Екологічна освіта дітей дошкільного віку при ознайомленні з кімнатними рослинами

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ 
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

 

 

 

 

 

 

Екологічна  освіта дітей дошкільного віку при  ознайомленні з кімнатними рослинами

 

 

 

 

Курсова робота

з теорії та методики

природничого виховання

студентки 4 курсу, 44 групи, 
факультету мистецтв та дошкільної освіти  
спеціальність: Дошкільна освіта. 
Сурдопедагогіка 
В’ялої Олени Вікторівни

Перевірила: к.п.н., доц., Старікова Л. П.

 

 

Харків 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. Теоретичні основи екологічної освіти дошкільників.

1. Сутність поняття екологічної освіти.
2. Форми та методи екологічної освіти дітей дошкільного віку.
3. Вивчення життя кімнатних рослин як важлива умова здійснення екологічної освіти дошкільників

РОЗДІЛ ІІ. Експериментальна перевірка впливу знань дошкільників про життя кімнатних рослин на екологічну освіченість.

2.1 Виявлення  первинного рівня екологічної  освіченості у дошкільників.

2.2 Методика  екологічної освіти дошкільників  при ознайомленні з кімнатними  рослинами.

2.3 Аналіз результатів.

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

ВСТУП

 Багатий і різноманітний світ природи. Але інтенсивна господарська діяльність людини безупинно вносить в нього зміни, порушуючи екологічну рівновагу навколишнього середовища. Тому дуже важливо постійно турбуватись про його охорону.

В нашій країні охорона природи – справа державної  ваги. В Конституції України в  ст. 66 записано, що кожна людина зобов’язана  не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати заподіяні нею збитки. Але, на превеликий жаль, ще не всі люди усвідомили необхідність ставлення до природи з етичних позицій. Особливо це виявляється у ставленні людей до представників рослинного світу.

В процесі ознайомлення з кімнатними рослинамиу дошкільників виховується любов до природи, бажання вирощувати і доглядати рослини, діти поповнюють свої знання про живу природу, про її проблеми і закони. Спілкування з рослинами сприяє всебічному розвитку дитини. Діти дізнаються про місця, з яких потрапили до нас рослини, про те, як люди вирощували нові сорти, про умови, які потрібно створити для них, звідки пішли їх назви. Це ніби міні-лабораторія, де діти мають змогу щодня спостерігати за рослинами, проводити різноманітні досліди. Красиво оформлений куточок природи є окрасою групової кімнати, сприяє естетичному вихованню дітей. Турбота про рослини сприяє моральному вихованню дошкільнят, вихованню працьовитості.

Разом з тим  кімнатні рослини мають і оздоровче  значення, поліпшують мікроклімат в  кімнаті, нейтралізують шкідливі впливи, вони мають позитивну енергетику, яка особливо корисна для дітей. Багато з них використовуються як лікарські. Але можливості дитячих садків в сучасних умовах по ознайомленню з кімнатними рослинами часто використовуються не достатньо, тому дана тема є актуальною на даному етапі розвитку дошкільної освіти.

У вітчизняній  літературі дана проблема вивчалася  з різних аспектів: психологічного, педагогічного, почуттєвого, теоретико-інформаційного. Теоретичну основу роботи склали педагогічні  ідеї Я. А. Коменського, Ж. Ж. Руссо, Ф. Фребеля, В. Ф. Одоєвського, С. Ф. Русової, В. О. Сухомлинського та інших. Важливе значення для з’ясовування значення кімнатних рослин в житті людини, особливостей їх вирощування мали праці Е. І. Ільїної, Е. І. Стерлінгової, Г. К. Смика, В. А. Нечитайла, Д. Ф. Юхимчука та інших. Особливе значення для осмислення даної проблематики мали праці вітчизняних науковців Г. В. Бєлєнької, Н. В. Лисенко, З. П. Плохій, Г. С. Тарасенко, Н. Ф. Яришевої та інших. Велику користь принесло і вивчення поглядів на дане питання російських вчених Н. Ф. Виноградової, А. І. Іванової, І. А. Комарової, М. М. Маяковської, С. Н. Ніколаєвої та ін. Звертались ми і до передового педагогічного досвіду, який зібрано на сторінках періодичних видань, зокрема цінним виявився досвід В. Бродіної, Е. Полфі, І. Редченко, О. Фої та ін.

