Дослідження проблем доступності вищої освіти та теоретичних аспектів доцільності процесу укрупнення ВНЗ в Україні

       Нормативною формою державної атестації випускників вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів є стандартизований тестовий та практично-орієнтований державні іспити. Стандартизованим засобом вимірювання показників якості вищої освіти є тести об'єктивного контролю рівня освітньо-професійної підготовки фахівців та діагностичні методики, орієнтовані на виявлення якостей особи (психометричні тести) [18, с.117].

        Стандартизований тестовий державний іспит - ліцензійний інтегрований іспит, що включає один, два або три тестові екзамени у відповідності до вимог освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки фахівця. Тестовим державним іспитом вимірюються показники якості фахової компоненти базової і повної вищої освіти за медичним спрямуванням та встановлюється мінімальний рівень професійної компетентності, потрібний для присвоєння кваліфікації фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня. Ліцензійний інтегрований іспит проводиться відповідно до Положення про систему ліцензійних інтегрованих іспитів, затвердженого наказом МОЗ України №251 від 14.08.1998р.

          Практично-орієнтований державний іспит включає кількість екзаменів відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки фахівця. Практично-орієнтованим державним іспитом оцінюється якість вирішення типових задач діяльності фахівця в умовах, що наближені до професійної діяльності. Процедура практично-орієнтованого державного іспиту визначається вищим навчальним закладом відповідно до Положення про практично-орієнтований державний іспит.

         Процедура оцінювання особистих професійних якостей і здатностей вирішувати проблеми і задачі соціальної діяльності визначається вищим навчальним закладом [18, с.123].

        Ступені освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки медичних кадрів. Підготовка медичних кадрів за освітньо-професійними програмами медичного спрямування здійснюється за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

        Молодший спеціаліст - підготовка здійснюється ВНЗ I-II рівнів акредитації або вищим навчальним закладом більш високого рівня акредитації, до складу якого входить відповідний заклад освіти I-II рівнів акредитації як структурний підрозділ. Нормативний термін навчання на основі повної загальної середньої освіти не може перевищувати трьох років, а на основі базової загальної середньої освіти - чотирьох.

         Бакалавр (базова вища медична освіта) - підготовка здійснюється у вищих навчальних закладах ІІ-IV рівнів акредитації на базі загальної середньої освіти. Нормативний термін навчання не може перевищувати чотирьох років, а для осіб, які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста термін навчання зменшується на один рік.

          Спеціаліст (повна вища медична освіта) - підготовка здійснюється у вищих закладах освіти ІІІ-ІУ рівнів акредитації на базі повної загальної середньої освіти або базової вищої медичної освіти. Нормативний термін навчання не може бути менший ніж 5 років для підготовки лікарів-стоматологів і 6 років -для підготовки спеціалістів з кваліфікацією лікар. Цей освітньо-кваліфікаційний рівень передбачено тільки для підготовки лікарів.

           Магістр - підготовка здійснюється на базі повної вищої медичної освіти у вищих закладах освіти IV рівня акредитації та проводиться, як правило, одночасно з підготовкою в інтернатурі для клінічних спеціальностей або окремо - з теоретичних напрямків медицини, останнє сьогодні не виправдано відсутнє. Рівень магістра передбачено для підготовки лікарів і медичних сестер.

       Фінансування підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.   Фінансування вищих навчальних закладів, які проводять підготовку медичних фахівців, здійснюється за рахунок коштів: державного бюджету (державне замовлення); місцевих бюджетів (регіональне замовлення); фізичних та юридичних осіб (за договорами). Додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від фізичних та юридичних осіб за оренду приміщень, споруд, обладнання; дотації місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; кредити і позики банків, дивіденди від цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від вітчизняних та закордонних підприємств, установ, організацій, окремих громадян; інші кошти згідно з чинним законодавством [41, с.217].

       Відповідальність за якість освіти та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів. Вищі навчальні заклади всіх форм власності, які здійснюють підготовку спеціалістів медичного спрямування, гарантують якість професійної підготовки випускників не нижче рівня, що встановлений освітньо-кваліфікаційною характеристикою.

       Для систематичного контролю ступеню сформованості професійних умінь та навичок використовується поточний, підсумковий контроль та державна атестація, що проводяться відповідно до нормативних вимог Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти і науки України.

      Навчальний заклад позбавляється ліцензії на підготовку фахівців, якщо показники його діяльності за результатами атестації не відповідають державним вимогам.

       Перегляд та зміни галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти (освітньо-кваліфікаційної характеристики, освітньо-професійної програми підготовки та засобів діагностики якості вищої освіти), що обумовлені необхідністю відображення досягнень науки і надбань практики медичних знань, здійснюються згідно Закону України "Про освіту" та постанов Кабінету Міністрів України [10, c. 17-22].

 2.3. Порівняння системи підготовки лікарів в Україні з європейською

       Аналіз підготовки лікарів у європейських країнах, що приєднались до Болонського процесу, свідчить про спільність у підготовці лікаря в Україні і країнах ЄС лише у двох позиціях: термін навчання становить 6 років і додипломна підготовка складається з двох етапів - доклінічного і клінічного.              Принципова різниця систем підготовки лікарів полягає у наступному: 

         1. Підготовка лікарів в країнах ЄС здійснюється, як правило, на медичному факультеті за однією спеціальністю - "медицина". В Україні за напрямом "Медицина" здійснюється підготовка лікарів за 3 спеціальностями, з яких тільки 1 збігаються з європейськими ("лікувальна справа" - відповідає напряму "медицина"). Отже має місце додипломна спеціалізація лікарів.

        2. За останні 5 років у більшості країн, що приєдналися до Болонського процесу, в результаті реалізації основних положень Булонської декларації, відбулися суттєві зміни у формі організації навчального процесу - запровадження нової ефективної моделі організації навчального процесу - кредитно-модульної. Вона ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць оцінювання (залікових кредитів). Нова модель забезпечує підвищення якості підготовки фахівців на всіх етапах, а також мобільність студентів, які мають можливість навчатися у будь-якому навчальному закладі Європи, оскільки система залікових кредитів однакова для всіх країн ЄС.

       3. У Європейських країнах теоретична і практична підготовка лікарів становить, як правило, 5500 аудиторних годин протягом 6 років навчання. Тижневе навантаження студента на перевищує 24-30 аудиторних годин. Академічний рік триває не більше 40 тижнів. Тоді як за новим Навчальним планом, створеним у 2002 році, підготовка майбутніх лікарів в України становить 8381 аудиторну годину, тижневе навантаження коливається від 32-34 аудиторних годин, академічний рік триває, як правило, 46 тижнів. На екзаменаційну сесію витрачається 22,5 тижнів та 6 тижнів на державну атестацію [35, с.81].

         Отже, має місце значно нижча ефективність підготовки вітчизняних лікарів.

        Навчальні плани підготовки лікарів в Україні перевантажені дисциплінами гуманітарного блоку, більшість з яких взагалі не вивчаються в країнах ЄС.

         В країнах ЄС не існує такий цикл дисциплін, як військова підготовка, яка в Україні відноситься до нормативних дисциплін.

        В навчальних планах медичних факультетів України окремо виділено виробничу практику, яка проводиться в літній період. В країнах ЄС практична підготовка здійснюється безпосередньо під час практичних занять при модульній системі та ротації модулів або циклів клінічних дисциплін, під час самостійної роботи в клініках, питома вага якої збільшена, що дає можливість не розривати у часі теоретичну й практичну підготовку й не використовувати літній канікулярний час студента, що маємо в Україні.

      4. Післядипломна підготовка лікарів в країнах ЄС, США, Канаді для випускників вищих медичних закладів здійснюється шляхом 1-річного стажування з загально лікарської підготовки у госпіталях для отримання ліцензії на практичну діяльність та подальшу спеціалізацію в резидентурі (аналог української інтернатурі) - протягом 2-4 років.

      В Україні на післядипломному етапі випускники медичних факультетів одразу отримують спеціалізацію (в інтернатурі) протягом переважно 1-1,5 року за переліком лікарських спеціальностей відповідно до набутої базової спеціальності. Такий короткий термін не дає можливості забезпечити достатній рівень підготовка лікаря за фахом спеціалізації. Після підготовки в інтернатурі фахівцю присвоюється кваліфікація - лікар з певної спеціальності, що дає йому змогу займати адекватну лікарську посаду відповідно до переліку ( наказ МОЗ України від 22.06.95 №114). Вважається, що фахівець здатний виконувати зазначену в ДК 003-95 професійну роботу згідно з переліком, що представлений у першому розділі відповідної освітньо-кваліфікаційної характеристики спеціаліста, але досвід показує, що скорочення термінів післядипломної спеціалізації не сприяє високій якості медичної допомоги населенню  [45, с.66].

           Розглянемо стратегічні завдання реформування системи підготовки лікарів в Україні у контексті Болонського процесу на 2004-2010 роки.  В основі концепції реформування системи підготовки лікарів в України як складової реформи організації охорони здоров'я, що має забезпечити підвищення якості підготовки медичних фахівців і конкурентноздатність дипломів про вищу медичну освіту на Європейському та Світовому ринку праці, лежить:

           1. Введення нової моделі організації навчального процесу у ВНЗ - кредитно-модульної системи ЕСТS, заснованої на поєднанні модульних технологій навчання та залікових кредитів оцінювання - одиниць виміру навчального навантаження студента, необхідного для засвоєння модулів.

           Модуль - це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу і завершується підсумковим контролем ЕСТS - European Credit Transfer System - Європейська система перезарахування кредитів як одиниць виміру трудомісткості навчального навантаження студентів. Заліковий кредит містить всі види навчальної діяльності студента як аудиторної, так і самостійної, які необхідні для засвоєння модуля чи блоку змістових модулів. 

         Система передбачає збільшення самостійної роботи студентів та можливість їх активної участі у навчальному процесі, введення прозорої багатобальної рейтингової шкали оцінювання успішності, що при структурування навчальних дисциплін на модулі може стати основою підвищення якості підготовки фахівців.

          2. Розробка нових навчальних планів та програм підготовки медичних фахівців на основі кредитно-модульної форми організації навчального процесу. Це потребує таких підходів:

- Структурування нових навчальних планів у кредитах ЕСТS та приведення навчального навантаження до 60 кредитів за 1 рік і 360 кредитів за 6 років навчання для студентів медичних факультетів або 300 кредитів за 5 років навчання - для студентів стоматологічних факультетів.

-  Структурування програм з навчальних дисциплін на модулі, кредити та проведення підсумкового контролю по завершенню вивчення модулю або блоку модулів без витрати бюджетного часу на проведення екзаменаційних сесій.

-  Введення рейтингової багатобальної оцінки успішності студентів та конвертація її у національну та Європейську системи.

-  Приведення переліку, назв та принципів викладання основного блоку дисциплін навчального плану до таких, які мають місце в більшості країн ЄС та світу.

-  Вивчення клінічних дисциплін шляхом ротації циклів дисциплін або їх модулів з впровадженням принципів доказової медицини.

-  Забезпечення як теоретичної професійної підготовки студентів, так й професійної практичної клінічної підготовки безпосередньо під час вивчення відповідних модулів дисциплін з підсумковим їх контролем замість окремої літньої "виробничої практики".

-  Матеріально-технічного забезпечення введення кредитно-модульної системи, зокрема, інформаційними технологіями, сучасними засобами діагностики та лікування на рівні доказової медицини. Створення власних університетських клінік з застосуванням сучасних методів діагностики і лікування, заснованих на принципах доказової медицини.