Дослідження проблем доступності вищої освіти та теоретичних аспектів доцільності процесу укрупнення ВНЗ в Україні

      Разом з цим, цікавим залишається питання специфіки адаптації вітчизняної системи вищої освіти до загальноєвропейського стандарту.    

  Пріоритети розвитку вітчизняної освітньої галузі визначені Державною національною програмою “Освіта” (“Україна XXI століття”). Серед стратегічних завдань реформування освіти виділені: виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу шляхом реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад, подолання монопольного становища держави в освітній галузі через створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних закладів, глибока демократизація закладів освіти, формування багатоваріантної інвестиційної політики в галузі освіти.  

     Програма визначає основні шляхи реформування освіти: запровадження у навчально-виховний процес сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досліджень, відхід від авторитарної педагогіки, підвищення професійного та загальнокультурного рівня педагогічних об’єктивної оцінки професійних умінь відповідно до стандартів транснаціональної освіти. Результатом процесів модифікації освітнього середовища має стати зростання професійної та соціальної мобільності випускників вищих навчальних закладів у межах Європи. За рахунок уніфікації процесу підготовки фахівців академічні

ступені та кваліфікаційні рівні будуть єдиними  для європейських країн і, таким чином, значно спроститься працевлаштування випускників вищих навчальних закладів за межами своєї країни.

       Із запровадженням нововведень передбачається зростання привабливості європейської освіти та інтересу до вищої освіти в цілому.

      Основними елементами ЄКТАС є:

       - інформаційний пакет, який включає загальну інформацію про університет, назву напрямків, спеціальностей, спеціалізацій, результати роботи студента, форми та умови контролю, система оцінювання, зміст навчальних дисциплін;

       - угода між студентом і вищим навчальним закладом, що визначає напрям підготовки фахівця, освітньо-кваліфікаційний рівень, порядок і джерела фінансування;

      - академічна довідка оцінювання знань студента з використанням  залікових одиниць – кредитів.    

   Особливістю пропонованої системи є порівняння трудомісткості кредитів через індивідуальні досягнення студентами єдиних норм згідно з ЄКТАС на конкретних етапах виконання індивідуальних навчальних планів[53, с. 97].   

    Кредитно-модульна система організації навчального процесу розробляється як модель організації навчального процесу з поєднанням модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць – залікових кредитів. В її контексті під модулем розуміється задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується через ті чи інші форми навчального процесу. Одиницею виміру навчального навантаження, потрібного для опанування змістовних модулів за даної організації підготовки фахівців, є заліковий кредит (Додаток Ж).    

    Основною метою запровадження кредитно-модульної системи організації навчання є забезпечення студентам можливості навчатися за індивідуальними варіативними частинами освітньо-професійної програми, орієнтованої на конкретні практичні вимоги замовника спеціаліста з тієї чи іншої галузі, а також вподобання та здібності студента; створення умов для стимулювання майбутніх фахівців, які здобувають вищу освіту, та заохочення їх до якісної освіти; надання студентам можливості отримувати професійні кваліфікації відповідно до вимог і потреб ринку праці [24, с. 97].    

        Формування індивідуального навчального плану студента має здійснюватися на підставі переліку змістових модулів, відповідно до схеми підготовки фахівців певної кваліфікації. Навчальний план має бути виконаний студентом протягом терміну, який не перевищує граничний термін навчання, що встановлюється галузевими стандартами вищої освіти.   

    Індивідуальний план студента має включати обов’язкові (нормативні), тобто, необхідні для досягнення освітньо-кваліфікаційної характеристики та вибіркові змістові модулі. Вибіркові модулі забезпечують виконання варіативної частини освітньо-кваліфікаційної характеристики і дозволяють забезпечити спеціалізацію та поглиблену підготовку за напрямом майбутньої професійної діяльності.   

   Свій індивідуальний план студент може формувати під керівництвом куратора. При цьому передбачається можливість індивідуального вибору змістових модулів з дотриманням послідовності їх вивчення відповідно до схеми підготовки фахівця.   Передбачається, що така система організації навчання даватиме можливість здійснювати перехід у межах споріднених напрямів підготовки. Ці напрями визначаються за базовими змістовними модулями, що складають нормативну (обов’язкову) частину індивідуального навчального плану. Напрями можуть вважатися спорідненими, якщо існуючу  різницю між обсягами змістовних модулів студент має змогу засвоїти, не виходячи за межі граничного терміну навчання.

     Передбачається, що зарахування виконання змістових модулів індивідуального плану буде здійснюватися шляхом контролю якості освіти протягом навчального року (не обов’язково у формі заліково-екзаменаційної сесії) [35, с. 80].

        Оскільки в перспективі передбачається можливість переходу студентів у межах споріднених напрямів не лише в одній країні, а й продовження навчання у європейських навчальних закладах, необхідно забезпечити побудову системи навчання згідно з такими основними принципами:  

    -система оцінювання якості має бути стандартизованою та формалізованою;    

 - досягнення студентів зіставляються шляхом порівняльної трудомісткості кредитів – досягнень кожним студентом встановлених ЄКТАС норм, що забезпечують академічну мобільність, державне та міжнародне визнання результатів освіти;   

  - декомпозиція змісту освіту й навчання на відносно самостійні за навчальним навантаженням студентів частини, які забезпечують накопичення заданої трудомісткості кредитів у межах індивідуального навчального плану та накопичення заданої для конкретної дисципліни кількості кредитів (виконання всіх видів навчальної роботи згідно з программами вивчення дисципліни);

     - модульність передбачає таку організацію навчального процесу, за якої студент опановує змістові модулі через активну самостійну, творчу діяльність.    