Дослідження М. К. Коснікова, Л. В. Маневцової переконливо  показали, що основою формування пізнавальних інтересів є знання, які кожного  разу несуть дітям елемент нової  інформації про природу, зокрема  про кімнатні рослини. Старші дошкільнята запам’ятовують наукові та народні назви рослин, дізнаються про місце, звідки рослина потрапила до нас, умови , необхідні для її росту та розвитку. У вихователя є можливість ознайомити дітей з роботою квітникарів по виведенню нових сортів рослин, які багато в чому відрізняються від тих рослин, які були в природі: вони мають більше і яскравіше листя, квіти, довше цвітуть.

Складовою частиною ознайомлення дітей з кімнатними рослинами є сенсорне виховання. Дослідження, проведені останнім часом, свідчать про ефективність здійснення сенсорного виховання в процесі змістовної діяльності дітей. Діти краще орієнтуються в кольорах та відтінках, розвивається дотиковий аналізатор.

Мета: Теоретично дослідити та практично перевірити значення ознайомлення з рослинним світом для екологічної освіти дошкільників.

Об’єкт дослідження: процес екологічної освіти у ДНЗ

Предметом є  ознайомлення з кімнатними рослинами, як засіб екологічної освіти дошкільників.

Гіпотеза: ми вважаємо ознайомлення дітей з кімнатними рослинами та умовами їх життя, позитивно вплине на їх екологічну освіченість.

Завдання:

1. З’ясувати сутність поняття екологічна освіта; з’ясувати форми та методи здійснення екологічної освіти у ДНЗ.
2. довести, що вивчення умов життя різних видів рослин позитивно впливає на екологічну освіченість дошкільників.
3. Експериментально перевірити вплив знань про життя рослин на екологічну освіченість дітей дошкільного віку.

Методи: аналіз різноманітної літератури, спостереження за дітьми, бесіда, усне анкетування, педагогічне експериментування.

 

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи екологічної освіти дошкільників.

1. Сутність поняття екологічної освіти

Екологічна  освіта - це процес виховання населення  Землі в усвідомленні та турботі  про все довкілля і взаємопов'язаних питань; таким, що має знання, навички, ставлення, мотивацію і обов'язок окремо та спільно працювати над вирішенням поточних проблем та запобіганням появі нових. (ЮНЕСКО, 1978)

Характерною особливістю  даного визначення є те, що екологічна освіта сприяє залученню громадян до вирішення пов'язаних з довкіллям проблем. Питання "Наскільки вчитель може координувати таке залучення?" викликало цікаву і жваву дискусію серед теоретиків та практиків. Звичайно, у більшості шкіл вчитель має виняткове право, якщо не обов'язок, впливати на поведінку дітей таким чином, щоб вони не хитрували, не брехали і не крали. У спільнотах, де обов'язковою є переробка відходів, вчителів теж заохочують прищеплювати учням новий стиль поведінки. Однак, чи підтримає суспільство підхід, що заохочуватиме учнів вивчати, аналізувати та діяти , опираючись на результати власного аналізу, у випадку складніших проблем? Там, де спільнота ще не дійшла згоди щодо вирішення окремого питання чи стилю поведінки, дії молодих людей можуть тлумачитись як результат однобокого підходу вчителя до проблеми.

Екологія і  психологія

 Аналізуючи  розвиток вітчизняного екологічної  освіти, можна відзначити, що нове  звучання екологічна освіта отримує  з початку 90-х рр..  Екологічні  знання необхідно поширювати  всіма можливими способами з метою дбайливого ставлення до природи, раціонального використання її багатств.

 Б.Т. Лихачов  визначає екологічне виховання  як цілеспрямовану систематичну  педагогічну діяльність, спрямовану  на розвиток екологічної освіченості  і вихованості дітей; накопичення екологічних знань, формування вмінь і навичок діяльності в природі, пробудження високих морально-естетичних почуттів, придбання високоморальних особистісних якостей і твердої волі у здійсненні природоохоронної роботи.

 По суті  екологічного виховання дві сторони: екологічна свідомість, екологічне поведінку.

 Формування  основ екологічної свідомості, як  уже зазначалося, відбувається  в основному на заняттях з  ознайомлення з навколишнім світом, екологічне поведінка ж формується  з роками, і не стільки на заняттях, скільки в нерегламентованої діяльності екологічної спрямованості.

 Дослідники  виділяють такі особливості процесу  екологічного виховання: 

1) ступінчастий  характер:

- Формування  екологічних уявлень, 

- Розвиток екологічної  свідомості та почуттів,

- Формування  переконань у необхідності екологічної  діяльності,

- Вироблення  навичок і звичок поведінки  в природі; 

2) тривалість;

3) складність;

4) стрибкуватість;

5) активність;

 Величезне  значення має психологічний аспект, який включає в себе:

1) розвиток  екологічної свідомості;

2) формування  відповідних потреб, мотивів і  установок особистості; 

3) вироблення  моральних, естетичних почуттів, навичок і звичок;

4) виховання  стійкої волі.

Дошкільний  період - надзвичайно важливий етап у житті дитини. Саме в цей період відбувається посилене фізичний і розумовий розвиток, інтенсивно формуються різні здібності, закладається основа рис характеру і моральних якостей особистості.

 Психологічні  дослідження показують, що на  етапі дошкільного дитинства особливе значення має розвиток різних форм пізнання навколишнього світу і сприйняття, образного мислення, уяви. Вміння по-дитячому бачити світ у його живих фарбах і образах дуже потрібно людям, бо таке вміння - необхідна складова частина якого творчості. Безпосереднє сприйняття предметів природи, їх різноманітність, динаміка емоційно впливають на дітей, викликають у них радість, захоплення, здивування, вдосконалюючи тим самим естетичні почуття. Великий російський педагог К.Д. Ушинський звертав увагу вихователів на необхідність спілкування дітей з природою, на їхнє вміння з ранніх років спостерігати за явищами природи.

 Виходячи  із загальної мети екологічної  освіти, особливостей психічного  розвитку дитини, в дошкільному  віці можливо і необхідно закласти основи екологічної культури, так як саме в цей період накопичуються яскраві, образні емоційні враження, перші природничі уявлення, закладається фундамент правильного ставлення до навколишнього світу та ціннісної орієнтації в ньому.

Екологія та філософія

 В даний  час сучасне суспільство опинилося  перед вибором: або зберегти  існуючий спосіб взаємодії з  природою, що неминуче може призвести  до екологічної катастрофи, або  зберегти біосферу, придатну для  життя, але для цього необхідно  змінити сформований тип діяльності. Останнє можливо за умови докорінної перебудови світогляду людей, ломки цінностей в області як матеріальної, так і духовної культури та формування нової - екологічної культури.

 На думку  І.Д. Звєрєва, поняття «екологічна  культура» стосується всіх сфер матеріального і духовного життя суспільства.  Процес формування екологічної культури як базової підстави особистості повинен стати неодмінною частиною діяльності всієї системи освіти і виховання.

 І.П. Сафронов  становить екологічну культуру  суспільства як систему діалектично взаємозалежних елементів: екологічної свідомості, екологічного світогляду та екологічної діяльності.

 Термін «екологічна  свідомість» є предметом щодо  нового напрямку в сучасній  науці - екологічної психології, що виникла в 60-і рр.. ХХ століття.

 С.Д. Дерябо, В.А. Ясвін відзначають, що екологічна  свідомість - це те ж саме свідомість, але має свою специфіку, спрямованість,  пов'язану зі своєрідністю відображення  світу природи і конструктивно-творчим  його перетворенням. 

 Екологічний світогляд виділяється рядом дослідників як базовий компонент, все визначаюче ядро ​​екологічної культури. Екологічний світогляд - це продукт освіти; його становлення відбувається поступово протягом багатьох років життя і вчення людини. Початок же цього процесу падає на період дошкільного і молодшого шкільного дитинства, коли закладаються перші основи світорозуміння і практичної взаємодії з предметно-природним середовищем.

 Екологічна  діяльність як третього елемента  в складі екологічної культури  характеризується як інтегративне поняття, що охоплює різні види людської діяльності, як у матеріальній, так і в ідеальній сферах, пов'язані з пізнанням, освоєнням, перетворенням та збереженням природного середовища.

 Поняттям  екологічна діяльність у найбільш узагальненому вигляді охоплюються розглядаються в певному аспекті різні види людської діяльності в матеріально-практичної та теоретичної сферах, в тій чи іншій мірі відносяться до вивчення, освоєння, перетворення і збереження природного середовища.

 У практичному плані екологічна діяльність - це виробнича діяльність людини з перетворювальними і природоохоронними цілями, тобто природокористування. Таким чином, з проведеного вище аналізу видно, що в сучасних дослідженнях дано розуміння екологічної культури як сукупності екологічно розвинених інтелектуальної, емоційно-чуттєвої, діяльнісної сфер особистості.