослідження проблем доступності вищої освіти та теоретичних аспектів доцільності процесу укрупнення ВНЗ в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ  ОСВІТИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО  ПРОЦЕСУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ……………………………………………………………………………... Розділ І. Напрямки модернізації вищої освіти України у контексті  Болонського процесу………………………………………….……………….. 1.1. Хронологія Болонського процесу та ключові позиції інтеграції............. 1.2. Цілі, стандарти, принципи, шляхи і засоби адаптації вищої  освіті України до Європейського  простору вищої освіти….………………………… 1.3. Стан та проблеми реалізації  Болонського процесу в Україні…..……… Розділ ІІ. Досвід входження України в Болонський процес………………….. 2.1.Гуманітаризація вищої технічної освіти в рамках Болонського процесу на прикладі діяльності ВНЗ України…………..….………………….………. 2.2.Концепція реформування системи підготовки лікарів в Україні та приведення її у відповідність до вимог Болонської декларації……………….. 2.3. Порівняння системи  підготовки лікарів в Україні  з європейською…….. Розділ ІІІ.Дослідження проблем доступності вищої освіти та теоретичних аспектів доцільності процесу укрупнення ВНЗ  в Україні…………………… 3.1. Аналіз  проблеми доступності освіти…………………………………… 3.2. Гендерна рівність  як  складова доступності освіти………………………. 3.3. Доцільність процесу  укрупнення ВНЗ України………………………….. Висновки…………………………………………………………………………. Список використаної  літератури………………………………………………. Додатки………………………………………………………………………….. Резюме…………………………………………………………………………….

3   7 7   16 24 36   36   49 61   69 69 78 82 91 99 105 131

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

        Актуальність теми полягає в тому, що освіта – це стратегічний ресурс соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені. Процес наближення України до Європи відбувається за кількома напрямами, один із яких – освітянський. У 1999 р. міністерства освіти 29 країн підписали Болонську декларацію. Цим актом країни-учасниці вирішили створити до 2010 р. єдиний європейський освітньо-науковий простір. В умовах приєднання України до Болонського процесу цілком закономірною постала необхідність перебудови і вдосконалення системи державного управління вищою освітою по спрямуванню української освіти на досягнення нею сучасного світового рівня, збільшення внеску в розвиток економіки, науки, освіти, культури країни й добробуту народу. Таким чином, актуальність теми дослідження визначається насамперед соціальним замовленням: до чого і як необхідно готувати майбутніх спеціалістів у сучасних соціально-економічних умовах, і що слід змінити в системі державного управління вищою освітою України.

      Доцільність дослідження проблеми державного управління вищою освітою в Україні зумовлена також необхідністю пошуків, розробки й впровадження ефективної системи державного управління, яка має забезпечити освітню галузь оптимальними умовами функціонування, створити системний механізм її саморегуляції на загальнонаціональному, регіональному, місцевому рівнях, у ВНЗ і наукових установах. При розробці та впровадженні стратегії подальшої розбудови системи державного управління освітою надзвичайно важливим є врахування історичного досвіду державного управління освітою, адже перенесення закордонних моделей державного управління освітою не дасть позитивних наслідків, якщо не враховуватимуться тенденції, закономірності, принципи вітчизняного досвіду управління освітою.

        Загальним проблемам модернізації освіти та інтеграції України в європейський освітній і науковий простір присвячено праці В.Андрущенка, М.Згуровського, І.Зязюна, В.Кременя, П.Таланчука.

     Філософські, соціологічні, соціально-психологічні і педагогічні проблеми, пов'язані з реформуванням системи освіти, аналізуються у працях А.Гуржія, С.Войтовича, В.Литвина, П.Лукашевича, В.Лутая, В.Солодкова.

   Теоретичні аспекти аналізу освітніх систем, методика аналітичних порівнянь є предметом досліджень К.Корсака, В.Зубка, В.Козакова.

    Мета дослідження: узагальнення теоретичних положень реформування  вищої освіти України в контексті Болонського процесу, і на цій основі розробка практичних рекомендацій шляхів його розвитку.

         Відповідно до поставленої мети були сформульовані й виконані такі завдання:

       1.Визначити напрямки модернізації  вищої освіти України у контексті  Болонського процесу.

      2.З’ясувати принципи, шляхи і засоби адаптації вищої освіті України до Європейського простору вищої освіти.

     3.Розглянути стан та проблеми реалізації  Болонського процесу в Україні.

    4. Проаналізувати  значення гуманітаризації вищої технічної освіти в Україні у контексті Болонського процесу.

   5.Дослідити аспект доступності вищої освіти України в рамках європейського вибору.

 6.Проаналізувати доцільність укрупнення ВНЗ в Україні.

        Методи дослідження. У процесі дослідження використано комплекс взаємодоповнюючих методів:

       – порівняльно-історичний аналіз, що дає змогу простежити закономірності й тенденції цього процесу;

       – конкретно-пошуковий – виявлення, відбір, теоретичний аналіз, синтез, актуалізація, класифікація джерел з питань управління освітою в Україні;

       – історико-структурний – для виявлення основних компонентів системи державного управління освітою в процесі її розвитку;

      – хронологічний, який дає можливість розглянути розвиток державного управління освітньою галуззю в русі, змінах і хронологічній послідовності з часу проголошення незалежності української держави;

         З метою забезпечення історичної достовірності одержаних результатів застосовано системний підхід, використано методи наукової ідентифікації та зіставно-порівняльного аналізу нормативно-правових і літературних джерел.

   Предметом дослідження є особливості та засоби реформування системи освіти України в контексті Болонського процесу.

       Об’єктом  дослідження є система освіти України в процесі її достосування  до норм та принципів Болонського процесу.

      Новизну роботи  визначає те, що в ній розглянуто комплекс проблем та завдань щодо   реформування системи освіти України в контексті Болонського процесу на практичному матеріалі.

       Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона досліджує найактуальніше питання –освіти, її доступності, якості тощо.

    Вагомість спостережень і висновків  дослідження визначається значенням аналізу поставлених завдань, оскільки в них відображаються важливі для кожного українця процеси, які формують тенденції розвитку сучасної освіти та майбутнього нації.

     Практичне значення роботи визначається можливістю використання результатів проведених спостережень при читанні спецкурсів і веденні семінарів, присвячених євро-інтеграційним процесам.

         Структура роботи. Мета і характер дослідження зумовили послідовність і логіку викладення матеріалу. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

        У першому розділі дипломної роботи проаналізовано ключові позиції інтеграційного процесу, його цілі як інструменту глобалізації, з’ясовано принципи, шляхи і засоби адаптації вищої освіті України до Європейського простору вищої освіти.

    Другий розділ  присвячено дослідженню альтернативних  стратегій розвитку сучасної освіти та нетрадиційним технологіям навчального процесу на прикладі  Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки, Сумського аграрного університету, Івано-Франківського Національному технічного університету нафти і газу  та Слов'янського університету. Визначено спільні елементи процесу та перешкоди на шляху впровадження процесу в Україні. Розглянуто концепцію реформування системи підготовки лікарів в Україні та приведення її у відповідність до вимог Болонської декларації. Здійснено порівняння системи підготовки лікарів в Україні з європейською.

       У третьому розділі  здійснено порівняльний аналіз щодо проблем доступності вищої освіти в Україні та інших країнах європейської інтеграції. На базі Сумського аграрного університету простежено динаміку гендерних показників протягом майже двадцяти років.

    Розглянуто теоретичні аспекти процесу оптимізації інститутів вищої школи шляхом їх укрупнення. Розкрито основні причини, виявлено потенційні перешкоди та ймовірні наслідки даного процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

 

НАПРЯМКИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

1. Хронологія Болонського процесу та ключові позиції інтеграції

 

       Історія Болонського процесу офіційно почалася з підписання Болонської декларації у 1999 році, проте її передісторія сягає 1954 року, коли було підписано Європейську культурну конвенцію, в якій наголошується на необхідності заохочення громадян усіх держав до вивчення мов, історії та культури інших країн і спільної для них культури.  

        Ідеї освітньо-культурного об'єднання європейських країн загалом та університетів зокрема отримали своє продовження у Великій Хартії університетів (Magna Charta Universitatum), що стала фінальним результатом пропозиції, адресованої Болонським університетом у 1986 році усім найстаршим європейським університетам. Ідея Великої Хартії була сприйнята з ентузіазмом [22, с.42] (Додатки А, Б, В) .

        Протягом зустрічі у Болоні у 1987 році делегати 80 Європейських університетів обрали 8 членів правління, серед них: Президента Конференції Європейських Ректорів, професора Карміні Романци; ректора Болонского Університету Фабіо Роверси Монако; ректора Університету Парижу, професора Жака Соопелса; ректора Університету Лювен, професора Роджера Діллеманса; ректора Університету Утрехт, професора Ван Гінкель; ректора Університету Барселони, професора Джозефа Бріколя; професора Джузеппе Капуто; Президента університетської комісії Парламентської Асамблеї Ради Європи, професора Мануэля Нуньеса Енкабо.  

     Велика Хартія, проект якої був створений у січні 1988 року у Барселоні, була підписана всіма ректорами, що зібралися у Болоні 18 вересня 1988 року для відзначення 900-ї річниці Болонського університету, що вважається найстаршим університетом Європи. "Європа вже існує, її мешканці поділяли спільні інституції, до яких належать і університети, протягом століть. Університети є інтелектуальними центрами минулого та майбутнього, що мають спільні цілі та методологію здобуття знань - чи то практичних, чи теоретичних" [8, с. 45], - з такою промовою виступили представники Болонського університету на святкуванні.  

      Процес, що наштовхнув на ідею створення Великої Хартії, був особливо важливим. Хартія не була представлена політичною владою, а була розроблена у стінах Університетів. Вона спирається на фундаментальні цінності європейських університетських традицій, проте сприяє зміцненню зв'язків між вищими навчальними закладами в усьому світі, долучаючи до процесів, започаткованих у ній, неєвропейські університети.  

       На сьогодні до Великої Хартії приєдналося 515 університетів, серед яких 14 українських (Додаток Д).

      Процеси європейської інтеграції дедалі сильніше впливають на таку важливу сферу життя українського суспільства, як освіта. Болонський процес в Україні офіційно розпочався 19 травня 2005 року із підписанням декларації на Бергенській конференції. Тепер справа стоїть за національним та інституційним рівнем його впровадження. На сьогодні 46 європейських країн включно з Україною підписали Болонську декларацію, яка наголошує на необхідності європейської співпраці у забезпеченні якості вищої освіти, підвищенні якості підготовки фахівців, зміцненні довіри між суб'єктами освіти, мобільності, сумісності систем кваліфікацій, посиленні конкурентоспроможності Європейської системи освіти [10, c. 59].

         Для сучасної Європи характерними є потужні інтеграційні процеси, які охоплюють різні галузі суспільного життя окремих країн. Поряд з принциповими змінами соціально-економічного характеру спостерігаються тенденції формування загальноєвропейського освітнього простору. Суттєво зростають вимоги до кваліфікованого працівника, що викликано зміною структури економічних взаємовідносин і ринку праці. Відповідно зростають вимоги до якості освітніх послуг, системи підготовки висококваліфікованих працівників та системи освіти в цілому. Одним з важливих завдань сучасного вищого навчального закладу є підготовка професіонала, мобільного на ринку праці, здатного до адаптації та якнайповнішої реалізації власного творчого потенціалу.   

    Важливим кроком до формування загальноєвропейського освітнього простору стала Болонська конвенція, яка започаткувала процес інтеграції освітніх систем європейських країн. Одним з етапів його реалізації є адаптація освітніх систем країн Європи до єдиного стандарту.    

  Оскільки наша країна є активним учасником загальноєвропейських процесів, актуальним є питання перспектив розвитку вітчизняної системи вищої освіти та її особливості в умовах реалізації положень Болонської декларації.        Особливості та перспективи входження України   до єдиного європейського освітнього простору досліджувалися в наукових публікаціях і методичних виданнях. Стратегію участі країни в Болонському процесі окреслено в роботах [17, с. 12]. Зокрема, визначено перспективи зближення освітніх систем європейських країн. Визначено головні принципи входження до європейського простору вищої освіти. Розроблено основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу [14, с. 4] (Додаток Е).