 Навчальний процес планується реалізовувати з використанням усіх традиційних форм (лекції, семінари, практики, самостійна робота, консультації та ін.) з оцінюванням навчальних досягнень студента за рівнем виконання навчальних завдань. Оцінювання може здійснюватися за існуючою у вищому навчальному закладі системою з переведенням результатів у шкалу ЄКТАС: відмінно (A), добре (BC), задовільно (DE), незадовільно з можливістю повторного складання (FX), незадовільно з обов’язковим повторним курсом (F) [49, с. 15].    

   З метою прискорення процесу інтеграції вітчизняної системи вищої освіти до загальноєвропейського освітнього простору у 2003–2004 навчальному році в Україні розпочався педагогічний експеримент щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації, розробленої з урахуванням основних положень Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи. 

       Сьогодні експеримент    із     запровадження кредитно-модульної системи активно проходить у провідних      вищих навчальних закладах: Національному авіаційному      університеті,      Київському      національному       економічному університеті, Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова тощо.   

   Так, у Національному авіаційному університеті протягом двох останніх навчальних років запроваджується навчання за кредитно-модульною системою. Згідно з нею навчальний матеріал розподілено на логічно завершені модулі, кількість яких складає від 2 до 4-х (як правило, 2–3 модулі на семестр). У межах кожного окремого модулю студент виконує різні види навчальної роботи, які відповідним чином оцінюються: робота на лекціях, відповіді на семінарських і практичних заняттях, підготовка до семінарських, практичних занять і лабораторних робіт, виконання лабораторних робіт, доповнення, експрес-контрольні, самостійні роботи, індивідуальні завдання, реферати, курсові роботи, розрахунково-графічні роботи тощо. Кожен вид роботи оцінюється відповідною кількістю балів (наприклад, відповідь на семінарському занятті – 3 бали, доповнен-ня – 1 бал, експрес-контрольна – 2 бали). Студент може отримати заохочувальні бали за участь у науково-дослідній роботі, старанність та своєчасність виконання обов’язкових завдань тощо.

        Кожен модуль (як складова навчального процесу) завершується модульною контрольною роботою, спрямованою на закріплення, узагальнення та систематизацію отриманих під час навчання знань та умінь. До модульного контролю студент допускається за умови вчасного виконання запланованих завдань. За результатами поточного контролю та модульного контролю студент отримує підсумкову рейтингову оцінку, яка виражається в балах, оцінкою за традиційною шкалою (задовільно, добре, відмінно) та рівнем за шкалою ЄКТАС (А,В,С,В,Е,FX,F).    

    За результатами вивчення дисципліни протягом семестру студент може отримати максимальну кількість балів – 100. Якщо студент вчасно та успішно виконав всі завдання в межах конкретних модулів і модульніконтролі, він отримує підсумкову семестрову модульну рейтингову оцінку,яка заноситься у відомість і залікову книжку. Якщо студент хоче підвищити підсумкову оцінку, він може складати семестровий іспит. Таким чином, підсумковий іспит не є обов’язковим за умови своєчасного та успішного виконання основних видів навчальної роботи. Тобто, суттєво зростає мотивація систематичної навчально-пізнавальної діяльності студента, з одного боку, та об’єктивність і ефективність контролю та з одного боку, та об’єктивність і ефективність контролю та оцінювання, з іншого.

      Практика засвідчує, що студенти досить швидко адаптуються до модульного навчання, привчаються систематично виконувати навчальні завдання, самостійно працювати, стають більш відповідальними.    

Аналізуючи  перші результати експерименту, загалом  можна відмітити такі важливі особливості кредитно-модульної системи:  

      - реалізація особистісно-орієнтованого підходу в навчанні;   

  -забезпечення глибокої диференціації та індивідуалізації через велику кількість різнопланових завдань і видів групової та індивідуальної, самостійної роботи;

    - здійснення ефективного управління навчальним процесом;

    -систематичний поточний контроль та оцінювання навчальних досягнень;

    -стимулювання активної навчальної та творчо-пізнавальної діяльності студентів[48, с. 5].    

   Таким чином, розглядаючи особливості реалізації положень Болонської декларації, можемо зробити висновок, що вітчизняна система вищої освіти спроможна забезпечити підготовку фахівців відповідно до європейських стандартів. Разом з цим, для ефективної роботи кредитно-модульної системи потребують доопрацювання Державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти, приведення відповідно до стандартів ЄКТАС навчальних планів підготовки фахівців, стандартизація системи контролю та оцінювання, визначення якості освіти.

   Отже, в умовах формуванням спільного європейського освітнього простору з єдиними вимогами, критеріями і стандартами, важливою метою є консолідація зусиль освітянської та наукової громадськості задля забезпечення належних умов підготовки професійних кадрів світового рівня. Цей інтеграційний процес, що сформувався під егідою Болонської декларації, спрямований на впровадження загальноєвропейських норм в освіті і науці та поширення національних культурних і науково-технічних надбань серед європейських країн [9, с.14].

       У рамках Болонського процесу було сформульовано шість ключових позицій:

    1.Введення двоциклового навчання. Фактично пропонується ввести два цикли навчання: 1-й — до одержання першого академічного ступеня і 2-й —після його одержання. При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має бути не менше 3-х і небільше 4-х років. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7—8 років).

   2.Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити в усіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується взяти ECTS (Європейська система перезарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості), зробивши її нагромаджувальною системою, здатною працювати в рамках концепції «навчання впродовж усього життя».

     3.Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій.

   Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості і змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

  4. Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.

    5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані та практично використані на користь усієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО.